Гришківці — Вікіпедія

селище Гришківці
Герб Гришківців Прапор Гришківців
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Тер. громада Гришковецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA18020070010056261 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Гришківці 
Основні дані
Засновано 1775
Статус із 2024 року
Агломерація Житомирська агломерація
Площа 6 км²
Населення ▬ 4 099 (01.01.2022)[1]
Густота 691,6 осіб/км²;
Поштовий індекс 13337
Телефонний код +380 4143
Географічні координати 49°56′8″ пн. ш. 28°36′6″ сх. д. / 49.93556° пн. ш. 28.60167° сх. д. / 49.93556; 28.60167
Висота над рівнем моря 261 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Бердичів
До станції: 8 км
До райцентру:
 - автошляхами: 3,3 км
До обл. центру:
 - залізницею: 50 км
 - автошляхами: 37,4 км
Селищна влада
Адреса 13337, Житомирська обл., Бердичівський р-н, смт Гришківці, вул. Добровольчих Батальйонів, 4
Карта
Гришківці. Карта розташування: Україна
Гришківці
Гришківці
Гришківці. Карта розташування: Житомирська область
Гришківці
Гришківці
Мапа

Гришківці у Вікісховищі

Гри́шківці — селище в Бердичівському районі Житомирської області. Відстань до райцентру становить понад 3 км і проходить автошляхом М21.8км від залізничної ст.Бердичів

У селищі є Гришковецька гімназія, Дмитрівська школа та Бердичівська спеціальна школа-інтернат для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Відоме з 1775р.[3] У цьому ж році побудовано дерев'яну Свято-Димитрівську церкву[4]

18 березня 1787 р. у палаці князів Радзивіллів, який знаходився у Гришківцях на місці, де нині перехрещуються вулиці Добровольчих батальйонів із вулицею Найдіна, вдруге побував польський король Станіслав II Август Понятовський[5].

У ХІХ столітті Гришківці належали польському шляхтичу Ігнату Станіславовичу Пашковському.[4]

На Військово-топографічній карті Російської імперії Ф.Ф.Шуберта (1867, 1875р.р.) Гришківці відображені під назвою Ришковці.[6]

Радянська влада встановлена в січні 1918 року.

Під час Бердичівської операції корпусу Січових Стрільців навесні 1919р., Є.Коновалець писав А.Мельнику: "як довго частини Північної групи не займуть Реї, а їх броневі потяги не посунуться до Ришковець, так довго наш наступ не буде мати ніякого успіху"[7].

В 1924 році організовано ТСОЗ.

Понад 1000 жителів селища боролося проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни, 360 — загинуло, 472 — відзначено орденами й медалями.

В Гришківцях 1954 року споруджено два обеліски Слави на честь воїнів, які полягли під час визволення селища від гітлерівських окупантів.

Станом на 1978р. у селищі проживало 5 тис.чол., діяли: консервний завод, комбінат побутового обслуговування, 2 восьмирічні школи, мед.амбулаторія,Будинок культури, кінотеатр,2 бібліотеки.[3]

На території Гришківців виявлено залишки поселення трипільської культури, доби бронзи та часів Київської Русі.

26 січня 2024 року, відповідно до Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» від 28 липня 2023 року, віднесене до категорії селищ[8].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 4493 97.10%
російська 122 2.64%
вірменська 4 0.09%
циганська 3 0.06%
білоруська 1 0.02%
інші/не вказали 4 0.09%
Усього 4627 100%

Персоналії

[ред. | ред. код]

Тут народився Перегуда Петро Устинович, Герой Радянського Союзу, нагороджений за подвиг, звершений у боротьбі з білофіннами

Тут народилася Ангеліна Яр, українська письменниця-анімалістка, еко-активістка.

Похований Сідлецький Сергій Юрійович (1983—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017[10].

Похований Венгер Олекса́ндр Анато́лійович (9 січня 1969 — 25 січня 2015) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни[11].

У Гришківцях з 2002 року живе письменник, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин Бердичівського району, кавалер найвищої нагороди області «Честь і Слава Житомирщини», лауреат численних міжнародних, всеукраїнських та обласних премій Михайло Павлович ПАСІЧНИК.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ Світлана Мартинець: «Сенсаційне викриття псевдопрофесора Пі» [Архівовано 8 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Газета «Експрес», 6 жовтня 2011
  3. ↑ а б 1904-1983., Бажан, Микола Платонович, (1979). Українська радянська енциклопедія (УРЕ), вид.2-ге (українська) . Київ: Glav. red. USĖ (Гол.редакція УРЕ). с. т.3, стор.169. OCLC 8220039.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  4. ↑ а б Сичевський, Антон (26.12.2010). Гришківецька церква – одна з восьми дерев’яних твердинь православ’я. Житомирщина історична (українською) . Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 20.03.19.
  5. ↑ Горобчук, Анатолій (18.03.2000). Цей день в історії, 18 березня. Мій Бердичів (українською) . Анатолій Горобчук, Василь Котов. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 20.03.2019.
  6. ↑ Шуберт, Федір Федорович (1875). Военно-топографическая карта Российской Империи. Трехверстовка. ЭтоМесто (рос) . Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 25.03.2019.
  7. ↑ Ковальчук, Михайло (2016). Бердичівська операція корпусу січових стрільців навесні 1919р (PDF) (українська) . Український визвольний рух. с. 74. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2018. Процитовано 25 березня 2019.
  8. ↑ Ігнатьєв О. (26 січня 2024). Набув чинності новий закон про міста, села, селища, райони. КиївВлада. Процитовано 1 лютого 2025.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. ↑ Сідлецький Сергій Юрійович («Іспанець»/«Грізлі») - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.
  11. ↑ Венгер Олександр Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 14 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гришківці&oldid=44520195