Вплив пандемії COVID-19 на мистецтво і культуру — Вікіпедія

Пандемія COVID-19 здійснила раптовий і суттєвий вплив на мистецтво та культуру. Глобальна криза охорони здоров'я та невизначеність, що з'явилася внаслідок цієї кризи, глибоко вплинули на діяльність усіх закладів культури і мистецтва, а також на окремих осіб — як найманих працівників, так і самозайнятих — у всіх галузях культури та мистецтва. Організації сфери мистецтва та культури намагалися підтримувати своє (часто фінансоване державою) завдання щодо забезпечення доступу до культурної спадщини для населення; підтримувати безпеку своїх співробітників, експонатів і відвідувачів; реагуючи на несподівані зміни в їх стратегії роботи, які невідомо коли закінчаться.

До березня 2020 року більшість культурних установ у всьому світі були закриті на невизначений термін (або, щонайменше, радикально скоротили свою роботу), а персональні виставки, заходи та виступи були скасовані або відкладені. У зв'язку з цим було докладено значні зусилля щодо надання альтернативних або додаткових послуг за допомогою цифрових платформ, підтримки основних видів діяльності з використанням мінімальної кількості ресурсів та документування самих подій за допомогою нових придбань, у тому числі нових творчих робіт, натхненних пандемією.

Багато діячів сфери мистецтва і культури тимчасово або назавжди втратили контракти чи роботу з різним ступенем відшкодування та фінансової допомоги. За оцінками ЮНЕСКО, у цій галузі втрачено 10 мільйонів робочих місць. Уряди та благодійні організації надавали дуже різну за розміром фінансову допомогу для діячів мистецтва залежно від виду та країни. Очікувалося, що суспільний попит на мистецтво та культуру відновиться, але за невідомий час і з припущенням, що смаки споживачів мистецтва можуть змінитися.

Протягом першого кварталу 2020 року заклади сфери мистецтва та культури по всьому світу поступово обмежували свою публічну діяльність, а потім повністю закрилися у зв'язку з пандемією. Починаючи з Китаю, потім у Східній Азії, а потім і в усьому світі, до кінця березня більшість організацій культурної сфери закрилися, а мистецькі заходи були відкладені або скасовані або добровільно, або за розпорядженням уряду. Були закриті галереї, бібліотеки^[3], архіви^[4] та музеї^[5][6][7] (загально відомі як GLAM), а також кіно-^[8] та телевізійні постановки^[9], театральні^[10] та оркестрові вистави^[11], скасовані концертні тури^[12], закриті зоопарки^[13], скасовані музичні^[14] та мистецькі фестивалі.^[10][15]

Після швидкої появи новин про закриття закладів та скасування культурних заходів по всьому світу протягом лютого та березня 2020 року^[16], дата повторного відкриття закладів залишалася невизначеною для більшості країн світу протягом багатьох місяців на тлі кількох «помилкових» повторних відкриттів та подальших закриттів у зв'язку з другою та третьою хвилею пандемії. Крім того, довгостроковий фінансовий вплив на установи культури дуже відрізнявся, причому вже існуючі розбіжності посилювалися, особливо для установ, які не мали благодійного фонду.^[17] Дані опитування від березня 2020 року показали, що, коли музеям знову буде дозволено приймати відвідувачів, показник «намір відвідати» для культурних заходів загалом залишиться незмінним порівняно з періодом до пандемії, але зі зміненою перевагою щодо виду діяльності. Дані вказують на те, що буде знижена готовність відвідувати заходи в обмеженому просторі, заходи за участі великих нерухомих груп (наприклад, сеанси в кінотеатрах) або за необхідності тактильної або фізичної взаємодії з іншими людьми; але зросте інтерес до діяльності на відкритому повітрі або на великому просторі (наприклад, зоопарки та ботанічні сади).^[18][19] Найбільш часто згадуваними причинами, за допомогою яких більшість опитаних «відчували б себе в безпеці» під час повернення дозволу на відвідуваність, були б: наявність вакцини, скасування урядом обмежень на поїздки, відомості про те, що інші особи вже відвідували цей заклад, чи проводиться діяльність установи на відкритому повітрі, і наявність дезінфікуючого засобу для рук.^[20] Станом на березень 2021 року опитування 100 найвідвідуваніших художніх музеїв світу показали зниження їх відвідуваності на 77 % порівняно з попереднім роком.^[21] До 90 % об'єктів Світової спадщина ЮНЕСКО були частково або повністю закриті під час пандемії.^[22]

Після повторного відкриття для громадськості мистецькі та культурні заклади застосували різні методи та стратегії, щоб зменшити ризик інфікування COVID-19. Зокрема, застосовувалися наступні заходи: зменшення дозволеної кількості відвідувачів і обмеження кількості одночасних відвідувачів (іноді засобом попередньо заброньованого часового інтервалу); обов'язкове носіння масок; наявність дезінфікуючого засобу для рук; односторонні маршрути по виставках; екрани з плексигласу між персоналом і гостями; встановлення безконтактної сантехніки; і вимірювання температури тіла відвідувачів на вході до закладу.^[23][24]

Нижче наведено список відомих закриттів закладів, повідомлень і постанов урядів, що впливають на культурний сектор.

•  Єгипет З 23 по 31 березня 2020 року всі музеї та археологічні пам'ятки в Єгипті були закриті для відвідування на стерилізацію та дезінфекцію. У цей період у музеях проводилися заходи з підвищення обізнаності працівників закладів щодо способів профілактики та захисту від інфекції.^[25]
•  Марокко 15 березня Фонд національних музеїв оголосив про закриття всіх музеїв з наступного дня на невизначений термін.^[26] Того ж дня був скасований другий за величиною музичний фестиваль у світі Mawazine, який був запланований на середину червня 2020 року.^[27]

•  Аргентина 12 березня в Буенос-Айресі були закриті всі музеї, скасовані культурні заходи та зібрання.^[28] Національні бібліотеки продовжують надавати послуги онлайн засобами зв'язку через головний освітній вебсайт міністерства освіти країни.^[29]
•  Бразилія З 14 березня 2020 року в Бразилії закриті наступні великі музеї: Музей мистецтва Сан-Паулу Ассіса Шатобріана, Пінакотека, Музей культури Ітау, Музей сучасного мистецтва Університету Сан-Паулу, Інститут Томі Отаке, Інститут Морейра Саллес, Музей завтрашнього дня в Ріо-де-Жанейро, та Центр сучасного мистецтва «Instituto Inhotim» в Брумадіньо.^[15]
•  США 12 березня 2020 року велика кількість музеїв у Нью-Йорку, Бостоні та Вашингтоні повідомили про своє закриття на чолі з Музеєм мистецтва Метрополітен, і збігся з оголошення мером Нью-Йорка Біллом де Блазіо надзвичайного стану у всьому місті.^[30] Того ж дня Бродвейська театральна ліга повідомила, що всі бродвейські театри припиняють вистави щонайменше на місяць, хоча губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо на той час дозволив проводити вистави з 50 % завантаженістю.^[31] 17 березня, за два дні до того, як перший штат США запровадив повний локдаун із забороною виходу з дому, Американська бібліотечна асоціація наполегливо рекомендувала закрити всі академічні, громадські та шкільні бібліотеки.^[32] Великі мережі кінотеатрів, зокрема AMC Theaters, повідомили, що їх заклади залишатимуться закритими навіть після того, як частина штатів скасують розпорядження про обов'язковий домашній карантин, доки очікувані на літо блокбастери «Тенет» і «Мулан» не вийдуть у прокат наприкінці липня.^[33]

Незважаючи на те, що постановою уряду штату Техас більшості закладів було дозволено знову відкритися 1 травня 2020 року, багато закладів у штаті вирішили залишитися закритими для відвідувачів, посилаючись на небезпеку для здоров'я відвідувачів.^[34]

•  Австралія Починаючи з другого тижня березня 2020 року австралійські заклади сфери культури і мистецтва почали повідомляти про скорочення послуг, а потім і про повне закриття.^[36] 13 березня організатори Мельбурнського міжнародного фестивалю комедії повідомили, що фестиваль 2020 року повністю скасовано.^[37] Об'єднання «Opera Australia» 15 березня повідомила про закриття своїх закладів.^[38] 24 березня було видано розпорядження про закриття по всій країні всіх культурних закладів із подальшим обмеженням громадських заходів. У зв'язку з цим було скасовано багато культурних заходів, у тому числі Сіднейський фестиваль письменників.^[39] За даними Австралійського бюро статистики станом на початок квітня сектор послуг у сфері мистецтва та відпочинку був сектором національної економіки з найменшою часткою працюючих осіб — 47 %.^[40] Щоправда, майстер-татуювальник Тім продовжував свою роботу, незважаючи на те, що сама галерея (MONA на Тасманії), де знаходилась його студія, була закрита для публіки.^[41] У серпні 2020 року повідомлено оголошено, що у зв'язку з другим етапом локдауну в Мельбурні австралійська прем'єра пересувної виставки комп'ютерного мистецтва «Ван Гог живий» буде перенесена в Королівський зал промисловості в Сіднеї.^[42]
•  КНР 23 січня 2020 року всі музеї на території материкового Китаю були закриті. Оскільки Китай став першою країною, де розпочав поширюватися коронавірус, він також став першою країною, де закрились усі заклади мистецтва і культури.^[10] До середини березня китайські органи влади повільно й обережно почали дозволяти проведення різноманітних громадських заходів із відновленням роботи 13 березня 2020 року Шанхайського музею та Електростанції мистецтва (також у Шанхаї). До обидвох закладів допускалась обмежена кількість відвідувачів, і адміністрація Електростанції мистецтва зазначила, що вона також підготувала тимчасові карантинні зони на кожному поверсі на випадок будь-яких надзвичайних ситуацій. Усім відвідувачам музеїв на вході вимірювали температуру тіла, вони також мали пред'явити посвідчення особи та довідку про стан здоров'я.^[43] Також відкрилися низка інших приватних галерей у Китаї, як і деякі заклади в Південній Кореї та Японії з обмеженням відвідувань (зокрема, лише приватні тури). До кінця місяця 40 % визначних пам'яток материкового Китаю знову відкрилися для відвідувань туристами, але більшість мистецьких закладів залишалися закритими.^[44]
  •  Гонконг Слідом за материковим Китаєм через 5 днів Гонконг закрив свої музеї.^[10]
  •  Макао 2 березня 2020 року велика кількість філій Публічної бібліотеки Макао знову відкрилися для відвідувачів (низка місць, зокрема мультимедійні кімнати та дитячі читальні, залишалися закритими), а в будівлях двічі на день проводилось прибирання та дезінфекція.^[45]
•  Індія 14 березня 2020 року закрився художній музей імені Кірана Надара в Делі, за два дні до того, як міністр культури і туризму Індії Шріпад Наїк наказав закрити всі пам'ятки та музеї, які охороняються Археологічною службою Індії, по всій території країни, включаючи мавзолей Тадж Махал в Агрі.^[15] На початку липня 2020 року закриття Тадж-Махалу було продовжено на невизначений термін, оскільки Агра була одним із найбільш постраждалих міст у найбільш густонаселеному штаті країни.^[46] Під час карантину 41 % мистецьких закладів закрилися, а в період з березня по липень 2020 року 53 % закладів святково-розважального бізнесу скоротили свою діяльність на 90 %.^[47][48] У липні 2020 року Федерація Торгово-промислових палат Індії, компанія Art X і Британська Рада в Індії розпочали дослідження щодо оцінки впливу пандемії COVID-19 на заклади мистецтва, культури та розваг Індії, зі звітуванням кожні 4 місяці, включаючи тематичні дослідження інноваційних заходів у секторах та рекомендовані заходи підтримки.^[49][50][51]
• Японія 28 лютого 2020 року уряд Японії повідомив, що всі музеї в країні будуть закриті до 17 березня.^[10] Унаслідок цього відкриття виставки «Шедеври з Національної галереї в Лондоні», яка мала відкритися в Національному музеї західноєвропейського мистецтва в Токіо, було відкладено; багато творів з неї (зокрема «Соняшники» Ван Гога) залишалися на карантині в музеї.^[52]
•  Нова Зеландія 23 березня Нова Зеландія запровадила карантинні заходи, згідно з якою всі установи будуть закриті.^[53] Музей Нової Зеландії Те-Папа-Тонгарева був закритий з 18:00 20 березня 2020 року.^[54] Військово-історичний музей Окленда повідомив про своє закриття з 21 березня.^[55] 26 червня Симфонічний оркестр Нової Зеландії виконав оперу Штрауса «Кавалер троянди» уперше в повному концертному залі з початку пандемії.^[56]
•  Катар Державні музеї Катару закрилися 12 березня. Спільний показ у студії Пікассо, який мали провести галерея «Пожежне депо» та музей Пікассо, було відкладено на невизначений термін.^[57]
•  Південна Корея 23 лютого, через місяць після материкового Китаю, Південна Корея закрила всі свої музеї на невизначений термін.^[10] Приватні галереї почали знову відкриватися наприкінці квітня за наявності приладів відстеження контактів для всіх відвідувачів.^[58]
•  ОАЕ Щорічний мистецький ярмарок Art Dubai, спочатку запланований на кінець березня, був скасований за кілька тижнів до відкриття.^[59] Уряд ОАЕ придбав велику кількість творів мистецтва, створених у країні, з наміром виставити їх у своїх посольствах.^[60]

