Голодомор. Забутий геноцид — Вікіпедія

Голодомор. Забутий геноцид Holodomor, le génocide oublié
Жанр	Документальний фільм
Режисер	Бенедикт Бане
Тривалість	90 хвилин
Мова	французька, українська
Країна	Україна, Франція
Рік	2014

«Голодомор. Забутий геноцид»(фр. Holodomor, le génocide oublié) — французький документальний фільм про геноцид українського народу, Голодомор^[1]. 19 листопада 2014 року у Києві^[2] відбулась прем'єра стрічки французької режисерки Бенедикт Бане, а рік до того — у Франції^[3]. Фільм базується на архівних документах, коментарях експертів з України та Франції та свідченнях численних очевидців. 22 листопада, у День пам'яті жертв голодоморів, фільм транслювався в ефірі Першого Національного.

«На початку тридцятих років Україна, яку всі знали як житницю Європи, була приречена сталінським комуністичним режимом помирати з голоду. Поділля — сільськогосподарський центр України — за час Голодомору втратив чверть населення…». (Вступні слова стрічки)

Бенедикт Бане зазначила, що стрічка «Голодомор. Забутий геноцид» вона присвятила усім, хто вижив попри страшний голод. Адже усі, за словами режисерки, з ким вона встигла познайомилась, вразили її своїми непідробними емоціями, пережитими стражданнями, але і незборимим духом, і почуттям нездоланої власної гідності^[4].

«Вирішила зняти кіно після спілкування з українською родиною, чиї батьки пережили великий голод. Аби зібрати більше інформації про трагедію — їздила до Полтави та київських сіл — Таргани та Соболівка, шукала документи у Вінницькому архіві. Проте найбільше матеріалу назбирала — від очевидців.» (Бенедикт Бане)

В основу фабули сюжету, попри інші історії людей, лягла історія родини чоловіка, який пережив Голодомор і зараз живе у Франції. Він походить з Соболівки, що на Вінниччині і знімальна команда знімала його повернення додому, в Україну.

Ґрунтом для виникнення фільму стало знайомство режисера фільму з українкою у Франції, батько якої пережив Голодомор. Бенедикт Бане, вкрай вражена почутими розповідями про голодну трагедію українського селянства, у 2010 році приїхала в Україну і розпочала роботу над фільмом. Спочатку вона збирала відомості у фондах і працювала з спеціалістами. Мотивована прагненням якомога правдивіше висвітлити приховані сторінки Української історії для французів та українців, вона звернулася за консультаціями не лише до визнаних українських і французьких дослідників історії, а й безпосередньо до численних жертв давніх подій, деякі з яких — вперше розповідали про цю трагедію, зі сльозами на очах…

Аби донести до сучасних європейців біль і страждання українських селян у 1932-33-х роках, француженка двічі приїздила на зйомки в Україну — влітку 2010, а потім — у лютому 2011 року. В умовах 40-градусної спеки та під час злив влітку, і у завірюху з морозом взимку, вона відзняла цілих 65 годин відео, які довелося стиснути у компактні 90 хвилин стрічки^[5].

Реальні очевидці подій:

• Тетяна Миколаєнко — село Побірка, Вінницька область,

• У стрічці згадується спогади кобзаря, коли українських кобзарів закликали приїздити до Харкова, щоб показати свої вміння та демонструвати свої пісні, але звідти ж вони і не поверталися, а ті хто міг - надсилав іншим кобзарям листи, щоб вони не їхали - бо їх розстріляють. Детально цю ситуацію розкриває сучасний український фільм «Поводир або Квіти мають очі», де події розгортаються якраз на початку Голодомору.

• Голод-33
• Окрадена земля
• Закляття безпам'ятства

• В ефірі Першого національного вийде французький фільм «Голодомор. Забутий геноцид» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Телекритика — 21 листопада 2014
• «Забутий геноцид» — Французький режисер презентує фільм про Голодомор [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи — 18 листопада 2014
• Прем'єра французького фільму «Голодомор. Забутий геноцид». Зустріч з режисеркою у мережі Facebook