Звіринський Карло Йосипович — Вікіпедія

Звіринський Карло Йосипович
Народження	14 серпня 1923(1923-08-14)[1] Лаврів, Львівське воєводство, Старосамбірський повіт, Польська Республіка
Смерть	8 жовтня 1997(1997-10-08) (74 роки)
	Львів, Україна
Поховання	Голосківський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Львівська національна академія мистецтв
Діяльність	художник
Відомі учні	Вонсик Дмитро Федорович, Паук Наталія Петрівна, Пушкаш Ласло Ласлович, Яців Роман Миронович, Максисько Теофіл Степанович, Коровицький Олександр Олександрович, Вихованська Галина Євстахівна, Денисенко Сергій Михайлович, Грицик Петро Григорович і Віктюк Юрій Михайлович
Працівник	Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Звіринський Карло Йосипович у Вікісховищі

Карло́ Йо́сипович Звіри́нський (14 серпня 1923, Лаврів, нині Самбірський район, Львівська область — 8 жовтня 1997, Львів) — український педагог, живописець, графік, іконописець. З 1992 — експерт з питань монументального живопису та оздоблення в храмах Львівської Архиєпархії УГКЦ, з 1992 — член Спілки художників України, 1995 — висувався на присвоєння лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, 1997 — присвоєно вчене звання доцента кафедри монументально декоративного живопису, 1997 — Заслужений діяч мистецтв України

1936 року закінчив початкову школу (4 класи із 7-річним навчанням) у селі Лаврів при Василіянському монастирі.

1942 року екстерном склав екзамени за 7 класів народної школи у Львові та вступив на підготовче відділення Львівської мистецько-промислової школи (нім. Staatliche Kunstgewerbeschule).

1942—1943 — навчання у Львівській мистецько-промисловій школі (з українською мовою навчання)^[2] на графічному відділі. Викладачі: Микола Бутович, Володимир Баляс, Антін Малюца, Михайло Козик, брати Юліан та Омелян Ліщинські, В. Федюк.

1943—1944 — навчання у Вільній Українській Мистецькій Академії, відділ малярство.

1945–1946 — навчання у Львівському художньому училищі на малярському відділенні у Романа Сельського, з яким згодом заприятелював.

1947—1953 роки — навчався у Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв) на відділенні монументального живопису (викладач Р. Сельський) з однорічною перервою.

1949—1950 роки — митця відраховують на рік за неповагу до соцреалізму та «прояви буржуазного націоналізму та поширення формалістичних тенденцій у мистецтві»^[3].

1953 року закінчує Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), керівник диплому — Бокшай Й. Й.

Помер 8 жовтня 1997 року, похований на Голосківському цвинтарі, поле 8а.^[4] Пам'ятник на могилі К. та А. Звіринських, виконаний львівським скульптором Романом Петруком.

1953—1959 — викладач живопису у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша (тепер Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша).

1959—1982 — старший викладач живопису у Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).

1982 — за рік до пенсії К. Звіринського не допустили до конкурсу викладачів і звільнили з роботи з політичних мотивів.

1988—1989, 1993—1997 — ректор Е. Мисько запрошує на посаду професора кафедри монументального живопису Львівського державний інституту декоративного та прикладного мистецтва.

1992—1995 — викладач Школи іконопису імені Святого Луки при монастирі отців Студитів храму Святого Архистратига Михаїла у Львові (керівник о. Севастьян Дмитрух).

1997 — посада професора кафедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв.

1959 — створив підпільну школу для молоді, з метою формування молодого покоління, яку з часом назвали «Підпільною академією Карла Звіринського» (проіснувала майже 10 років). К. Звіринський особливу увагу приділяв вивченню досягнень світової культури та розвитку національної свідомості. В Школі, крім живопису, композиції, вивчали історію України, світові мистецтво, літературу, музику, релігію. Першими її учнями стали: Бокотей А., Грицик П., Марчук І., Мінько О., Маркович П., Петрук Р., Сойка Б., Флінта З., Шабатура С.

• цикли — «Аплікації (1956—1967), «Рельєфи» (1957—1960);
• серії — «Сплетіння» (1970—1992), «З життя лісу» (1970—1995), «Потойбічне» (1980—1994), «Епітафії», «Дрібниці» (обидві — 1980—1995), «Напровесні» (1990), «Забуте» (1990—1995), «Берег» (1992—1996), «Срібло і мідь» (1995).

18 серпня 2022 року рішенням Львівської міської ради у Галицькому районі міста Львова на честь Карла Звіринського названо вулицю^[5].

• Галайчак Т. Ю. Звіринський Карло Йосипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 320. — ISBN 966-00-0610-1.
• Х. К. Звіринська-Чабан. Звіринський Карло Йосипович] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.

• Марко Роберт Стех Карло Звіринський // Очима культури. — № 98.
• К. Звіринський «Все моє малярство — то молитва (спогади, інтерв'ю, роздуми, статті)» / упорядник Х. Звіринська-Чабан. — Львів: Манускрипт, 2017. — 320 с.
• Олена Сом-Сердюкова Знайомство з величчю // Дзеркало тижня. — № 5 (380). — 2002. — 9—15 лютого.
• Творчий феномен Карла Звіринського
• Музей сучасного мистецтва України: Карло Звіринський
• Звіринський Карло // Бібліотека українського мистецтва.
• Звіринський Карло
• Карло Звіринський та його «підпільна академія»: рефлексії культурної пам'яті // АРТ-платФОРМА.
• Карло Звіринський | ArtLvivOnline
• Zvirynsky, Karlo // Internet Encyclopedia of Ukraine. (англ.)
• Карло Звіринський: не оцінений український художник європейського рівня // Радіо Свобода.
• Нонконформізм проти соцреалізму. Таємна академія Карла Звіринського
• Підпільна школа Карла Звіринського // Мистецький Альманах «АРТЕС».
• Наш високий пізній модернізм // Збруч.
• Творчий феномен Карла Звіринського // Збруч.
• Карло Звіринський «Ліс. Потойбічне» // Я Галерея.
• «Моя дорога до мистецтва» — Карло Звіринський. Завершення