Візова політика Шенгенської зони — Вікіпедія

Візова політика ЄС — двадцять дві європейські країни-члени Союзу є частиною Шенгенської зони і мають єдину візову політику. Крім того, чотири держави знаходяться за межами Європейського Союзу — Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія — прийняли таку ж форму візової політики, оскільки вони є частиною Шенгенської зони.

Візові пільги

Особи в наступних категоріях можуть в'їжджати без візи в Шенгенську зону, Болгарію, Хорватію, Кіпр, і Румунію:

По праву

- Громадяни країн, які входять до складу Європейського Союзу;
- Громадяни країн, що не входять в ЄС, але є частиною Європейської економічної зони (ЄЕЗ) — це Ісландія, Ліхтенштейн і Норвегія, а також громадяни Швейцарії.

Якщо громадяни ЄС, ЄЕЗ або Швейцарії не можуть пред'явити дійсний паспорт або національне посвідчення особи на кордоні, їм повинні надати будь-яку можливість отримання необхідних документів (або ж дати можливість обов'язкового їх надання пізніше протягом розумного періоду часу), або підтвердити за допомогою інших засобів, що особа має право на вільне пересування.

Члени сімей громадян ЄС, ЄЕЗ та Швейцарії

Особа може в'їхати на територію Шенгенської зони без візи терміном до 90 днів, якщо вона:

- має дійсний проїзний документ і
- має право на проживання, за умови, що вона є членом сім'ї громадянина ЄС або членом сім'ї громадянина ЄЕЗ або Швейцарії і
- подорожує разом з членом сім'ї громадянина ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії.

Якщо члени сім'ї громадянина ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії, задовольняють зазначені вище умови, то вони можуть перетинати кордон Болгарії, Хорватії, Кіпр і Румунію і залишатися до 90 днів у кожній країні.

Теоретично, член сім'ї громадянина ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії, який не виконує зазначених вище умов, не повинен звертатися за візою заздалегідь, але замість цього може отримати візу після прибуття в прикордонний пункт країни Шенгену, Болгарії, Хорватії, Кіпру і Румунії, надавши докази родинних зв'язків.

Громадяни країн і територій Додатку II

Громадяни країн із Додатка II (винятком є Нова Зеландія) мають право на безвізовий виїзд до Шенгенського простору з особистими цілями або з метою бізнесу на термін не більше 90 днів протягом 180-денного періоду. Будь-який час, проведений фізичною або юридичною особою з країн Додатку II на території Шенгенської зони на правах довгострокової візи або маючи дозвіл на проживання, не зараховується до візового ліміту на 90 днів. Громадяни Нової Зеландії можуть перебувати до 90 днів у кожній з цих країн: Австрії, Бельгії, Чехії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Ісландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції та Швейцарії (а також на території Угорщини при відвідуванні її як кінцевого пункту призначення подорожі) без посилання на час, проведений в інших шенгенських державах, але при подорожі в інші країни Шенгенської зони, 90 днів входять до 180-денного терміну. Крім того, вищі рамки звільнення від шенгенської візи до 90 днів протягом 180-денного періоду, мають громадяни Аргентини, Бразилії, Чилі, Ізраїлю, Малайзії, Південної Кореї, громадяни Уругваю і Коста-Рики мають право на додаткові 3 місяці безвізового перебування в Чехії. Крім того, вищі рамки звільнення від шенгенської візи до 90 днів протягом 180-денного терміну мають громадяни Австралії, Бразилії, Канади, Чилі, Ізраїлю, Південної Кореї, Японії, Малайзії, Сінгапуру та Сполучених Штатів, вони можуть перебувати без візи на території Данії протягом 90 днів.

Вище перераховані громадяни країн Додатка II можуть в'їжджати до Болгарії, Хорватії, Кіпру і Румунії без віз і залишатися в кожній з цих країн на час не більше ніж 90 днів протягом 180-денного терміну. Безвізові обмеження за часом для кожної з цих країн розраховується окремо.

Хоча всі громадяни країн Додатку II можуть перетинати кордони країн Шенгенської угоди, Болгарії, Хорватії, Кіпру і Румунії без візи в особистих цілях або з питань бізнесу, окремі країни можуть вимагати візу для тих, хто їде з метою отримання роботи (тобто здійснювати оплачувану діяльність).

Для того, щоб увійти до Шенгенської зони/Болгарії/ Хорватії/Кіпру/ Румунії без візи, громадяни країн з Додатоку II повинні мати проїзний документ, який дійсний протягом не менше ніж 3 місяців після передбачуваної дати виїзду і який було видано в попередні 10 років, мати достатньо коштів для перебування в країні і на зворотний шлях, обґрунтувати мету та умови перебування. Громадяни не повинні бути в Шенгенській інформаційній системі, як особи, яким відмовили у в'їзді до країни, і не становити загрози для громадського порядку, внутрішньої безпеки, громадському здоров'ю або міжнародним відносин будь-якої країни Шенгенської угоди.

Майбутні зміни

ЄС має намір ввести безвізовий з наступними країнами:

Азія

Вірменія

Європа

Океанія

Науру

Отримання віз

Невизнані проїзні документи

Статистика

15684796 Шенгенських віз було видано і 16725908 візових заяв було подано в 2014 році^[5]^[6].

