Воробин — Вікіпедія

фільварок Воробин
Наполеон Орда. «Двір Плятерів», 1870 рік
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район/міськрада	Дубровицький район
Основні дані
Перша згадка	1580[⇨]
Існувало до	1941—1946[⇨]
Географічні дані
Географічні координати	51°35′52.8″ пн. ш. 26°34′12.36″ сх. д. / 51.598000° пн. ш. 26.5701000° сх. д. / 51.598000; 26.5701000
Карта
Воробин
Воробин
Мапа
Воробин у Вікісховищі

Воробин — колишній фільварок біля Дубровиці, на території сучасного Сарненського району Рівненської області України. На фільварку у минулому був палац, зруйнований під час подій 1917—1918 років. Сьогодні Воробин є частиною Дубровиці. На його території діє поліклініка.

Згадується як Воробин^[1][2], Воробине^[3], Дубровиця-Воробин^[2], Воробино^[4]. Польською мовою згадується як Worobin^[5][6], російською — як Воробинъ^[7][8].

Фільварок був розташований за 3 км на північ від містечка Домбровиця^[8][9][10], та за 126 км від Рівного^[1][6], біля сіл Селець, Ясинець та Мочулище^[7].

Воробин на мапах

Воробин згадується в роздільному записі княгині Марії Юріївної Гольшанської від 6 жовтня 1580 року як «містечко нове Воробин» («местечъко новое Воробинъ»), за яким воно разом з Дубровицею та низкою інших володінь княгині переходили у власність її дочки, Варвари Козинської, одруженої з Андрієм Фірлеєм, каштеляном малогоським^[11].

У XVII столітті Воробин згадується серед володінь княгині Соломерецької Марети Миколаївної (пом. 1675), дружини булаковського старости Казиміра Нарушевича (пом. до 1667)^[12]. Входив до Пінського повіту Берестейського воєводства^[2].

З кінця XVIII століття маєтком у Воробині володіли представники роду Плятерів (Броель-Плятерів)^[2][4]. Наприкінці XVIII століття Плятери переносять свою резиденцію з Дубровиці до колишнього фільварку у Воробині, де будують палац^[13]. Юзеф Антоній Вільгельм Плятер^[pl] збудував у Воробині два будинки для гостей у класичному стилі, у яких зрештою мешкали самі Плятери, оскільки палац залишався недобудованим^[14]. Палац був прикрашений мармуровими колонами, барельєфами, скульптурами^[13], мав велику бібліотеку та архів^[15][2].

Також Юзефом Антонієм Плятером була заснована бібліотека^[2][14], яка містила 5 000 томів^[2]. В архіві маєтку зберігалося понад 200 000 документів щодо князів Дубровицьких-Гольшанських, представників родів Вишневецьких, Мнішків, Замойських та інші родові архіви Волині та Волинського Полісся^[2][15]. Також у палаці була велика картинна галерея, у якій містилася картина Скорботної Богородиці^[pl], приписувана Доменікіно^[1][9][10]. Довкола був розкішний парк зі штучними озерами та сад^[16][13]. У 1860 році фонд бібліотеки власник палацу подарував Варшавській публічній бібліотеці^{[15][17][18][13]}.

У 1820 році у Воробині діяла суконна мануфактура, винокурня, цегельня^[12]. У вересні 1870 року графа Ігнатія Плятера у Воробині відвідав музикант та художник Наполеон Орда, який під час відвідин зробив декілька замальовок олівцем, серед яких — «Двір Плятера» (згодом стала малюнком, сьогодні зберігається в музеї Кракова) та «Костел Іоанна Хрестителя» (згодом стала літографією)^[12]. 1862 року у Воробині відкритий винокурний і спиртоочисний завод, який виробляв спирт з пшениці і картоплі^[19].

У 1885 році фільварок входив до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Російської імперії, на ньому діяли водяний млин, пивоварний і винокурний завод та католицька каплиця (домова)^[8]. На початку XX століття фільварок належав графам Плятерам з Дубровиці, на ньому працювали ґуральня (працювало 16 робітників, річна продукція в 1909—1910 роках — 85 936 відер 40° горілки), водяний млин, бровар^[19][1][9].

У 1917—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки^[20]. Восени 1917 року дубровицькі більшовики почали громити маєтки, ділити графську землю (графи мали понад 28 тис. десятин), сільськогосподарський реманент^[21]. З цього приводу графиня звернулась до губернського комісара Тимчасового уряду з телеграмою щодо захисту від дій більшовиків^[3].

