Георг Острогорський — Вікіпедія

Георг Острогорський
Народився19 січня 1902(1902-01-19)[1][2][…]
Санкт-Петербург, Російська імперія[4]
Помер24 жовтня 1976(1976-10-24)[1][2][…] (74 роки)
Белград, СФРЮ[1]
ПохованняНовий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
 Королівство Югославія
 СФРЮ
Діяльністьісторик, викладач університету, класицист, візантолог
Галузьвізантологія
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мовсербська[5][6] і німецька[6]
ЗакладВроцлавський університет і Белградський університет
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв, Австрійська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Афінська академія і Американська академія медієвістики[7]
Посадачлен Афінської академії наукd
Нагороди

Ґеорґ Остроґорський[8] (Георгій Олександрович Острогорський; 19 (6) січня 1902, Санкт-Петербург — 24 жовтня 1976, Белград) — сербський науковець, один з найбільш авторитетних істориків-візантологів XX століття. Багаторічний президент Всесвітнього товариства візантологів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ґеорґ Остроґорський народився 19 січня 1902 року в Санкт-Петербурзі в родині відомого педагога і громадського діяча Олександра Яковича Острогорського. Закінчив петербурзьку класичну гімназію, з дитячих років вивчав давньогрецьку мову. Після 1919 року з родичами переїхав до Фінляндії. У 1921 році розпочав навчання у Гейдельберзькому університеті, Німеччина, де вивчав філософію, політичну економію, соціологію і класичну археологію; слухав лекції, зокрема, у Карла Ясперса, Генріха Ріккерта і Альфреда Вебера. Під впливом німецького медієвіста Персі Шрамма[de] зацікавився історією Візантії. У 1924 році вирушив до Парижу, де протягом року вивчав візантійську історію на семінарі Шарля Діля в Сорбонні, візантійське мистецтво у Габріеля Мейє і грецьку палеографію у Жермени Руйар. У 1925 році у Гейдельбергу він захистив докторську дисертацію на тему «Сільські податні громади у Візантійській імперії у X столітті»[9]. Отримавши німецьке громадянство, розпочав викладацьку діяльність, — з 1928 року у званні приват-доцента читав лекції з історії Візантії у Вроцлавському університеті. З 1931 року він також був активним членом Археологічного інституту імені Н. П. Кондакова в Празі[10].

У 1933 році після приходу до влади націонал-соціалістів, щоб уникнути переслідувань через єврейське походження[11], Ґеорґ Остроґорський залишив Німеччину. Отримавши запрошення на кафедру візантології Белградського університету, він переїхав до Югославії, де провів решту життя. У Белградському університеті він викладав візантійську історію на відділенні історії філософського факультету, був керівником Візантійського семінару і завідувачем кафедри візантології. На початку 1941 року отримав звання штатного професора. У березні 1946 року був обраний членом-кореспондентом Сербської академії наук і мистецтв, а за два роки став її дійсним членом. 26 березня 1948 року за ініціативи Ґеорґа Остроґорського при Сербський академії наук був започаткований спеціальний Візантологічний інститут. Він очолив інститут, а з 1951 року був також головним редактором щорічника його праць («Зборник радова Византолошког института»)[10].

Завдяки активній діяльності Ґеорґа Остроґорського в Югославії сформувалася потужна наукова школа візантології. Науковець отримав світове визнання, своїм членом його обрали 15 академій і наукових інститутів Європи та Америки, а Оксфордський і Страсбурзький університети надали йому звання почесного доктора. У 1961 році під його безпосереднім керівництвом у Белграді пройшов 12-й Міжнародний конгрес візантійських досліджень. Тривалий час Ґеорґ Остроґорський був президентом Всесвітнього товариства візантологів. У грудні 1973 році він вийшов на пенсію, припинивши викладацьку діяльність, однак залишився директором Візантологічного інституту[10].

Помер 24 жовтня 1976 року після важкої і тривалої хвороби.

«Історія Візантії»

[ред. | ред. код]

Головною працею Ґеорґа Остроґорського є «Історія Візантії» (нім. Geschichte des byzantinischen Staates), що визнана однією з найкращих узагальнювальних праць з візантійської історії. Вперше вона була видана німецькою мовою 1940 року у Белграді, пізніше перероблена у другому (1952) і третьому (1963) німецьких виданнях. У 1965 році з'явилося скорочене видання для широкої публіки (без наукового апарату), що витримало численні перевидання. Книга була перекладена багатьма мовами: англійською (1956, 1957, 1968, 1969), сербською (1959, 1969, 1985), словенською (1961), польською (1967, 2008), італійською (1968, 1993), турецькою (1981), болгарською (1998), угорською (2001), українською (2002) і російською (2011).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #122112881 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Острогорский Георгий Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ а б CONOR.Sl
  7. ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow
  8. ↑ Ґеорґ Остроґорський. Історія Візантії / пер. з нім. А. Онишко. — Львів : Літопис, 2002. — 608 с. — ISBN 966-7007-43-9. Архівовано з джерела 28 вересня 2007
  9. ↑ «Die ländlishe яSteuergemeinde des byzantinischen Reiches im X Jahrhundert» // Vierteljhrschrift für Sozial und Wirtschaftgeschichte. 1927. Bd. 20. S. 1-108 (нім.)
  10. ↑ а б в Острогорский Г. А. История Византийского государства / Пер. с нем.: М.В. Грацианский; ред.: П.В. Кузенков. — М. : Сибирская Благозвонница, 2011. — С. 7-9.
  11. ↑ Євреями були предки Ґеорґа Остроґорського з боку батька.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Георг_Острогорський&oldid=40159373