Заява з	Кількість заявок	Відмов	Частка багаторазових віз
Росія	5768182	0.9%	60.0%
КНР	1800369	3.0%	15.6%
Україна	1387086	2.0%	52.4%
Білорусь	881404	0.3%	51.2%
Туреччина	813339	4.4%	58.1%
Алжир	593624	25.5%	34.0%
Індія	568216	6.4%	45.3%
Марокко	434652	12.4%	43.8%
Саудівська Аравія	308879	2.5%	74.9%
ОАЕ	253765	7.6%	58.6%
Сполучене Королівство	236181	3.8%	35.1%
Таїланд	219015	3.8%	22.1%
ПАР	172200	1.3%	64.0%
Кувейт	164753	2.9%	81.4%
Іран	160145	16.0%	20.5%
Єгипет	156995	11.7%	31.8%
Туніс	152038	11.8%	39.6%
Казахстан	148879	2.2%	19.7%
Індонезія	143410	1.1%	42.9%
Колумбія	133200	4.3%	69.3%
Ліван	128088	10.1%	50.6%
Філіппіни	125037	5.5%	50.3%

Країна, яка видала візу	Кількість заявок	Кількість віз виданих	(візи видані/заяви на отримання візи)
Австрія	266356	258247	0.970
Бельгія	219758	179522	0.817
Чехія	519819	506597	0.975
Данія	109694	99852	0.910
Естонія	170731	168138	0.985
Фінляндія	1205034	1191110	0.988
Франція	2894996	2613995	0.903
Німеччина	2061137	1901612	0.923
Греція	1375287	1345405	0.978
Угорщина	309894	302355	0.976
Ісландія	3923	3886	0.991
Італія	2164545	2062501	0.953
Латвія	207185	204777	0.988
Литва	463709	458279	0.988
Люксембург	11567	11321	0.979
Мальта	56886	40705	0.716
Нідерланди	485267	449520	0.926
Норвегія	179550	163568	0.911
Польща	1125520	1104437	0.981
Португалія	183216	164103	0.896
Словаччина	104988	103379	0.985
Словенія	26492	24925	0.941
Іспанія	1923016	1756032	0.913
Швеція	191009	158092	0.828
Швейцарія	466329	412438	0.884

Транзит у аеропортах

Загалом, пасажирам, що летять через аеропорти в Шенгенській зоні, Болгарії, Хорватії, Кіпрі і Румунії, і не виходять із транзитної зони, не потрібна віза. Проте 5 квітня 2010 року для громадян деяких країн був уведений візовий режим для транзитних паражирів^[7]. Наразі громадяни наступних 12 держав мусять отримати airport transit visa (ATV) якщо вони летять через аеропорт Шенгенської зони, Болгарії, Хорватії, Кіпру або Румунії:

Примітки

↑ Provisional application as from 3 December 2015 until ratification.
↑ Provisional application as from 8 December 2015 until ratification.
↑ Provisional application as from 21 November 2015 until ratification.
↑ Громадяни Великої Британії та мешканці Гібралтару вважаються громадянами ЄС і від візи звільняються по праву. Власники Британського Національного (Заморські території) паспорти — паспорти можуть отримати особи, які мають зв'язок з колишнім Британським Гонконгом. Власники Британського національного паспорта — громадяни Додатка II, звільнені від отримання візи. Крім того, громадяни Британських заморських територій, які мають бермудський паспорт, можуть перебувати у Франції та Норвегії без візи на термін до 90 днів (але повинні отримати візу при відвідуванні інших країн Шенгенської угоди).
↑ Complete statistics on short-stay visas issued by the Schengen States. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 16 січня 2016.
↑ Visa statistics for consulates 2014. Архів оригіналу за 31 грудня 2015. Процитовано 16 січня 2016.
↑ EUR-Lex - 32009R0810 - EN - EUR-Lex. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 17 травня 2017.

[1] Provisional application as from 3 December 2015 until ratification.

[2] Provisional application as from 8 December 2015 until ratification.

[3] Provisional application as from 21 November 2015 until ratification.

[4] Громадяни Великої Британії та мешканці Гібралтару вважаються громадянами ЄС і від візи звільняються по праву. Власники Британського Національного (Заморські території) паспорти — паспорти можуть отримати особи, які мають зв'язок з колишнім Британським Гонконгом. Власники Британського національного паспорта — громадяни Додатка II, звільнені від отримання візи. Крім того, громадяни Британських заморських територій, які мають бермудський паспорт, можуть перебувати у Франції та Норвегії без візи на термін до 90 днів (але повинні отримати візу при відвідуванні інших країн Шенгенської угоди).

[2014stats-5] Complete statistics on short-stay visas issued by the Schengen States. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 16 січня 2016.

[6] Visa statistics for consulates 2014. Архів оригіналу за 31 грудня 2015. Процитовано 16 січня 2016.

[Airport_transit-7] EUR-Lex - 32009R0810 - EN - EUR-Lex. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 17 травня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

п о р Візова політика країн Європи
Незалежні держави	Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція

Невизнані і частково визнані держави	Республіка Абхазія²³ • Республіка Косово³ • Нагірно-Карабаська Республіка² • Республіка Південна Осетія²³ • Турецька Республіка Північного Кіпру²³ • Придністровська Молдавська Республіка • Чеченська Республіка Ічкерія
¹ Частково в Африці ² Переважно в Азії ³ Визнана хоча б однією державою-членом ООН