У другій половині лютого 1918 року після зайняття Дубровиці австро-німецькими військами графи повернулися до свого маєтку, для охорони якого на їхнє прохання влада Української Держави виділила загін гайдамаків з 20 осіб з одним старшиною^[3][22].

У листопаді 1918 року, після захоплення Дубровиці внаслідок організованого комуністами збройного повстання, більшовики та кількатисячний натовп селян почали наступ на Воробин, де вступили в бій з українськими частинами, який завершився захопленням маєтку червоними^[23][22]. Разом з адміністрацією маєтку були вбиті співвласники Воробину, Ігнацій (Гнат) (1888—1918) та Антоній (Антон) (1890—1918) Плятери^[2][13][14]. За даними української історикині Лесі Алексієвець, маєток було захоплено 5 грудня 1918 року, наступного після зайняття Дубровиці дня^[13]. За спогадами очевидця подій Павла Селезіона, бій тривав 3 дні та завершився коли в захисників завершилися набої, після чого нападники кинули мертвих та уцілілих гайдамаків разом з двома графами до ями й поховали їх живцем, після чого пограбували маєток і розігнали слуг^[22]. Відповідно до даних Яцека Броель-Плятера, сина уцілілого графа, та новини в газеті «Киевская Мысль», нападники підпалили будівлю, після чого захисники палацу вистрибнули назовні, де були вбиті^[24][25]. За новиною в газеті були вбиті графи та 8 охоронців^[24], за Яцеком — 2 брати Плятери та 9 працівників маєтку^[25].

Палац Плятерів, 1937 рік

Палац Плятерів, 1938 рік

Єдиний уцілілий з графів, наймолодший брат Вітольд (1893—1961), вирішив не повертатися до спаленого маєтку та відбудовувати його, а переїхав до нового двору в Осечі Брестсько-Куявського воєводства^[2]. За іншими даними Вітольд все ж відбудував маєток, проте вже більше ніколи в ньому не жив^[14].

У 1921—1939 роки входив до складу Польщі^[26]. У 1921 році фільварок входив до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки^[5]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства^[27]. У 1936 році Воробин належав до громади Домбровиця гміни Домбровиця Волинського воєводства^[28].

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У 1941 році німецькі війська розбомбили радянський штаб, який містився у Воробині, внаслідок чого були знищені колишні садиби^[29]. Під час Другої світової війни більшовицькі підпільники спільно з червоними партизанами спалили фільварок та вивели з ладу Воробинський спиртовий завод^[30].

В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1946 рік населений пункт з такою назвою відсутній^[31]. У другій половині XX століття в парку колишнього графського маєтку Воробина було засноване медичне містечко з поліклінікою, стаціонаром, лабораторіями та спеціалізованими кабінетами^[32]. Сьогодні Воробин входить до складу Дубровиці^[14]. Від колишньої садиби Плятерів збереглися лише залишки парку^[29]. У місті є вулиця Воробинська, яка веде до колишнього фільварку^[14]. Ця вулиця відома з XVIII століття, у 1940-х роках носила назву вулиці Сталіна, у 1949—1992 роках називалася Комуністичною^[33][34].

Станом на 1859 рік, на поміщицькому фільварку Воробин налічувалося 13 дворів та 14 жителів римсько-католицької віри (3 чоловіки і 11 жінок)^[35].

Наприкінці XIX століття на фільварку було 14 домів та мешкало 232 жителі.^[1][6] Станом на 1906 рік на фільварку нараховувалося 18 дворів та 461 мешканець^[36].

За даними перепису населення Польщі 10 вересня 1921 року на фільварку налічувалося 10 будинків та 152 мешканці, з них: 73 чоловіки та 79 жінок; 84 православні та 68 римо-католиків; 103 українці та 49 поляків^[5].

У 1885 році у Воробині була католицька каплиця (домова) 1772 року^[8][10]. Католицька громада фільварку в 1938 році належала до парафії Домбровиці^[37].

• 
  Палац Плятерів, початок XX століття
• 
  Палац Плятерів, перша половина XX століття
• 
  Палац Плятерів, перша половина XX століття
• 
  Палац Плятерів, перша половина XX століття
• 
  Палац Плятерів, перша половина XX століття

• Степанов Л. С. Дубровиця // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 259—269. — 15 000 прим.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воробин

• Урочище, знайоме і незнайоме // Дубровицький вісник. — 10 липня 2009. — С. 4.