Гаплогрупа J1 (Y-ДНК) — Вікіпедія

Гаплогрупа J1 (M267) — Y- хромосомна гаплогрупа, входить у гаплогрупу J.

Гаплогрупа J1 походить від мутації гаплогрупи J, яка походить від чоловіка що жив близько 31 600 років тому. Останній спільний предок сучасних носіїв гаплогрупи J1 жив 27 800 років тому (дати визначені по сніпам компанією YFull).^[1]

Поширення J1 за межами Близького Сходу може бути пов'язано з неолітичними пересуваннями народів (J1 *) і пізніше міграціями семітомовного населення Близького Сходу в Іспанію, Пакистан та інші регіони.

Перші чоловіки гаплогрупи J1 жили за верхньої давньокам'яної доби (45-10 тисяч років тому). Один з двох найранніх зразків J1 виявлено у західногрузинській печері Сацурблія^[2], за всією ймовірністю вказує на батьківщину походження гаплогрупи J1 з регіону навколо Кавказу, Загросу, Таврських гір та Східної Анатолії.

У Європі й Центральній та Північній Азії вявлено 3 окремі генетичні племені:

• кавказькі мисливці-збирачі,
• західні мисливці-збирачі,
• північноєвропейські неолітичних землероби.^[2]

Кавказькі мисливці-збирачі гаплогрупи J1 мають найраннім зразком залишки чоловіка з Сацурблійської печери (13300 рік тому) біля Цхалтубо у грузинській Мегрелії. Іншим давнім зразком цього племені є чоловік з печери Котіас-Клде (9700 рік назад) середньокам'яної доби. Кавказькі мисливці-збирачі стали джерелом чоловіків гаплогрупи J1 ямної культури бронзової доби степової України й Росії. Нащадки ямники-J1 поширені тепер у Східній і Центральній Європі та у Центральній Азії.^[2]

Частковий геном Мальтійської людини з Сибіру (24000 рік назад) споріднений з кавказькими мисливцями-збирачами вказує на існування групи східних мисливців-збирачів J1, що потрапила в Україну та Європу євразійськими степами приблизно 2500 року до Р. Х.^[2]

За пізньо-бронзової ямної культури у степовій Україні й Росії з'являється плем'я гаплогрупи J1 кавказьких мисливців-збирачів та східних мисливців-збирачів з євразійського степу. Залишки ямної міграції гаплогрупи J1 присутні у Східній та Центральній Європі.^[2]

Західні мисливці-збирачі гаплогрупи J1 в результаті пересування на захід відділилися від кавказьких мисливців-збирачів приблизно 45 тисяч років тому. Найранній зразок належить Бішонській людині (13700 років тому) з печери Бішон у Швейцарській Юрі. Численні залишки чоловіків цього племені за середньокам'яної доби виявлені від Угорщини до Іспанії.^[2] За новокам'яної доби з Леванту на захід у Європу хлинула хвиля новокам'яних землеробів, що замінила левантійськими землеробами J1 західних мисливців-збирачів J1 у середньоземноморській Південній Європі й понесла левантійських J1 разом з західними мисливцями-збирачами гаплогрупи J1 на північ Європи.^[2]

Левантійські землероби J1 відділилися від кавказьких мисливців-збирачів приблизно 25 тисяч років тому. Вони були численною генетичною складовою землеробної міграції, що просунулася з Ліванту через Анатолію й Балкани в Європу за новокам'яної доби.^[2]

Як й інші успішні близькосхідні генетичні лінії гаплогрупа J1 зазнала значного зросту й поширення за новокам'яної доби під час неолітичної землеробної революції.^[3] Найбільше генетичне різноманіття гаплотипів J1 виявлено у східній Анатолії, біля озера Ван у центральному Курдистані. У Східній Анатолії та у горах Загрос близько 11 000 років тому були вперше одомашнені кози та вівці. Успішні дрібні скотарі галузі J1-P58 почали поширюватися 9000 — 10 000 років тому Родючого півмісяця. Цілком ймовірно, що всі вцілілі лінії J1a1b (L136) мають те саме походження, що й козляри та вівчарі з Таврських гір та Загросу.

Непридатні для раннього хліборобства гористі Кавказ, Анатолія та Іран, стали осередком для козлярства і вічарства, звідки почалося поширення дрібних скотарів гаплогрупи J1. Вони колонізували гористі частини Анатолії, Балкани, Карпати, центральну та південну Італію (Апенніни, Сицилія, Сардинія), південну Францію (особливо Овернь) та більшу частину Піренейського півострова. Ареали J1 на півночі Іспанії у Кантабрії та Астурії, є родами, що походять від цих дрібних скотарів неолітичної доби Західної Азії.

Як правило, частота гаплогрупи J1 в Європі та Західній Азії, значно відрізняється за краями. Найвищі місцеві відсотки в Європі припадають на Грецію, Італію, Францію, Іспанію та Португалію і майже ніколи не перевищують 5 % населення. Проте Італія, Франція та Іспанія також мають райони, де J1 виявляється повністю відсутньою. Навіть у північній Європі, де загальнонаціональна частота не перевищує 0,5 %, у Шотландії, Англії, Бельгії, Німеччині та Польщі спостерігаються дуже локалізовані кишені J1.

Навіть на Кавказі та в Анатолії, звідки походить ця гаплогрупа, існують великі крайові розбіжності. Наприклад, кубачинці та даргинці Дагестану на північному сході Кавказу відсоток чоловічих ліній J1 сягає понад 80 %^[4], тоді як у їхні сусіди інгуші, за 200 км на північний схід, — ледве 3 %. Східна Анатолія навколо озера Ван досягає понад 30 % J1, тоді як південь Західної Анатолія — ​​лише 2 %. Навіть у межах Курдистану частота J1 сильно різниться. Звичайно, в цьому винні невеликі розміри вибірки у кожному краї.

В арабських країнах максимум J1 серед болотних арабів Південного Іраку (81 %), суданських арабів (73 %), єменців (72 %), бедуїнів (63 %), катарців (58 %). Високі відсотки спостерігаються також у саудівських арабів (40 %), оманців (38 %), палестинських арабів (38 %), Об'єднаних Арабських Еміратах (35 %), прибережному Алжирі (35 %), Йорданії (31 %), Сирії (30 %), Тунісі (30 %), Єгипті (21 %) та Лівані (20 %). Більшість арабів J1 належить до галузі J1-P858.

