Волгоград — Вікіпедія

місто Волгоград
Герб Прапор
Батьківщина-мати кличе!, залізничний вокзал, планетарій, метротрам, млин Ґергардту, Мамаїв курган
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Волгоградська область
Код ЗКАТУ:	18401000000
Код ЗКТМО:	18701000001
Основні дані
Час заснування	1589
Статус міста	1780
Населення	▼ 1 018 898 осіб (2024)
Площа	565 км²
Густота населення	1777 осіб/км²
Поштові індекси	400001-400138
Телефонний код	+7 844
Географічні координати:	48°42′31″ пн. ш. 44°30′53″ сх. д. / 48.708611111111° пн. ш. 44.514722222222° сх. д. / 48.708611111111; 44.514722222222
Часовий пояс	+3
Висота над рівнем моря	0-102 м
Влада
Вебсторінка	www.volgadmin.ru
Міський голова	Гусєва Ірина Михайлівна
Мапа
Волгоград Волгоград
Волгоград у Вікісховищі

Волгогра́д (до 1925 року — Царицин, до 1961 року — Сталінград), інколи Сарису́ (тат. Сарысу, трансліт. Sarısu) — місто в Росії, адміністративний центр Волгоградської області, місто-герой.

Розташований на р. Волга. Населення — 1 018 898 (12 місце по чисельності серед міст Росії) мешканців (2024), в агломерації — 1 517 000 мешканців (2010). Волгоград — значний промисловий центр та транспортний вузол. Має декілька вузів, музеїв та театрів.
Заснований в 1589 р. як фортеця, став містом в 1780 р. До 1925 р. мав назву Царицин (від тюркського «сари-цин» — «жовтий острів»), а із 1925 р. до 1961 р. — назву Сталінград.

Волгоград — одне з найдовших міст Росії. Протяжність міста уздовж Волги становить понад 61 км. Основна частина міста розташована на правому березі Волги, але до міської межі також входить населений острів Сарпинський і низка дрібних нежилих островів: Голодний, Грошовий тощо.

У межах міста є міст через Волгу, до північної околиці міста примикає перехід, що проходить по греблі Волзької ГЕС. Він сполучає Волгоград з містом-супутником Волзький і перебуває в територіальному підпорядкуванні останнього. В 2009 добудовано першу чергу мосту через Волгу Волгоградський міст, що сполучає центр міста з Краснослободськом. Продовження комплексу перетне Волго-Ахтубінську заплаву і річку Ахтуба і пов'яже I, II та III поздовжні автомагістралі Волгограду одна з одною та з існуючою трасою Волзький — Ленінськ.

На території Красноармійського району на півдні Волгограда починається Волго-Донський судноплавний канал імені Леніна — ланка єдиної глибоководної транспортної системи європейської частини Росії. Через нього в межах міста перекинутий один автомобільний і один залізничний міст.

Адміністративно місто поділяється на вісім районів. У порядку їх географічного розташування з півночі на південь:

• Тракторозаводський
• Краснооктябрський
• Дзержинський
• Центральний
• Ворошиловський
• Совєтський
• Кіровський
• Красноармійський

Клімат помірно континентальний. Середня кількість опадів — 330 мм на рік. Середні температури: січня –7,3°C (до −32 °C), липня +24,2 °C (до 43 °C). Можливі різкі перепади температур. Зима помірно холодна, з частими відлигами і похолоданнями. Найхолодніший місяць року — лютий. Літо спекотне, можливі температури повітря до 43 градусів.

Першу назву міста Царицин вперше було згадано англійським мандрівником Беррі у 1579 році, але відносилася вона не до міста, а до острова на Волзі. Походження назви зазвичай зводять до тюркської «сари-су» (жовта вода) або «сари-син» (жовтий острів). Датою заснування міста прийнято вважати 2 липня 1589, коли назву Царицинської фортеці вперше було згадано в царській грамоті^[1]. Фортеця розташовувалась трохи вище впадіння в Волгу річки Цариці на високому правому березі.

До виникнення Царицина в гирлі річки Цариці існувало поселення Золотої Орди^[2].

У 1607 році у фортеці було повстання проти царських військ, придушене через півроку. У 1608 році в місті з'явилася перша кам'яна церква — Іоана Предтечі.