Незважаючи на значні національні та місцеві відмінності в законодавчих нормах, більшість культурних заходів на континенті були скасовані протягом березня та квітня 2020 року. Зокрема, серед музеїв, наприкінці квітня 2020 року почали публікувати попередні дати відкриття закладів після карантину, дати відкриття коливалися від 22 квітня (Німеччина) до 20 липня (Ірландія); кілька країн на той час не мали офіційних планів відкриття (Латвія, Мальта, Греція та Велика Британія); а музеї Швеції залишалися відкритою весь час.^[61]

•  Австрія Усі федеральні громадські музеї були закриті дирекцією закладів згідно урядових карантинних заходів, які забороняють громадськіі заходи за участю великої кількості людей, та обмеження на в'їзд з Італії. Музей сучасного мистецтва Альбертіни мав відкритися 13 березня, але це відкриття було відкладено на невизначений термін.^[57]
•  Бельгія З 14 березня уряд заборонив будь-які культурні заходи, незалежно від їх масштабу, унаслідок чого закрито виставку Яна ван Ейка в Музеї витончених мистецтв у Генті.^[57]
•  Франція За кілька тижнів до того, як були прийняті карантинні постанови уряду Франції, співробітники Лувру «майже одноголосно» проголосували за примусове закриття музею з 1 березня через побоювання за власне здоров'я.^[62] Музей закрився на три дні, знову відкрився^[63], приймав лише відвідувачів із попередньо заброньованими квитками з 9 числа^[10], а потім остаточно закрився 13 березня за розпорядженням уряду.^[64] Реконструкція собору Паризької Богоматері після пожежі 2019 року також була зупинена задля безпеки робітників.^[57] Мистецька акція «Загортання Тріумфальної арки», яку мали намір провести Крісто та Жанн-Клод, під час якої наприкінці 2020 року митці мали прикрити Тріумфальну арку в Парижі сріблясто-блакитною поліпропіленовою тканиною та червоною мотузкою^[65], але акцію перенесли на рік до вересня 2021 року.^[66]
•  Німеччина 16 березня 2020 року канцлер Німеччини Ангела Меркель повідомила на прес-конференції, що центральний уряд і голови урядів земель разом узгодили вказівки щодо обмеження соціальних контактів у громадських місцях, зазначивши, що театри, оперні театри, концертні зали, музеї, виставкові простори, кінотеатри, парки розваг і зоопарки необхідно закрити.^[67] Через 6 тижнів, на початку травня, заклади культури з обережністю знову відкрились для відвідувачів, використовуючи різні заходи для зменшення ймовірності передачі інфекції (зокрема, обмеження кількості відвідувачів в один час і обов'язкове використання маски для обличчя).^[68][69] Директор музею Барберіні зазначив, що одностороння система, запроваджена у виставковому просторі, є позитивною, тому що «ми зможемо забезпечити, щоб люди змогли побачити це так, як ми планували».^[70]
•  Ірландія 12 березня 2020 року уряд Ірландії закрив усі школи, коледжі, дитячі заклади та культурні установи, а також порадив скасувати всі великі громадські заходи. Унаслідок цього святкування дня Святого Патрика було скасовано.^[71][72]
•  Італія Як країна Європи, яка найбільше постраждала від COVID-19 в лютому та березні 2020 року, Італія запровадила суворий карантин 23 лютого 2020 року з початковою датою відновлення роботи установ 1 березня.^[73] Музеям за межами «червоної зони» найбільш заражених районів на півночі країни було дозволено знову відкритися, якщо відвідувачі знаходились на відстані 1 метра один від одного^[74], пізніше це було скасовано, і всі установи були закриті в країні спочатку до 3 квітня^[75], а потім до 18 травня.^[76] Закриття призвело до перенесення на невизначений термін майбутньої «мегавиставки» Рафаеля, яка проходила в Скудерії дель Квірінале в Римі. Спочатку ця виставка була приурочена до 500-річчя Відродження. Після смерті художника це мала бути найбільша кількість його робіт, які коли-небудь виставлялися разом.^[57] Того самого тижня в травні, коли багато закладів культури почали знову відкриватися, проведення Сієнського Паліо, які зазвичай проводилися двічі на рік у липні та серпні, було скасовано вперше після Другої світової війни.^[77] Одночасно з поступовим усуненням обмежень на поїзки всередині Італії культурні об'єкти та музеї розпочали знову відкриватися за новими правилами до початку червня; першим з яких було давньогрецьке поселення Пестум поблизу Неаполя, де проводились археологічні розкопки, яке відкрили 18 травня.^[78]
  •  Ватикан Музеї Ватикану закрилися відповідно до карантинних правил Італії.^[57]
•  Нідерланди 12 березня 2020 року Державний музей Амстердама та Музей ван Гога повідомили, що вони закриються принаймні до кінця цього місяця^[10], а Нідерландська опера повинна була поставити світову прем'єру опери «Ritratto» Віллема Єтса. Проте ця прем'єра була скасована, і наступного дня офіційна прем'єра відбулася на YouTube-каналі опери.^[79] Також 13 березня, попередньо повідомивши, що читальний і виставковий зали залишатимуться відкритими, Національний архів повідомив про їх повне закриття до 6 квітня.^[80] 30 березня 2020 року картина Вінсента Ван Гога «Сад пастора в Нюенені взимку» (від 1884 року) було викрадено з музею Сінгера Ларена, коли музей був закритий.^[81] У квітні 2020 року було повідомлено, що всі заклади культури (зокрема театри та кінотеатри) залишатимуться закритими до 19 травня, але такі заходи, як фестивалі, будуть заборонені до 1 вересня.^[82]
•  Польща 11 березня управа воєводства рекомендувала закрити на два тижні всі культурні заклади в районі Триміста.^[83] Музеї, включно з державним музеєм Аушвіц-Біркенау та інші культурні заклади, зокрема театри та кінотеатри, були закриті центральним урядом Польщі попередньо до 25 березня.^[57]
•  Португалія 13 березня 2020 року, згідно рекомендацій національної служби охорони здоров'я, міністерство культури закрило відвідування низки архітектурних пам'яток — Беленську башту, монастир єронімітів і Національний археологічний музей. Національна служба охорони здоров'я рекомендувала адміністраціям провінцій також закрити свої заклади культури.^[84] 22 березня уряд країни розпорядився скасувати всі мистецькі та культурні заходи як частину заходів запровадження надзвичайного стану в країні.^[85]
•  Росія Музей сучасного мистецтва «Гараж» одним із перших у Росії оголосив про своє закриття з 14 березня 2020 року. Багато московських музеїв повідомили про закриття після запровадження мером міста заборони зібрань за участю 50 і більше осіб 17 березня, а в той же день пізніше міністерство культури Росії розпорядилося призупинити всі громадські заходи федеральних і регіональних установ, що призвело до закриття багатьох інших закладів культури з 18 березня.^[57] Большой театр знову відкрився у вересні 2020 року, і це було найдовше закриття з часів наполеонівського вторгнення в Росію, але потім знову було знову закрито після позитивних тестів на коронавірус у кількох виконавців.^[86]
•  Іспанія 11 березня 2020 року державні музеї в Мадриді, включаючи Прадо, були закриті на невизначений термін.^[10] 13 березня у Храмі Святого Сімейства призупинено на невизначений термін будівельні роботи, а храм закрито для відвідувачів, 14 березня закрився Музей Гуггенхайма в Більбао.^[57] 1 липня мадридський Королівський театр знову відкрився зі зміненою постановкою «Травіати» для заповненого лише наполовину залу.^[24]
•  Швеція 18 березня шведська мережа та організація співпраці громадських музеїв національного значення «Centralmuseernas samarbetsråd» рекомендувала всім своїм 13 членам закрити свої місця загального користування, якщо ризик передачі вірусу в їх регіонах буде оцінений як високий. Лише 2 з цих музеїв залишилися відкритими.^[87]
•  Велика Британія Про перші закриття закладів культури у Великій Британії повідомлено 13 березня 2020 року, коли закрились Wellcome Collection, South London Gallery, Інститут сучасного мистецтва, Галерея фотографів та Amgueddfa Cymru.^[57] Багато інших закладів повідомили про своє закриття 17 і 18 березня.^[88][89] 20 березня Національний траст закрив усі об'єкти, на які було придбано квитки, але висловив намір залишити відкритими сади та парки з безкоштовним доступом, щоб люди мали доступ до відкритого простору, дотримуючись соціального дистанціювання.^[57] Фонд також ініціював екологічну кампанію «#BlossomWatch», яка заохочує людей ділитися першими весняними квітами один з одним.^[90] Також у п'ятницю, 20 березня, співробітники бібліотек у лондонському районі Ламбет влаштували марш протесту, оскільки їм не надали рукавичок або дезінфікуючого засобу для рук, посилаючись на положення Закону про права на роботу, які дають їм «право відмовитися від небезпечних робочих місць». На вихідних багато місцевих бібліотек офіційно закрилися, оскільки місцеві керівники критикували відсутність узгодженої на національному рівні карантинної політики.^[91]

Заплановану велику виставку Артемізії Джентілескі в Національній галереї в Лондоні, яка мала відкритися 4 квітня, було відкладено на невизначений термін не тільки через закриття галереї, але й через те, що мистецькі роботи, взяті напрокат в Італії та Америці, не змогли доставити в Лондон у зв'язку з припиненням авіасполучення в цілому світі.^[92]

Серед літературних подій були скасовані Лондонський книжковий ярмарок^[93], фестиваль «AyeWrite» у Глазго та міжнародні фестивалі в Гаррогейті^[94], тоді як Единбурзький міжнародний книжковий фестиваль, запланований на серпень 2020 року, було відкладено.^[95] Міжнародний фестиваль мистецтв у Глазго 2020 також було відкладено до 2021 року.^[57]

Багато мистецьких організацій, культурних закладів, видавництв і підприємств назавжди закрилися внаслідок пандемії через втрату прибутку. Зокрема, до квітня 2020 року арт-дилери з продажу картин очікували, що одна третина приватних галерей у всьому світі закриється, а для галерей із менш ніж 5 співробітниками ця цифра зросте до 60 %.^[96] Відомі остаточно закриті заклади і заходи включали зокрема:

