Цинкаловський Олександр Миколайович — Вікіпедія

Олександр Миколайович Цинкаловський
пол. Aleksander Cynkałowski
Олександр Цинкаловський у часи студентства
Народився9 січня 1898(1898-01-09)
Володимир-Волинськ, Волинська губернія
Помер19 квітня 1983(1983-04-19) (85 років)
Краків, Польська Народна Республіка
Похованняцвинтар «Воля» у Варшаві
Громадянство Російська імперія
Польща Польща
Національністьукраїнець
Діяльністьархеолог
Галузьархеологія
Відомий завдякиісторик, музейник, археолог, краєзнавець
Alma materВаршавський університет
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
Посададиректор музеюd
Військове званнямолодший офіцер
У шлюбі зРеґіна Цинкаловська
НагородиХрест Симона Петлюри

Олекса́ндр Микола́йович Цинкало́вський (пол. Aleksander Cynkałowski, рос. Александр Цинкаловский, 9 січня 1898, Володимир-Волинський, Волинська губернія — 19 квітня 1983, Краків, Польська Народна Республіка) — український історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині[1], професор[2].

Псевдоніми: О. Волинець, Антін Бужанський; криптоніми: О. В., А. Б.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 9 січня 1898 року в місті Володимир-Волинську Волинської губернії, Російська імперія. Походить зі шляхетної родини. Його прабабуня по батькові — дитяча письменниця баронеса фон Вульф, бабуня — сестра милосердя, учасниця російсько-турецької війни, загинула на Балканах. Дід по матері, Павло Нітецький, як учасник польського повстання 1863 року, був позбавлений російською владою земельного маєтку та дворянського титулу, але користувався повагою жителів Володимира-Волинська, збираючи старожитності, від якого майбутній вчений і успадкував цікавість до краєзнавства[3].

Початкову освіту здобував у Ковельській гімназії, згодом сім'я переїздить до Звягеля. Під час Першої світової війни евакуюється до Тамбова, продовжує навчання в казанській гімназії.

Після Лютневої революції 1917 року повертається до України. Родина зупиняється у Звягелі, звідкіля незабаром Олександра забрали на військову службу в Житомир[4]. Протягом 1917—1920 років у Дієвій армії УНР[5]. Організатор українських шкіл на Кременеччині. Після поразки Визвольних змагань повертається до Володимир-Волинська. Працює учителем у селі Осмиловичі. Активний діяч володимирської «Просвіти». Займається етнографічними та фольклорними студіями.

За робочим столом під час студій

Протягом 1925—1929 рр. — студент православного богословського факультету Варшавського університету. Спеціалізується на церковній історії та християнській археології. Додатково відвідує лекції читані на гуманітарному факультеті, знайомиться з варшавськими музеями й архівами[6].

Підтримує зв'язки з волинськими краєзнавцями Антоном і Олександром Коновалюками із села Білосток, Анатолієм Кревським з Торчину, Федором Леньо із села Боратин на Луччині[7].

За сприяння відомого польського археолога Влодзімєжа Антонєвича влаштовується на роботу в Державному археологічному музеї у Варшаві[6]. Делегований музеєм на Волинь, Полісся і Підляшшя для дослідження історичних пам'яток та археологічних знахідок, проведення невеликих археологічних розкопок. Співпрацює з Музеєм Наукового товариства імені Шевченка, Національним музеєм та Митрополичим архівом у Львові[8]. Передає їм знайдені рідкісні українські пам'ятки, документи і стародруки[6]. Неодноразово зустрічається з митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким. Очолює археологічну експедицію при розкопках Зимненського городища.

По отриманні ступеня магістра, стає членом наукових організацій:

Автор наукових і науково-популярних публікацій на сторінках «Українського юнацтва», «Нашого світу», «Життя і знання», «Записок НТШ», польськомовного часопису «пол. Wiadomości archeologiczne».

Олександр Цинкаловський біля хреста на місці ймовірного знаходження Пересопницького монастиря Різдва Пресвятої Богородиці — обителі в якій завершено праці над Пересопницьким євангелієм

У 1936—1939 роках очолює Волинський музей при Кременецькому ліцеї[9].

Під час Другої світової війни повертається до Варшави і посідає керівника Волинського відділу Державного археологічного музею[6].

Надгробок на могилі Олександра і Реґіни Цинкаловських

Втікаючи з палаючої Варшави, подається на Захід. Від 1952 року оселяється в Кракові, влаштовується на роботу в Дім книги. Займається археологією і публіцистикою. Стає співробітником Археологічного інституту Польської Академії наук[10]. Не маючи можливості відвідувати Волинь, активніше досліджує Підляшшя. Ідентифікував літописне місто Червень. Співпрацював з Українським суспільно-культурним товариством. Друкувався в українських діаспорних виданнях «Наше Слово», «Наша Культура», Українському календарі, Православному календарі, «Літописі Волині» тощо. Вже після смерті Олександра Цинкаловського, зусиллями Інституту дослідів Волині з'являється друком фундаментальний двотомний краєзнавчий словник «Стара Волинь і Волинське Полісся», над яким учений працював понад 30 років[6]. Словник вмістив гасла про 1442 населених пункти Волині і Полісся.