Гаплогрупа J1, разом з гаплогрупою J2 є частиною гаплогрупи J (M304), так званої «семітської». Її попередницею є гаплогрупа IJ (M429) у межах якої вона споріднена з «стародавньо-європейською» гаплогрупою I. Гаплогрупа IJ є частиною гаплогрупи IJK (M522|M523) у межах якої вона Гаплогрупа J1 споріднена з усім поза-африканським чоловічим населенням.

J1 можна розділити на дві основні групи: дуже великий підклас J1-P58 та всі інші гілки J1.

Більшість J1 на Кавказі, в Анатолії та Європі є не різновидом J1-P58. Ці гілки розходилися одна від одної під час льодовикового періоду і не мають нічого спільного з семітськими народами. Насправді джерела J1 лежать на південний захід від Кавказу, що пояснює, що всі галузі, крім P58, найпоширеніші на Кавказі, в Анатолії та Європі. Більшість європейців J1 належать до галузі J1-Z1828 (J1a2a), що також є в Анатолії та на Кавказі, але не в арабських країнах. Підклас Z1842 Z1828 є найпоширенішим різновидом J1 у Вірменії та Грузії.

Також є дві інші незначні європейські гілки J1a1 (FGC6031, M365.1) й J1b1 (Z2223, Y19093). Їх раннє відгалуження на філогенетичному дереві та рідкість на Близькому Сході свідчить, що вони були одними з найранніх ліній J1, що покинули Близький Схід, ймовірно, як племена пізньо-давньокам'яних, або середньокам'яних мисливців-збирачів, що бродили за межами Анатолії та, були витіснені на захід Європи послідовними переселенськими хвилями новокам'яної та бронзової діб.

Галузь J1a1 (FGC6031, M365.1, FGC6101, FGC8032/ZS4152, FGC6159) зустрічається лише на дуже низьких частотах у Західній Європі: Португалія, Французькі Піренеї, Бельгія та Англія (Девоншир); на півночі Ірану (Мазандеран) та у Катарі. Вона, можливо, потрапила до Європи за середньокам'яної доби, або як дуже незначний родовід за новокам'яної доби.

Галузь J1b (F1614) виникла невдовзі після останнього льодовикового максимуму (приблизно від 26500 до 19000 років тому). Ймовірно, вона поширилася від Кавказу до Європи та Анатолії в давньокам'яної та середньокам'яної доби. J1b1a (Z2223) відповідає значенню STR DYS446=12. Його виявили в Єгипті, Анатолії, Італії, Іспанії, Німеччині, Бельгії та на Британських островах. Негативні для Z2223 члени J1b були виявлені у Фінляндії, Омані та Індії.

За ранішою ISOGG-2010 відомі субклади J1 (M267) та відповідні їм SNP мутації:

• J1 M267
  • J1a M62
  • J1b M365
  • J1c L136
    • J1c1 M390
    • J1c2 P56
    • J1c3 P58
      • J1c3a M367, M368
      • J1c3b M369
      • J1c3c L92, L93
      • J1c3d L147
        • J1c3d1 L222
          • J1c3d1a L65.2/S159.2

Навіть за результатами раннього комерційного тестування склалося враження, що більшість сучасних носіїв даної гаплогрупи відносяться саме до підгрупи J1c3 — гілка P58, що вже нині підтвердилося ширшим тестуванням і є очевидним фактом.

J1b1 (Z2223, Y19093, Z22650, Z22651), — були виявлені в Анатолії та Західній Європі, Неолітичні вівчарі й кізляри гаплогрупи J1 певно не були однорідними племенами виключно родоводів J1, але, ймовірніше, складалися з суміші родів J1 та T1. Багато підтверджень цьому у присутності як J1, так і T1 у північно-східній Африці, Ємені, Саудівській Аравії, а також на Родючому Півмісяці, на Кавказі та у горах Південної Європи. Материнські родоводи також збігаються. Де виявлені чоловічі J1 і T1, були виявлені високочастотні гаплогрупи мтДНК HV, N1 і U3, та низькочастотні J, K і T. Незрозуміло, чи були кози одомашнені цим народом, що складався з чоловіків гаплогруп J1 і T1, чи то злиття між ними відбулося під час неолітичного поширення, коли вони стикнулися, змішалися й далі ширилися разом.

Гаплогрупа PF7261, ймовірно, з'явилася за верхнього палеоліту у Східній Туреччині; поширилася у Середземномор'я, Близьким Сходом за мезоліту й згодом на Кавказу за залізної доби.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] до раннього несемітського відгалуження J1 PF7261>PH128/PF7257>Y30278/PH7 належить 1 українець - 6 % з українців J1.

Гаплогрупа Z2217a визначена значенням маркера DYR144=7.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] до раннього несемітського відгалуження J1 Z2217a>Z1828 належить 5 українців - 29 % від українців з J1.

J1a2a (Z1828) визначається значеннями STR DYS436 = 11 і DYS388<15. Це другий найпоширеніший підклас верхнього рівня після J1-P58. Більшість J1-європейців належать до галузі J1-Z1828, що також виявлена в Анатолії та на Кавказі, але не в арабських країнах. Він особливо часто зустрічається у Таврських горах і Загросі, а також на всій території Кавказу, але також виявляється на низькій частоті в Західній Туреччині, Греції, Україні, Південній Італії, Центральній Європі, Франції та на Британських островах. Підклас L1189 здається переважно північноєвропейським (+ кілька зразків у Греції та на Аравійському півострові).

Z1828 могли бути незначними племенами, що супроводжували з Кавказу на захід Європи головну неолітичну гаплогрупу G2a. Це пояснює їх дуже широке географічне поширення та низьку частоту за межами їх походження на Кавказі. Як і гаплогрупа G2a, J1, можливо, була головною лінією для завезення одомашнених тварин до Європи. Як G2a, так і J1 сягають своїх максимальних частот на Кавказі, деякі етнічні групи майже виключно J1 (кубачинці, хайдакці, даргинці, аварці), а інші мають надзвичайно високий рівень G2a (шапсуги, північні осетини). Більшість етнічних груп на Передкавказзі мають від 20 до 40 % кожної гаплогрупи, що є їхніми двома домінуючими гаплогрупами. На Південному Кавказі (Грузія, Вірменія, Азербайджан) гаплогрупа J2 додається до суміши й трохи перевищує як J1, так і G2a. Вірменія виділяється на Закавказзі зі значно меншиною часткою J1-L147.1 (L862) (щонайменше третиною всіх J1, тобто приблизно 4 % населення країни).