• У березні британське агентство музичного менеджменту класичної музики «Hazard Chase» оголосило про добровільну ліквідацію «у зв'язку з обвалом світового музичного мистецтва, спричиненим COVID-19».^[97]
• «Bauer Media New Zealand» повідомила співробітникам через Zoom про негайне та остаточне закриття компанії 2 квітня 2020 року. Керівництво послалося на фінансову напругу у зв'язку з карантином, враховуючи те, що «нещоденним друкованим засобам масової інформації не дозволялося публікувати у зв'язку із запровадженням локдауну четвертого рівня». Уряд Нової Зеландії стверджував, що компанія закривається за власним бажанням, оскільки не шукала доступу до фінансової допомоги, доступної для бізнесу під час карантину. Це видавництво випускало такі журнали, як «New Zealand Listener», «North & South», «New Zealand Woman's Weekly» та авіаційний журнал «Air New Zealand Kia Ora».^[98]
• Першим культурним закладом, який повідомив про своє остаточне закриття внаслідок пандемії, був музей сучасного мистецтва «Indianapolis Contemporary» в Індіанаполісі, заснований у 2001 році.^[99] У повідомленні управління музею від 3 квітня 2020 року сказано, що «ми дійшли висновку, що наша діяльність не є стабільною. Ми не самотні в цьому, оскільки інші мистецькі заклади також борються з цією кризою».^[100]
• На Вест-Енді мюзикл «Офіціантка» мав закінчитися 4 липня 2020 року, але він закрився 16 березня, оскільки театри Вест-Енду закрилися; пізніше продюсери оголосили, що вистава не буде відновлена^[101], хоча на момент оголошення це ще було дозволено.^[102]
• 4 травня 2020 року адміністрація великого мистецького центру в Сіднеї «Carriageworks» повідомила про перехід на добровільне зовнішнє управління та закриття, посилаючись на «непоправну втрату доходів» у зв'язку з урядовими заборонами на проведення заходів під час пандемії.^[103]
• Щодо бродвейських театрів, то у травні повідомлено, що мюзикл «Крижане серце» не відкриється знову, навіть коли бродвейські театри відновлять свої вистави.^[104]

Зіштовхнувшись із закриттям своїх будівель і загальнодоступних приміщень щонайменше на кілька тижнів, директори культурно-мистецьких закладів у цілому світі одночасно вирішували кілька нових проблем, що виникли в цей час: занепокоєння за благополуччя персоналу (від оптимального утримання працівників до повного розпуску працюючих), очікування багатьох зацікавлених сторін щодо швидких дій, але із різко скороченими ресурсами та невеликими можливостями формування стратегії, зниженням доходу, ймовірними звільненнями починаючи з випадкових членів персоналу та перехід на неповний робочий день, а також розглянути можливість повного переходу в Інтернет.^[105]

Одночасне закриття закладів культури та ізоляція вдома значної частини населення призвели до посиленого бажання людей отримати доступ до культурних цінностей та отримувати від них задоволення — саме в той момент, коли вони були для них найменш доступними.^[106] Це прискорило розробку культурним сектором цифрових платформ, які стали домінувати в споживанні та виробництві творів мистецтва.^[22] Низка закладів культури та мистецтва та окремі митці вирішили забезпечити свою онлайн-діяльність^[107] — від соціальних медіа до віртуальної реальності — як спосіб продовжувати виконувати свою організаційну місію та отримати або утримати аудиторію.^[108][109] Окремі митці різних профілів пропонували експромтвиступи через їхні особисті облікові записи з дому, співаючи кавер-версії, живі читання книг чи віршів, ділячись своїм мистецьким процесом і чернетками або творчо показуючи себе в прямому ефірі, виконуючи творчі та демонструючи повсякденну діяльність.^{[110][111][112]} Багато митців послабили обмеження на цифрове розповсюдження своїх творів, захищених авторським правом.^[113][114] Великі комерційні мистецькі ярмарки, такі як Гонконзький фестиваль мистецтв і «Art Basel», були скасовані, сприяючи переходу до онлайн-покупок і створенню VIP-«онлайн-кімнат для перегляду» замість фізичного показу на аукціонах мистецтва.^[115] Той факт, що величезна кількість нещодавно доступного в цифровому форматі мистецького та культурного контенту надавалася безкоштовно та без блокування в деяких країнах, призвів до підвищення обізнаності громадськості та митців про глобальний попит на онлайн-доступ до культури, обмеження закону захисту авторського права; та покращення доступу до творів мистецтва, фінансованих державою.^[110]

Серед прикладів нового цифрового мистецтва є створений BBC «віртуальний фестиваль мистецтв» під назвою «Культура на карантині»^[116]; Сіднейська бієнале стала першим міжнародним мистецьким фестивалем, який став повністю цифровим^[117], незабаром після нього відбувся Національний фестиваль мистецтв у ПАР — найбільший мистецький фестиваль в Африці^[118]; і було створено абсолютно нову подію, Фестиваль соціального дистанціювання, як «…онлайн-простір для митців, де вони демонструють свої роботи, коли на виставу чи виставку вплинула пандемія COVID-19».^[119] Різноманітні інтернет-сайти та галузеві асоціації опублікували списки контенту для своїх країн, зокрема: Аргентини^[120], Австралії^[121], Ірландії^[122], Італії^{[123][124][125][126]}, та Великої Британії.^[127][128]

За чіткого заохочення ЮНЕСКО та міжнародних організацій архівів, бібліотек, музеїв і документальної спадщини — Координаційної ради аудіовізуальних архівних асоціацій, Міжнародної ради музеїв, Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей, Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ та регіональних комітетів асоціації «Пам'ять світу»^[129] — багато колекційних інституцій також розпочали кампанії для отримання та збереження цифрових записів та мистецьких творів періоду під час пандемії.^[130]

«Кілька країн уже видали накази про ретельне збереження офіційних документів, пов'язаних з пандемією. Це не тільки підкреслює серйозність поточної ситуації, але також підкреслює важливість установ пам'яті у забезпеченні записів або ресурсів управління інформацією, необхідних для розуміння, контекстуалізації, і подолання таких криз у майбутньому. У той же час, записи художнього та творчого самовираження людства, які складають важливу частину нашої документальної спадщини, є джерелом соціального зв'язку та стійкості для спільнот у всьому світі…

…Важливо, щоб ми переконалися, що існує повна інформація про пандемію COVID-19, щоб ми могли запобігти новому спалаху такого характеру або краще керувати впливом таких глобальних подій на суспільство в майбутньому» — Моез Чакчук та інші.

Оригінальний текст (англ.)

Several countries have already issued orders for meticulous preservation of official records related to the pandemic. This not only underlines the gravity of the current situation, but also highlights the importance of memory institutions in providing the records or information management resources necessary for understanding, contextualizing and overcoming such crises in the future. At the same time, records of humanity's artistic and creative expressions, which form a vital part of our documentary heritage, are a source of social connectivity and resilience for communities worldwide...
...it is essential that we ensure that a complete record of the COVID-19 pandemic exists, so that we can prevent another outbreak of this nature or better manage the impact of such global events on society in the future.

^[129]

Наслідками пандемії стали винятково серйозні кризи для низки зоопарків — із зменшенням як доходів власників, але також із скороченням можливостей для стимулювання «…найрозумніших і соціальних тварин, включаючи горил, кеа, видр і сурикатів».^[131] Щоб підтримувати фізичне дистанціювання, але водночас піклуватися про тварин, частина доглядачів зоопарків (класифікованих як «життєво необхідні працівники») почали жити на території низки зоопарків.^[132] Повідомлялося, що тварини, в яких зазвичай заплановане регулярне публічне годування, погладжування або вистава для відвідувачів зоопарку, все ще «дотримуються традиції зустрічей» і помічають, що «трапилося щось дивне».^[131] У відповідь на відсутність відвідувачів низка заклади запустили нові зображення з веб-камер місць проживання тварин, а також із сеансів годування^[133][134], або розпочали знімати на камери низку інших тварин (зокрема пінгвінів^[135], лінивців^[136], верблюдів, морських левів та фламінго^[137]), щоб показати людям життя інших тварин. Акваріум «Суміда» в Токіо заохочував людей робити відеодзвінки садовим вуграм, щоб ті не забули, що існують люди.^[138] Багато зоопарків і акваріумів завдяки своїм ветеринарним установам також змогли пожертвувати лікарням засоби індивідуального захисту та медичні товари (у зв'язку із дефіцитом медичних товарів під час пандемії).^[139]

У зв'язку з раптовим обвалом міжнародного туризму сектор туризму в дикій природі зіткнувся з ризиком потенційного голодування тварин. Зокрема, через відсутність туристів, які платять за їжу, понад 1000 слонів у Таїланді ризикували померти від голоду.^[140][141] На вулицях таїландського міста Лопбурі, відомого як «мавпяче місто», спалахнула бійка сотень довгохвостих макак, коли тварини, яких зазвичай годували туристи, боролися за їжу.^[142] У країнах, де туризм в дикій природі становить значну частину робочих місць (зокрема Танзанія та Намібія), виникло занепокоєння, що втрата робочих місць, пов'язаних із збереженням природи, призведе до зростання браконьєрства^[143], в той час як тварини в заповідниках почали переміщуватись у райони, які нещодавно покинули туристи.^[144]

Пара великих панд у гонконзькому парку розваг «Ocean Park» спарувалася вперше за 10 років після того, як два місяці провели без туристів.^[145] Однак іншу пару в Калгарському зоопарку в Канаді, яку «позичили» з Китаю в рамках дипломатичної програми «Panda», було повернуто через неспроможність зоопарку забезпечити достатню кількість корму з бамбука (який не можна вирощувати в кліматі Калгарі) у зв'язку із зупинкою авіаційного сполучення.^[146] У зоопарку Бронкса в Нью-Йорку в перший тиждень квітня 2020 року в малайського тигра підтвердився позитивний результат тесту на COVID-19 після того, як у нього почався сухий кашель внаслідок зараження від доглядача зоопарку без симптомів хвороби.^[147] Це був перший відомий випадок зараження дикої тварини від людини (раніше хворобу діагностували в 2 домашніх собак та кота).^[148] Пізніше було діагностовано ще кілька випадків хвороби у великих кішок в американських зоопарках, а в січні 2021 року були зареєстровані перші відомі випадки у приматів у неволі — у кількох горил у зоопарку Сан-Дієго.^[149]

Виробництво та графік випуску багатьох фільмів було призупинено або відкладено, а деякі церемонії нагородження та фестивалі були повністю скасовані. За оцінками, в березні 2020 року кінопромисловість втратила приблизно 5 мільярдів доларів^[150], тоді як за квітневими оцінками втрати в цілому світі склали 40 % порівняно з 2019 роком, тобто у 20 мільярдів доларів.^[151] Низка фільмів адаптовані під режим домашнього перегляду, зокрема: ранній домашній медіа-реліз («Крижане серце 2»); повне скасування показів у кінотеатрах (китайський фільм «Загублені в Росії»); та онлайн-прем'єри (гонконзький фільм «Вхід до Товстого дракона»). Кінорежисер Тайка Вайтіті також влаштував вечірку-показ через власний акаунт в Instagram.^[152] Виробництво багатьох фільмів було призупинено, у тому числі «Аватар: Шлях води», «Матриця: Воскресіння» та екранізацію книги «Гептамерон», що знімалася у Флоренції, на основі книги XIV століття «Декамерон» авторства Джованні Боккаччо, дія якої відбуваються під час епідемії чуми у Флоренції.^[153][154] Традиційний графік показу в кінотеатрах — коли кінотеатри насолоджуються періодом ексклюзивності від 2 до 3 місяців перед випуском домашнього відео — також був перерваний через закриття кінотеатрів. Нововведеннями через це стали «дорожча оренда», зокрема фільми «Людина- невидимка», «Полювання» та «Емма» майже одразу вийшли на цифрові потокові сервіси, де глядачі могли взяти, а не купити, фільм за 20 доларів.^[155] Фінансовий успіх «Тролі 2: Світове турне» від «Universal Studios» завдяки цьому методу розповсюдження (де загальний дохід від цифрової оренди був нижчим, ніж традиційний кінотеатральний випуск, але частка прибутку, яку утримувала студія, була вищою, оскільки кінотеатри не отримували відсоток касового доходу) призвело до припущень, що це назавжди змінить бізнес-модель кінопрокату.^[156] До вересня, коли в кінотеатрах почали показувати деякі нові високобюджетні голлівудські фільми (зокрема «Тенет»), їх незначні касові збори відразу після відкриття змусили кіностудії ще більше відкласти випуски інших фільмів (зокрема «Диво-жінка 1984», «Чорна вдова» та «007: Не час помирати»^[157]), та залишивши порожні зали під час показу великобюджетних фільмів у кінотеатрах наприкінці 2020 року, навіть якщо їм було дозволено знову відкритися.^[158] Внаслідок цього повторний випуск фільму 1993 року «Фокус-покус» у жовтні, який збігся з Хелловіном, на короткий час став фільмом номер один у касових зборах у Сполучених Штатах Америки.^[159]

Щодо кінофестивалів, то Каннський кінофестиваль 2020 року, який спочатку планувався на середину травня, був перенесений, а пізніше скасований у початковому вигляді^[160], а місце його проведення було перетворено на притулок для бездомних на час загальнонаціонального карантину у Франції.^[161] Навпаки, 77-й Венеційський міжнародний кінофестиваль, запланований на початок вересня, у квітні повідомив, що він все одно відбудеться, як було заплановано, і не буде співпрацювати з Каннським кінофестивалем.^[162] Правила участі в 93-й церемонії нагородження премії «Оскар» були змінені через пандемію: вперше право на нагородження премією отримали фільми, які вперше демонструвалися на потокових сервісах.^[163][164] На кінофестивалі «Санденс» 2020 року, який відбувся, як було заплановано в січні в американському штаті Юта, багато відвідувачів захворіли невідомою інфекцією з симптомами грипу. Її назвали «чумою Санденса», а пізніше вважали одним із перших випадків масової передачі COVID-19 у США більш ніж за місяць до оголошення глобальної пандемії.^[165][166]

У телевізійній індустрії, як і в кінематографі, виробництво багатьох програм за сценарієм і без сценарію^[167] було припинено, а частина телевізійних та радіопрограм продовжували виходити, але без звичайної студійної аудиторії^[168][169], або випуск їх проводили з дому самі ведучі.^[170][171] Повне скасування включало серіали, які тривали безперервно протягом кількох десятиліть, зокрема: «Зухвалі і красиві» (34 сезон), «Невідкладна допомога» (34 сезон), «Дні нашого життя» (55 сезон), «Додому і в дорогу» (33 сезон), «Суботнього вечора в прямому ефірі» (45 сезон) і «Молоді й зухвалі» (47 сезон). Це також змусило скасувати сезони реаліті-шоу «Старший брат» у 2020 році в бразильському, канадському та німецькому варіантах, які тривали ще до початку пандемії, а учасники були одними з останніх людей у світі, які дізналися про швидке поширення коронавірусної хвороби.^[172] Це призвело до так званого «етичного кошмару» щодо того, як і чи слід: інформувати учасників; публічно транслювати свою реакцію; і продовжувати виробництво шоу.^[173][174] Наприкінці 2020 року виробництво багатьох фільмів і програм було відновлено згідно з новими, але непослідовними і непослідовно застосовуваними правилами безпеки.^[175]

Паралельно з припиненням виробництва розважального контенту спостерігалося помітне зростання використання потокових відеосервісів у зв'язку з масовим збільшенням кількості людей, які залишися вдома. Унаслідок цього багато служб потокових сервісів, кіноархіви та кіноклуби надали багато фільмів для онлайн-трансляції.^[176] Однак збільшення використання потокового відео для розваг (а також служб відеоконференцій, зокрема Zoom для роботи та навчання) спричинило безпрецедентне навантаження на глобальну Інтернет-інфраструктуру.^[177] Унаслідок цього Netflix і YouTube знизили стандартну якість відео до рівня стандартної роздільної здатності, Disney+ відклав запуск у Франції, а Xbox попросила розробників планувати оновлення програмного забезпечення в періоди меншого завантаження мережі.^[178] Різноманітні платні сервіси також пропонували частину свого контенту безкоштовно, зокрема HBO^[179], «Netflix»^[180] та супутникове радіо «SiriusXM».^[181]

Очікувалося, що внаслідок скасування спортивних змагань у цілому світі втрата доходів від реклами та прав на трансляцію, отриманих від трансляції спортивних подій, загрожуватиме фінансовій життєздатності багатьох змагань.^[182]

Бібліотеки та архіви стикалися з різними ситуаціями: від забезпечення повного обслуговування з певними обмеженнями, надання мінімальних послуг і аж до повного закриття.^[3][4] Згідно з публікаціями в медичних журналах, Інститут музейних і бібліотечних послуг США зазначив, що ризик передачі коронавірусу від паперу є низьким. Тому Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ зазначила, що частина бібліотек встановили період очікування перед обробкою повернутих книг, тоді як інші чітко дали зрозуміти, що ніхто не повинен повертати взяті з бібліотеки книги, доки все не нормалізується.^[3] Для частини бібліотекарів надання безперервних послуг стало ще важливішим під час пандемії, зокрема працівників медичних бібліотек^[183], бібліотек у в'язницях, і в закладах догляду за літніми людьми.^[184] Багато публічних бібліотек скасували програми, згідно з якими люди знаходились у приміщенні разом довше. Інші бібліотеки закривали громадські читальні або дозволяли людям лише забирати книги за попереднім записом, з проїздом або надаючи послуги доставки книг особливо вразливим групам населення.^[3] Такі служби доставки «книжкових таксі» були започатковані муніципальними бібліотечними службами в таких різних місцях, як Шпіцберген^[185], Годой-Крус в Аргентині^[186], та по всій Португалії.^[187] Бібліотека мечеті Аль-Аббас в Іраку запустила службу дистанційної видачі книг для дослідників, що надає доступ до електронних ресурсів.^[188] Визнаючи попит з боку осіб, які раніше не реєструвалися на бібліотечний квиток особисто, багато бібліотек, включаючи національні бібліотеки Марокко та Естонії, скасували цю вимогу або створили систему електронної реєстрації читачів.^[3]

Під час перепрофілювання технічного обладнання публічні бібліотеки по всій Литві за допомогою 3D-принтерів створили щитки для обличчя для медичного персоналу та «дверні ручки без рук» для місцевих магазинів, а національна бібліотека країни подарувала 3 тисячі нових ноутбуків (спочатку призначених для місцевих бібліотек) школярам, які не мали комп'ютерів удома. Також комп'ютерну лабораторію Національної бібліотечної служби Кенії було перетворено на центр введення та аналізу даних про тести на COVID-19 округу Таїта-Тавета.^[189]

Бібліотеки різного розміру та призначення по всьому світу працювали над наданням доступу до колекцій і послуг віддалено. Зокрема, Національна бібліотека Франції організовувала віртуальні виставки^[190], бібліотека Гранбі в Квебеку висвітлювала контент, зосереджений на отриманні нових навичок^[191], адміністрація бібліотек Гани проводила заняття з навчання грамоти дітям через Facebook^[189], Національна бібліотека Ізраїлю повідомила, що надаватиме безкоштовні аудіокниги^[192], бібліотека Національного конгресу Аргентини оголосила, що записуватиме та ділитиметься читаннями видатних аргентинських авторів^[193], а служба бібліотек та архівів Намібії повідомила, що всі 65 місцевих бібліотек залишили свій загальнодоступний Wi-Fi відкритим на ніч, щоб забезпечити постійний доступ до Інтернету.^[189] Відповідно до помітного зростання попиту на цифрові ресурси (як продемонструвало «миттєве опитування», проведене міністерством культури Франції^[194]), були докладені значні зусилля для розширення доступу до електронних книг, зокрема шляхом збільшення кількості електронних книг у каталогах (Цифрова публічна бібліотека Америки повідомила про намір подвоїти колекцію до 12 тисяч назв)^[195], збільшенням кількості видань, які люди можуть позичити в будь-який момент часу, або шляхом перерозподілу бюджетів на оплату електронного контенту.^[3][196] 24 березня Інтернет-архів оголосив про створення «Національної екстреної бібліотеки», за допомогою якої він призупинив списки очікування на 1,4 мільйона електронних книг зі своєї бібліотеки для прокату — книг, які не є публічним надбанням у США — щоб забезпечити безперебійний доступ для робочих записів для викладачів та учнів.^[197][198] Проект був різко розкритикований представниками видавничої індустрії.^[199] Перехід до збільшення кількості послуг доставки додому та цифрових послуг стикнувся зі значним зростанням попиту. У період з березня до середини серпня в бібліотеках Великої Британії спостерігалося зростання кількості електронних книг на замовлення на 146 %, а кількість онлайн-реєстрацій членських карток — на 700 %.^[200]

Багато архівів (національних, університетських і місцевих) ініціювали програми збору документів, спеціально намагаючись задокументувати пандемію^[201], також були створені різні навчальні пакети, набори ресурсів, шаблони документів і посібники з найкращої практики^[202], зокрема від Товариства американських архівістів.^[203] У США архівісти зібрали низку об'єктів, зокрема модель коронавірусу Ентоні Фаучі, та перші флакони, які використовувалися для введення вакцини. Водночас багато співробітників не могли працювати на місці у своїх установах або безпосередньо отримати доступ до своїх колекцій, музеїв та архівів, щоб люди відклали та зберегли «важливі об'єкти», такі як рукавички. маски та інші пандемічні артефакти. Крім того, безпрецедентна кількість людей задокументувала свій досвід пандемії через соціальні медіа, журнали, мистецькі твори, та інші види зберігання інформації, як фізично, так і в електронному вигляді.^[204]

Вибираючи, що документувати, а що ігнорувати, працівники музеїв та архів стикаються з питанням, які об'єкти чи записи будуть історично доречними та значущими в майбутньому. Вони також повинні розглянути, які предмети можуть бути ефемерними, а які залишаться доступними для майбутньої колекції. Процеси архівування та збереження відображають упередження тих, хто бере участь, і сформують запитання, які майбутні дослідники зможуть поставити, а також відповісти на них.^[204] У Китаї на початку квітня 2020 року Шанхайський архів створив спеціальну колекцію, де одними з перших об'єктів були екземпляри барвистих в'їзних свідоцтв, виданих районами міста для дозволу на поїздки.^[205] У Нідерландах національна організація сектора цифрової спадщини «Netwerk Digital Erfgoed» запустила кампанію задля забезпечення архівування новітніх цифрових колекцій, пов'язаних із пандемією, зокрема шляхом веб-архівування, а також соціальних мереж і відео.^[206] Також було організовано низку кампаній зі збереження пам'яток цього періоду. До них належали: ефемерні (фізичні, оцифровані та цифрові) колекції різних бібліотек і архівів по всьому світу^{[207][208][209]}, «звукова карта» записів порожніх міст^[210] усна онлайн-конференція на платформі для запису історії^[211], а також усну історію проекту всього культурного сектору, на які регулярно опитували директорів закладів культури протягом періоду закриття.^[105]

Після того, як фізичні бібліотечні послуги почали відновлюватися — для багатьох країн у травні 2020 року — це було з поетапним підходом до поступового відновлення послуг. Галузь у цілому застерігали від будь-якої поспіху з повторним відкриттям будівель закладів, і попереджували, що можливо згодом доведеться запровадити більш суворі правила, а отже, можливе повернення до карантину.^[3] Методи, застосовані для зниження ризику інфікування після перезапуску особистих послуг, включали: обмеження кількості одночасних відвідувачів (що саме по собі призвело до швидкого перевантаження сервісів передплати в деяких місцях, зокрема в Японії^[212]); дистанціювання послуг, що надаються (наприклад, у Південній Кореї шляхом отримання книг через камери схову^[213]); обмеження концентрації відвідувачів у будівлях (наприклад, шляхом видалення та перестановки деяких місць для сидіння на Тайвані^[214]); запровадження нових карантинних заходів для персоналу та відвідувачів (наприклад, носіння рукавичок під час повернення книг до бібліотеки в Австралії).^[215] Багато національних бібліотечних асоціацій розробили низку гігієнічних процедур, які проводились при поверненні книжок.^[3] Деякі бібліотеки були змушені попередити відвідувачів, щоб вони не стерилізували книги в мікрохвильовій печі в надії вбити усі віруси, оскільки це спричиняє загоряння чіпа RFID.^[216]

