Громадянин — Вікіпедія

Громадя́нин, жін. громадя́нка^[1] горожа́нин^[2], жін. горожа́нка^[3] — особа яка має громадянство; житель певної території держави або країни. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам поведінки.

Громадянин — фізична особа, яка належить до певної держави, де вона має відповідний юридичний статус, або співвідносить себе з нею. Громадянин має певні права, а також відповідні обов'язки. Поняття громадянин визначає місце людини в державі. З юридичної точки зору громадянин — це загальне поняття, а індивідуальне поняття громадянина вміщено в його громадянській позиції — у певному ставленні до різних суспільних явищ і процесів з урахуванням інтересів суспільства та держави. Власне від умов соціалізації в суспільстві, від родинного виховання, від рівня розвитку особистої культури й освіченості залежить рівень громадянськості певної особи. Формування громадянськості відбувається у процесі соціалізації особи через систему суспільних відносин.

Громадянин — фізична особа, правовий статус якої зумовлений належністю до громадянства певної держави. Громадяни становлять найчисельнішу категорію населення. Вони також володіють повнішим обсягом прав і свобод, ніж інші категорії населення — іноземці та особи без громадянства. Громадянин — це завжди людина. Але в юридичному значенні не кожна людина може бути громадянином. Це зумовлено певними відмінностями у правовому статусі громадянина і людини. Права останньої мають природний та невідчужуваний характер, тоді як права громадянина визначаються належністю людини до громадянства певної держави. При цьому правові статуси громадянина і людини багато в чому збігаються і переплітаються. Тому чимало конституцій держав, в тому числі України, містять загальні розділи про права, свободи та обов'язки людини й громадянина.

Громадянин — фізична особа, що має стійкий правовий зв'язок з конкретною державою, що проявляється у взаємних правах та обов'язках. З поміж усіх конституційно-правових статусів саме громадянство надає найбільше переваг для особи, особливо коли мова йде про політичні права та участі в управлінні державними справами^[4].

• Громадянство
• Апатрид
• Біпатрид
• Громадська організація
• Мігранти

• Громадянин — академічний тлумачний словник української мови [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемчушенка. — К.: ТОВ «Видавництво „Юридична думка“», 2007. — 992 с.
• Людина, особа, громадянин: співвідношення понять [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Громадянство України [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.]

• О. В. Буткевич. Громадянин // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Нестерович В.Ф. Громадянство як одна з ключових вимог для набуття та реалізації суб’єктивного виборчого права. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]. 2020. № 1. С. 64-83.
• Ю. Шемшученко. Громадянин // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 158 ISBN 978-966-611-818-2

• Громадянин [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.