Губенко Микола Миколайович — Вікіпедія

Губенко Микола Миколайович
Губенко Николай Николаевич
Дата народження	17 серпня 1941(1941-08-17)
Місце народження	Одеса, УРСР
Дата смерті	16 серпня 2020(2020-08-16) (78 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	актор, кінорежисер, сценарист, театральний режисер
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство	СК СРСР і ЦК КПРС
Нагороди
IMDb	ID 0345536
gubenko.mos.ru
Губенко Микола Миколайович у Вікісховищі

Микола Миколайович Губенко (17 серпня 1941, Одеса, Українська РСР, СРСР — 16 серпня 2020, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер і сценарист українського походження. Засновник і художній керівник театру «Співдружність акторів Таганки». Народний артист РРФСР (1985). Державний і політичний діяч, останній Міністр культури СРСР. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації II—III-го скликань від КПРФ (1995—2003). Депутат Московської міської Думи IV, V, VI та VII скликань (2005—2020). Заступник голови Московської міської думи (2009—2020).

Народився 17 серпня 1941 року в Одесі.

У 1958 році після закінчення театральної студії працював робітником сцени, а потім був зарахований до трупи допоміжного складу Одеського театру юного глядача, де грав епізодичні ролі.

З 1960 року навчався у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Закінчив акторський (1964) та режисерський (1970) факультети Всесоюзного державного інституту кінематографії.

З 1964 року — актор Московського театру драми і комедії на Таганці. У кіно дебютував у фільмі «Застава Ілліча» («Мені двадцять років») (1964).

З 1970 року — режисер-постановник кіностудії «Мосфільм». Одночасно в 1987—1988 роках — головний режисер, а в 1988—1989 роках — художній керівник Московського театру драми та комедії на Таганці.

У листопаді 1989 — грудні 1991 року — міністр культури СРСР. У листопаді 1990 — березні 1991 року — член Президентської ради СРСР.

З 1992 року — президент Міжнародної асоціації сприяння культурі. З 1993 року — художній керівник театру «Співдружність акторів Таганки» в Москві.

Дружина: Жанна Болотова — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1985).

• 1964 — Застава Ілліча («Мені двадцять років») — Микола Фокін
• 1964 — Коли відлітають лелеки — Раду
• 1964 — Поки фронт в обороні — Бур'янов
• 1964 — П'ядь землі — поранений у плече солдат
• 1966 — Хлопчик і дівчинка — попутник з гітарою
• 1966 — Останній шахрай — Петя Дачников
• 1967 — Початок невідомого століття (кіноальманах) — людина з коровою
• 1967 — Пароль не потрібен — Василій Костянтинович Блюхер
• 1967 — Перший кур'єр — Яша-барончик, кримінальник з Молдаванки
• 1969 — Дворянське гніздо — Ситников
• 1969 — Директор — Олексій Зворикі
• 1969 — Золоті ворота — солдат Іван
• 1971 — Прийшов солдат з фронту — Микола Максимович Єгоров, голова колгоспу
• 1974 — Якщо хочеш бути щасливим — Андрій Родіонов
• 1975 — Вони воювали за Батьківщину — Голощоков, лейтенант
• 1975 — Прошу слова — Сергій Уваров, чоловік Єлизавети Андріївни
• 1976 — Підранки — Григорій Альбертович Криворучко, вихователь в інтернаті
• 1988 — Заборонена зона — епізод

• 1976 — Підранки — Олексій Бартенєв
• 1977 — У зоні особливої уваги — прапорщик Волентір
• 1980 — З життя відпочивальників — Олексій Сергійович Павлищев
• 1982—1988 — В. І. Ленін. Сторінки життя (документальний) — Ленін
• 1983 — І життя, і сльози, і любов — Павло Андрійович Крупенін
• 2009 — Ісаєв — від автора
• 2013 — Ку! Кін-дза-дза (анімаційний) — Чижов

• 1968 — Настасья і Хомко (короткометражний)
• 1971 — Прийшов солдат з фронту
• 1974 — Якщо хочеш бути щасливим
• 1976 — Підранки
• 1980 — З життя відпочивальників
• 1983 — І життя, і сльози, і любов
• 1988 — Заборонена зона

• 1971 — Прийшов солдат з фронту
• 1974 — Якщо хочеш бути щасливим
• 1976 — Підранки
• 1980 — З життя відпочивальників
• 1983 — І життя, і сльози, і любов
• 1988 — Заборонена зона

• Премія Ленінського комсомолу (1972)
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1973)
• Заслужений артист РРФСР (1974)
• Народний артист РРФСР (1985)
• Кавалер ордену Мистецтв і літератури (1990, Франція)
• Національна премія «Імперська культура» імені Едуарда Володіна (2014)
• Орден Дружби (22.08.2015) (Російська Федерація)

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

• Умер народный артист РСФСР Николай Губенко /РБК, 16.08.2020/ [Архівовано 28 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Особистий сайт [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]