Гамарня (Коростенський район) — Вікіпедія

село Гамарня

Територія Малинського лісотехнічного коледжу
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Малинська міська громада
Код КАТОТТГ UA18060130150059963 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 915 (2001)
Площа 0,39 км²
Густота населення 2346,15 осіб/км²
Поштовий індекс 11645
Географічні дані
Географічні координати 50°46′45″ пн. ш. 29°10′21″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Місцева влада
Адреса ради пл. Соборна, 6-А, м. Малин, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11601
Карта
Гамарня. Карта розташування: Україна
Гамарня
Гамарня
Гамарня. Карта розташування: Житомирська область
Гамарня
Гамарня
Мапа
Мапа

CMNS: Гамарня у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гама́рня — село в Україні, у Малинській міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 915 осіб (2001). До 1954 року — хутір.

Населення

[ред. | ред. код]

Наприкінці 19 століття в поселенні проживало 32 осіб, з них 15 чоловіків та 17 жінок, дворів — 6[1], або 29 мешканців та 6 дворів[2], у 1926 році — 23 особи, дворів — 6, у 1941 році — 136 жителів, дворів — 36[3].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 823 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 915 осіб[4].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 900 98.36%
російська 13 1.42%
вірменська 1 0.11%
інші/не вказали 1 0.11%
Усього 915 100%

Історія

[ред. | ред. код]

У XVIII столітті тут був один із центрів металоплавильного промислу (гамарня), що дало назву селу[3].

Наприкінці 19 століття — поміщицьке сільце Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 35 верст, до центру волості містечка Малин, де знаходилися найближчі телеграфна та поштова земська станції — 3 версти, до найближчої пароплавної станції у Чорнобилі — 92 версти. Основним заняттям мешканців було хліборобство. На хуторі числилося 6 десятин землі, яка належала Михайлові Миклухо-Маклаю. Господарювали орендатори, мешканці Гамарні. Господарство вели за трипільною сівозміною[1]. Належало до малинського маєтку, входило до православної парафії у Малині[2]. Маєток тут купила матір мандрівника Миколи Миклухо-Маклая Катерина Семенівна. 1897 року до Малина переїхав його молодший брат Михайло, що добудував закинутий маєток[6][7].

У 1923 році увійшов до складу новоствореної Щербатівської сільської ради Малинської волості. 16 січня 1923 року переданий до складу Селищанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Малинського району Малинської округи. 8 вересня 1925 року включений до складу відновленої Щербатівської сільської ради Малинського району[8].

У жовтні 1931 року у зв'язку з будівництвом укріпленої прикордонної зони «Лінія Сталіна» до села переведено Білокоровицький лісовий технікум — тепер Малинський лісотехнічний коледж. В селі були пошта, пральня, перукарня, АТС, взуттєва майстерня, два магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, музей, кафе[3].

У 1954 році віднесене до категорії сіл. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Слобідській сільській раді Малинського району Житомирської області[8].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Слобідської сільської ради включено до складу Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б 12. Дер. Гамарня (владъльч.) // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитнта). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1144. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 2 листопада 2024.
  2. а б Hamarnia 2.) H., wś, pow. radomyski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 551. (пол.)
  3. а б в Костриця М., Кондратюк Р., Тимошенко В. (2005). Історико-географічний словник Малинщини (PDF) (вид. Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Відділ освіти Малинської райдержадміністрації). Малин. с. 14-15. Процитовано 2 листопада 2024.
  4. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 2 листопада 2024.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. Білецький Б., Хитрова О. Родина Маклаїв і Україна (До 125-річчя від дня смерті М.М.Миклухо-Маклая) // Питання історії України. — 2013. — Т. 16. — С. 47.
  7. Тимошенко В. І. Миклухо-Маклай // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.
  8. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 240-241. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 2 листопада 2024.
  9. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 6 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]