Веселовський Олександр Миколайович — Вікіпедія

Олександр Миколайович Веселовський
Народився	4 (16) лютого 1838(1838-02-16) Москва
Помер	10 (23) жовтня 1906(1906-10-23) (68 років) Санкт-Петербург
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Місце проживання	Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	філолог, історик літератури, comparative literature academic
Alma mater	Московський університет
Галузь	літературознавство
Заклад	Петербурзький університет
Вчене звання	дійсний член Петербурзької АН
Науковий керівник	Буслаєв Ф. І.
Вчителі	Буслаєв Федір Іванович
Аспіранти, докторанти	N. K. Kozmind Vladimir Shishmarevd
Членство	Петербурзька академія наук Сербська академія наук і мистецтв
Батько	Q117377790?
Брати, сестри	Aleksey Veselovskyd[1]
Нагороди
Веселовський Олександр Миколайович у Вікісховищі

Олександр Миколайович Веселовський (нар. 15 лютого 1838(18380215), Москва — 23 жовтня 1906, Санкт-Петербург) — російський філолог, історик літератури. Академік Петербурзької АН (1881).

Навчався у другій Московській гімназії^[ru].

Закінчив словесний факультет Московського університету (1858). З 1859 року здійснював поїздки в Іспанію, Німеччину, Чехію, Італію для наукових досліджень. Викладав у Московському університеті та Вищих жіночих курсах (1872—1889).

У 1899 році його обрали почесним членом Харківського університету. Був членом багатьох наукових товариств, зокрема в Археологічному та Географічному по відділенню етнографії, Московського товариства російської словесності, Товариства Нестора-літописця при Київському університеті та ін.

Представник порівняльно-історичного методу в літературознавстві. Досліджував слов'янську, візантійську та західноєвропейську літературу різних епох, фольклор та етнографію різних народів, епос. Вивчав також і український епос.

Заснував історію поетики, розкрив розвиток її головних родів — епосу, лірики, драми. Вивчив форми поетичної мови і стилю (епітет, метафора, символ, епічні повтори, психологічний паралелізм).

У своїх працях аргументував, що так звані «русские былины» мають староукраїнське походження, в Україні вони залишилися тільки у вигляді частин, розкладених на прислів'я, загадки, казки тощо.

• Веселовский А. Н. Собрание сочинений. Т. 1-6, 8, 16. СПб; М.-Л., 1908—1938 (не завершено).
• Веселовский А. Н. Историческая поэтика. — М.: Высшая школа, 1989. — 408 с. — (Классика литературной науки). ISBN 5-06-000256-X
• Веселовский А. Н. Южнорусские былины. — Сборник Отделения русского языка и словесности АН (Спб.), 1881 г., т. 22, № 2, с. 1 — 78; 1884 г., т. 36, № 3, с. 1 — 411.

• Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
• ЕСУ/Веселовський Олександр Миколайович
• Наєнко М. К. Історія українського літературознавства: Підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 360 с.

• Школа Веселовського // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 622—623. — 634 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Веселовський Олександр Миколайович

• Франко І. Я. Киевская старина // Зібрання творів у 50-и томах. — К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 9 — 13.
• Аколада — Наукові напрями та школи в українській та російській етномузикології
• Православіє в Україні

1. ↑ Венгеров С. А. Веселовский, Алексей Николаевич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VI. — С. 99–100.
   d:Track:Q2623051d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q19908137d:Track:Q21027190d:Track:Q23892902