В останні роки життя важко хворів. Помер у Кракові в 1983 році. Похований на православному цвинтарі «Воля» у Варшаві.

Протягом життя Олександра Цинкаловського відрізняла виняткова чесність. Як у професійній діяльності, під час розкопок він не привласнив жодної цінності, так і у ставленні до себе та оточуючих його людей. Він боляче спостерігав занепад рідної культури, нищення історичних пам'яток, власною працею намагався зарадити цьому. У листі до сестри Олени Грабарчук учений писав: «Ніхто тим не цікавиться, нікому серце не болить, яка доля все те спіткає, що з того залишиться, а що навіки загине, як не одна пам'ятка наша загинула, а наші люди будуть їсти, спати, мовчати»[11].

Праці

[ред. | ред. код]
Перший і другий томи видання «Стара Волинь і Волинське Полісся»

Крім археологічних досліджень, Олександр Цинкаловський писав про найдавніші події з історії України, про Червенські міста — Холм, княжі міста Дорогичин, Перемишль. Не оминав у своїх студіях вчений і теми мистецтва — він був одним із перших, хто пов'язував життя і творчість видатного українського іконописця початку XVIII ст. Йова Кондзелевича з Волинню, віднайшов перед війною його роботи у Загорові, Вощатині й інших селах. З мистецтва і архітектури опублікував праці «Архітектура Лемківщини і Грубешівщини» та статті «Церкви домонгольського і монгольського періоду на Волині і в Галичині» (1969), «Хрести-енколпіони» (1972), «Церкви XV—XVIII століть на Західній Україні» та ін. Значну увагу фахівець приділяв гідрології та картографії. Завдяки інтересам у цих науках він зумів створити 12 мап Полісся та Волині. Цинкаловський також брав участь у створенні бібліографії з відповідним аналізом зразків європейської літератури.

На професійному рівні цікавився гідрологією та картографією. Автор 12 карт Волині і Полісся.

Займався укладанням бібліографії з аналізом зразків європейської літератури.

Науковий доробок присвячений рідній Волині:

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Ліцею Володимирської міської ради в м. Володимирі на Волині було присвоєно ім'я Олександра Цинкаловського[12][13].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Про О. Цинкаловського

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Олександр Цинкаловський (1898—1983)», Біобібліографічний нарис до 115-ї річниці від дня народження: О. Цинкаловський: штрихи до біографії [Архівовано 2015-05-29 у Wayback Machine.] / Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (Бібліотека). Серія «Дослідники Волині. Дати і долі». Вип.6. — Луцьк, 2013 р.
  2. ↑ Каліщук О. М., Дяченко В. М. Олександр Цинкаловський – видатний дослідник Волині та Волинського Полісся // Історичний архів. 2015. Вип. 14. С.  41—46. / професор О. Цинкаловський С.—44.
  3. ↑ Ірина Надюкова. Повернення Олександра Цинкаловського у рідний Володимир-Волинський [Архівовано 2012-05-18 у Wayback Machine.] (Перевірено 19 жовтня 2012)
  4. ↑ Данилюк А. Олександр Цинкаловський – видатний дослідник давнини Волині (PDF) (укр) . Луцьк, 2004: Володимир-Волинський в історії України та Волині: Збірник наук. праць. с. 43—45. Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2019. [Архівовано 2017-08-08 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Цинкаловський Олександр Миколайович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині : біограми політичних емігрантів - учасників Української революції. - Рівне : Львів, 2023. - С. 264-265
  6. ↑ а б в г д Шиприкевич В. Олександер Цинкаловський… — С. 598.
  7. ↑ Олександр Цинкаловський — історик Волині 30-70-х років… — С. 66.
  8. ↑ Терський С. В. Археологічні матеріяли княжої доби з досліджень Олександра Цинкаловського у фондах Львівського історичного музею // Наукові записки (Львівський історичний музей).— Вип. XIII.— Львів, 2009.— С. 19—29.
  9. ↑ Іван Ярмошик. Основні напрямки історико-краєзнавчого вивчення Волині польськими науковцями в 1930-х роках (Перевірено 19 жовтня 2012)
  10. ↑ Олександр Цинкаловський [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] (Перевірено 19 жовтня 2012)
  11. ↑ Олександр Цинкаловський — історик Волині 30—70-х років… — С. 72.
  12. ↑ Ліцей імені Олександра Цинкаловського м. Володимира Володимирської міської ради
  13. ↑ На Волині археологи знайшли митну печатку часів Київської Русі (фото). 09.04.2023

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Цинкаловський Олександр Миколайович
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Історія»
CMNS: Цинкаловський Олександр Миколайович у Вікісховищі?

Праці он-лайн

[ред. | ред. код]

Інформації

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цинкаловський_Олександр_Миколайович&oldid=43936344