Гергард Тібен — Вікіпедія

Гергард Тібен
нім. Gerhard Thyben
Народився	24 лютого 1922(1922-02-24) Кіль, Німеччина
Помер	4 вересня 2006(2006-09-04) (84 роки) Калі, Колумбія
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, льотчик
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Оберлейтенант
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Гергард Тібен (нім. Gerhard Thyben; 24 лютого 1922, Кіль, Веймарська республіка — 4 вересня 2006, Калі, Колумбія) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберлейтенант люфтваффе (1944).

В кінці 1940 року вступив добровольцем в люфтваффе. Пройшов підготовку в 5-му училище винищувальної авіації в Парижі (1942). В кінці 1942 року направлений на службу в 6-у ескадрилью 3-ї винищувальної ескадри «Удет». Учасник боїв на південній ділянці радянсько-німецького фронту. Свою першу перемогу здобув 26 лютого 1943 року. У липні 1943 року група Тібена перекинута в Амстердам для боротьби з англо-американськими бомбардувальниками. До квітня 1944 року на його рахунку було 50 збитих літаків противника. У квітні 1944 року переведений в 5-у ескадрилью 54-ї винищувальної ескадри, що воювала на радянсько-німецькому фронті. Учасник боїв в районі Дюнабурга, Риги, Везенберга, Дорпату. У червні 1944 року очолив 7-ю ескадрилью 54-ї винищувальної ескадри, якою командував до кінця війни. У червні 1944 року здобув свою 100-ту перемогу. Свою останню перемогу здобув 8 травня 1945 року, збивши над морем в районі Лієпая Пе-2, до екіпажу якого входили Герої Радянського Союзу Олексій Грачов і Григорій Давиденко. За час бойових дій здійснив 385 бойових вильотів і збив 157 літаків противника, включаючи 152 на радянсько-німецькому фронті (з них 28 Іл-2). У травні 1945 року здався англо-американським військам. У 1946 році звільнений і незабаром емігрував до Колумбії.

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест
  • 2-го класу (25 травня 1943)
  • 1-го класу (10 липня 1943)
• Почесний Кубок Люфтваффе (30 серпня 1943)
• Німецький хрест в золоті (24 жовтня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (6 грудня 1943) — за 116 повітряних перемог.
  • дубове листя (№ 822; 8 квітня 1945) — за 156 перемог.
• Авіаційна планка винищувача в золоті

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Huß, Jürgen & Viohl, Armin (2003). Die Ritterkreuzträger des Eisernen Kreuzes der preußischen Provinz Schleswig-Holstein und der Freien und Hansestadt Lübeck 1939—1945 (in German). VDM Heinz Nickel. ISBN 3-925480-79-X.
• Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945 (in German). Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Weal, John (1998). Focke-Wulf Fw 190 Aces of the Russian Front. Oxford: Osprey. ISBN 1-85532-518-7.