Великі Бережці — Вікіпедія

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2016) Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (травень 2016)

село Великі Бережці
Герб Великих Бережців Прапор
Дерев'яна церква
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Тер. громада	Кременецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020070060065676
Облікова картка	Великі Бережці
Основні дані
Засноване	1545
Населення	1 011
Територія	38.040 км²
Густота населення	26.58 осіб/км²
Поштовий індекс	47020
Телефонний код	+380 3546
Географічні дані
Географічні координати	50°05′54″ пн. ш. 25°36′07″ сх. д.H G O
Водойми	Іква
Місцева влада
Адреса ради	47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, 67
Карта
Великі Бережці
Великі Бережці
Мапа
Великі Бережці у Вікісховищі

Вели́кі Бере́жці — село (колись містечко) в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області.

Розкинулося посеред соснових лісів біля схилів Кременецьких гір у долині річки Ікви. Околиці — частина природного заповідника «Медобори».

Поселення відоме з 1545 року і за свою історію встигло побувати власністю шляхтичів Бережецьких, князів Збаразьких, вельможних родин Лосятинських, Гойських, графів Тарновських. У XVIII ст. воно отримало магдебурзьке право. Утім, не встигнувши розвинутись у справжнє місто, Великі Бережці почали занепадати. У 1774 році у поселенні було 1250 жителів.

Найвідомішим місцем у цьому старовинному волинському селі є, безперечно, Божа Гора — один з останців (залишків вершин) Кременецьких гір, на якому, за переказами, з'явилася Богородиця. Відтак, Бережці щороку відвідують тисячі паломників. Релігійне життя у селі розгорталося також біля зведеної 1856 року, коштом прихожан, дерев'яної на кам'яному фундаменті церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці. За часів Російської імперії до цього храму також ходили жителі сіл Града і Гаї.

Значних руйнувань село зазнало під час Першої світової війни — тоді й згоріли палац і церква і її функції виконувала каплиця на Божій горі. У 1918 році збудували нову, досі діючу церкву. Її, як і втрачений храм, назвали на честь свята Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Досі нерозвіданою залишається історія юдейського населення у Великих Бережцях, адже ще польський путівник Волинню у 1929 році характеризує його як «żydowskie miasteczko». У селі була єврейська громада чисельністю 400 осіб, діяли єврейська початкова школа, синагога, було кладовище-кіркут.

Всього за 2 км на захід від села розташоване місце, де у XVI–XVII століттях стояв замок фундаторки Почаївського монастиря Анни Гойської — Урля (інший варіант — Вірля). Саме звідти у 1597 році і перенесли у Почаїв всесвітньо відому чудотворну ікону Богородиці.

У 1996 році в селі відкрито Меморіальний музей Олександра Неприцького-Грановського^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.^[3]

Затверджена 15 вересня 2000 року рішенням XVIII сесії сільської ради III скликання^[4].

Автори — Андрій Ґречило та У. Ґречило.

У синьому полі золота «столова» гора, над нею срібна стріла з роздвоєним кінцем та двома поперечками, обабіч — по срібній лілеї, вгорі — золота 8-променева зірка. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний червоною міською короною з трьома вежками.

Золота гора уособлює Божу гору, що лежить біля села. Золота зірка та лілеї є символами Богородиці й пов'язані з місцевими легендами. Також зірка, лілеї і стріла є елементами з гербів колишніх власників Бережців, які сприяли розвитку містечка.

Квадратне полотнище складається з двох вертикальних смуг, від древка — біла (завширшки в 1/4 сторони прапора), із вільного краю — синя, на якій жовта 8-променева зірка, під нею біла стріла з роздвоєним кінцем та двома поперечками, обабіч — по білій лілеї.

Біла смуга на прапорі означає річку Ікву.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[5]:

• Грановський Олександр Анастасійович — український американський науковець, зоолог-ентомолог (США), публіцист і поет. Дійсний член НТШ та УВАН, голова Організації державного відродження України.
• Ганжусь Сергій (1983—2022) — український військовик, учасник російсько-української війни^[6].

• Адамцевич Євген — видатний бандурист, автор «Запорозького маршу».

В селі Великі Бережці є футбольна команда «Велбер» («Velber», назва скорочено від назви села) яка бере участь у чемпіонаті з футболу Кременецького району, а також кубку й інших турнірах, які проводяться в районі. Команда молода і виступає недавно, бронзовий призер Кубку «Золотий колос з міні футболу 2016 р.».^[7]

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (25 квітня 2024)