Тернавський Владислав Михайлович — Вікіпедія

Владислав Тернавський
Особисті дані
Повне ім'я	Владислав Михайлович Тернавський
Народження	2 травня 1969(1969-05-02) (55 років)
	Київ, УРСР
Зріст	185 см
Вага	72 кг
Громадянство	СРСР  Росія  Україна
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1987 «Динамо» (Ірпінь) 26 (0) 1988–1992 / «Динамо» (Київ) 0 (0) 1991–1992 →  «Динамо-2» 41 (8) 1993–1994 «Нива» (Тернопіль) 39 (6) 1994–1996 «Спартак» (Москва) 29 (0) 1995–1996 →  «Чорноморець» 31 (4) 1996 «Текстильник» (Камишин) 29 (0) 1997 «Сатурн» (Раменське) 13 (0) 1997–1998 «Ростсельмаш» 16 (0) 1999 «Динамо» (Ставрополь) 13 (1) 1999 «Шинник» 3 (0) 2000 «Волгар» 21 (0) 2001 «Локомотив-НН» 9 (0) 2002 «Іртиш» 13 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1994–1996 Росія 7 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2007–2008 «Витязь» (Подольськ) (помічник) 2010– «Витязь» (Подольськ)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Владисла́в Миха́йлович Тернавський (рос. Владислав Михайлович Тернавский; нар. 2 травня 1969, Київ) — російський футболіст українського походження, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди «Витязь» (Подольськ).

Як гравець найбільш відомий виступами за національну збірну Росії на ЧС-1994.

Вихованець СДЮШОР «Динамо» (Київ), в якому перебував з 1979 року. Перший тренер — Володимир Онищенко.

У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за «Динамо» (Ірпінь), в якій провів один сезон, взявши участь у 26 матчах чемпіонату.

З 1989 по 1992 рік був у складі «Динамо» (Київ), проте виступав за другу команду, хоча й дебютував за киян в єврокубках в останньому матчі другого групового етапу Кубка чемпіонів 1991—1992 проти празької «Спарти», яку українці виграли з рахунком 1-0, а Тернавський вийшов на поле на 28 хвилині замість травмованого Павла Яковенка.^[1]

Протягом усього 1993 року виступав за вищолігову тернопільську «Ниву», після чого перейшов у московський «Спартак» . Протягом 1994 року Тернавський зумів досягти багато, до чого деякі йдуть роками: виступ за найкращий клуб Росії 90-х років та звання чемпіона країни з футболу, виклик у збірну та виступ на Чемпіонаті світу з футболу. За визнанням самого Тернавського, після цього він всю футбольну кар'єру боровся зі штампом «футбольного щасливчика»^[2].

Спад у грі Тернавського також припав на 1994 рік — восени позначилася втома, що накопичилася протягом року. Перестав потрапляти в склад після домашньої нічиї з «Баварією», коли спартаківці пропустили гол на останній хвилині. Той м'яч забив Маркус Баббель, а опікав його Тернавський.

На початку наступного року його не взяли на збори «Спартака», і він зважився на перехід в одеський «Чорноморець». У новій команді виступав на правах оренди близько року. Вважаючи, що рівень чемпіонату України не відповідає рівню його гри, він знову српробував знову закріпитися в московському «Спартаку». Однак гравця там не чекали та після двох місяців, проведених у дублі москвичів, прийняв запрошення Сергія Павлова та перейшов у камишинський «Текстильник». У Камишині швидко став гравцем основи і в середині 1996 року знову викликався в збірну Росії.

Потім виступав за низку російських клубів пршого і другого дивізіонів, проте в жодному з них надовго не затримувався.

2002 року приєднався до складу казахського «Іртиша» з Павлодара, з яким в тому ж сезоні став чемпіоном країни, після чого завершив кар'єру.

Незважаючи на те, що не мав російського паспорту^[3], вирішив виступати за національну збірну Росії, в якій дебютував в офіційних матчах 20 квітня 1994 року у виграному товариському матчі проти збірної Туреччини (1-0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де виходив на поле в двох зустрічах групового етапу: у програному 0:2 збірній Бразилії та переможному 6-1 над Камеруном. Останній матч за збірну зіграв у вересні 1996 року проти збірної Кіпру (4:0).

У загальній кількості у формі головної команди країни 7 матчів.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2007 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Витязь» (Подольськ). У 2010 році ненадовго став її головним тренером, але незабаром знову став асистентом.

18 квітня 2013 року вдруге став головним тренером «Витязя».

• Чемпіон Росії (1):

«Спартак» (Москва): 1994

• Володар Кубка Росії (1):

«Спартак» (Москва): 1994

• Чемпіон Казахстану (1):

«Іртиш»: 2002

• У списку 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії (1) : № 3: 1994

• Тернавський Владислав Михайлович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. (англ.)
• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.