Віктюк Юрій Михайлович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Віктюк.
Віктюк Юрій Михайлович
Народження28 серпня 1944(1944-08-28)
Львів, Українська РСР, СРСР
Смерть25 січня 2023(2023-01-25) (78 років)
Країна СРСР
 США
НавчанняЛьвівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1964) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1974)
Діяльністьхудожник, дизайнер
ВчительМисько Еммануїл Петрович, Звіринський Карло Йосипович, Овсійчук Володимир Антонович і Флінта Зеновій Петрович
ПрацівникМузей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України
ЧленСпілка радянських художників України
Роботи в колекціїТретьяковська галерея

Юрій Михайлович Віктю́к (англ. Yurij Viktiuk; 28 серпня 1944, Львів — 25 січня 2023) — український радянський і американський художник і дизайнер; член Спілки радянських художників України з 1987 року[1] та Асоціації мистців Чикаго[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 серпня 1944 року в місті Львові (нині Україна). 1964 року закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша[3]; 1974 року закінчив кафедру художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Еммануїла Миська, Карло Звіринського, Володимира Овсійчука, Зеновія Флінти[1]. Дипломна робота — декоративні тарелі, присвячені 160-річчю з дня народження Тараса Шевченка (керівник Володимир Панасюк; оцінка — добре)[4].

Упродовж 1974—1990 працював дизайнером у Музеї етнографії та художнього промислу Академії наук Української РСР[1]. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Галицькій, № 20, квартира № 13[5].

1991 року виїхав у Сполучені Штати Америки, де оселився в Чикаго[3]. З 2000 року працював дизайнером у Лос-Анджелесі. Помер 25 січня 2023 року[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового і монументального живопису, станкової та книжкової графіки, розпису скла та художнього розпису пляшок[7]. Серед робіт:

  • «Двір мого дитинства» (1970);
  • «Колискова» (1971);
  • «Баба Уляна» (1981);
  • «Автопортрет на пленері» (1982);
  • «Біля моря» (1983);
  • «Подвір'я» (1983);
  • «Повій вітре на Вкраїну» (1983);
  • «Вечірній Львів» (1986);
  • «Портрет сина» (1986);
  • «Львівська вулиця» (1986, папір, туш, восковий олівець; Львівський музей історії релігії)[8];
  • «Барви осені» (1987);
  • «Портрет мами» (1987);
  • серія «Гуцульське весілля» (1987):
    • «Бояри»;
    • «Батьківське благословіння»;
    • «Старости»;
    • «Світлички»;
  • «Танець» (1988; Хмельницький обласний художній музей)[9];
  • «Івана Купала» (1998);
  • «Ікар» (1998, полотно, акрилик);
  • «Та, яка біжить по хвилях» (2002, папір, чорнило);
  • «Ритми музики» (2012);
  • «Ритми буття» (2012).
автор ілюстрацій до

Брав участь у художніх виставках з 1971 року. Персональні виставки провів у Чикаго у 1989 році, Лос-Анджелесі у 1998 році. 13 червня 2013 року відбулась виставка його робіт у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові[2].

Крім зазначених музеів, твори митця зберігаються також і в інших музеях України, у Третьяковській галереї в Росії, а також у приватних колекціях в Україні, Канаді, Німеччині і США[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Енциклопедія сучасної України, 2005.
  2. ↑ а б Відкриття виставки Юрія Віктюка в Музеї етнографії та художнього промислу / Музейний простір.
  3. ↑ а б Українські митці у світі, 2013, с. 123.
  4. ↑ Віктюк Юрій Михайлович / Львівська національна академія мистецтв. Кафедра художньої кераміки. Випускники кафедри. 1974.
  5. ↑ Віктюк Юрій Михайлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 25.
  6. ↑ Віктюк Юрій / Каталог українського мистецтва.
  7. ↑ а б Українські митці у світі, 2013, с. 125.
  8. ↑ Львівська вулиця / Львівський музей історії релігії
  9. ↑ Віктюк Юрій Михайлович / Хмельницький обласний художній музей

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віктюк_Юрій_Михайлович&oldid=43868208