Вінницький національний технічний університет — Вікіпедія

Вінницький національний технічний університет
ВНТУ і VNTU
49°14′02″ пн. ш. 28°24′42″ сх. д. / 49.2337651° пн. ш. 28.411788° сх. д. / 49.2337651; 28.411788
Типтехнічний університет
Країна Україна[1]
Засновано1960
РекторБіліченко Віктор Вікторович
Студентів6000
Членство уАсоціація університетів Європи[2]
ВипускникиКатегорія:Випускники Вінницького технічного університету
Адреса21021, Україна, Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95
Сайтvntu.edu.ua​(укр.)​(англ.)​(рос.)
Мапа
CMNS: Vinnytsia National Technical University у Вікісховищі

Вíнницький націона́льний технічний університе́т (ВНТУ) — український заклад вищої освіти четвертого рівня акредитації, який здійснює підготовку фахівців інженерно-технічного профілю. Заклад є центром освіти, науки та культури Подільського регіону.

ВНТУ створено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 20.04.94 року на базі Вінницького політехнічного інституту, заснованого на державній формі власності і підпорядкованого Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України. Указом Президента України № 868/2003 від 21 серпня 2003 року Університету надано статус національного.

За результатами акредитації, згідно з рішенням Міжгалузевої акредитаційної комісії від 17 лютого 1994 року, протокол № 9, яке підтверджене рішенням ДАК від 24 лютого 2004 року протокол № 49, Вінницький національний технічний університет віднесений до закладів вищої освіти четвертого рівня акредитації і має право готувати фахівців за освітньо-професійними та освітньо-науковими програмами підготовки бакалавра, магістра, доктора філософії та доктора наук за спеціальностями в обсягах отриманої ліцензії.

Історія

[ред. | ред. код]

Історія ВНТУ розпочалась у 1960 році, коли у Вінниці був створений загальнотехнічний факультет Київського технологічного інституту харчової промисловості. Через рік він став складовою частиною цього інституту, на базі якого у 1961 році був створений Вінницький філіал. З 1 січня 1962 року загальнотехнічний факультет виділений на самостійний баланс.

За роки діяльності у складі Київського технологічного інституту харчової промисловості Вінницький загальнотехнічний факультет підготував і випустив близько 1000 студентів третього курсу, які були переведені на другий етап навчання у різні вищі навчальні заклади.

З метою вдосконалення якості підготовки фахівців без відриву від виробництва та, враховуючи відкриття у Вінницькому загальнотехнічному факультеті спеціальностей, які відповідали профілю Київського політехнічного інституту (КПІ), наказом № 536 від 7 жовтня 1964 року Вінницький загальнотехнічний факультет підпорядковано останньому як Вінницький філіал КПІ (ВФ КПІ).

На початку вересня 1965 року ВФ КПІ розмістився в приміщенні по вул. Леніна, 19 і в школі № 15 мікрорайону «Вишенька». В цей же час проводилось будівництво навчального комплексу для філії в мікрорайоні «Вишенька». В його будівництві брали участь 65 організацій і підприємств Вінницької області різних міністерств і відомств.

Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів для розбудови у Вінниці вищого навчального закладу політехнічного профілю на околиці міста було виділено 25 гектарів землі, на яких уже в 1967 році було зведено два перших навчальних корпуси, перший студентський гуртожиток та декілька господарських приміщень.

У 1968-69 навчальному році в структурі філіалу були 4 факультети та 17 кафедр. У 1979 році введено в експлуатацію спортивно-оздоровчий табір «Супутник» в с. Степашки на 160 відпочиваючих на одну зміну.

В 1974 році на базі Вінницького філіалу КПІ було створено Вінницький політехнічний інститут — сьомий в Україні в цій групі вишів.

У 1994 році Вінницький політехнічний інститут реорганізовано у Вінницький державний технічний університет, а в 2003 році йому надано статус національного.

На території університету розташовано 12 корпусів, 6 із яких об'єднані переходами в єдиний комплекс, стадіон з рекортановим покриттям бігових доріжок, підземний легкоатлетичний манеж, стрілецький тир, 12 відкритих спортивних майданчиків для ігрових видів спорту, 6 гуртожитків, їдальня, яка забезпечує смачними стравами щодня студентів та співробітників університету.

ВНТУ готує фахівців майже для 80 країн Європи, Азії, Африки та Південної Америки.[джерело?]

Ректори

[ред. | ред. код]

Структура університету

[ред. | ред. код]

До складу ВНТУ входять 7 навчально-наукових факультетів:

Факультет інтелектуальних інформаційних технологій та автоматизації

Факультет будівництва, цивільної та екологічної інженерії

Факультет електроенергетики та електромеханіки

Факультет інформаційних технологій та комп'ютерної інженерії

Факультет машинобудування та транспорту

Факультет інформаційних електронних систем

Факультет менеджменту та інформаційної безпеки

Кафедра Військової підготовки [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.].