На початку XVII століття гарнізон фортеці становив 350—400 осіб.

У 1670 році фортеця була взята військами Степана Разіна, через місяць лишили її. У 1708 році близько місяця фортеця перебувала в руках повсталих козаків Кіндрата Булавіна. В 1717 році її було пограбовано кримськими і кубанськими татарами. Пізніше, в 1774 році, місто безуспішно штурмував Омелян Пугачов.

У 1691 в Царицині заснована митниця.

У 1708 Царицин приписаний до Казанської губернії, в 1719 — до Астраханської, з 1779 — у Саратовському намісництві. З 1773 місто стало воєводським, а з 1780 — повітове місто Саратовського намісництва (потім губернії). За переписом 1720 року у місті проживало 408 осіб.

Населення міста в XIX столітті швидко зростало: якщо в 1807 році в Царицині проживало менше 3 тисяч осіб, то до 1900 — вже близько 84 тисяч.

Перша залізниця з'явилася в місті в 1862 році.

Перший театр відкрився у 1872, а кінотеатр — в 1907 році.

У 1913 році в Царицині з'явився трамвай, а в центрі були встановлені перші електричні ліхтарі.

Під час громадянської війни в листопаді 1917 року в Царицині були проголошена радянська влада (див. Бій під Царициним). У 1918 році Царицин обложено білими військами отамана Краснова, три штурми були відбиті. Однак у червні 1919 року Царицин був узятий військами генерала Денікіна, які залишили місто в січні 1920 року^[3].

Місто було перейменовано на Сталінград 10 квітня 1925.

У 1931 році у межі міста включено німецьке поселення-колонію Сарепта (заснована в 1765), що стало пізніше найбільшим районом міста — Красноармійським.

Перший інститут відкрився в 1930 році, роком пізніше був відкритий і педагогічний інститут.

Найсерйознішим потрясінням в історії міста стала Німецько-радянська війна. Сталінградська битва розпочалася 17 липня 1942 року, а 23 серпня місто зазнало масованого бомбардування, що знищило або серйозно пошкодило велику частину міських будівель. У вересні бої йшли вже в центрі міста. Битва за Сталінград є однією з найбільших битв в історії всього людства. У Сталінграді відбувалися бої небаченої інтенсивності. Наприклад, центральний вокзал міста переходив з рук в руки тринадцять разів, а відомий Мамаєв курган (одна з висот Волгограда) було захоплено і знову відбито вісім разів. Через інтенсивні бої курган змінив свої обриси. Все ж таки, наступаючим військам вермахту не вдалося зламати опір захисників міста. 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ, незабаром німецько-фашистське угруповання опинилося в оточенні. 31 січня 1943 її командувач генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон, а 2 лютого, з ліквідацією залишків оточеного угруповання, Сталінградська битва була закінчена. Почалося відновлення практично повністю зруйнованого міста.

10 листопада 1961 місто Сталінград з ідеологічних причин за рішенням XXII з'їзду КПРС було перейменовано на Волгоград.

• Волгоградська ДРЕС(інші мови)
• Волгоградська ТЕЦ-2
• Волгоградська ТЕЦ-3
• ВАТ «Лукойл-Волгограднафтопереробка»
• ЗАТ Металургійний завод «Красный Октябрь»
• ВАТ «СУАЛ» філія «Волгоградський алюмінієвий завод Сибірсько-Уральської алюмінієвої компанії»
• ВАТ «Волгоградський завод труб малого діаметра»
• Волгоградський завод ВАТ «Северсталь-метиз»
• ВАТ «Волгоградський завод тракторних деталей та нормалей»
• ВАТ «Каустик»
• ВАТ «Пласткард»
• ТОВ «Волгоградський завод технічного вуглецю»
• ЗАТ «Силд ейр Каустик»
• ВАТ «Волгоградський кисневий завод»
• ВАТ «Хімпром»
• Волгоградський керамічний завод
• ВАТ «Волгоградський завод залізобетонних виробів № 1»
• ВАТ ВЗТИ «Термостепс»
• ЗАТ «Промбудконструкція»
• ЗАТ ВО «Завод силікатної цегли»
• ТОВ «Волгоградський гіпсовий завод»
• ТОВ «Волма»
• ВАТ «Тракторна компанія „ВгТЗ“»
• ТОВ «Волгоградська машинобудівна компанія ВгТЗ»
• ВАТ «Волгограднафтомаш»
• ТОВ «Волгоградський завод бурильної техніки»
• ЗАТ «Волгоградський завод транспортного машинобудування» (Тролейбусний завод)
• ВАТ «Волгоградський моторобудівний завод»
• ЗАТ «Волгоградський завод зрошувальної техніки та ЖКГ»
• ВАТ «Волгогазоапарат»
• ВАТ «Волгоградський суднобудівний завод»
• ВАТ Тютюнова фабрика «Реємтсма-Волга»
• ЗАТ НП «Конфіл»
• ВАТ «Компанія ЮНИМИЛК» (філія Молочний комбінат «Волгоградський»)
• ВАТ «Волгом'ясомолторг»
• ВАТ Волгоградський гірчично-маслоробний завод «Сарепта»
• ТОВ «Ансей ВМК»
• ЗАТ НВО «Європа-Біофарм»

