Всіхсвятська церква (Ніжин) — Вікіпедія
Всіхсвятська церква | ||||
---|---|---|---|---|
Церква Всіх Святих. 2016 | ||||
51°02′57″ пн. ш. 31°53′12″ сх. д. / 51.049174° пн. ш. 31.886721° сх. д. | ||||
Статус | Пам'ятка архітектури національного значення | |||
Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України | |||
Країна | Україна | |||
Розташування | Ніжин | |||
Конфесія | ПЦУ | |||
Єпархія | Чернігівська | |||
Архітектурний стиль | еклектика | |||
Будівництво | 1782 | |||
Стан | діючий | |||
Всіхсвятська церква у Вікісховищі |
Всіхсвятська церква або Храм Всіх святих — побудований у 1782 році, на місці дерев'яного грецького храму що існував на цьому місці з 1696 року. Замовник і організатор будівництва «Ніжинське грецьке братство» за сприяння Івана Мазепи. Нині Всіхсвятський храм є другим кафедральним собором Чернігівської єпархії Православної церкви України.
Церква будувалась за тією ж схемою, як і ще одна грецька церква міста Ніжина — Михайлівська. Балканський архаічний тип зальної церкви з апсидами-крилосами. Але більших розмірів, ніж Михайлівська.
Храм прикрашала найвища у тогочасному Ніжині чотирьохярусна дзвіниця (втрачена). У храмі був срібний іконостас. Ікони були виконані грецькими майстрами.
Церква має великі підвали, де греки зберігали свої товари. З часом церква перебудовувалась, останній раз 1805. Зокрема храм був прикрашений класичними портиками доричного ордеру, що надало церкві чітких рис класицизму. Спаровані колони несуть антаблемент з трикутним фронтоном, кути центрального об'єму оздоблено тричвертними колонами.
Високий, прикрашений ордерною системою з подовдженими вікнами барабан надає інтер'єру храму відчуття простору, підсилене рівним та спокійним освітленням. Величі і парадності хрестподібному Всіхсвятському собору додає позолочений купол. Храм стоїть на склепіннях, які в центрі опираються на кам'яний стовп.
- Про іконостас у ніжинському храмі Всіх Святих. Відео [Архівовано 8 березня 2020 у Wayback Machine.] mynizhyn.com 04.03.2020
- Світлини собору [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Г. В. Самойленко: «Ніжин — європейське місто». Чернігів — 2010 р. 72 ст.