Інститут докторантури та аспірантури

Науково-технічна бібліотека (НТБ)

[ред. | ред. код]

Імідж-центр [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.]

  • Навчальний відділ;
  • Навчально-методичний відділ;
  • Психологічна служба;
  • Центр соціально-організаційної роботи;
  • Центр дистанційної освіти;
  • Центр електронних комунікацій «ІнтерЦЕК»;
  • Центр забезпечення якості освіти ВНТУ.

Керівництво університету

[ред. | ред. код]

Проректори

[ред. | ред. код]

Навчальний і науковий процес

[ред. | ред. код]

У ВНТУ проводиться системна робота щодо добору, навчання та підвищення фахового рівня науково-педагогічних працівників, а також забезпечення стабільного зростання їх інтелектуального потенціалу.

Науково-педагогічну діяльність в університеті здійснюють 39 кафедр, серед них і кафедра військової підготовки, 28 з яких є випусковими кафедрами і мають філії на підприємствах м. Вінниці та області. Підготовку студентів, аспірантів і докторантів проводить колектив висококваліфікованих науково-педагогічних і педагогічних працівників: 72 штатних професори і 77 докторів наук, 200 доцентів і 284 кандидати наук, серед яких 4 лауреати Державних премій України (СРСР), 9 — Заслужених працівників освіти України, 10 — Заслужених діячів науки і техніки, 1 — Заслужений природоохоронець України, 1 — Заслужений економіст України, 1 — Заслужений тренер України. Кадрове забезпечення ВНТУ відповідає критеріям організації освітнього процесу. Частка штатних науково-педагогічних і педагогічних працівників з науковим ступенем становить 84,9 % (361 особа). Частка штатних науково-педагогічних і педагогічних працівників з вченим званням становить 64 % (272 особи).

Всі науково-педагогічні працівники постійно займаються науковою та методичною роботою, використовують сучасні освітні технології, зокрема елементи дистанційного навчання, що свідчить про високий якісний склад кадрів для підготовки здобувачів вищої освіти.

Університет готує бакалаврів та магістрів за денною та заочною формами навчання на 7 факультетах та в 1 інституті за 26 бакалаврськими і 22 магістерськими спеціальностями, 21 спеціальністю підготовки докторів філософії. На сьогоднішній день в університеті навчається близько 4900 студентів очної та заочної форм навчання.

Усі студенти університету мають можливість отримати військову освіту та звання молодшого лейтенанта запасу під час навчання. Для цього у ВНТУ працює кафедра військової підготовки, що проводить навчання за 6 військовими спеціальностями, на яких навчаються 234 студенти.

Важливою складовою освітнього процесу у ВНТУ є академічна мобільність студентів і викладачів, яка є необхідною умовою формування спільного освітнього і дослідницького простору. Студенти ВНТУ направляються на стажування у провідні заклади вищої освіти та можуть навчатися за програмами академічної мобільності студентів (ПАМС) «Подвійний диплом» / «Два дипломи» в закордонних університетах. В цьому напрямку ВНТУ активно співпрацює із закладами вищої освіти Республіки Польщі та Республіки Болгарії. Студенти ВНТУ можуть навчатися за програмами академічної мобільності студентів «Подвійний диплом» в Люблінській політехніці (м. Люблін, Республіка Польща), Свєнтокшиській політехніці (м. Кєльце, Республіка Польща) та Політехніці Опольській (м. Ополе, Республіка Польща), а також у Технічному університеті — Варна (м. Варна, Республіка Болгарія), а за програмами академічної мобільності студентів «Два дипломи» — у Вищій школі управління охороною праці у Катовицях (м. Катовіце, Республіка Польща). По завершенню навчання за ПАМС випускники отримують два дипломи — про присвоєння освітнього ступеня «Магістр» у ВНТУ та у закордонному навчальному закладі, які визнаються у країнах Європейського Союзу, Канаді, Австралії.

Університет має ефективну систему підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Підготовку науково-педагогічних кадрів здійснюють в аспірантурі з 21 спеціальності i докторантурі з 11 спеціальностей, функціонують 6 спеціалізованих вчених рад по захисту докторських та кандидатських дисертацій.

ВНТУ має структурні одиниці, які сприяють всебічному розвитку особистості студента, його залученню до наукових і культурно-просвітницьких заходів. Це Центр інновацій в електронному урядуванні, Інститут соціально-гуманітарних наук, Науково-освітній гендерний центр, Лабораторія соціологічних досліджень, Служба психологічної підтримки, Культурно-мистецький і просвітницький центр, Головний центр виховної роботи та інші. Видавничу діяльність ВНТУ здійснює Інформаційний редакційно-видавничий центр.

