French
DeutschГардишівка — Вікіпедія
| село Гардишівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Тер. громада | Райгородоцька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020110080037601 |
| Основні дані | |
| Населення | 732 (2001) |
| Площа | 3,522 км² |
| Густота населення | 207,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13345 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°54′25″ пн. ш. 28°25′55″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 266 м |
| Водойми | р. Гнилоп'ятка |
| Відстань до районного центру | 12 км |
| Найближча залізнична станція | Демчин |
| Відстань до залізничної станції | 5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362 |
| Карта | |
  Гардишівка | |
 Гардишівка | |
| Мапа | |
 | |
Га́рдишівка (також Гарнишівка) — село в Україні, у Райгородоцькій сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 732 особи (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Село розташоване на правому березі річки Мала Гнилоп'ять, за 12 км півдненно-західніше районного центру Бердичева та за 5 км від найближчої залізничної станції Демчин[1].
За довідником 1885 року в селі мешкало 313 осіб, налічувалося 36 дворових господарств[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 599 осіб, з них: православних — 511, римокатоликів — 67, чоловіків — 293, жінок — 306[3].
Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 775 мешканців, дворів — 90[4], у 1906 році — 643 мешканці, дворів — 93[5], у 1923 році — 909 мешканців, дворів — 166[6].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 932 особи, з них 435 чоловіків та 497 жінок; за національністю: українців — 863, поляків — 68, чехів — 1. Кількість господарств — 208[7].
На початок 1970-х років село мало 307 дворів із населенням 933 особи[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 788 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 732 особи[8].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,59 % |
| російська | 0,41 % |
Поблизу села виявлено поселення трипільської культури. Пам'ятка належить до пізнього трипілля етапу С (за М. М. Шмаглієм)[10]. Село відоме з XVIII століття[1]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало ксьондзам бердичівських кармелітів, які сплачували подимне з 28 дворів[11].
У другій половині 19 століття — село Озадівської волості Житомирського повіту. Раніше належало Камінським, зараз власність Рожнятовських. Входило до парафії в Бердичеві, була дерев'яна церква[12].
За довідником 1885 року — Гарнишівка, колишнє поміщицьке село Озадівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, заїзд, водяний млин[2].
Наприкінці 19 століття — Гарнишівка, село Озадівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Гнилоп'ятка, за 50 верст від Житомира. Колишня власність Рожнятовських, згодом — Змунчил. Великий землевласник — підполковник Г. Змунчила. Частину земель набув Клименко. Дерев'яну церкву з дерев'яною дзвіницею збудовано невідомо ким і коли. Землі при церкві близько 42 десятини. Дворів 48, вірян 394 обох статей, римокатоликів — 43, євреїв — 30. Церква приписана до православної парафії в Озадівці, за 2 версти[13][4].
У 1906 році — Гарнишівка, село Озадівської волості (4-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 54 версти, до волосного центру с. Озадівка — 2 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Райгородку[5].
У 1923 році включене до складу новоствореної Гардишівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Янушпільського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру міст. Янушпіль[6]. У червні 1925 року Янушпільський район передано до складу Бердичівської округи. Відстань до районного центру м. Янушпіль становила 18 верст, до окружного центру в Бердичеві — 8 верст, до найближчої залізничної станції Демчин — 5 верст[7]. 29 червня 1939 року, в складі сільської ради, передане до відновленого Бердичівського району Житомирської області[14].
На фронтах Другої світової війни воювали 230 селян, 230 з них нагороджені орденами й медалями, 74 загинули. На їх честь у 1965 році встановлено обеліск Слави.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 537 га земель, в тому числі 1 240 га — рілля. Господарство вирощувало зернові й технічні культури, розвивали м'ясо-молочне тваринництво. 34 колгоспників нагороджені орденами й медалями СРСР, серед них бригадира садово-городньої бригади П. Д. Крещука — орденом Леніна. У селі були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, медичний пункт, дитячі ясла, магазини продовольчих та промислових товарів[1].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Гардишівської сільської ради включено до складу Райгородоцької сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[15].
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Гардишівка, Бердичівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 206. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Harnyszówka 2.) H. al. Hornyszowka… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 553. (пол.)
- ↑ а б Гардышевка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 160. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ а б Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926 р.) (PDF) (вид. Бердичівське округове статистичне бюро). Бердичів. 1927. с. 130-131. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Шмаглій М. М. Городсько-Волинський варіант пізньотрипільської культури // Археологія. — К., 1966. — Т. XX. — с. 36-37.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 124. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 14 листопада 2024.
- ↑ Gardyszówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 492. (пол.)
- ↑ Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 153. Процитовано 14 листопада 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 241. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 листопада 2024.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 27 березня 2023.
- Погода в селі Гардишівка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |