Виноградов Іван Матвійович — Вікіпедія

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2021)

Виноградов Іван Матвійович
рос. Иван Матвеевич Виноградов
Ім'я при народженні	рос. Иван Матвеевич Виноградов
Народився	2 (14) вересня 1891[1][2] Милолюб, Velikolukskiy Uyezdd, Псковська губернія, Російська імперія
Помер	20 березня 1983(1983-03-20)[3][2][…] (91 рік) Москва, РРФСР, СРСР[3]
Поховання	Новодівичий цвинтар[5]
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd (1914) Санкт-Петербурзький державний університет[6]
Галузь	теорія чисел, математика[7] і алгебраїчна теорія чисел[7]
Заклад	Пермський державний університет[8] Санкт-Петербурзький державний університет[8] Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет[8] Математичний інститут імені Стєклова Математичний інститут імені Стєклова Томський державний університет Фізико-математичний інститут АН СРСР
Посада	директор[8]
Вчене звання	академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор філософії, доктор фізико-математичних наук і магістр[4] (1915)
Вчителі	Марков Андрій Андрійович[4]
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук НДР Леопольдина Академія наук СРСР[9] Французька академія наук Угорська академія наук Національна академія дей-Лінчей Данська королівська академія наук Прусська академія наук Сербська академія наук і мистецтв Лондонське математичне товариство Indian Mathematical Societyd Американське філософське товариство
Нагороди	Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1970) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (1942)

Іван Матвійович Виноградов (2 (14) вересня 1891(18910914) — 20 березня 1983, Москва) —радянський математик, академік АН СРСР (1929) на кафедрі фізико-математичних наук (математика).

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1945, 1971). Лауреат Ленінської премії (1972) і Державної премії СРСР (1983) і Сталінської премії першого ступеня (1941).

Народився 2 (14) вересня 1891 року в селі Милолюб (нині Великолуцький район Псковської області) в сім'ї сільського священика. Середню освіту здобув у реальному училищі. У 1910 році вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Після закінчення університету в 1914 році залишився там, щоб підготуватися до здобуття професорського звання. Здобув докторський ступінь. З 1918 по 1920 рік працював у Пермському державному університеті та Томському державному університеті^[10]. У 1920 році став професором. Продовжив свою роботу в Ленінградському університеті, також викладав у Політехнічному інституті (1920-1934).

У 1932-1934 роках був директором Фізико-математичного інституту АН СРСР^[11]. У 1934 році рішенням загальних зборів АН СРСР Інститут фізики і математики розділили на Фізичний інститут й Математичний інститут імені Стеклова (МІАН). І.M. Виноградов став директором останнього й працював на цій посаді понад 45 років — до самої смерті, із перервою з жовтня 1941 року по лютий 1944 року (коли інститут очолював С. Л. Соболєв, через обов'язкову евакуацію з Москви членів АН СРСР, старших 50 років).

Був головним редактором журналу «Известия АН СРСР. Серия математическая» (1948), голова Національного комітету радянських математиків, головний редактор «Математичної енциклопедії».

Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Основні роботи присвячені аналітичній теорії чисел; основні результати були отримані завдяки створеному ним методу тригонометричних сум, який став одним з основних підходів до розв'язання задач аналітичної теорії чисел.

На початку отримав значні результати у розв'язанні проблеми Воринга. Зокрема, він довів першу «близьку» оцінку зверху для функції Харді: ${\displaystyle G(n)}$ — найменше ${\displaystyle k}$ таке, що кожне ${\displaystyle \mathrm {N} \geq \mathrm {N} _{0}(n)}$ представлене сумою ${\displaystyle k}$ виду ${\displaystyle x^{n}}$ . У 1924 році він довів, що:

${\textstyle G(n)=O(n\log n)}$.

Після численних роз'яснень у 1959 році він довів, що:

${\displaystyle G(n)<2n\log n+4n\log \log n+2n\log \log \log n+13n}$

1937 року Виноградов довів тернарну гіпотезу Гольдбаха для всіх досить великих чисел (більших за деякі константи). Однак, нижня межа була настільки великою, що перевірити решту чисел у XX столітті не вдавалося навіть за допомогою комп'ютера.

У 1959 році покращив оцінку залишкового члена функції ${\displaystyle \pi (n)}$ — кількості простих чисел, що не перевищують ${\displaystyle n}$.

Він мав великий авторитет на кафедрі математики АН СРСР і багато в чому був неформальним керівником радянських математиків.

При цьому він ніколи не був членом КПРС. У 1955 році підписав знаменитий «Лист трьохсот»^[12] на підтримку радянських генетиків проти групи Лисенка.

У 1970-х роках в Академії наук СРСР виникла протидія керівництву Виноградова. Говорили про його упередженість у вирішенні кадрових питань, зокрема й звинувачували в антисемітизмі. Виноградов вигнав з МІАНу майже всіх євреїв за кількома винятками^{[джерело?]}. Група анонімних математиків-емігрантів писала, що Виноградов пишався тим, що «очистив» інститут від євреїв. Сергій Новіков у розмові з Мартіном Крускалем у 1979 році, порівняв Виноградова і Понтрягіна, також звинуваченого в антисемітизмі, і заявив: «Виноградов — редкостный мерзавец и человеконенавистник, делает карьеру на антисемитизме с 1940-х годов. Понтрягин вступил в их ряды только в 1968 году, и он крикун, а тот ловок, настоящий дьявол, злодей, пьющий кровь тайно, в темноте».

Виноградову протистояли багато фізиків-теоретиків і деякі академіки інших кафедр. Підтримували його більшість академіків-математиків і керівництво Академії наук СРСР. У 1977 році на загальних зборах АН СРСР обговорювалося питання чергового переобрання Виноградова на посаду директора інституту. У таємному голосуванні близько третини голосів було віддано проти Виноградова. Цього було недостатньо, щоб усунути його, і він залишався на посаді директора до самої смерті.

• Іноземний член Лондонського королівського товариства (1942), іноземний член Національної академії деї Лінчеї в Римі (1958), Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (1962), Французької академії наук (1946), Данської Королівської академії наук (1947), Угорської академії наук (1950), Академії наук НДР (1950), Сербської академії наук і мистецтв (1959), почесний член Лондонського математичного товариства (1939) і Індійського математичного товариства (1947), член Американського філософського товариства(1942).
• Меморіальний будинок-музей у Великих Луках (єдиний радянський математик, на честь якого будинок-музей був організований за його життя^{[джерело?]})
• До сторіччя від дня його народження була створена Золота медаль імені І.M. Виноградова АН СРСР, пізніше перетворена в премію імені І.M. Виноградова Російської академії наук.
• У грудні 1983 року на його честь була названа вулиця в Московському районі Теплого Стана (YUZAO)
• На Новодівичому кладовищі на могилі встановлено пам'ятник із бюстом.

• Виноградов І.M. Избранные труды / етв. Ю. В. Лінник. — М., 1952.
• Виноградов І.M. Метод тригонометрических сумм в теории чисел. - друге видання — М., 1976.
• Виноградов І.M. Метод тригонометрических сумм в простейших вариантах. — М., 1976.
• Виноградов І.M. Особые варианты метода тригонометрических сумм. — Єкатеринбург: Редакційна УРСР, 2004.
• Виноградов І.M. Основы теории чисел: Учебное пособие. — 12-е видання — С.П.: Лань, 2009.

• Теорема Виноградова про середнє