Z18471 одна з корінних несемітських, європейських галузей J1, що поширилася за новокам'яної та бронзової доби.

L1189 разом з Z1842 могли бути незначними родами, що супроводжували з Кавказу на захід Європи головну неолітичну гаплогрупу G2a.

Z1842, що є підгалуззю Z1828, є найпоширенішим різновидом J1 у Вірменії та Грузії. Галузь не є семітською. Z1842 разом з L1189 могли бути незначними родами, що супроводжували з Кавказу на захід Європи головну неолітичну гаплогрупу G2a.

Гаплогрупа Z1842 поширена серед нахо-дагестанських народів Передкавказзя та на півночі Азербайджану (до 15 %), де у стародавнину мешкали лезгиномовні кавказькі албани. Гаплогрупа асоціюється з хурито-урарто-албанською спільнотою стародавнини, якій передувала куро-аракська культура, й що згодом просунулася на схід у Азербайджан й Дагестан, як кавказькі албани, а також залишалася значним елементом у хуритів та в Урарту.^[7]

Серед сучасних ассирійців до гаплогрупи J1 відноситься 21%, у тому числі до її підгалузі Z1842 - 13%.^[8]

Підгалузь ZS3089 (ZS3114) переважно поширена навколо Вірменії та Азербайджану. ZS3114 з'явилася за новокам'яної доби у районі Кавказу, й поширилася на північ у степи Росії та у передгір'я Родючого Півмісяця.

Y4423 з'явилася за новокам'яної доби у районі Кавказу, й поширилася на північ у степи Росії й Казахстану, у Європу та з малою частотою на Близький Схід.

Підгалузь CTS1460 переважно поширена на Кавказі, Загросі та Таврі. Доля ассирійців з CTS1460 складає більшість від їх числа з "хуритською" Z1842 та майже половину від їх числа з J1, що вказує на певну роль хуритів у їх етногенезі^[8].

Гаплогрупа L620, ймовірно, з'явилася на нагір'ях між Тавром, Кавказом й Загросом за верхнього палеоліту й тоді же розійшлася Європою, на Кавказ та на південь на степові й пустельні простори Близького Сходи. Найпоширеніша галузь P58 (колишня J1c3), що з'явилась 11700 років тому, до якої відносяться велика частина арабів й євреїв та більшість священицького роду Аарона; поширена переважно у Західній Азії, з фінікійською колонізацією поширилася країнами Середземномор'я й з єврейським розсіянням поширилися Європою (в тому числі в Україну), Америку та Азії (навіть до Китаю).

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] до L620>PF4816>L136 з пов'язаних з Україною своїм походженням належать усі 87 євреї (100 %) з гаплогрупою J1, 11 українців - 65 % з J1, 1 караїмів й 1 кримський татарин.

Чоловіки L136 розгалужені на Z4393/PF7264 — 9 євреїв (10 % від українських з J1), й P58 — 78 євреїв (90 % з українських з J1) та 11 українців (65 % українців з J1).

Нечисленна несемітська галузь ZS6638 з'явилася 12800 років тому на півночі Близького Сходу. Найближча гілка до семітської L136 (та P58) розгалуження з нею. Поширилася на захід у Середземномор'я, на північ на Передкавказзя й у Перську затоку.

На Близькому Сході аналіз снипів показує, що гілка J1-L136 перейшла на південь зі Східної Анатолії та розкололася на 4 напрямки:

• Анатолія/Європа (PF7263),
• Левант,
• південний Загрос (і південна Месопотамія?),
• гірський південно-західний кут Аравійського півострова (переважно в Ємені), що обминув Аравійську пустелю. Ця група переважно складається з ліній J1-P56, перетнула Червоне море в Судан, Еритрею, Джибуті та північну Сомалі. Тоді, за новокам'яної доби, клімат був значно менш посушливим, що дозволило відносно легко перейти близькосхідними степами (тепер пустелями) зі стадами вівців і кіз на південь.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] усі 9 євреї галузі Z4393/PF7264 відносяться до підгалузі PF7263/ZS4416>ZS4376>ZS4452>ZS10589, що складає 10 % від українських євреїв гаплогрупи J1.

J1a1b1 (P56) — незначна арабська лінія, виявлена на узбережжі Червоного моря Саудівської Аравії, Ємену та Ефіопії. Його можна ідентифікувати за значенням STR DYS641=11.

Південно-західно-азійська галузь J1-P58 (J1a2b на дереві ISOGG, раніше відома як J1e, потім як J1c3) тепер є найпоширенішою підгалуззю J1. Це типово семітська гаплогрупа, що складає більшість чоловіків Аравійського півострова, приблизно від 40 % до 75 % чоловічих ліній.^[9]

Вважається, що J1-P58 поширилася зі східної Анатолії та південного Кавказу до Таврських гір і Загросу, потім у Месопотамію, й зрештою на Аравійський півострів наприкінці останнього льодовикового періоду (12 000 років тому) через сезонним пересування вівчарів й скотарів. Саме за новокам'яної доби такі підгалузі J1-P58, як L860 й L93, досягли узгір'я півдня Аравійського півострова (Ємен, Оман), тоді як L816 та L862 залишилися на Родючому півмісяці.^[9]

Носії арабської мови з північно-східного узбережжя Червоного моря, біля від сучасної Йорданії, переколонізували Аравійський півострів за бронзової доби. Підйом ісламу у 7 сторіч відіграв велику роль у повторній експансії J1 з Аравії на Близький Схід, а також до Північної Африки, й меншою мірою до Сицилії, Іспанії та Португалії.^[9]

Численні підгалузі J1-L858 є розширеннями семітських мов, таких як аккадська, угарітська, фінікійська, арамейська та іврит.^[9]

Африканці в Еритреї, Етіопії, Сомалі та у Судані мають різні підгалузі J1, але особливо підгалузь P56, яка, ймовірно, прибула з Аравії за новокам'яної доби, та арабську підгалузь FGC12, яка принесла іслам у Східну Африку.^[9]

Кітчен^[10] 2009 року підрахував баєвським філогенетичним способом, що семітські мови зародилися в Леванті близько 3750 року до Р. Х. за ранньої бронзової доби. Згодом семітські мови еволюціонували у 3 групи:

• східна семітська група — вимерла гілка, до складу якої відносилася аккадська мова,
• центральна семітська група — гілка породила арамейську, угаритську, фінікійську, іврит та арабську мови,
• південна семітська група — у складі якої південноарабська та ефіопська (амхарська) мови.

