Білокриниця (Кременецький район) — Вікіпедія

село Білокриниця
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Кременецька міська громада
Облікова картка	Білокриниця
Основні дані
Засноване	1438
Населення	2 215
Поштовий індекс	47013
Телефонний код	+380 3546
Географічні дані
Географічні координати	50°08′34″ пн. ш. 25°44′58″ сх. д.H G O
Відстань до районного центру	5 км
Місцева влада
Адреса ради	47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67
Карта
Білокриниця
Білокриниця
Мапа
Білокриниця у Вікісховищі

Білокрини́ця (раніше також Біла Криниця) — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півночі району.

Населення — 2215 осіб^[1].

Розташоване на березі річки Дядьківська Криниця — притоки річки Іква, за 5 км від райцентру.

На півдні та сході оточене Кременецькими горами. У селі розташований Білокриницький дендропарк.

Через село проходить автодорога М19 (частина E85) Доманове — Порубне^[2].

Поблизу Білокриниці виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, лендельської, черняхівської, комарівсько-тшинецької, давньоруської культур.

Перша писемна згадка — у грамоті великого князя Свидригайла Ольгердовича від 9 травня 1438 року, згідно з якою Кременець отримав магдебурзьке право^[3].

На початку XVI століття Білокриниця ще належала до Кременецького староства, а пізніше двом родинам зем'ян Білокриницьких (наприклад Богдану Білокриницькому у 1545 році^[4], Станіславу Білокриницькому у 1563 році) та частково іншим власникам (бояринові князів Чарторийських Ждану 1545 року, Ганні Гойській 4 «дими» та князю Леву Воронецькому 6 «димів» 1583 року.^[3]).

З другої половини XVI століття селом володіють князі Збаразькі, що споруджують тут замок. 1605 року його було знищено татарами, проте знову відбудовано. У 1617 році Збаразькі приймали в гостях у Білокриниці королевича Владислава. Після вигасання роду Збаразьких Білокриниця переходить до споріднених з ними князів Вишневецьких. Чимало Збаразьких та Вишевецьких мали у Білокриниці свою резиденцію, бо обіймали посаду кременецького старости.

1705 року у Білокриниці на хрестинах Уршулі-Франціски — доньки Януша Антонія Вишневецького — побував гетьман Іван Мазепа, який став її хресним батьком^[5].

1725 року Білокриниця перейшла до князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки» як віно Уршулі-Франціски. За князів Радзивіллів замок занепадає, власники рідко у ньому мешкають.

У 1806 році замок згорів, після чого Білокриниця та інші села маєтку продані Чосновським. У середині XIX століття Чосновські на руїнах старого замку Збаразьких будують неоготичний палац.

1866 року Білокриницю придбав чиновник з особливих доручень при київському генерал-губернаторі таємний радник Олександр Феодосійович Воронін. Після виходу у відставку він оселився в Білокриниці та до своєї смерті в 1890 році активно займався розвитком маєтку. Згідно із заповітом бездітного Вороніна в 1892 році в палаці було відкрито сільськогосподарську школу для селянських дітей (див. Кременецький лісотехнічний коледж).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади^[6].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.^[7]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2031 особа, з яких 1109 чоловіків та 922 жінки^[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 2261 особа^[9].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10]:

Муровані храми:

• Іоана Богослова (1890)  — збудований замість ветхої парафіяльної церкви 1728 року спорудження на кошти дідича Вороніна та парафіян;
• Казанської ікони Божої Матері (1910)  — перебудована колишня полкова церква Покрови Пресвятої Богородиці 11-го драгунського Ризького полку, за Другої Речі Посполитої гарнізонний костел, у радянську добу клуб.

Пам'ятники:

• полеглим у німецько-радянській війні радянським воїнам-односельцям (1969)
• на честь першого повстанського загону на Кременеччині у Другу світову війну під командуванням «Хрона» Миколи Медвецького (2003).

Білокриницький палац — колишня панська резиденція другої половини XIX століття у стилі англійської неоготики, що з 1892 року займають різні навчальні заклади.

14 квітня 2024 року на фасаді Білокриницької ЗОШ - І -ІІІ ступенів відбулося відкриття та освячення чотирьох меморіальних дошок загиблим Героям, учасникам російсько-української війни, вихованцям школи: Гайчені Олексію, Федотову Володимиру, Черняку Івану, Якубовському Віталію, які віддали своє життя за волю та незалежність Української держави^[11].

У лісоколеджі та школі працюють краєзнавчі музеї.
Діють загальноосвітня школа І—III ступенів, будинок культури, бібліотека, ФАП, амбулаторія, відділення зв'язку, швейна майстерня, 4 магазини, ЗАТ «Молоко» та ін.

• Поет-пісняр С. Байдюк.
• Директор ВАТ «Укрфанерпром» П. Горбатюк.
• Марченко Микола Іванович (1858—1940) — український майстер декоративно-ужиткової кераміки.
• Музикант і композитор Олег Шак.

• Український бард, кобзар, бандурист Василь Жданкін
• Педагог, поет та письменник Володимир Мазурчук
• Солдат ЗС України, учасник боїв за Донецький аеропорт В'ячеслав Мельник

• Тарас Шевченко, Леся Українка, Тадеуш Єжи Стецький, Президент України Леонід Кучма.

• Український військовий журналіст, капітан-лейтенант ВМС ЗС України, заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз» Дмитро Лабуткін;
• Майор ЗС України, учасник АТО на сході України Борис Макаревич

• Мазурчук В., Уніят В., Чернихівський Г. Білокриниця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 136. — ISBN 966-528-197-6.
• Івахів Г., Уніят В. Білокриниця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 521—523. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Białokrynica (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 127. (пол.)

• Замки та храми України [Архівовано 6 серпня 2010 у Wayback Machine.]
• Білокриницький палац на фільмі з дрона (2018).