ГАЗ-М-72 — Вікіпедія

ГАЗ-М-72

ГАЗ-М-72 на вікісховищі

Загальні дані

Виробник:

ГАЗ

Роки виробництва:

1955 — 1958

Дизайн

Двигуни

М-72 (варіант модернізації М-20)
Виробник:	ГАЗ
Марка:	М-72 (варіант модернізації М-20)
Тип:	бензиновий 4-тактний 4-циліндровий рядний (R4)
Робочий об'єм:	2120 см3
Максимальна потужність:	55 к.с. (41 кВт [56 к.с. по ГОСТ[1]]), при 3600 об/хв
Максимальний обертовий момент:	12,7 кГс Н·м, при 2000 об/хв
Хід поршня:	100 мм
Діаметр циліндра:	82 мм
Ступінь стиску:	6,5:1
Система живлення:	карбюратор К-22Д
Охолодження:	рідинне
Газорозподільний механізм:	OHV
Порядок роботи циліндрів:	1—2—4—3

Характеристики

Масово-габаритні

Довжина:

4665 мм

Ширина:

1695 мм

Висота:

1790 мм

Кліренс:

210 мм

Колісна база:

2700 мм

Колія передня:

1364 мм

Колія задня:

1362 мм

На ринку

Попередник: ГАЗ-61

Схожі моделі:

Renault Colorale

Інше

Об'єм бака:

55 л

ГАЗ-М-72 — легковий автомобіль підвищеної прохідності, що серійно виготовлявся на Горьківському автомобільному заводі у 1955—1958 рр, перший у світі повноприводний фастбек у серійному виробництві. Всього було виготовлено 4677 екземплярів (1955 р. — 1525 авт., 1956 р. — 1151 авт., 1957 р. — 2001 авт. 1958 р. — офіційна дата завершення виробництва). Повнопривідний легковик був виконаний на базі кузова ГАЗ-М-20 "Победа" та агрегатів ГАЗ-69 з суттєвими змінами (у «чистому вигляді» від ГАЗ-69 була взята тільки роздавальна коробка).^[2]

У повоєнні роки з відходом морально застарілого ГАЗ-61 і запуском у виробництво ГАЗ-М-20 «Победа» було піднято питання про створення нового комфортабельного легкового автомобіля підвищеної прохідності.

Позашляховик, що отримав назву ГАЗ-М-72, був створений на базі кузова «Побєди» й агрегатів армійського всюдиходу ГАЗ-69. Від ГАЗ-М20 «Побєда» для цього автомобіля були взяті лише зовнішні кузовні панелі та тримальний каркас кузова, який був видозмінений і додатково посилений.

Для розміщення роздавальної коробки довелося відмовитися від поперечного коробчастого підсилювача кузова, а також від поздовжнього підсилювача — закритого тунелю карданної передачі, які були властиві кузову ГАЗ-М20 «Побєда». Для компенсації цих відсутніх силових елементів, а також збільшення поздовжньої і поперечної жорсткості кузова в цілому, в його конструкцію було введено 14 додаткових підсилювачів днища, лонжеронів, дверних стійок і даху. На відміну від ГАЗ-М20 «Побєда», у М-72 була абсолютно нова підмоторна рама, розрахована на кріплення ресорної підвіски переднього моста.

Ресори М-72 відрізнялись від ресор ГАЗ-69, оскільки підбирались під іншу (підресорену) масу та інакший розподіл маси між осями. Для збільшення плавності ходу (зменшення жорсткості ресор) довжину усіх ресор збільшили. Крім того в задніх ресорах прибрали один лист, а у передніх навпаки, додали. В задній підвісці з'явився стабілізатор поперечної стійкості. Колія переднього моста була меншою, ніж у ГАЗ-69 через вкорочення картера ведучого (і керованого) моста. Відповідно встановлювались дещо змінені кермові тяги.

• 
  ГАЗ-М-72 (ліворуч) i ГАЗ-М-20 «Победа» (праворуч)
• 
  ГАЗ-М-72, передній ведучий міст
• 
  Задня колісна арка прикрита щитком, що відсутнє у «Побєди»
• 
  ГАЗ-М-72, місце водія

• ГАЗ-М-73

• Вездеход М-72 [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)