J1-P58, центральна семітська гілка J1, схоже, поширилася з південного Леванту (Ізраїль, Палестина, Йорданія) через Аравійський півострів за бронзової доби, приблизно у 3500-2500 до Р.Х… Верблюди були одомашнені в Сомалі та на півдні Аравії приблизно 3000 років до Р. Х., але не набули широкого поширення в південному Леванті до приблизно 1100 року до Р. Х.. Верблюди відігравали важливу роль у подальшому розповсюдженні родів J1-P58, особливо бедуїнами в пустельних районах Близького Сходу та Північної Африки. Зараз бедуїни становлять значну частку населення Судану (33 %), Лівії (15 %), Об'єднаних Арабських Еміратів (8 %) та Саудівської Аравії (5 %).

Дві найпоширеніші єврейські галузі J1 нижче за розгалуженням P58 — це Z18297 та ZS227. Остання включає священницький гаплотип коханів. Більшість інших гілок під P58 можна було б охарактеризувати як семітські, хоча, здається, лише FGC12 справді пов'язана зі середньовічною арабською експансією з заходу Саудівської Аравії.

На основі дуже обмежених даних основними ліванськими й фінікійськими галузями J1 є J1-Z640 та J1-YSC76. Обидві галузі були також виявлені на Сицилії, в Андалусії та Португалії, що вказує на колонізацію фінікійців. Вони включають Z18297 (також може бути єврейською), Z2324>YP4763, YSC76>FGC15940>ZS1690 та YSC76>FGC8223>FGC8216>FGC8196.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] до P58 належать 78 українських євреїв (90 % з українських євреїв гаплогрупи J1) та 11 українців (65 % українців гаплогрупи J1). P58 розгалужується на:

• Y4067>L817>L818 - 1% українських євреїв (1 особа) гаплогрупи J1,
• Z643>Z1865>Z1853>Z2331 — 89 % українських євреїв (77 осіб) й 65 % українців (11 осіб), що належать до гаплогрупи J1.

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, меншість з яких відносяться до L816.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] до L818>L816>ZS2728>ZS2736>BY80>ZS2754/ZS2756>ZS2755 - 1 % українських євреїв (1 особа) гаплогрупи J1. Інші бази даних мають осіб з українських Кіровградської, Вінницької та Житомирської область, що відносяться на цієї підгалузі.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] 89 % українських євреїв (77 осіб) й 65% українців (11 осіб), що походять з України належать до галузі Z1853>Z2331. У свою чергу носії Z2331 розгалужуються на:

• Y15152/Z18297 — 23 % українських євреїв (20 осіб) з гаплогрупою J1,
• Z2324 — 66% українських євреїв (57 осіб) з гаплогрупи J1 і 65 % українців (11 осіб) гаплогрупи J1.

Z2324 у свою чергу розгалужуєосіб, що походять з України на:

• YP4763 — 6 % українців (1 особа) гаплогрупи J1;
• Y2317 - 66 % українських євреїв (57 осіб) гаплогрупи J1 і 53 % українців (9 осіб) гаплогрупи J1.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] усі чоловіки, що походять з України з Y2317 відносяться до її підгалузіZ2313>YSC0000234/Z2329, а саме 66 % українських євреїв (57 осіб) і 53 % українців (9 осіб), що належать до гаплогрупи J1.

J1-Z2329 (вона же YSC234) була виявлена у перед-птолемейській єгипетській мумії, що датується 660 роком до Р. Х..^[11] Ця підгалузь з'явилась близько 5800 років тому, — приблизно того часу що й перші семітські мови. Хоча мумія набагато пізніша, проте єгипетська мумія J1-YSC234 доводить присутність в Єгипті семітів задовго до арабської експансії.^[9]

Більшість арабів J1 належить до галузі J1-P858.

Усі 3 підгалузі J1-L858 (S640, YSC76 та FGC11) присутні в Європі, головним чином в Іспанії, Італії, Центральній та Східній Європі. Відносно недавній час їх відокремлення від родів Леванту — від пізньої бронзової доби до залізної за часів фінікійської колонізації Середземномор'я (переважно на Сицилію, Сардинію, в Іспанію), та пізніше чисельнішим пересуванням разом з єврейською діаспорою за часи Римської імперії. Іспанія та Португалія мають найвищий відсоток арабської підгалузі FGC12 в Європі, але це становить приблизно 12 % ліній J1, тобто менше 0,5 % населення, що говорить про те, що араби мали набагато менший генетичний вплив на іберійське населення, ніж євреї та фінікійці.^[9]

Арабська мова, що з'явилася трохи більше 1500 років тому, набагато пізніша за гаплогрупу J1 (31600 років) або навіть підклас P58 (11700 років). Галузь J1-L858 (5600 років), пов'язана з племенами півдня Західної Азії, дуже чітко передує арабській мові. Загальний предок сучасних чоловіків J1-L858, жив приблизно 4500 років тому, у час, що відповідає розвитку найдавніших семітських мов, таких як аккадська та аморейська. Насправді, L858 не характерна тільки для Аравійського півострова, але вона також є серед євреїв (особливо підкладу Z640), ліванців, сирійців та іракців. L858 охоплює весь регіон, де розмовляли давні семітські мови, задовго до того, як постала окрема арабська мова. Ось чому L858 слід розглядати як семітський, а не просто арабський, навіть якщо багато левантійців та месопотамців пізніше були арабізовані. Євреї є тими семітами, що не були арабізованими, й також, не є арабами генетично, або навпаки.