Громадський транспорт міста представлений автобусами, тролейбусами (див. Волгоградський тролейбус), трамваями (див. Волгоградський трамвай), швидкісним трамваєм та міською електричкою.

Через місто проходить Приволзька залізниця (у Волгограді центр її Волгоградського відділення) — станції Волгоград I(інші мови) та Волгоград II(інші мови), європейський маршрут E40, а також федеральна траса «Каспій» (М6). Місто має річковий вокзал та міжнародний аеропорт «Волгоград».

• Волгоградський муніципальний інститут мистецтв ім. П. А. Серебрякова
• Волгоградський державний технічний університет
• Волгоградський державний університет
• Волгоградський педагогічний державний університет (сайт^{[недоступне посилання з червня 2019]})
• Волгоградський державний медичний університет
• Волгоградський державний архітектурно-будівельний університет
• Волгоградська академія державної служби
• Волгоградська академія МВС Росії
• Волгоградська державна академія фізичної культури
• Волгоградська державна сільськогосподарська академія
• Волгоградський юридичний інститут
• Волгоградський природничо-гуманітарний інститут
• Волгоградський інститут бізнесу
• Волгоградський інститут економіки, соціології та права,
• Волгоградський державний інститут мистецтв і культури

• Волгоградський інститут нафтової промисловості

• Музей-заповідник «Сталінградська битва»
• Волгоградський обласний краєзнавчий музей
• Волгоградський музей образотворчих мистецтв імені І. І. Машкова
• Історико-етнографічний і архітектурний музей-заповідник «Стара Сарепта»

• Волгоградський музичний театр
• Волгоградський театр юного глядача
• Волгоградський молодіжний театр
• Волгоградський театр одного актора
• Волгоградська лабораторія сучасного театру
• Волгоградський Центральний концертний зал (домашня сцена Волгоградського академічного симфонічного оркестру)

У 1915–1917 роках в Чорному Яру біля Царицина, а потім — у самому Царицині в таборі для військовополонених вояків австрійської армії перебував Євген Коновалець, згодом — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів

• Поліцеймако Віталій Павлович (1906—1967) — радянський російський актор театру і кіно
• Заклунна-Мироненко Валерія Гавриїлівна (1942—2016) — українська та радянська акторка театру і кіно
• Сотникова Віра Михайлівна (* 1960) — радянська і російська акторка театру і кіно, телеведуча
• Апексімова Ірина Вікторівна (* 1966) — радянська і російська акторка і режисерка театру та кіно, театральна діячка, співачка, телеведуча.
• Василенко Надія Володимирівна — українська науковиця, доктор педагогічних наук, професор, відмінник освіти України.

• Генеральна округа Сталінград

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Volgograd

• Сайт адміністрації Волгограда(рос.). Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 січня 2010.
• Картографічний фонд Волгограда(рос.). Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 січня 2010.
• Сайт Волгоградської міської думи(рос.). Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 січня 2010.
• Спортивний Волгоград(рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 3 квітня 2019.
• Офіційний сайт футбольного клубу "Волгоград"(рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 3 квітня 2019.
• ДСОО Волзька хвиля (рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 3 квітня 2019.