Діяльність ВНТУ також спрямована на виконання цілей стратегічного розвитку навчального закладу (відповідно до Стратегії розвитку ВНТУ).

Колектив Університету в усіх напрямках працює високо кваліфіковано, самовіддано i патріотично. У ВНТУ мають широкі права органи студентського самоврядування, профспілка студентів ВНТУ, діяльність яких сприяє демократизації відносин у колективі. Сьогодні ВНТУ є відкритою академічною спільнотою, яка є провідним центром освіти, науки та інновацій, потужний конкурентоспроможний центр технічної, економічної освіти, соціально-гуманітарного розвитку Центральноукраїнського регіону, надійний партнер науково-освітніх установ, влади, громади і бізнесу, комфортне середовище для розвитку, життя, навчання і роботи.

Міжнародне співробітництво

[ред. | ред. код]

На сьогодні ВНТУ має більш як 70 угод (за останні 2 роки підписано 19 угод) про співробітництво з міжнародними організаціями, навчальними закладами, фірмами, зокрема: з технічними університетами міст Яси, Сучава, Бакеу (Румунія), Браганським, Лісабонськими університетами (Португалія), Лундським університетом (Швеція), університетом м. Євле (Швеція), Люблінським технічним університетом (Польща), Дрезденським технічним університетом, Люблінським технічним університетом, Шаньдуньським університетом сполучень (Китай), технопарком Шаньдуньського університету, Ліверпульским університетом JohnMoores (Велика Британія), Технологічним університетом м. Ланьчжоу, іншими китайським університетами, коледжами та науковими установами, установами і організаціями Азербайджану, В'єтнаму та іншими.

ВНТУ — колективний член Всесвітнього товариства SPIE, OSA, Європейського товариства «Ергономіка та людський фактор», Міжнародної асоціації університетів, Європейської асоціації університетів, Міжнародної спілки TESOL-Ukraine, Міжнародної асоціації комп'ютерної техніки (АСМ) (м. Нью-Йорк), Міжнародної асоціації інженерів-енергетиків (Associationofenergyengineers), Міжнародної федерації винахідницьких асоціацій (IFIA), Норвезько-Українського альянсу університетів (NUUA).

Протягом 2021 року відділом міжнародних зв'язків та проєктів здійснювалася інформаційно-консультативна діяльність щодо доступних можливостей у сфері академічної мобільності, участі у програмах на отримання міжнародних грантів для студентів, аспірантів та викладачів університету.

Так 15 жовтня 2021 року відбулася церемонія офіційного відкриття Інституту Конфуція у ВНТУ, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Ланьчжоуського технологічного університету (КНР).

Інститут Конфуція — це освітньо-культурна організація з поширення китайської мови та культури у світі. Інститут Конфуція ВНТУ функціонує у двох напрямках — вивчення китайської мови та поширення інформації про культуру Китаю.

Викладацький та адміністративний персонал університету бере участь у 5 міжнародних проектах програм: Erasmus+, Програма Агентства США з міжнародного розвитку USAID, Програма «Підтримка реформи децентралізації в Україні U-LEAD з Європою», проект «Норвегія-Україна» NUPASS, Український культурний фонд.

Продовжується виконання проекту Європейської Комісії з питань освіти та культури за програмою Erasmus+ з напрямку розвитку університетського потенціалу КА2 «InnovativeMultidisciplinaryCurriculuminArtificialImplantsforBio-EngineeringBSc/MScDegrees» (координатор — UniversidadPolitécnicadeMadrid, Spain). ВНТУ є також співвиконавцем проєкту «InnovativeMultidisciplinaryCurriculuminArtificialImplantsforBio-EngineeringBSc/MScDegrees» (586114-EPP-1-2017-1-ES-EPPKA2-CBHE-JP).

У 2021 році на базі центру «Україна-Норвегія ВНТУ» запрацювала спільна навчально програма з навчання соціальних підприємців за підтримки Вінницької міської ради та Міжнародного фонду соціальної адаптації, а також продовжувалась робота за проектом «Норвегія-Україна» NUPASS з соціальної адаптації та перепідготовки ветеранів АТО/ООС та членів їх сімей.

В університеті працює Локальна Академія CISCO, де слухачі отримують знання, які необхідні для проектування та обслуговування локальних та глобальних мереж та практичні навички роботи з обладнанням CISCO. Комп'ютерні класи облаштовані найсучаснішим обладнанням від компанії CISCO SystemsInc. Після закінчення навчання слухачі Академії мають можливість отримати міжнародний сертифікат CISCO.

Відомі випускники[3]

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. ↑ https://eua.eu/about/member-directory.html
  3. ↑

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • vntu.edu.ua — офіційний сайт «Вінницький національний технічний університет».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінницький_національний_технічний_університет&oldid=41939696