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, більшість з яких відносяться до ZS227, L858 (Z642, YSC76 і FGC12) й Z18297.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] до YSC0000234/Z2329 належать 66 % українських євреїв (57%) і українців — 53 % (9 осіб), що відносяться до гаплогрупи J1). YSC0000234/Z2329 розгалужується на:

• Y3081>Y3082/FGC13873>Y3087/FGC13863, до якої належить «гаплогрупу Аарона», - 41% українських євреїв (36 осіб), 12% українців (2 особи) і 1 караїмський священник, з тих хто належить до гаплогрупи J1;
• Z1884/L858 - 24% українських євреїв (21 особа), 47 % українців (8 осіб) і 1 кримський татарин, з тих що належать до гаплогрупи J1.

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, більшість з яких відносяться до ZS227, L858 (Z642, YSC76 і FGC12) та Z18297. ZS227 містить священницький (кохен) модальний генотип.

За даними 2 проєктів ФТДНА^[5][6] усі чоловіки, що походять з України з гаплогрупою Y3087/FGC13863 належать до її підгалузі S20075/ZS227>Y3088>Z18271, а саме - 41 % українських євреїв (36 осіб), 12% українців (2 особи) і 1 караїмський священник, що належать до гаплогрупи J1.

У Біблії спільний предок всіх священників (коени, кохени, когани) позначається як Аарон, брат Мойсея. Приблизно половина всіх кохенів належить до J1-ZS227. Священницький гаплотип кохенів (YCAII = 22-22) ZS227 відповідає глибокій галузі Z18271.^[9]

За даними у проектах ФТДНА до «гаплогрупи Аарона» Z18271 належать 41 % українських євреїв (37 осіб), 12 % українців (2 осіб) та 1 караїмський священник, що відносяться до гаплогрупи J1. Їх розгалуження за підгалузями:

• Y146893/Y146901 - 1% українських євреїв (1 особа) гаплогрупи J1;
• ZS2432/ZS2434 - 6% українських євреїв (5 осіб, у тому числі Дастін Хоффман, що походить з київських євреїв) гаплогрупи J1;
• ZS2458 - 1 караїмський священник;
• FT157560 - 3% українських євреїв (3 осіб) гаплогрупи J1; 12% українців (2 особи) з гаплогрупою J1; у тому числі до підгалузі:
  • FGC17491>Z18289/BY67 - 3% українських євреїв (3 осіб) гаплогрупи J1;
• S17446 - 30% українських євреїв (27 осіб) гаплогрупи J1; у тому числі до підгалузей:
  • S31161/ZS2375 - 10% українських євреїв (9 осіб) гаплогрупи J1;
  • Y5399/BY68/FGC13880 - 19% українських євреїв (17 осіб) гаплогрупи J1.

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, більшість з яких відносяться або до ZS227, L858 (Z642, YSC76 і FGC12), або до Z18297.

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, більшість з яких відносяться до ZS227, L858 (Z642, YSC76 і FGC12) і Z18297.

За припущенням, YSC76 належить нащадкам біблійних едомитів, що походять від брата Ізраїля (Якова) — Едома (Ісава).^[12]

Лише арабська підгалузь J1-FGC12 пов'язана з поширенням ісламу та арабської мови з Саудівської Аравії у 7 сторіччі. Але навіть до цієї чисто арабської підгалузі відносяться деякі бедуїни та євреї.^[9]

Справжній генетичною галуззю історичного арабського народу (головним чином, з Йорданії та заходу Саудівської Аравії) є J1-FGC12 (він же S21237). Цей підклас почав розширюватися на Аравійському півострові 3300 років тому і зазнав приголомшливого поширення за останні 1300 років, за повним філогенетичним деревом Yfull.com. Тепер ці найчисті арабські лінії J1-FGC12 зустрічаються у всьому арабськомовному світі, але вони є лише невеликою меншиною ліній у будь-якому краї, окрім Аравійського півострову. Лише 40 % саудівців та 30 % йорданців належать до J1 (більшість, але не всі — до FGC12).

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, більшість з яких відносяться до ZS227, L858 (Z642, YSC76 і FGC12) й Z18297.

Близько 20 % євреїв належать до гаплогрупи J1-P58, більшість з яких відносяться або до ZS227, L858 (Z642, YSC76 і FGC12), або до Z18297. L816 представляє меншість єврейської J1. ZS227 містить священницький (кохен) модальний генотип. У Біблії спільний предок всіх священникыв (коени, кохени, когани) позначається як Аарон, брат Мойсея. Приблизно половина всіх кохенів належить до J1-ZS227. Священницький гаплотип кохенів (YCAII = 22-22) ZS227 відповідає глибокій галузі Z18271.^[9]

На Кавказі є області з високою та низькою частотою J-M267, з нечисленною семітською галуззю J-P58.

Населення	Вибірка	Всього J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	публікація
Кубачинці	65	99%	99%	0%	Balanovsky, 2011
Кайтакці	33	85%	85%	0%	Balanovsky, 2011
Даргинці	101	70%	69%	1%	Balanovsky, 2011
Аварці	115	59%	58%	1%	Balanovsky, 2011
Лезнини	81	44.4%	44.4%	0%	Balanovsky, 2011
Чеченці Чечні	118	25%	25%	0%	Balanovsky, 2011
Чеченці Інгушетії	112	21%	21%	0%	Balanovsky, 2011
Чеченці Дагестану	100	16%	16%	0%	Balanovsky, 2011
Азербайджан	46	15.2%	?	?	Di Giacomo, 2004
Черкеси	142	11.9%	4.9%	7%	Balanovsky, 2011
Інгуши	143	2.8%	2.8%	0%	Balanovsky, 2011
Осетини	357	1.3%	1.3%	0.0%	Balanovsky, 2011
Шапсуги	100	0%	0%	0%	Balanovsky, 2011
Абхази	58	0%	0%	0%	Balanovsky, 2011

J-M267 сильно поширена на Леванті з перевагою семітської J-P58, але з деякими групами з малою частотою гаплогрупи.

