Гнидо Петро Андрійович — Вікіпедія

Петро Андрійович Гнидо
Народження	22 грудня 1919(1919-12-22) Донська Балка Українська Держава
Смерть	17 березня 2006(2006-03-17) (86 років) Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби	1940–1976
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Гнидо́ Петро́ Андрі́йович (нар. 22 грудня 1919, Донська Балка — пом. 17 березня 2006, Одеса)  — радянський льотчик-ас, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни командир ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку (201-а винищувальна авіаційна дивізія, 2-й змішаний авіаційний корпус, 8-а повітряна армія, Південний фронт). Генерал-майор авіації (1963).

Гнидо Петро Андрійович народився 22 грудня 1919 року в селі Донська Балка Березівського району Одеської області в селянській родині. Українець.

По закінченні 7 класів школи працював на механічному заводі в Одесі. У 1937 році закінчив Одеський медичний технікум. Працював в органах НКВС санінструктором, згодом  — начальником санітарної служби. У 1939 році закінчив Астраханський аероклуб.

У 1940 році призваний до лав Червоної Армії, того ж року успішно закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів і залишений в ній льотчиком-інструктором.

На фронті Другої світової війни з вересня 1941 року. До грудня 1941 року воював у 248-му ВАП, літав на І-16. Брав участь в боях за Ростов, східніше Таганрогу, на Міуському рубежі.

12 грудня 1941 року в повітряному бою здійснив повітряний таран ворожого Хе-111. Протягом майже трьох місяців лікувався у Грозненському військовому шпиталі. Потім  — перепідготовка у запасному авіаполку. З липня 1942 року знову на фронті.

У складі 13-го ВАП (111-й Гвардійський ВАП) воював на Південному, Сталінградському, Північно-Кавказькому, Степовому, 1-му і 4-му Українських фронтах.

У грудні 1942 року 13-й ВАП був переозброєний на нові Ла-5 і направлений під Сталінград. У важких повітряних боях проти німецької авіації, що намагалась налагодити повітряний міст з оточеним угрупованням фельдмаршала Паулюса, П. А. Гнидо отримав 10 повітряних перемог.

Потім були бойові вильоти в небі над Донбасом, участь в Ізюм-Барвенківській операції. Весною 1943 року 13-й ВАП розпочав бойові вильоти на підтримку радянських військ на Малій Землі.

За мужність і героїзм, відвагу і військову майстерність, виявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року командиру авіаційної ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку старшому лейтенанту Петру Андрійовичу Гнидо було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Потім були бої на Курській дузі, визволення Лівобережної України, участь в Корсунь-Шевченківській битві, польоти над Карпатами, в небі Польщі.

Всього за період своєї бойової діяльності на фронтах Німецько-радянської заступник командира 111-го Гвардійського винищувального авіаційного полку (10-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 10-й винищувальний авіаційний корпус, 8-а повітряна армія) гвардії майор П. А. Гнидо здійснив 412 успішних бойових вильоти, провів 82 повітряних бої, знищивши 40 ворожих літаків. Сам був збитий 4 рази, рятувався на парашуті.

24 червня 1945 року брав участь в Параді Перемоги на Красній площі в Москві.

По закінченні війни, продовжив службу в ВПС СРСР. Закінчив Військово-Повітряну академію та Академію Генерального штабу, командував авіаційним полком, ракетною дивізією, був заступником командуючого ракетною армією. У 1976 році генерал-майор авіації П. А. Гнидо звільнився в запас.

Помер 17 березня 2006 року. Похований в Одесі.

• медаль Золота Зірка Героя Радянського Союзу (№ 1003)
• орден Леніна
• чотири ордена Червоного Прапора
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Олександра Невського
• два ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня
• три ордена Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
• медалі

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. В 2-х томах. — М.: Воениздат, 1987, 1988 гг.
• Абрамов А. Ф., Бульба А. И. Подвиг во имя жизни: очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области. — Одеса: Маяк, 1984.
• Бойков П. М. На главных направлениях. — М.: Воениздат, 1984.
• Бодрихин Н. Г. Советские асы. Очерки о советских летчиках. — М.: ЗАО КФК «ТАМП», 1998.
• Быков М. Ю. Асы Великой Отечественной. Самые результативные летчики 1941—1945 гг.: Справочник. — М.: Яуза, Эксмо, 2007.

• «Червоні соколи» на Narod.ru [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
• «Авіатори Другої світової» на Allfces.ru [Архівовано 19 грудня 2010 у Wayback Machine.]