Гней Юлій Ментон — Вікіпедія

Гней Юлій Ментон
лат. Cn. Iulius Mento
Народивсяневідомо
Стародавній Рим
Померпісля 431 до н. е.
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, державний і військовий діяч
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій[1]
Посадаконсул
Термін431 рік до н.е.
НаступникЛуцій Юлій Юл
РідЮлії
Батьконевідомо
Матиневідомо

Гней Юлій Ментон (лат. Caius Julius Mento; ? — після 431 до н. е.) — військовий та політичний діяч Римської республіки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Юліїв. Про молоді роки його мало відомостей.

У 431 році до н. е. його було обрано консулом разом з Титом Квінкцієм Пеном Цинціннатом. Тоді точилася війна з еквами та вольсками. Проте конфлікт Ментона з Цинціннатом щодо першості у керуванні військом призвів до поразок римського війська. Армії ворогів рушили на Рим.

У цій ситуації сенат запропонував Ментону та його колезі призначити диктатора. Проте внаслідок конфлікту між консулами цього не відбулося. Тоді сенатор Квінт Сервілій Пріск звернувся до народних трибунів, які обрали диктатором Авла Постумія Туберта.

Під час наступної військової кампанії Ментон командував обороною Рима. Звів храм Аполлона у Римі. Подальша доля його невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тит Лівій, Ab urbe condita, IV 29, 7. (лат.)
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic