Гейсон — Вікіпедія

Ге́йсон, ге́йзон (грец. γεῖσον) — елемент давньогрецьких архітектурних ордерів, верхня виносна плита карниза. Горизонтальний антаблемент разом з нахиленими гейсонами утворюють обрамлення трикутного фронтону. Як правило, горизонтальний і обидва нахилені гейзони ідентичні одні одним. Плита гейсона споряджалася симою^[1][2].

У доричному ордері складається з блока складної форми, що несе на софіті скошені плитки-мутули, прикрашені трьома рядами виступаючих гут, очевидно, призначені для запобігання потраплянню дощових вод на фриз. В іонічному ордері мутули замінені дентикулами.

• Слізник

• Гейсон [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.