Внаслідок обмеження на скупчення людей було скасовано або відкладено велику кількість літературних фестивалів^[219], комерційних книжкових ярмарків^[93] і презентацій книг. У Великій Британії замість частини з них засновано «The Big Book Weekend» — триденний віртуальний книжковий фестиваль, який об'єднав події кількох літературних фестивалів, які були скасовані через пандемію.^[220] Такі скасування (як і закриття шкіл) мали значний вплив на можливість видавців доносити нові твори до публіки, а також на можливості для письменників виступати на платних заходах. Багато книгарень були змушені закритися; інші, включаючи незалежні книгарні, взагалі закрили свій бізнес.^[221] Продавці книг пристосувалися, забезпечивши безкоштовну доставку та «забір з вулиці» із закритих вітрин магазинів, надаючи рекомендації книг по відеозв'язку та налагодивши партнерські відносини з іншими підприємствами, зокрема із закладами флористики. У той час як деякі книгарні продовжували надавати послуги по телефону, електронній пошті, веб-замовленням, надавали послуги поштового замовлення та пропонували безкоштовну доставку^[222], інші, зокрема «Amazon», знизили пріоритетність доставки книг.^[223]

Література на тему епідемій, зокрема класичні твори, зокрема перевидані видавництвом «Penguin Books» у серії «Penguin Classics», переживала бум продажів, частина з них стали бестселерами.^[224] Серед книги, які продавалися великими тиражами, були «Декамерон» Джованні Боккаччо, написаний 1453 року^[225][226]; «Щоденник чумного року», написаний Даніелем Дефо 1722 року; «Чума» Альбера Камю, опублікований у 1947 році; «Протистояння» Стівена Кінга, опублікований у 1978 році; та «Очі темряви» Діна Кунца, випущений у 1981 році.^[224][227]

Видавці періодичних новинних видань і журналів помітили, що контент, пов'язаний з коронавірусом, опублікований наприкінці березня, становив лише 1 % опублікованих статей, але на нього припадало близько 13 % усіх переглядів статей.^[228] Багато платних новинних служб усунули це обмеження, щоб створити лояльність до бренду та розширити доступ громадськості до відповідної інформації. Італійська філія видавництва «Condé Nast» зробила цифрові видання всіх своїх журналів (зокрема, «Vogue Italia») безкоштовними на 3 місяці місяців, так само «Hearst Communications» (видавець журналу «Cosmopolitan»).^[228] У той часом академічні видавці зробили доступними понад 32 тисячі статей, розділів та інших ресурсів, пов'язаних з COVID-19, у різних ступенях відкритого доступу, щоб забезпечити «негайний доступ до точних і перевірених статей і монографій, яким громадськість може довіряти».^[229] Багато академічних електронних видавців (зокрема EBSCO, «ProQuest», «Pearson» та JSTOR) внесли тимчасові зміни у свої моделі ліцензування вмісту, щоб забезпечити ширший та/або дешевший доступ до свого цифрового вмісту.^[113] Наприклад, «HathiTrust» тимчасово дозволило бібліотекам видавати оцифровані копії книг, якими вони володіють, у друкованому вигляді.^[230] Несподівано повідомлено, що видавництво «Macmillan Publishers» зняло ембарго, яке воно нещодавно наклало на публічні бібліотеки в США, дозволяючи лише одну копію електронної книги на бібліотечну систему протягом перших 8 тижнів після випуску книги, визнаючи, що комерційним виданням та публічним бібліотекам необхідно співпрацювати під час пандемії.^[231]

Для професійних авторів обмежились багато джерел доходу.^[232] Американська асоціація книготорговців лобіювала видавців надавати знижки незалежним продавцям.^[219] Премія Республіки Свідомість для малих видавців художньої літератури розділила свою нагороду в розмірі 10 тисяч фунтів стерлінгів між 5 номінантами, які увійшли до короткого списку.^[233] Сервіс «Audible» (належить «Amazon») повідомив, що зробить 300 аудіокниг безкоштовними після входу в систему на час закриття шкіл.^[234][235]

Паралельно з проблемами щодо того, коли закрити (і як безпечно знову відкрити) будівлі для відвідувачів^[236], різкого зменшення доходів та звільнення працівників у всьому секторі^[237][238], вебсайти багатьох музеїв було швидко оновлено, щоб зосередитися на власних ресурсах віртуального музею, електронному навчанні та онлайн-колекціях.^[239][240] Зусилля інституцій щодо взаємодії з громадськістю під час карантину приймали різні форми, зокрема надання: гумористичних засобів; ескапізму; можливості вияву художньої творчості; можливості навчання; соціальних зв'язків та співпраці; і «відчуття спокою».^[241] Для музейного сектору були організовані онлайн-тренінги з цифрової стратегії^[242][243], з авторського права^[244], планування для післякризового періоду^[245], та для громадськості.^[246] Більше того, паралельно з роботою архівів, багато музеїв розпочали програми швидкого збору з метою документування та придбання артефактів і ефемер, пов'язаних із часом пандемії та багатьма явищами, через які змінилося суспільство.^[130][247] Приклади предметів, зібраних різними музеями, включають щоденники, вироби ручної роботи, маски і щитки для обличчя, комп'ютерні скріншоти, фотографії та дезінфікуючі засоби для рук.^[248] Флакон з першою клінічно схваленою дозою вакцини проти COVID-19, та введеною вперше у світі (вакцина Pfizer–BioNTech у Сполученому Королівстві) та шприц, який використовувався для її введення, були придбані Лондонським музеєм науки^[249], тоді як уніформа, картка вакцинації та значок першого одержувача вакцини в США (медсестри) були придбані Смітсонівським інститутом.^[250]

Музеї Китаю, як першої країни, яка запровадила карантин для свого населення, також першими почали надавати нові цифрові послуги (перш за все для внутрішньої аудиторії, але меншою мірою також для міжнародної аудиторії). У січні Управління національної культурної спадщини Китаю заявило, що «заохочуватиме музеї та установи культурної спадщини по всій країні використовувати існуючі цифрові ресурси та, якщо це доречно, запускати онлайн-виставки, надаючи громадськості безпечні та зручні онлайн-послуги».^[251][252]

Багато музеїв звернулися до своїх існуючих соціальних мереж, щоб залучити свою аудиторію в Інтернеті. Хештег Twitter #MuseumFromHome швидко став особливо популярним для музеїв, які діляться своїм вмістом інноваційними способами.^[253][254] Натхненний прикладом Державного музею Амстердаму та обліковими записами в Instagram, такими як голландський «Tussen Kunst & Quarantaine» («між мистецтвом і карантином») і «Covid Classics», Музей Ґетті в Лос-Анджелесі спонсорував «Getty Museum Challenge», запрошуючи людей використовувати предмети повсякденного вжитку, щоб відтворити витвори мистецтва та поділитися своїми творіннями в соціальних мережах, що на що було тисячі відгуків.^{[255][256][257][258]} Різні інституції були виділені для особливої похвали галузевими аналітиками за їх успішну стратегію контенту в соціальних мережах під час припинення роботи. Серед них: Музей Гетті за включення його робіт у популярну відеогру «Animal Crossing»^[259]; Акваріум Шедда в Чикаго за те, що вони зняли, як їхні пінгвіни відвідують інших тварин^[260]; Королівська академія мистецтв в Лондоні за прохання до своїх шанувальників намалювати власні твори мистецтва^[261], і Національного музею ковбоїв та культурного спадку Заходу в Оклахомі за надання автентичного та незвичайного «голосу» їхнім соцмережам — від їхнього охоронця.^[262]

Різні установи використовували період закриття, щоб змінити пріоритети проектів і висвітлити різні аспекти своїх колекцій. Наприклад: Музей розділу Індії в місті Амрітсар взявся за написання, запис, редагування та переклад нових аудіогідів дистанційно^[263]; художній музей Філбрука в американському штаті Оклахома швидко перезапустив свій вебсайт наприкінці березня 2020 року, і це описали як зразковий приклад того, як установа може «реорганізувати, повторно використовувати та переосмислити» свою діяльність.^[264] Тимчасове закриття також дало закладам можливість розпочати масштабні проекти збереження, особливо тих робіт, які рідко виставлялися.^[265]

Продажі квитків до багатьох музеїв значно скоротилися в багатьох регіонах через обмеження, встановлені державою, і майже відсутність туризму.^[266] Це призвело до проведення рішучих заходів щодо забезпечення фінансування, включаючи вилучення частини експонатів з колекцій. Хоча продаж мистецтва для покриття операційних витрат давно не сприймався, Асоціація директорів художніх музеїв пом'якшила свої заборони внаслідок пандемії в квітні 2020 року, дозволивши продати певну частину менш цінних старих експонатів до 2022 року, щоб «підтримати безпосередню турботу про музейну колекцію».^[267] Бруклінський музей був одним з перших, хто використав цю можливість, виставивши на аукціон у жовтні 2020 року картини 12 старих майстрів.^[266]

Багато музикантів відклали випуски альбомів внаслідок пандемії (зокрема Леді Гага та Віллі Нельсон)^[269], частина перенесли дати випуску своїх майбутніх альбомів (зокрема Дуа Ліпа та Суф'ян Стівенс)^[270], дехто (зокрема Nine Inch Nails і Phish) випустили нові альбоми майже без попередження^[271][272], а частина опублікували відео з архівними записами та минулими концертами (зокрема «Pink Floyd», «Radiohead» і «Metallica»).^[273] У середині березня 2020 року Боб Ділан випустив одну 17-хвилинну нову пісню під назвою «Murder Most Foul», вона стала його першим опублікованим оригінальним твором за 8 років.^[274] Пісенний конкурс Євробачення 2020, який мав відбутися в травні в Нідерландах, було скасовано — це стало першим випадком, коли щорічний конкурс не відбувся з моменту його заснування в 1956 році^[275], замість цього «Rotterdam Ahoy», де мав пройти конкурс, перетворено на тимчасову лікарню для хворих на COVID-19.^[276]

Було організовано кілька спеціальних дистанційних концертів, щоб розважити публіку, зібрати кошти та підвищити обізнаність про методи боротьби з хворобою, зокрема соціальне дистанціювання. Концерт «iHeart Living Room Concert for America» (організований Елтоном Джоном) транслювався на американському телебаченні та радіо 29 березня, тоді як «Together at Home» був «віртуальною серією концертів». Потім 18 квітня відбувся концерт «One World: Together at Home», організований Леді Гагою як благодійний концерт для Фонду солідарного реагування на COVID-19 Всесвітньої організації охорони здоров'я, який транслювався на радіо, телебаченні та багатьох цифрових платформах одночасно.^[277] Швидко організована щотижнева серія концертів австралійських гуртів «Instagram Live Music Festival» транслювалася з кінця березня2020 року. Кожен виконавець виступав там, де знаходився на самоізоляції, і пізніше «… зіграв 20-хвилинний сет, який транслювався в прямому ефірі в їхніх облікових записах Instagram, а потім позначила команду наступного виконавця для виступу».^[278] У Великодню неділю 2020 року, яка припала на пік кривої зараження в багатьох країнах, італійський оперний співак Андреа Бочеллі виступив у порожньому соборі Мілана — столиці найбільш постраждалого регіону Італії — у супроводі лише органіста собору та в прямому ефірі через YouTube.^[279] На знак подяки низка виконавців, включно з Ліамом Галлахером і Ріком Естлі, оголосили, що дадуть безкоштовні концерти виключно для медичних працівників пізніше цього року.^[280]

