Музей Ґетті — Вікіпедія

Музей Ґетті
англ. J. Paul Getty Museum
34°4′39.000000100002″ пн. ш. 118°28′30.00000009998″ зх. д. / 34.07750000002777568° пн. ш. 118.4750000000277765° зх. д. / 34.07750000002777568; -118.4750000000277765
Тип	художня галерея[1]
Назва на честь	Пол Гетті
Склад	Центр Ґетті і Вілла Ґетті
Країна	США[2]
Розташування	Лос-Анджелес
Адреса	Лос-Анджелес[3]
Архітектор	Річард Меєр[4]
Засновник	Пол Гетті[5]
Засновано	1974[6]
Відкрито	1974
Відвідувачі	2 023 467 осіб (2016)[7]
Директор	Timothy Pottsd і John Walshd[8]
Сайт	getty.edu/museum/
Музей Ґетті (США)
Музей Ґетті у Вікісховищі

Музей Ґетті (J. Paul Getty Museum) — найбільший художній музей у Каліфорнії.

З грудня 1997 року розташований Лос-Анджелесі у сучасній будівлі Центру Ґетті, будівництво якого коштувало 1,2 млрд доларів (архітектор Річард Мейер). Музейні збірки античної доби експонуються на Віллі Ґетті в Пасифік-Палісейдс (побудована за зразком Вілли папірусів в Геркуланумі). Вхід до музею безкоштовний.

• 
  Музей Гетті і Центральний сад, фото 2008 р.
• 
  Лос-Анджелес. Трамвайна зупинка Гетті Центр, фото 2013 р.
• 
  Центр Гетті, майдан в центрі і садова ділянка у внутрішньому дворі, фото 2006 року.
• 
  Центр Гетті, вигляд з Центрального саду, фото 2004 року.

Музей був заснований нафтовим магнатом Полом Ґетті (1892—1976), який був до часу смерті найбагатшою людиною світу. Залишені ним на потреби музею багатомільярдні статки зробили музей Ґетті найспроможнішим набувачем творів «старих майстрів» та античної скульптури на престижних аукціонах Лондона і Нью-Йорка.

Керівництво музею настільки завзято взялося за скуповування полотен великих художників, що протягом 1980-х років їх звинувачували у створенні штучного ажіотажу на ринку творів мистецтва, який призвів до позамежного підвищення цін. Водночас це зробило музей Ґетті своєрідним монополістом з придбання видатних творів мистецтва на мистецьких аукціонах.

У 2006 р. Центр Ґетті виявився замішаним у скандалі, пов'язаному з контрабандним вивезенням античних старожитностей з Італії та Греції (таких, як бронзовий «Атлет з Фано»). Італійський уряд зажадав у музею повернути всі цінності, вивезені з країни незаконним шляхом^[9].

• 
  Портрет Ізабелли Португальської (бл. 1500 р.)
• 
  Понтормо. Портрет юнака з алебардою.
• 
  Рембрандт. Св. Варфоломій
• 
  Ван Гог. «Іриси».

• 
  Глек з символами Санта Марія делла Скала, Сієна або Флоренція, до 1420 р.
• 
  Келих з імітацією арабських орнаментів, Монтелупо, бл. 1450 р.
• 
  Майоліка Кафаджиоло з вітрильником і атрибутами музики, бл. 1510 р.
• 
  Горщик з музикою, 1536 р.
• 
  Таріль, «Алегорія мук кохання», Фаенца, бл. 1535 р.
• 
  Таріль з умовним жіночим портретом, Дерута, до 1540 р.
• 
  Таріль з декором пера павича, Дерута, після 1570 р.
• 
  Можливо, Ораціо Фонтана або його майстерня. Керамічна пляшка для пілігрима, Урбіно, до 1570 р.

• 
  «Ахілл, Аякс і Афіна». Чорнофігурний вазопис, бл. 510 р.
• 
  «Богиня Кібела», бл. 50 р. н.е.
• 
  «Богиня Кібела», бл. 50 р. н.е., обличчя
• 
  Лев біля ніг богині Кібели, звичний атрибут богині

• 
  Пітер Пауль Рубенс. «Полювання на каледонського дикого кабана».
• 
  Йос ван Красбек. «Гра в карти», 1645 р.
• 
  Антоніс ван Дейк. «Св. Себастьян і янгол», ескіз
• 
  Якоб Йорданс. «Мойсей висікає воду зі скелі для спраглих євреїв», до 1650 р.

• 
  Алессандро Вітторіа, «Меркурій», до 1560 р.
• 
  Джованні да Болонья, «Венера», бл. 1573 р.
• 
  Адріан де Вріс. «Актор-циркач», 1615 р.
• 
  Антоніо та Джованні Антоніо Сусіні. «Лев уполював бика», до 1625 р.
• 
  Джованні Франческо Сусін. Викрадення Єлени ПрекрасноЇ, 1607 р.
• 
  Джуліано Фінеллі. «Марія Капраніка», 1637 р.
• 
  Лоренцо Оттоні. Медальйон з портретом папи Олександра VIII, до 1700 р.
• 
  Массіміліано Сольдані. «Венера оплакує смерть Адоніса на полюванні», бл. 1716 р.

• 
  Латур. «Сліпий музикант з жінкою», фрагмент.
• 
  Жозеф Вівьєн. «Портрет невідомого аристократа», 1725 р.
• 
  Гюбер Робер. «Чернець-самітник в поруйнованому давньоримському храмі», 1760 р.
• 
  П'єр-Огюст Ренуар. «Прогулянка», 1870 р.

• Summary Catalogue of European Decorative Arts in the J. Paul Getty Museum, page 59, J. Paul Getty Museum, Gillian Wilson, Catherine Hess, Getty Publications, 2001. ISBN 9780892366323
• Ausstellungskatalog: Overdrive: L. A. Constructs the Future, 1940—1990, Hersg: Wim de Witt und Christopher James Alexander, Getty Museum 2013.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Ґетті

• Офіційний сайт Фонду Ґетті [Архівовано 28 лютого 2011 у Wayback Machine.]