Населення	Вибірка	Total J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	публікація	попередні публікації
Бедуїни Негеву	28	67.9%	3.6%	64.3%	Chiaroni, 2009	Cann, 2002
Ісмаїліти Дамаска	51	58.8%	0.0%	58.8%	Chiaroni, 2009
Йорданія	76	48.7%	0.0%	48.7%	Chiaroni, 2009
Сирійські сунити з Хама	36	47.2%	2.8%	44.4%	Chiaroni, 2009
Єврейські священники (кохени, когени, коени)	215	46.0%	0.0%	46.0%	Hammer та Behar, 2009
Йорданія (Амман)	101	40.6%	?	?	Flores, 2005
Палестина (Акко)	101	39.2%	?	?	Zalloua, 2008
Йорданія	273	35.5%	?	?	El-Sibai, 2009
Сирія	554	33.6%	?	?	El-Sibai, 2009	Zalloua, 2008
Палестина	49	32.7%	0.0%	32.7%	Chiaroni, 2009
Сирійські алавіти	45	26.7%	0.0%	26.7%	Chiaroni, 2009
Ліван	951	25%	?	?	Zalloua, 2008
Ашкеназійські євреї (без священників)	1,360	14.9%	0.9%	14.0%	Hammer, 2009
Друзи (Джебель)	34	14.7%	2.9%	11.8%	Chiaroni, 2009
Сирійські католики Седная	14	14.3%	0.0%	14.3%	Chiaroni, 2009
Галілейські друзи	172	13.4%	1.2%	12.2%	Chiaroni, 2009	Shlush, 2008
Португальські євреї (Трансмонтана)	57	12.3%	?	?	Nogueiro, 2009
Сирійські католики Дамаска	42	9.5%	0.0%	9.5%	Chiaroni, 2009
Йорданське узбережжя Мертвого моря	45	8.9%	?	?	Flores, 2005
Сирійські арамейці Малоула	44	6.8%	4.5%	2.3%	Chiaroni, 2009
Сирійські ассирійці (північний схід)	30	3.3%	0.0%	3.3%	Chiaroni, 2009

Східна Туреччина, Таврські й Загроські гори є ймовірною країною розселення давніх різноманітностей J-M267. Поширені семітська J-P58 та інші несемітські галузі J-M267. У ассирійців переважають несемитські галузі J1. Араби з J1 майже повністю відносяться до J-P58.

Населення	Вибірка	Всього J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	Публікація	Попередні публікації
Іракські араби	56	64.1%	1.8%	62.3%	Chiaroni, 2009	Tofanelli, 2009
Іракські ассирійці	28	28.6%	17.9%	10.7%	Chiaroni, 2009
Турецькі ассирійці	25	20.0%	16.0%	4.0%	Chiaroni, 2009
Іранські ассирійці	31	16.1%	9.7%	6.5%	Chiaroni, 2009
Іракські курди	93	11.8%	4.3%	7.5%	Chiaroni, 2009
Іран	150	11.3%	2.7%	8.7%	Chiaroni, 2009	Regueiro, 2006
Туреччина	523	9.0%	3.1%	5.9%	Chiaroni, 2009	Cinnioğlu, 2004
Іран	92	3.2%	?	?	El-Sibai, 2009

Семітська гаплогрупа J-P58 найпоширеніша серед чоловіків півострова.

Населення	Вибірка	Всього J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	публікація	попередні публікації
Ємен	62	72.6%	4.8%	67.7%	Chiaroni, 2009	Cadenas, 2007
Катар	72	58.3%	1.4%	56.9%	Chiaroni, 2009	Cadenas, 2007
Саудівська Аравія	157	40.1%	?	?	Abu-Amero, 2009
Оман	121	38.0%	0.8%	37.2%	Chiaroni, 2009	Luis, 2004
ОАЕ	164	34.8%	0.0%	34.8%	Chiaroni, 2009	Cadenas, 2007
Кувейт	42	33.3%	?	?	El-Sibai, 2009

Зразки J1, що пов'язані з Україною переважно ідентифікуються з єврейським походженням й у меншості з українським та російським, та одиничні випадки з караїмським та кримсько-татарським походженням. За даними трьох груп Familytree D?^[13][14][15], де сконцентровані українці, носіями J1 є 1,3 % з 602 зразків. Українці J1 представлені значною мірою несемітськими загально-європейським галузями, що поширилися з Кавказу за доісторичної доби.

Євреї України з гаплогрупою J1 є пізнішою міграцією переважно семітських галузей J1 Близького Сходу. За даними зібраними Family Tree D? у національному проєкті Ukrainian D?^[5], де зібрані чоловіки, переважно, зі слов'янськими прізвищами, й у гаплогруповому проєкті J1^[6], де зібрані чоловіки усіх національностей, походять з України 106 осіб: 87 осіб з єврейськими прізвищами та іменами (82 %), 17 зі слов'янськими прізвищами (16 %), і караїмський священник й 1 кримсько-татарський шляхтич. Нащадки євреїв з України переважно мешкають у західних країнах, де відсоток тестованого населення більша за український, що не дає змогу оцінити співвідношення давньоєвропейських несемітських J1 та пізнішої єврейської діаспори з гаплогрупою J1. Усі 106 зразків відносяться до галузі Z2217.

До ранніх несемітських відгалужень J1 належить: Y29696/PH77>PF7261>PH128/PF7257>Y30278/PH7 — 1 українець (6 % з українців J1), Z2217a>Z1828 — 5 українців (29 % від українців з J1). Решта J1 належать до L620>PF4816>L136 — 87 єврейського (100 % з українських євреїв з J1), 11 українського (65 % від українців з J1), 1 караїмського й 1 кримсько-татарського походження.