Індивідуально та колективно музиканти організовували онлайн-виступи, які називали «віртуальними концертами», як сучасної^[281], так і класичної музики.^[282] Часто вони включали музичні розділи, які згадували факт соціальної ізоляції чи домашнього карантину через їхні власні платформи соціальних мереж. Деякі були особливо сплановані та підготовлені; деякі були створені експромтом.^[283] Наприклад: бразильський гітарист Кайна Кавальканте транслював дуети "Quarentena Sessi"ons з іншими музикантами, які перебували вдома^[284]; віолончеліст Йо-Йо Ма виконав «Дорогу додому» Антоніна Дворжака; симфонічний оркестр Західної Австралії перейменували себе в «West Australian Social Distancing Orchestra» і зіграли переаранжовану версію «Болеро» Моріса Равеля; та аматорський хор зібрав спів понад 1000 людей із 18 країн, щоб створити відеовиставу «Close To You» від The Carpenters.^[285] Багато музикантів, співаків і авторів пісень пристосувалися до кризових явищ, перейшовши до викладання музики онлайн, оскільки спостерігалося як раптове збільшення кількості людей, які бажають вивчити інструменти, так і скорочення можливостей платних публічних виступів.^[286] Однак у зв'язку з поширенням безкоштовного музичного контенту — через благодійні концерти, трансляції в соціальних мережах і корпоративні заходи за низьку плату — деякі артисти та індустріальні організації попередили про зменшення доходів, так само як нормою стало просити артистів виступати безкоштовно.^[287]

Пристосовуючись до пандемії та необхідності музичних меценатів носити маску, диригент Будапештського фестивального оркестру Іван Фішер винайшов акустичну «підсилювальну музику» маску для обличчя, яка має дві руки в натуральну величину, зроблені з прозорого пластику, та чашку навколо вух. Глядачі повідомили, що маска покращила звук.^[288]

Через вимоги щодо фізичного дистанціювання багато сценічних майданчиків були закриті, що призвело до обмеження не лише публічних виступів, а й репетицій і роботи шкіл сценічного мистецтва.^[289] У деяких випадках, наприклад Единбурзький фестиваль, започаткований після Другої світової війни як спроба примирити людей за допомогою сценічного мистецтва, це було перше скасування за понад 60 років.^[290] Багато закладів сценічного мистецтва намагалися адаптуватися, пропонуючи нові (або нещодавно розширені) цифрові послуги своїй аудиторії під час карантину. Зокрема, це призвело до безкоштовної онлайн-трансляції раніше записаних виступів багатьох компаній, особливо оркестрових вистав, та вистав, кошти на які були зібрані за допомогою краудсорсингу^[291] та журналістів.^{[11][292][293][294]} Також Метрополітен-опера в Нью-Йорку щовечора транслювала нову оперу, включаючи повний цикл «Перстеня Нібелунга», який виконувався протягом сезонів 2010–12 років^[295]; московська балетна трупа Большого театру надала доступ до 6 своїх вистав^[296][297]; Шекспірівський Глобус опублікував 40 своїх екранізованих сценічних постановок^[298]; а продюсер Ендрю Ллойд Веббер щотижня публікував відзняту постановку одного зі своїх мюзиклів.^[299] Хоча екранізована версія сценічного мюзиклу «Гамільтон» спочатку була запланована на 15 жовтня 2021 року в кінотеатрах, але пізніше була перенесена на 3 липня 2020 року ексклюзивно на Disney+, про що 12 травня 2020 року повідомив творець шоу Лін-Мануель Міранда.^[300] Виступ «Royal Variety» 2020 року був попередньо записаний з віртуальною аудиторією, представленою екранами на порожніх сидіннях у залі.^[301]

У той же час через закриття постановок і одночасну нестачу засобів індивідуального захисту кілька відділів театральних костюмів, зокрема Німецької державної опери, перейшли на виготовлення масок.^[302]

Окремі актори, такі як Патрік Стюарт і Сем Нілл, придумали нові розваги під час ізоляції які «…будуть у цьому разом, і що це має прийняти форму бути окремо», як Ніл описав свій внесок у комедійний елемент.^[303] Стюарт, за репертуаром шекспірівський актор, показував, що читає один сонет щодня через соціальні мережі.^[304] Театральна компанія Сіднея доручила акторам зняти себе вдома під час обговорення, а потім виконання монологу одного з персонажів, яких вони раніше грали на сцені.^[305]

Багато балетних компаній проводили заняття зі своїми танцюристами через Zoom, які також транслювалися.^[306] Артисти балету, зокрема головний танцюрист Американського театру балету Джеймс Б. Вайтсайд та Ізабелла Бойлстон, а також художній керівник і головна танцівниця Англійського національного балету Тамара Рохо, пропонували заняття в прямому ефірі в соціальних мережах.^[307] Школи сценічного мистецтва проводили заняття та студентські постановки в Інтернеті.^[289]

Після повторного відкриття потрібно було внести багато змін як у місце проведення, так і у вистави, щоб зменшити ризик передачі хвороби. Зокрема, у танцювальних номерах: у першій після закриття виставі Штутгартського балету було представлено «розставлене тріо» та па-де-де у виконанні пари, яка також живе разом, а кількість глядачів зменшилася з 1400 місць до 249. Так само проведено зменшення кількості виступів на 32-му міжнародний фестиваль сучасного танцю «Танцювальна Прага», який проводиться щороку в червні, у якому беруть участь лише місцеві артисти.^[308] У вересні виставу в Королівському театрі в Мадриді було припинено через протести глядачів, що вони сиділи занадто близько один до одного.^[309]

В Іспанії художник-концептуаліст Еухеніо Ампудія створив аудиторію з 2292 рослин у горщиках — по одній на кожне місце в барселонському театрі «Лісеу» — як аудиторію для струнного квартету «UceLi». 23 червня 2020 року музиканти зіграли «I Crisantemi» Джакомо Пуччіні, наступного дня після завершення тримісячного карантину в Іспанії.^[310][311]

У Японії дизайнер Ейсуке Тачікава зробив креативну модифікацію місця проведення заходів у рамках низки дизайнерських ініціатив, спрямованих на те, щоб зробити заходи безпеки щодо COVID-19 «веселішими». Тачікава приклеїв партитуру Еріка Саті для його «Gymnopédie № 1» на підлогу біля входу в зал «Мінатоміраї» в Йокогамі. Кожна нота розміщена на відстані 1,5 метра від іншої. Ідея «інсталяції „Соціальна гармонія“ полягає в тому, щоб допомогти людям дотримуватися соціального дистанціювання, і оскільки стояння на ноті змушує її грати, це спонукає тих, хто стоїть у черзі, працювати разом, щоб відтворити повну мелодію.^[312][313]

Очікувалося, що через відсутність доходів закладів культури, які залежать від продажу квитків, буде спостерігатися катастрофічне зменшення фінансів закладів культури. Наприклад, під час закриття середня зареєстрована тижнева втрата доходу в європейському музейному секторі становила 80 %.^[238] Це, як наслідок, безпосередньо вплинуло на кадрове забезпечення закладів, а також на незалежних митців і професіоналів внаслідок того, що мистецтво та культура є сектором національної економіки, який характеризується особливо високою часткою тимчасових контрактів і самозайнятості.^[314] Зокрема, станом на 20 березня 2020 року „Цирк дю Солей“ звільнив 95 % своїх працівників та скасував вистави мандрівного цирку, які проводилися в 7 країнах.^[315] А в доповіді ЮНЕСКО втрата робочих місць у культурі та творчих галузях у всьому світі оцінюється в 10 мільйонів.^[22] Світовий ринок комерційного мистецтва впав на 5 % у 2019 році порівняно з попереднім роком, і очікується, що він буде падати далі в 2020 році, оскільки 6 із 10 найбільших у світі аукціонних будинків працюють виключно в Китаї.^[115] Дилери мистецтва в усьому світі очікували, що річні доходи у 2020 році впадуть більш ніж на 70 %, а в країнах, де діяла система надзвичайного державного субсидування заробітної плати, дві третини працівників галерей були звільнені.^[96] ЮНЕСКО оцінила падіння валової доданої вартості культурних і креативних індустрій у 2020 році в 750 мільярдів доларів США: більше, ніж загальний валовий внутрішній продукт Польщі чи Таїланду.^[316]

Звіти про бюджет і зайнятість сектору мистецтва та культури з окремих країн включають:

•  Австралія Згідно з урядовими даними, „культурна та творча діяльність внесла 112 мільярдів австралійських доларів (6,4 % ВВП) в економіку Австралії у 2016–17 роках“.^[317] Через краудсорсинговий сайт ILostMyGig.net.au. повідомлено, що до кінця березня 2020 року було скасовано 255 тисяч культурних заходів, що призвело до втрат доходу в розмірі 280 мільйонів доларів США.^[318] Австралійська опера — найбільша в країні установа сценічного мистецтва — тимчасово звільнила майже весь свій персонал^[319] через припущення, що їй також доведеться продати основні активи, щоб уникнути банкрутства.^[320] У середині квітня в Мельбурнському симфонічному оркестрі звільнили всіх своїх музикантів, замість того, щоб виконувати угоду, згідно з якою вони залишалися б на роботі за половину зарплати.^[321]
•  Індія 61 % організацій, створених протягом останніх 4–10 років у країні, зупинилися під час карантину.^[47]
•  Італія У березні 2020 року, коли багато закладів закрилися вперше після Другої світової війни, музейний сектор, що фінансується державою, оцінювався в 27 мільярдів євро, або 1,6 % національного ВВП, що трохи менше, ніж сектор сільського господарства.^[322]
•  Нідерланди Окрім загальних заходів фінансового стимулювання, запроваджених у країні, на які має право культурний сектор, 15 квітня уряд оголосив про додатковий пакет у розмірі 300 мільйонів євро для культурного сектору.^[82] Національний орган фінансування мистецьких організацій „Fonds Podiumkunsten“ оголосив, що прийме „відстрочення, переміщення або зміни“ планів, на які мистецькі організації отримали гранти, без необхідності отримання спеціального схвалення; і заохочував установи продовжувати платити будь-яким позаштатним підрядникам.^[323]
•  Велика Британія У квітні 2020 року парламентський комітет з цифрових технологій, культури, медіа та спорту ініціював розслідування наслідків пандемії. Він „…розглянув як безпосередній, так і довгостроковий вплив, який COVID-19 і пов'язані з ним соціальні та фінансові заходи мають на широкий спектр закладів та організацій, які належать до компетенції комітету“.^[324] Міністерство фінансів також повідомило комітет, що заклади культури, які отримують певне державне фінансування (такі як Британський музей, Імперський воєнний музей та Музей Вікторії та Альберта), не можуть використовувати будь-яке додаткове фінансування, яке вони отримують, щоб поповнити зарплати. Увесь персонал у відпустці буде отримуватиме 80 % зарплати безпосередньо від казначейства згідно з національною схемою збереження робочих місць під час пандемії коронавірусу. Профспілка розкритикувала цю заяву, та поставила вимогу зробити однаковий підхід і до інших подібних організацій, таких як Transport for London та Національні музеї Шотландії.^[325]

Спілка художників Англії відзначила, що її члени, а також більшість самозайнятих працівників культурного сектора скасували багато своїх проєктів, що спричинило зменшення отримання гонорарів.^[326] Тим не менш, урядова „Схема підтримки доходів від самозайнятості“ має надійти на рахунки осіб, які зможуть її отримати лише в червні.^[327] Відповідно Рада мистецтв Англії попросила всі фінансовані нею організації виконувати свої контракти, незважаючи на скасування проектів.^[328] Підтримка, яку надає уряд, була розкритикована радою як недостатня, оскільки вона не поширювалася на фрилансерів, які також мали окрему роботу.^[329] У вересні 2020 року V&Амузей оголосив, що 10 % персоналу буде звільнено — весь відділ роздрібної торгівлі та обслуговування відвідувачів.^[330]

•  США Оскільки епідемія поширилася по країні, та закриття установ стало буденністю, а не винятком, установи почали публікувати очікувані розрахунки дефіциту доходів.^[331] Наприклад, до кінця березня 2020 року: Метрополітен-опера очікувала втрат на 60 мільйонів доларів доходу^[332]; Метрополітен-музей очікував втрат на 100 мільйонів доларів^[333], а Сан-Франциський музей сучасного мистецтва передбачав зниження доходу на 40 %.^[334] Відповідно до цього прогнозу американська кіноіндустрія передбачила „найкращий випадок“ зниження на 40 % (порівняно з даними 2019 року), якщо кінотеатри будуть закриті лише на 3 місяці, що є найнижчим показником з 2000 року.^[151]

