Вільшаниця (Ліський повіт) — Вікіпедія

Село
Вільшаниця
пол. Olszanica
Церква з дзвіницею в Вільшаниці

Координати 49°28′ пн. ш. 22°27′ сх. д. / 49.467° пн. ш. 22.450° сх. д. / 49.467; 22.450

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Вільшаниця
Дата заснування 1376
Населення 1247 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-722
Автомобільний код RLS
SIMC 0358262
GeoNames 763244
OSM r6949738  ·R
Вільшаниця. Карта розташування: Польща
Вільшаниця
Вільшаниця
Вільшаниця (Польща)
Вільшаниця. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Вільшаниця
Вільшаниця
Вільшаниця (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Вільшаниця (пол. Olszanica) — лемківське село в Польщі, у гміні Вільшаниця Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1247 осіб (2011[1]).

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною. Знаходиться на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини.

Село знаходиться в долині потоків Ванківка і Старий Потік, які дають початок річці Вільшанці, правого притоку Сяну. Через місцевість проходить крайова дорога 84 і залізниця 108 з перестанком.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Назва села має топографічне походження, від слів «вільха», «вільшина» і означає терен, який поріс вільшинами.

Історія

[ред. | ред. код]

Імовірно, що поселення було засноване за часів Київської Русі на руському праві.

В 1376 році Вільшаниця, як і Мишківці приватне село власника Олеськи (Олешо). Входило до Перемишльської землі Руське воєводства. Згадується в 1436 році, як власність Кмітів на волоському праві. Згадується також в документах 1441 і 1443 року — Кміти тут мали маєток оборонний.

Згодом власниками Вільшаниці були Тарлові гербу Топор, Мнішеві, Йорданові.

На поч. XVII ст. в селі існував мурований замок.

фрагмент карти 1779 року — Вільшаниця

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. Після будівництва залізниці зі станцією в селі в 1872 р. розпочався інтенсивний приплив поляків. У 1888 році було 975 мешканців, з них 672 греко-католики, 254 римо-католики і 49 юдеїв.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Вільшаниця.

На 01.01.1939 в селі було 1750 жителів, з них 950 українців-грекокатоликів, 410 українців-римокатоликів, 310 поляків і 80 євреїв[2].

З вересня 1939 до червня 1941 — під радянською окупацією, Ліськівський район Дрогобицької області. З червня 1941 до серпня 1944 — під німецькою окупацією в Сяніцькому ландкрайсі (окрузі), за три роки окупації винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову заволоділи селом. В березні 1945 року, у рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області село було передане до складу Польщі, а українське населення піддане етноциду. Частина насильно виселена на територію СРСР в 1945-1946 рр., а 562 українці, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були вбиті, ув'язнені або депортовані на понімецькі землі[3], а на їх місце поселені поляки.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 606 116 413 77
Жінки 641 116 372 153
Разом 1247 232 785 230

Церква Успіння ПреСвятої Богородиці

[ред. | ред. код]

Перша згадка про церкву в селі Вільшаниця — в документі 1447 року, як парафіяльну. Ймовірно, на її місці в різні роки і століття були збудовані інші дерев'яні церкви, про які згадок не залишилось. Є відомості про церкву 1815 року будови — дерев'яна, філіальна, парафії в с. Стефкове Устрицького деканату. Згодом була побудована мурована церква в 1923 році по проекту Броніслава Віктора. Після 1947 року не діяла і стояла спустошена. Пізніше будівля церкви почала використовуватись, як костел (з 1967). В костелі зберігаються деякі речі, які належали українцям до виселення — скиния, гуцульської роботи; ікони 18-19 ст.; стародруки 17-18 ст. В інтер'єрі — три вівтаря 19 ст., які походять з церкви в с. Середниця. Дзвіниця мурована початку ХХ ст. Дзвони з 1630 і 1922 рр.

Церква стоїть поруч з палацово-парковим комплексом, який складається з палацу 1905 року, господарських будівель, флігеля і кузні, моста з другої половини XIX ст. Також збереглась капличка ХІХ ст.

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Болеслав Борсук (псевдо Ударник) (? - †07.05.1946) — районний провідник УПА, народився в с. Вільшаниця, загинув від рук польських комуністів біля с. Бережниця Вишня.
  • Михайло Гаврилич (*1924 - †1947) - член УПА, вбитий польськими комуністами в таборі Явожно.

Примітки

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільшаниця (Ліський повіт)

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 44, 119.
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

[ред. | ред. код]