Чоловіки L136 розгалужені на Z4393/PF7264>PF7263/ZS4416>ZS4376>ZS4452>ZS10589 — 9 євреїв (10 % від українських з J1), й P58 — 78 євреїв (90 % з українських з J1) та 11 українців (65 % українців з J1). P58 розгалужується на Y4067>L817>L818>L816>ZS2728>ZS2736>BY80>ZS2754/ZS2756>ZS2755 (1 український єврей з J1 — 1 %) й Z643>Z1865>Z1853>Z2331 (77 євреїв — 89 %; 11 українців — 65 %). Z2331 розгалужується на Y15152/Z18297 (20 євреїв — 23 % від українських євреїв з J1) та Z2324 (57 українських євреїв — 66 % з J1; 11 українців — 65 % українців з J1). Z2324 розгалужується на YP4763/ZS2518>ZS2527 (1 українець — 6 % від числа з J1) та Y2317>Z2313>YSC0000234/Z2329 (57 українських євреїв — 66 % з J1; 9 українців — 53 % з J1). YSC0000234/Z2329 розгалужується на «гаплогрупу Аарона» Y3081>Y3082/FGC13873>Y3087/FGC13863>S20075/ZS227>Y3088>Z18271 (36 українських євреїв — 41 % з J1; 2 українця — 12 % з J1; 1 караїмського священника) Z1884/L858 (21 українських євреїв — 24 % з J1; 8 українців — 47 % з J1; 1 кримський татарин).

J-M267 не є поширеною гаплогрупою у Центральній та Північній Європі. Тільки у Південній Європі гаплогрупа сягає 5–10% у деяких кишенькових популяціях.

Населення	Вибірка	Total J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	publication
Кріт	193	8.3% = 16/193	?	?	King, 2008
Мальта	90	7.8%	?	?	El-Sibai, 2009[16]
Південь Португалії	100	7%	?	?	Gonçalves, 2005
Північно-македонські албанці	64	6.3% = 4/64	?	?	Battaglia, 2008
Центр Португалії	102	4.9%	?	?	Gonçalves, 2005
Континентальна Греція	171	4.7% = 8/171	?	?	King, 2008
Сицилія	236	3.8%	?	?	Di Gaetano, 2008
Албанія	56	3.6% = 2/56	?	?	Semino, 2004
Болгарія	808	3.4%	?	?	Karachanak, 2013
Азорські острови	121	2.5%	?	?	Gonçalves, 2005
Прованс	51	2%	?	?	King, 2011
Грецька Македонія	56	1.8% = 1/56	?	?	Semino, 2004
Греція	249	1.6% = 4/249	?	?	Di Giacomo, 2004
Румунія	130	1.5%	?	?	Di Giacomo, 2004
Словенія	75	1.3%	?	?	Battaglia, 2008
Північ Португалії	101	1%	?	?	Gonçalves, 2005
Італійці	915	0.7%	?	?	Capelli, 2009
Росія	223	0.4%	?	?	Di Giacomo, 2004
Хорватія (Осієк)	29	0%	?	?	Battaglia, 2008
Північно-східні італійці	67	0%	?	?	Battaglia, 2008
Мадейра	129	0%	?	?	Gonçalves, 2005

Загальновідомо про арабське середньовічне завоювання 7 сторіччя північної Африки, що призвело до навали семітської гаплогрупи у регіон (Arredi, 2004 and Semino, 2004). Проте, наприклад Канарські острови з майже 17% процентами не були семітизовані, що вказує на стародавні, доісторичні хвилі переселення. У Північній Африці серед J-M267 домінує семітська J-P58, що часто нижча серед берберів і сільського населення. На Африканському розі й в Етіопії J-M267 опинилася за стародавнього часу переходом через Червоне море з Ємену семітомовної галузі J-P58. За дослідженням 2011 року Еннафаа (Ennafaa, 2011) у Тунісі, J-M267 значно частіша у містах (31.3%) ніж у сільській місцевості (2.5%), що пояснюється військовим просуванням арабських завойовників, що вижинали берберських чоловіків у глиб країв і залишали берберських жінок.

Населення	Вибірка	J*(xJ-M172)	всього J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	публікація	попередні публікації
Судан (Хартум)	35	?	74.3%	0.0%	74.3%	Chiaroni, 2009	Tofanelli, 2009 and Hassan, 2008
Туніс (Андалузи Загуану)	32	?	43.8%	0%	43.8%	Fadhlaoui-Zid, 2011
Лівія (Бенгазі)	238	?	39.5%	?	?	Alvarez 2014[17]	Elmrghni 2012
Алжир	20	?	35%	?	?	Semino, 2004
Туніс	52	?	34.6%	?	?	Onofri, 2008
Туніс (Седженане)	47	?	34.0%	?	?	Alvarez 2014	Frigi 2011
Туніс (Туніс)	148	?	32.4%	1.3%	31.1%	Grugni, 2012	Arredi, 2004
Єгипетські бербери Сіва, західна пустеля	35	?	31.4%	?	?	Kujanová, 2009
Туніські бербери Сенед	35	?	31.4%	0%	31.4%	Fadhlaoui-Zid, 2011
Туніс	73	?	30.1%	?	?	Semino, 2004
Ефіопські амхара	48	?	29.2%	8.3%	20.8%	Chiaroni, 2009	Semino, 2004
Марокко (оазіс Фігуїг)	96	?	29.2%	?	?	Alvarez 2014	Palet 2010
Туніс (Соуссе)	220	?	25.9%	0.0%	25.9%	Fadhlaoui-Zid 2015[18]
Туніс (Сфакс)	56	?	25%	0.0%	25%	Regueiro 2015
Туніс (Космополітанський Туніс)	33	?	24.2	0%	24.2%	Fadhlaoui-Zid, 2011
Алжирські араби Орану	102	?	22.5%	?	?	Robino, 2007
Марокко (Рабат)	267	?	21.3%	?	?	Alvarez 2014	Aboukhalid 2010
Єгипет	147	?	21.1%	1.4%	19.7%	Chiaroni, 2009	Luis, 2004
Сахраві	89	?	20.2%	?	?	Fregel, 2009	Bosch, 2001 and Flores, 2001
Єгипет	124	?	19.8%	?	?	El-Sibai, 2009
Суданські араби	35	?	17.1%	0.0%	17.1%	Chiaroni, 2009	Hassan, 2008
Марокко (Фес)	108	?	16.7%	0.0%	16.7%	Regueiro 2015
Канарські острови (перед-іспанці)	30	?	16.7%	?	?	Fregel, 2009
Туніс	601	?	16.64%	?	?	Pestano J, et al. (2013)[19]
Марокко (Касабланка)	166	?	15.7%	?	?	Alvarez 2014	Laouina 2011
Туніс (Беджа)	72	?	15.3%	0.0%	15.3%	Regueiro 2015
Мароканські араби	44	?	13.6%	?	?	Semino, 2004
Канарські острови (17-18 сторіччя)	42	?	11.9%	?	?	Fregel, 2009
Мароканські араби	49	?	10.2%	?	?	Semino, 2004
Туніські джербійські араби	46	?	8.7%	?	?	Ennafaa, 2011
Марокко (Ель-Джадіда)	49	?	8.2%	?	?	Alvarez 2014
Мароканські бербери	103	?	7.8%	?	?	Semino, 2004
Мароканські бербери	64	?	6.3%	?	?	Semino, 2004
Туніські бербери Боу-Саад	40	?	5%	0%	5%	Ennafaa, 2011
Марокко	221	?	5%	?	?	Fregel et al. (2009)
Коморські острови	293	?	5.0%	?	?	Msaidie, 2011
Судан (ніло-сахарські народи)	61	?	4.9%	3.3%	1.6%	Chiaroni, 2009	Hassan, 2008
Канарські острови	652	?	3.5%	?	?	Fregel, 2009
Сомалійці	201	0.5	2.5 -3%	?	2.5%	Sanchez 2005 [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]	J-P58 might be 5% in upcoming study
Ефіопські оромо	78	?	2.6%	2.6%	0.0%	Chiaroni, 2009	Semino, 2004
Ефіопські арсі	85	22%	?	?	?	Moran, 2004
Ефіопці загалом	95	21%	?	?	?	Moran, 2004
Лівійські туареги	47	?	0.0%	?	?	Ottoni, 2011
Марокко (Долина Амізміз)	33	?	0%	?	?	Alvarez, 2009
Туніські бербери Боу-Омране	40	?	0%	?	?	Ennafaa, 2011
Туніські джербійські бербери	47	?	0%	?	?	Ennafaa, 2011