До кінця березня багато музеїв оголосили про звільнення значної частини своїх співробітників у короткі терміни.^[335] Серед них: Клівлендський музей мистецтв відправив усіх працівників, які працюють неповний робочий день, у неоплачувану відпустку, „тимчасово“ звільнив працівників, які об'єдналися в профспілки, і знизив зарплату персоналу, що залишився^[336]; Сан-Франциський музей сучасного мистецтва відправив 300 працівників у неоплачувану відпустку^[334]; Массачусетський музей сучасного мистецтва звільнив 73 % свого персоналу^[337]; Музеї Карнегі в Піттсбурзі звільнили 550 із 1003 співробітників (75 % з яких були неповний робочий день)^[338]; Музей науки Міннесоти тимчасово» звільнив більшість свого персоналу в оголошенні через Google Hangouts^[339]; Лос-Анджелеський музей сучасного мистецтва, який нещодавно отримав подарунок у розмірі 10 мільйонів доларів від президента правління Керолін Пауерс, звільнив усіх співробітників, які працюють неповний робочий день^[340][341]; і Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, установа з мільярдним капіталом, скасував усі контракти з освітніми закладами. Представники музею зазначили, що коли будівлю знову відкриють для відвідувачів, «…пройдуть місяці, якщо не роки, перш ніж ми очікуємо повернення до рівня бюджету та операцій, щоб просити надання послуг освітніх закладів».^[342]

Паралельно зі звільненнями в музейному секторі співробітники почали об'єднуватися в профспілки, навіть незважаючи на те, що «розпорядження про соціальне дистанціювання забороняють особисті зустрічі, необхідні для підписання карток, необхідних для подання заявки на вибори до профспілок».^[343] У Сіетлі працівники художнього музею Фрая організували «соціально віддалений пікет» на знак протесту проти звільнень, які, як вони стверджували, використовували пандемію для несправедливого нападу на профспілкових лідерів під час переговорів про контракт.^[342]

Одночасно 18 березня у відповідь на стрімке зростання онлайн-вистав під час закриття майданчиків для виступів, профспілка «Асоціація акторського капіталу» оголосила про нову «потокову медіа-угоду», доступну для постановок у регіонах, де діють правила фізичного дистанціювання, для вибору продюсерів, щоб зняти та зробити виставу доступною онлайн для одноразового перегляду покупцям квитків.^[343] Запланована вистава «Шкода, що вона повія» через відеопоказ було скасовано в останню хвилину через суперечку між продюсерами театру та профспілкою. Профспілка стверджувала, що в той час, коли майже всі в галузі мистецтва залишаються без регулярної зарплати та хвилюються про своє здоров'я, «дуже сумно бачити, що деякі роботодавці все ще просять акторів з нашої профспілки працювати без захисту контракту».^[344] Театральні продюсери стверджували, що «кіберпростір» не входить до юрисдикції профспілки акторів і «…не має бути безкоштовним лише в режимі онлайн, у якому актори беруть участь у безпеці та комфорті свого власного дому під час телеконференції, без репетицій або плати за вхід, та підпадає під дію угоди про вільний доступ».^[345]

У зв'язку зі значною фінансовою кризою в усіх сферах економіки багато урядів оголосили про надання фінансових стимулів та пакетів економічної допомоги, які включали спеціальні ресурси для секторів мистецтва та культури.^[347] Крім того, різні благодійні та галузеві організації збирали кошти на підтримку свого сектору, а компанії креативної індустрії оголосили про власні пожертви. Наприклад, письменник Джеймс Паттерсон пожертвував 500 тисяч доларів незалежним книгарням^[348], а компанія «Sony» повідомила про створення фонду, який допоможе підтримати творчих професіоналів, «на яких вплинуло скасування або перенесення концертів і живих подій, або припинення кіно- та телевиробництва».^[349] Сервіси потокового передавання музики SoundCloud, Spotify і Bandcamp взяли фінансові зобов'язання або відмовилися від плати за підтримку виконавців.^[347] Завдяки кампанії в Instagram «#ArtistSupportPledge» художники також створили мікроекономіку, щоб підтримувати один одного, пропонуючи роботи на продаж і зобов'язуючись придбати роботи інших, якщо їхні власні зберуть достатньо.^[350]

Пакети фінансового стимулювання сектора мистецтва та культури з окремих країн включали:

•  Алжир У квітні 2020 року міністр культури Маліка Бендуда повідомила на своїй сторінці у Facebook, що національний колектив з авторського права відповідає за адміністрування пакету фінансової допомоги для митців, робота яких була перервана через пандемію.^[351]
•  Австралія У березні 2020 року петиція від понад 50 мистецьких і культурних організацій (включаючи провідні організації з музики, танцю, образотворчого мистецтва, музеїв, письменників і мистецьких груп корінного населення) просили пакет фінансової допомоги «…на суму 2 % від 111,7 мільярдів австралійських доларів [культурної та творчої] індустрії». Крім того, вони просили прем'єр-міністра «…випустити публічну заяву, у якій він визнає цінність нашого виробництва для всіх австралійців» і зазначає, що галузь ще не оговталася від наслідків сезону лісових пожеж в Австралії 2019—2020 років.^[352] Окремо «Live Performance Australia» запросила 850 мільйонів австралійських доларів на культурно-мистецький сектор, тоді як мозковий центр «The Australia Institute» запросив пакет у розмірі 750 мільйонів австралійських доларів для виконавського мистецтва в цілому.^[353] Фонд також розширив допомогу з безробіття у відповідь на пандемію, яка отримала назву «JobKeeper». Проте програма спеціально виключила «фрілансерів і випадкових співробітників, які працюють за короткостроковими контрактами, або тих, хто працював у низки роботодавців протягом останнього року», і, враховуючи значну залежність сектору мистецтва від короткострокових контрактів, велика частка мистецьких і культурних професіонали сектору не мали права на участь у схемі, навіть незважаючи на те, що сектор мистецтв був названий сектором економіки, який найбільше постраждав.^{[40][354][355][356]} Наприкінці червня 2020 року федеральний уряд повідомив про наступний, більший пакет субсидій у розмірі 250 мільйонів австралійських доларів, включаючи 90 мільйонів доларів у вигляді пільгових позик за підтримки уряду для фінансування нових виробництв, і 75 мільйонів доларів грантової програми, яка надасть капітал, щоб допомогти австралійським компаніям, які займаються виробництвом та проведенням культурних заходів, проводити нові фестивалі або концерти.^[357] Фінансовий пакет розглядався як «новий рубіж у недавніх часто непростих відносинах між мистецтвом і федеральним урядом»^[358], однак через 6 місяців його навіть не почали виплачувати.^[359] Федеральний уряд скасував податок на трансляцію, який сплачували мовники протягом 12 місяців, а також скасував місцеві квоти на контент, які вимагали від комерційних телевізійних мереж створювати австралійські серіали, документальні фільми та дитячі телепрограми на весь 2020 рік на тій підставі, що виробництво контенту не було можливо під час пандемії.^[360] Останнє рішення, однак ще більше стурбувало мистецькі організації, які боялися, що виробництво місцевих програм ніколи не відновиться.^[354][360]

У квітні уряд штату Вікторія оголосив про пакет у 16,8 мільйонів австралійських доларів для мистецтва, включаючи «Стратегічний інвестиційний фонд», який розподіляють приблизно 100 неурядових мистецьких і культурних організацій (зокрема, включаючи «Melbourne Fringe Festival»)^[361]; місто Сідней повідомило про виділення 1 мільйона австралійських доларів для художників^[362]; а бібліотечна професійна асоціація ALIA оголосила про створення «фонду допомоги» з виплатою до 500 австралійських доларів для покриття нагальних витрат для своїх членів, які зазнали втрати доходу.^[363]

•  Буркіна-Фасо Національний орган з дотримання авторського права «Burkinabè du Droit d'Auteur» створив «фонд солідарності» для художників.^[364]
•  Канада Рада Канади з мистецтва повідомила, що до 4 травня надасть 60 мільйонів доларів авансового фінансування своїм 1100 основним фінансованим організаціям для підтримки непогашених виплат художникам і працівникам.^[365]
•  Ірландія Окрім низки державних програм підтримки, пов'язаних із пандемією, Департамент культури, спадщини та Гелтахту повідомив про різні програми, спрямовані на допомогу конкретно культурному сектору, зокрема ті, що здійснюються Радою мистецтв і «Screen Ireland».^[366] На початку 2022 року уряд оголосив, що створить програму «базового доходу», яка охоплюватиме 2 тисячі осіб у "мистецтві, культурі, аудіовізуальних і живих виступах, а також секторах культурних заходів" протягом 3 років.^[367]
•  Кот-д'Івуар 1 квітня 2020 року національне бюро авторських прав «Burida» (фр. Bureau Ivoirien du droit d'auteur) оголосило про створення фонду підтримки своїх членів, які захворіли на коронавірус. Заявники повинні подати заяву з медичною довідкою про хворобу до 10 числа цього місяця.^[368]
•  Франція Міністр культури Франк Рістер повідомив, що працівники закладів культури, які на той час отримували допомогу з безробіття, розраховану на 12 місяців, отримають допомогу за весь час карантину.^[369] Національні органи з питань авторського права для авторів і візуального мистецтва (відповідно, «Société française des intérêts des auteurs de l'écrit» та «Société des auteurs dans les arts graphiques et plastiques») повідомили, що не проситимуть гранти, які вони надали для згодом скасованих культурних фестивалів і заходів, які підлягають відшкодуванню, і вимагали, щоб ці одержувачі грантів повністю заплатили тим виконавцям, які спочатку підписали контракт.^[370][371]
•  Німеччина Міністр культури Моніка Грюттерс заявила, що «митці не тільки незамінні, але й життєво необхідні, особливо зараз». Цю заяву було зроблено під час оголошення пакету стимулювання у розмірі 50 мільярдів євро для малого бізнесу та фрилансерів, зокрема для творчих секторів.^[372]
•  Італія Наприкінці березня 2020 року національний орган з авторського права SIAE повідомив про запровадження 3 заходів: 60 мільйонів євро «надзвичайного фонду підтримки» для своїх членів на 2020—2021 роки, фонд у 50 мільйонів євро, щоб пропонувати позики членам під нульовий відсоток, і 2500 продуктових наборів для учасників, які особливо гостро потребують допомоги.^[373]
•  Марокко У травні уряд оголосив, що виділив 6 мільйонів дирхамів для незалежного комітету з закупівлі творів місцевих митців від художників, які найбільше постраждали від COVID-19, і виставляв їх у музеях по всій країні.^[374]
•  Нова Зеландія 24 березня Мистецька рада Нової Зеландії оголосила про виділення 16 мільйонів новозеландських доларів у рамках «Пакету реагування на надзвичайні ситуації» на перше півріччя, зазначивши ймовірність другого траншу фінансування у другій половині 2020 року.^[375] Наприкінці травня прем'єр-міністр країни анонсувала два пакети фінансування. Перший був серією бюджетних пакетів для конкретних культурних установ (зокрема Мистецька рада Нової Зеландії, «Ngā Taonga Sound & Vision», Національний музей Те-Папа-Тонгарева та Фонд з охорони історичних пам'яток Нової Зеландії)^[376], а другий — пакет відновлення мистецтва та музики на суму 175 мільйонів доларів, що складався з фондів чотирьох секторів (інновації, працевлаштування, культурні можливості та музика), а також 60 мільйонів доларів спеціально для бібліотек.^[377]
•  Швеція Міністр культури Швеції Аманда Лінд представила пакет підтримки спорту та культури на один мільярд крон, де 500 мільйонів шведських крон було виділено на культуру (не враховуючи державні установи, такі як Королівський драматичний театр і Королівська опера в Стокгольмі).^[378] Національний орган з авторського права для образотворчого мистецтва «Bildupphovsrätt i Sverige» запропонував виділити коштів на 25 мільйонів шведських крон як «кризовий пакет», розподілених серед художників у їхній базі даних, чиї роботи вже демонструються публічно.^[379]
•  Велика Британія 23 квітня на BBC транслювався телемарафон під назвою «The Big Night In», під час якого урядовці пообіцяли виділити всі зібрані кошти на боротьбу з хворобою^[380], а під час різних акцій, зокрема «Bonhams»^[381], також проводилися благодійні аукціони.^[382] Асоціація музеїв закликала уряд Великої Британії перенаправити 120 мільйонів фунтів стерлінгів, призначених для Фестивалю Британії 2022 року, на допомогу музеям, які перебувають у фінансовій скруті.^[89][383] На початку липня, на подив багатьох, уряд пообіцяв надати 1,57 мільярда фунтів стерлінгів для секторів мистецтва та культурної спадщини, включаючи: 270 мільйонів фунтів стерлінгів у вигляді позик і 880 мільйонів фунтів стерлінгів у вигляді грантів для культурних організацій Англії; 100 мільйонів фунтів для національних культурних установ Англії та англійської культурної спадщини; 120 мільйонів фунтів стерлінгів капітальних інвестицій у проекти будівництва спадщини; і 97 мільйонів фунтів стерлінгів для Шотландії, 59 мільйонів фунтів стерлінгів для Уельсу, та 33 мільйони фунтів стерлінгів для Північної Ірландії.^[384]

