Вільгельм Фліс — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фліс (значення).
Вільгельм Фліс
Народився24 жовтня 1858(1858-10-24)[1][2]
Хощно, Ґміна Хощно, Хощенський повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща[1]
Помер13 жовтня 1928(1928-10-13)[1][2] (69 років)
Берлін, Вільна держава Пруссія[1]
·злоякісна пухлина
ПохованняДалемський цвинтар
Країна Німеччина
Діяльністьхірург, лікар
Alma materHU Berlin
Галузьпсихоаналіз
РодичіOscar Bondyd[3]
CMNS: Вільгельм Фліс у Вікісховищі

Вільгельм Фліс (нім. Wilhelm Fliess; 24 жовтня 1858, Арнсвальде — 13 жовтня 1928, Берлін) — німецький лікар-отоларинголог і психоаналітик. Друг і кореспондент Зигмунда Фройда. Вивчав і досліджував проблеми жіночої сексуальності. Розробив теорію періодичності життєвих дій людей. Ввів у обіг поняття бісексуальність, сублімація і сексуальний латентний період, які були використані З. Фройдом при розвитку концепії психоаналізу. Задовго до публікації книги О. Вейнінгера «Стать і характер» детально і систематично розвивав теорію бісексуальності.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вільгельм Фліс народився в родині євреїв-сефардів у Берліні, де провів дитинство і закінчив гімназію. Батько Фліса займався зерновим бізнесом і наклав на себе руки, коли Вільгельму було дев'ятнадцять років. Вільгельм Фліс вивчав медицину в Берлінському університеті. 1883 року він захистив докторську дисертацію. Пройшов додаткову підготовку у Гуго Кронекера в галузі фізіології. Працював спочатку лікарем загальної практики, а потім лікарем–отоларингологом.[4] Його приватна практика знаходилася в районі Тіргартен за адресою Wichmannstraße 4a. 1906 року він написав перше дослідження, яке було присвячене так званим біоритмам. Оперував Емму Екштайн, одну з важливих пацієнток Зигмунда Фройда.

Вільгельм Фліс був близьким другом Фройда, який був особливо зацікавився флісовою теорією про можливість терапії дисменореї (болі під час менструації) через вплив на слизисту носа.[4] Разом з Флісом Фройд проводив свій самоаналіз. З часом Фліс і Фройд віддалилися один від одного. Востаннєвони зустрічалися 1903 року. Збереглися листи Фройда до Фліса з 1887 до 1904 року. 1950 року вони були опубліковані в скороченому варіанті дочкою Фройда Анною. 1985 року з'явилося повне видання листів.[5]

Вільгельм Фліс мав двох синів. Він похований на Далемському цвинтарі в Берліні.[6]

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Neue Beiträge zur Klinik und Therapie der nasalen Reflexneurose. Leipzig und Wien 1893.
  • Wilhelm Fließ: Die Beziehungen zwischen Nase und weiblichen Geschlechtsorganen (In ihrer biologischen Bedeutung dargestellt). Leipzig und Wien 1897. VDM Verlag Dr. Müller, Saarbrücken 2007.
  • Wilhelm Fließ: Von den Gesetzen des Lebens. Campus Verlag, Edition Qumran, Frankfurt am Main 1985.

Література

[ред. | ред. код]
  • Sigmund Freud: Briefe an Wilhelm Fließ, 1887–1904. 2. Auflage. S. Fischer, 1999 (Mit Errata und Addenda).
  • Oskar Pfennig: Wilhelm Fließ und seine Nachentdecker Otto Weininger und Hermann Swoboda. Berlin 1906.
  • Hermann Swoboda: Die gemeinnützige Forschung und der eigennützige Forscher. Antworten auf die von Wilhelm Fließ erhobenen Beschuldigungen. Wien / Leipzig 1906.
  • Stefan Goldmann: „Ein Therapeut von Gottes Gnaden“. Wilhelm Fließ im Briefwechsel mit Hermann Sudermann (1881–1887). Gießen 2017.
  • Fliess, Wilhelm, in: Élisabeth Roudinesco; Michel Plon: Wörterbuch der Psychoanalyse: Namen, Länder, Werke, Begriffe. Übersetzung aus dem Französischen. Wien: Springer, 2004, ISBN 3-211-83748-5, S. 253—255.
  • Giovanni Maio: Fließ, Wilhelm. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 405.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118533975 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Педагоги и психологи мира — 2012.
  3. ↑ Gaugusch G. Wer einmal war. Das jüdische Großbürgertum Wiens 1800-1938 A–K — Wien: Amalthea Signum Verlag, 2011. — S. 1104. — ISBN 978-3-85002-750-2
  4. ↑ а б Giovanni Maio: Fließ, Wilhelm. 2005, S. 405.
  5. ↑ Jeffrey Masson (Hg.): The Complete Letters of Sigmund Freud to Wilhelm Fliess 1887—1904. Cambridge und London 1985.
  6. ↑ Friedpark: Friedhof Dahlem Gedächtnisstätte: Ehrengrab Dr. med. Wilhelm Fließ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільгельм_Фліс&oldid=43884988