J*(xJ-M172) була виявлена серед індійських мусульман.^[20]

Населення	Вибірка	J*(xJ-M172)	всього J-M267	J-M267(xP58)	J-P58	публікація
Індійські шиїти	161	10.6%	?	?	?	Eaaswarkhanth, 2009
Індійські сунити	129	2.3%	?	?	?	Eaaswarkhanth, 2009
Індійські маппла	40	10%	?	?	?	Eaaswarkhanth, 2009

Хашеміти є королівською родиною Хеджазу (1916—1925), Іраку (1921—1958) та Йорданії (1921 — досі). Сімейство належить до Дгаву-Авн, однієї з гілок хасанидських Меккських шаріфів, що правили Меккою безперервно з 10 сторіччя до моменту її завоювання саудитами в 1924 році. Їх однойменним предком є ​​Гашим ібн Абд Манаф, прадід ісламського пророка Магомета. Арабські форуми ДНК та адміністратори проекту D? повідомили, що два результати тестування членів йорданської королівської родини (приватні комплекти) позитивні щодо мутації L859 (Z2215>Z2217>L620>PF4816>L136>P58>Z643>Z1865>Z1853>Z2331>Z2324>Z2317>Z2313>YSC0000234>Z1884>FGC11>S21237>Y4348>Y4349/FGC12>Y6074>L859).

Згідно з дослідженням, проведеним Л. Ферідуном Барджестех ван Вальвейком ван Доорном та Сахаром Хосровані, опублікованим у журналі Катарські дослідження (Qajar Studies), Журналі Міжнародної катарської дослідницької асоціації (Journal of International Qajar Research Association), том VII (2007), іранська королівська родина Каджарська династія, що правила Персією з 1785 по 1925 рік, належить до гаплогрупи J1.

Кілька членів Саудівського дому, правлячої королівської родини Саудівської Аравії, що походить від Мухаммада ібн Сауда, засновника Дірійського емірата, відомого як Перша Саудівська держава (1744—1818 роки), за підтверженими даними належать до гаплогрупи J1- FGC2, нижньою гілкою FGC12 (Z2215>Z2217>L620>PF4816>L136>P58>Z643>Z1865>Z1853>Z2331>Z2324>Z2317>Z2313>YSC0000234>Z1884>FGC11>S21237>Y4348>Y4349/FGC12>Y10887>Y5321>Y5324>Y5322>Y9271>Y5323/FGC5>Y5320/FGC1>Y8537/FGC2).

Російський письменник Михайло Шолохов мав несемітську гаплогрупу CTS1460.^[21]

Відомий єврейський актор і режисер Дастін Гоффман (нар. 1937), що виграв 2 премії «Оскар», був номінований на 5 додаткових та виграв 6 золотих глобусів з 13 номінацій. Він належить до єврейської гаплогрупи J1-Z18271, — родові Y-хромосомного Аарона (Z2215>Z2217>L620>PF4816>L136>P58>Z643>Z1865>Z1853>Z2331>Z2324>Z2317>Z2313>YSC0000234>Y3081>Y3082>Y3087>S20075>Y3088>Z18271>ZS2434>FT159488).

Алан Дершовіц (нар. 1938): американський юрист, юрист і автор. Він є видатним вченим із конституційного права та кримінального права США та провідним захисником громадянських свобод. У 1967 році, у віці 28 років, він став наймолодшим повним професором права в історії Гарвардського університету. Про його гаплогрупу згадується у телесеріалі PBS TV «Пошук своїх коренів» (Finding Your Roots [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]).

Беннет Грінспан (нар. 1952): піонер генетичної генеалогії та засновник Family Tree D?, першої американської компанії, що запропонувала генеалогічне тестування ДНК безпосередньо широкому загалу. Його предок Ісаак Грінспан (нар. 1861 року) мешкав в Україні. Він належить до J1-L823 (Z2215>Z2217>L620>PF4816>L136>P58>Z643>Z1865>Z1853>Z2331>Z2324>Z2317>Z2313>YSC0000234>Z1884>Y2919>Y6094/FGC15940>ZS1711>ZS1706>L823/YSC0000212).

• Haplogroup_J1_Y-D? [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• Вчені дослідили геном давніх європейців [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]

• ISOGG 2019—2020 Haplogroup J Tree
• Родство. Гаплогруппа J1 [Архівовано 6 травня 2020 у Wayback Machine.]
• Eupedia. Haplogroup J1 Y-D? [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]