Благодійний фонд кіно та телебачення створив фонд екстреної допомоги, щоб «надати екстрену короткострокову допомогу активним працівникам і фрилансерам, які безпосередньо постраждали від закриття виробництва по всій Великій Британії», з початковою пожертвою в розмірі 1 мільйона фунтів стерлінгів від Netflix і 500 тисяч фунтів від BBC.^[385][386] Рада мистецтв Англії повідомила про виділення 160 мільйонів фунтів стерлінгів мистецьким організаціям, у тому числі 50 мільйонів фунтів стерлінгів для організацій, які вона зазвичай не фінансує, і 20 мільйонів фунтів стерлінгів для самостійних і незалежних художників.^[314] Фонд Пола Гемліна оголосив, що звичайний конкурсний процес відбору для їхньої програми «Нагорода для митців» буде скасовано, і що замість десяти нагород у розмірі 60 тисяч фунтів стерлінгів кожен із понад 100 раніше номінованих претендентів автоматично отримає 10 тисяч фунтів стерлінгів.^[387] Товариство авторів створило надзвичайний фонд для професійних авторів, які проживають у Великій Британії або британських підданих, надаючи суми до 2000 фунтів стерлінгів, призначені для задоволення термінових потреб. Спочатку сума фонду складала 330 тисяч фунтів стерлінгів від товариства авторів^[388], Художня рада Англії пізніше додала 400 тисяч фунтів стерлінгів, а серед інших донорів були Товариство авторського ліцензування та колекціонування, Королівський літературний фонд, Фонд Т. С. Еліота, англійський ПЕН-клуб та «Amazon UK».^[389] Окремо Ієн Маккеллен пожертвував 40 тисяч фунтів стерлінгів Театральній гільдії для створення надзвичайного фонду для підтримки театральних працівників, не акторів, зокрема сценічних працівників, білетерів та костюмерів.^[390] На подив багатьох представників галузі (через їхні давні «напружені» стосунки), «Amazon» також зробив «скромну» пожертву у розмірі 250 тисяч фунтів стерлінгів у фонд підтримки книгарень, які були змушені закритися під час пандемії.^[391]

•  США Американський альянс музеїв зареєстрував петицію з проханням включити музейний сектор до будь-яких майбутніх заходів з економічного стимулювання від уряду Сполучених Штатів^[392], тоді як Метрополітен-музей був більш конкретним — вимагав 4 мільярди доларів для економічної підтримки музеїв.^[393] Це прохання зустріло опір: загальний аргумент, який підняв США проти того, щоб культурний сектор отримував частину стимулювального фінансування, полягав у тому, що «мистецькі групи можуть бути гарними, але вони далеко не є необхідними».

Наприкінці березня федеральний уряд Сполучених Штатів оголосив про пакет економічних стимулів у розмірі 2 трильйонів доларів у рамках Закону щодо допомоги, захисту та економічної безпеки від коронавірусу. Він включав: 75 мільйонів доларів для Національного фонду мистецтв і 75 мільйонів доларів для Національного фонду гуманітарних наук, який може передати гроші установам, які цього потребують. Ще 50 мільйонів доларів було призначено Інституту музейних і бібліотечних послуг, який розподіляє фонди музеям і бібліотекам.^[394] Початковий аналіз законопроекту, проведений Американським альянсом музеїв, вказав на кілька способів застосування допомоги до секторів мистецтва та культури. До них належать: надзвичайні позики для малого бізнесу, позики на випадок економічної катастрофи, благодійна винагорода та податковий кредит із заробітної плати на утримання працівників. Було «очікувано, але незрозуміло», чи можуть користуватися благодійні неприбуткові організації послугами стабілізаційного фонду для промисловості.^[395]

До квітня різні філантропічні фонди оголосили про великі пожертви до фондів допомоги, зокрема, багатомільйонні оголошення про початкове фінансування від Фонду Ендрю В. Меллона, Фонду Гетті, Фонду Гелен Франкенталер, Фонду Енді Воргола.^[396] Національна асоціація прес-фотографів оголосила про пошук пожертвувань для створення фонду допомоги фотожурналістам, які втратили роботу через економічні наслідки кризи.^[397] Товариство американських архівістів започаткувало власний «Фонд допомоги архівним працівникам», який надавав гранти до 1000 доларів США та однорічне безкоштовне членство в асоціації.^[398]

Асоціація європейських наукових бібліотек закликала Європейську комісію та національні уряди дозволити бібліотекам надавати віддалений доступ на час їх примусового закриття та забезпечити надавання цієї послуги, не побоюючись судового розгляду; і закликав видавців і авторів взяти на себе зобов'язання дозволити онлайн-доставку контенту, який зазвичай наявний тільки на місці (наприклад, електронних книг), і використання творів, захищених авторським правом, в онлайн-освітній діяльності (наприклад, читання дитячих історій у прямому ефірі).^[399] І Асоціація директорів університетських бібліотек Франції (ADBU), і бібліотеки університетів, і Національна дослідницька рада Італії звернулися до академічних видавництв із проханням надати тимчасовий відкритий доступ до публікацій, щоб забезпечити доступ для медичного персоналу, наукових дослідників і широкої громадськості.^[400][401] На початку квітня лист, підписаний Communia, Creative Commons, Американською бібліотечною асоціацією, Міжнародною радою архівів, Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій та установ, декількома афілійованими організаціями Вікімедіа та багатьма іншими, надіслали генеральному директору Всесвітньої організації інтелектуальної власності Френсісу Гаррі з проханням до заохочення держав-членів організації «скористатися перевагами гнучкості міжнародної системи…», закликаючи «власників прав усунути ліцензійні обмеження, які перешкоджають дистанційній освіті, дослідженням…», підтримуючи заклик Коста-Рики до «створення глобального пулу прав на технології та дані, пов'язані з COVID-19», який буде створено Всесвітньою організацією охорони здоров'я, і підтримати право націй використовувати винятки із законів про інтелектуальну власність «для досягнення універсального та справедливого доступу до ліків і медичних технологій від COVID-19 якомога швидше».^[402]

Міжнародна федерація організацій із захисту прав на відтворення вказала на різні способи, якими національні організації з управління правами послабили ліцензійні обмеження для онлайн-доступу внаслідок пандемії.^[364] До цих способів належали: у Канаді Асоціація канадських видавців дозволила безкоштовно читати дитячі книжки певних видавництв у режимі онлайн-казки^[403]; у Чехії співробітники університетів і студенти можуть отримати безкоштовний онлайн-доступ до цифрових колекцій Національної бібліотеки^[404]; у Німеччині церквам було дозволено виконувати пісні та тексти для демонстрації під час прямої трансляції церковних служб^[405]; а в Норвегії студенти могли безкоштовно отримати доступ до оцифрованих книг в онлайн-каталозі Національної бібліотеки.^[406] Агентство «Broadway Licensing», яке контролює права на виконання багатьох театральних постановок і мюзиклів у США, оголосило в березні, що надасть ліцензію на пряму трансляцію для понад 400 вистав зі свого каталогу.^[114][407]

У секторі освіти, де більшість викладання відбувається онлайн, було зібрано ресурси про те, як бібліотеки можуть законно надавати студентам і викладачам еквівалентні послуги — з наголосом на оцифровці, відкритих освітніх ресурсах і «підході до управління ризиками» до використання винятків із авторського права (зокрема, сумлінне використання або чесна угода) — залежно від правової юрисдикції.^[408][409] Багато ліцензійних постачальників вмісту (зокрема, цифрові бібліотеки академічних журналів, зокрема EBSCO, ProQuest і JSTOR серед інших) тимчасово послабили ліцензійні умови для своїх баз даних, щоб полегшити онлайн-навчання.^[113]

Бібліотекарі академічних бібліотек у США зробили публічні заяви щодо застосовності та важливості ролі винятку щодо авторського права на добросовісне використання для «Надзвичайного дистанційного навчання та досліджень».^[410] Бібліотека Корнельського університету дала чітку пораду, зазначивши в новій офіційній бібліотечній політиці, що рекомендує: «…що викладачі можуть сканувати навчальний матеріал у кількості, яка може перевищувати звичайні обмеження добропорядного використання за звичайних обставин. Сумлінне використання забезпечує гнучкість, щоб дозволити викладачам сканувати більшу кількість матеріалу курсу, ніж зазвичай, у цих невідкладних обставинах», і зазначив, що працівникам бібліотеки більше не дозволено працювати на місці, і тому вони не можуть сканувати матеріали від імені викладачів.^[411]

Національна бібліотека надзвичайних ситуацій Інтернет-архіву, яка призупинила списки очікування на доступ до оцифровання книг, захищених авторським правом, посилаючись на виправдання добросовісного використання під час пандемії, була розкритикована як «піратство, що маскується під публічну службу» та порушення авторських прав", особливо Асоціацією американських видавців і авторів^[199], а також отримала порцію публічної критики від кількох відомих авторів.^[412] Інтернет-архів захищав свій вміст, підкреслюючи, що: колекція складалася переважно зі старіших творів, захищених авторським правом, без цифрових сурогатів; це тимчасова програма; автори можуть відмовитися від участі; а роботи вибрано за освітньою, а не комерційною цінністю.^[413][414]

Для фахівців з питань культурної спадщини були організовані онлайн-навчальні семінари, щоб дізнатися про відповідні ризики та винятки з авторського права під час надання онлайн-послуг.^{[244][415][416]} Інші організації організували інформаційні бюлетені, щоб надати бібліотекам і архівам базові вказівки щодо вирішення проблем, пов'язаних із авторським правом.^[417]

Пандемічні графіті в Бельгії та Шотландії

Як і будь-яка значна подія, пандемія COVID-19 надихнула на створення багатьох культурних робіт у всіх жанрах. Навіть під час кризи очікувалося, що буде створено багато різноманітних нових культурних робіт, які безпосередньо посилатимуться на пандемію та її наслідки, або будуть натхненні нею.^[418]

Під час пандемії були створені багато мемів^[419] (зокрема, у формі художніх відтворень^[420]), пісень^[421] і відео^[422], великою кількістю творців аматорського контенту з їх домівок, і поширені ними самостійно в період ізоляції. Започатковано кілька мистецьких конкурсів на тему коронавіруса (зокрема, Індійською радою з культурних зв'язків^[423], організацією «Історична Англія»^[424] та Йоркським університетом), які закликали до співпраці між митцями та архівістами.^[425]

Окрім великої кількості наукових досліджень коронавірусу (зокрема, про розробку ліків проти COVID-19, включаючи дослідження вакцин та дослідження щодо застосування препаратів для лікування коронавірусної хвороби), були опубліковано професійно створені нові мистецькі твори, які були створені, адаптовані, натхненні або опубліковані як прямий результат пандемії та/або вказувати її явно як на джерело для створення.