Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації — Вікіпедія
Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Военное издательство Министерства обороны Российской Федераци | ||||
Військове видавництво МО РФ | ||||
Держава | СРСР Росія | |||
Засновано | 1919 | |||
Продукція | книги, навчальні посібники, підручники, монографії | |||
Попередні назви | Військове видавництво Міністерства оборони СРСР | |||
Директор | Акуленко Віктор Петрович | |||
Адреса | Россия, 117342, Москва, Севастопольский проспект, дом 56/40 | |||
Код Держкомвидава СРСР[ru] | 068 | |||
Префікс ISBN | 5-203, 978-5-94377 | |||
Нагороди | ||||
Вебсайт: voenizdat.org | ||||
| ||||
Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації (рос. Военное издательство Министерства обороны Российской Федерации) — профільне видавництво Російської Федерації.
Протягом існування мало різні назви, як-от:
- «Військове видавництво Міністерства оборони СРСР» (рос. Воениздат, Военное издательство Минобороны СССР);
- «Ордена Трудового Червоного Прапора Військове видавництво Міністерства оборони СРСР»;
та скорочені:
Видавництво випускає службову (відкриту і закриту) літературу для потреб Міноборони Росії, замовну, друковану продукцію для інших центральних органів виконавчої влади, громадських організацій та приватних осіб, а також власні книги й плакати.
Також видає художню та історичну літературу, словники і довідники.
25 жовтня 1919 року наказом Реввійськради Республіки в складі Політичного управління (ПУР) Реввійськради в Москві був заснований Літературно-видавничий відділ під назвою «Літіздат ПУР», від якого починається історія цього Військового видавництва.
Від 1924 року — «Державне військове видавництво» (рос. ВОЕНГИЗ), поштову адресу: рос. г. Москва, Орликов переулок‚ дом № 3. Входить в рос. ОГИЗ (Об'єднання державних книжно-журнальних видавництв при Народному комісаріаті просвіти РРФСР).
У 1936—1946 роках — «Військове видавництво Наркомату оборони СРСР».
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1968 р., за плідну роботу у виданні до військової, політичної та художньої літератури в СРСР та в зв'язку з 50-річчям Радянської Армії й Військово-Морського Флоту ЗС СРСР Військове видавництво було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
У системі Держкомвидаву СРСР у 1980-х рр. це видавництво входило в головну редакцію суспільно-політичної літератури. Адреса видавництва на 1987 рік: 103160, Москва, вулиця Зорге, 1[1]. У 1979—1990 рр. показники видавничої діяльності цього видавництва були наступні:
1979[2] | 1980[3] | 1981[4] | 1985[5] | 1987[6] | 1988[7] | 1989[8] | 1990[9] | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Кількість книг і брошур, друкованих одиниць | 1267 | 1208 | 1326 | 1456 | 1354 | 1261 | 1105 | 957 |
Тираж, млн екз. | 23,5373 | 24,5394 | 27,2985 | 24,6353 | 25,7749 | 23,9645 | 20,956 | 16,6411 |
Друкованих аркушів-відбитків, млн | 325,3176 | 332,4842 | 301,5851 | 319,8733 | 299,7335 | 313,237 | 286,4784 | 243,7579 |
Від 1992 р. це видавництво — «Федеральне державне унітарне підприємство (ФДУП)», що є юридичною особою за законодавством Російської Федерації.
У 2008 р. цим видавництвом створений сайт www.voenizdat.org, де в реальному часі можна було отримати необхідну інформацію про його історію, можливості та продукцію.
У 2009 р. це ФДУП «Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації» перетворено на ВАТ «Військове видавництво»[10] з включенням до складу акціонерного товариства (медіахолдингу) «Красная Звезда»[11][12].
- (рос.)Д. Б. Мекензи, Горная война: обучение на ящике с песком / Д. Б. Мекензи ; пер. с англ. Н. С. Романовского. — М.: Воениздат, 1941. — 76, [2] с. : ил.
- (рос.)«Через Карпаты». А. А. Гречко, 1972 год.
- (рос.)«История Второй мировой войны 1939—1945» в 12 томах (1973—1982 гг.). Главный редактор А. А. Гречко.
- (рос.)серия «Библиотека офицера»
- (рос.)серия «Редкая книга»
- (рос.)серия «Полки Русской армии»
- (рос.)«Словарь оперативно-тактических терминов»
- (рос.)«Экологическая безопасность в Вооруженных Силах Российской Федерации: Понятийно-терминологический словарь»
- (рос.)«Словарь войск связи»
- (рос.)«Справочник офицера Вооруженных Сил Российской Федерации»
- Сокол (рос.)
- Библиотека юношества (рос.)
- Военные приключения (рос.)
- Мировой военный роман (рос.)
- Редкая книга (рос.)
- Библиотека офицера (рос.)
- ↑ (рос.)Книгоиздание СССР. Цифры и факты. 1917—1987 / Е. Л. Немировский, М. Л. Платова. — М. : Книга, 1987. — С. 119. — 3000 прим.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1979 году: Статистический сборник / Всесоюзная книжная палата. — М. : «Статистика», 1980. — С. 97. — 10000 прим.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1980 году: Статистический сборник / Всесоюзная книжная палата. — М. : Финансы и статистика, 1981. — С. 131. — 10000 прим.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1981 году: Статистический сборник / Всесоюзная книжная палата. — М. : Финансы и статистика, 1982. — С. 129. — 10000 прим.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1985 году: Статистический сборник / Всесоюзная ордена «Знак Почета» книжная палата. — М. : Финансы и статистика, 1986. — С. 130. — 8000 прим.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1987 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1988. — С. 133. — 8000 прим. — ISBN 5-279-00132-5.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1988 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1989. — С. 132. — 6500 прим. — ISBN 5-279-00154-6.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1989 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1990. — С. 134. — 6000 прим. — ISBN 5-279-00389-1.
- ↑ (рос.)Печать СССР в 1990 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1991. — С. 134. — 3500 прим. — ISBN 5-279-00634-3.
- ↑ (рос.)ОАО «Воениздат»: История ОАО «Воениздат» [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.)Указ Президента Российской Федерации от 15.09.2008 г. № 1359 «Об открытом акционерном обществе „Оборонсервис“». Kremlin.ru. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ (рос.)Годовой отчёт акционерного общества «Красная звезда» за 2014 год (PDF). Красная Звезда. 2015. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.