Горецький Радим Гаврилович — Вікіпедія

Горецький Радим Гаврилович
біл. Радзім Гаўрылавіч Гарэцкі
Народився	7 грудня 1928(1928-12-07) (96 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Білорусь
Діяльність	геолог, викладач університету
Галузь	геологія[1] і тектонічний процесd[1]
Alma mater	Російський державний університет нафти і газу імені І. М. Губкіна
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук[d] (1969)
Вчене звання	академік Академії наук БССРd і професор[d]
Знання мов	білоруська[1] і російська[1]
Заклад	Геологічний інститут РАНd
Членство	Асоціація білорусів світу «Бацькаўшчына», Товариство білоруської мови імені Франциска Скорини, Belaruski fond kulʹturyd і Q124830897?
Нагороди

Горе́цький Ради́м Гаври́лович (біл. Радзім Гаўрылавіч Гарэцкі; нар. 7 грудня 1928, Мінськ) — білоруський вчений-геолог, громадський діяч. Академік НАН Білорусі. Син Гаврили Горецького, племінник Максима Горецького.

Батько — Горецький Гаврило Іванович, один із засновніків і перших дійсних членів Білоруської академії наук. Брат Радима Всеслав теж науковець, член-кореспондент Російської академії освіти.

Племінник провідного білоруського письменника Максима Горецького.

У 1930-ті — 40-і роки на сім'ю обрушилися політичні репресії. Радим Горецький перебував, жив та навчався на засланні.

Закінчив Московський нафтовий інститут їмені І. М. Губкіна.

У 1952–1957 — науковий співробитник Геологічного інституту АН СРСР. У грудни 1971 повернувся до Мінську, де очолив відділ (а з 1978 лабораторію) Інституту геохімії і геофізикі АН БРСР (від 1994 Інститут геологічних наук). У 1977–1993 директор Інституту геохімії і геофізикі АН Білорусі.

Член-кореспондент АН БРСР (1972), з 1977-го — дійсний член АН БРСР.

У 1973–1990 член Бюро, заступник голови, голова Міжвідомчого тектонічного комітету АН СРСР. З 1975 заступник голови, голова Білоруського національного комітету з Міжнородної програми геологічної кореляції, з 1993 член Американського геофізичного союзу.

1992–1997 — віце-президент Національной академії наук Білорусі. З 1993 головний редактор журналу «Літосфера». У 1995–1997 працював завідувачом кафедри Білоруського державного університету.

Є засновником білоруської школи тектоністів. Широко відомий в міжнародних наукових колах.

Радим Горецький є членом Союзу білоруських письменників та активним громадськім діячем.

Входив до складу Тіньового уряду Опозиції БНФ в Верховной Раді БРСР 12 скликання. На виборах президенту у 1994 році був довіреною особою кандидата від БНФ Зенона Позняка.

Від 1990 член Ради, у 1993—2001 — президент Асоціації білорусів світу «Бацькаўшчына».

Надрукував ряд творів, присвячених національному відродженню Білорусі.

Перші наукові роботи присвятив території Казахстану та Середньої Азії. Дослідження дозволили з'ясувати тектонічні закономірності розміщення багатьох корисних копалин. В результаті досліджень Р. Горецького та його колег у 1965 у Приараллі був відкритий новий газоносний район.

Наукові твори присвячені тектоніці та геодинаміці платформ, включаючи територію західу Східно-Європейського кратону і Білорусі, геології корисних копалин.

Важливе місце в дослідженнях Р. Горецького займає створення тектонічних карт. Він брав активну участь у складанні Міжнародної тектонічної карти Європи, тектонічної карти Євразії та монографій до них. У 1976 колектив фахівців під його керівництвом створив тектонічну карту Білорусі та суміжних територій масштабом 1:500 000 і монографію «Тектоніка Білорусі».

• Державна премія СРСР (1969) за участь у створенні тектонічної карти Євразії
• Державна премія БРСР (1978) за участь у створенні тектонічної карти Білорусі
• Премія Російської АН
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Медалі

Автор 500 наукових робіт. Його ім'ям названі декілька видів викопних організмів.

• Радзім Гарэцкі: «Ужо няведама, ці беларусы мы, ці не…» (інтэрвію)
• Біяграфія Радзіма Гарэцкага на geology.by
• «Электронная энцыкляпэдыя» пра Радзіма Гарэцкага [Архівовано 1 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• Пра Радзіма Гарэцкага на сайце НАН Беларусі [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Максім Гарэцкі: «Ня чуў у Менску, каб людзі гаварылі па-беларуску» [Архівовано 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.]