Гілка — Вікіпедія

Гілка

Гілка у Вікісховищі

Гі́лка, або галу́зка^[1] — невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини, укритий листям, квітками^[2]; пряма, що з'єднує листя та верхівку дерева на різних ієрархічних рівнях класифікації^[3].

Гілле́ю, галу́зою чи су́ком називають великий відросток од стовбура дерева або чагарника, що розгалужується на менші відростки — гілки, віти^[4][5][6].

«Гілка» вживається і в переносному значенні: «гілка програми», «гілка галактики» тощо, — у розумінні якогось варіанту чи відгалуження. Так само, на позначення певної ділянки виробництва, науки і т. ін., вживається термін «галузь»^[7], а в значенні «залізнична колія, відгалужена від основної колії» — слова «вітка», «гілка».

Слова «гілка» та «галузка» пов'язані з прасл. golъ («голий»), але з різним ступенем чергування:

• псл. golь, golъka — первісно «голий прут», пізніше «гілка»; споріднене з вірм. kołr («гілка, сук»)^[8];
• псл. (пн.) *galǫzь, *galǫza; порівн. діал. рос. га́лызь («дерево для вимощування грузьких доріг»), пол. gałąź («гілляка»), словац. і чеськ. haluz, в.-луж. hałuza, н.-луж. gałuz («тс.»)^[9].

Синоніми «віта», «вітка», рідше «віть»^[10][11][12], походять од псл. větь, větvь, vitь, що сходить до іє. *uei-t-, *uoi-t- («прут, лоза»), похідного від *uеі- («вити, крутити»)^[13].

Західне діал. «кона́р» (груба гілка, що росте від стовбура)^[14] походить із псл. [konarъ], очевидно, пов'язаного з *kъnъ («обрубаний стовбур дерева»)^[15].

Гілля дерев посідало значне місце в культурному житті людини. Як дерево в народному сприйманні вважалося символом роду чи родини, так галузка — символом члена роду: «Молоду галузку пригинай, бо старої не пригнеш», себто — вчи людину замолоду, бо стару вже пізно вчити.

Гілки були елементом деяких обрядів. Згідно з загальним правилом магічного світогляду, що частина заступає ціле, вітка часто виступає як символ усього дерева і вживається в обрядах у такому значенні. Так, під час традиційного українського весілля на стіл ставили гільце — гілку листяного або хвойного дерева, прикрашену квітами, ягодами, колосками.

Іноді віти, що їх дерево простягає в усі сторони, служили за символ рук:

Ой на річці, на Дунаю, Там липонька потопає, Та поверх гілочка випливає, Вона дубочка прикликає: — Та подай, дубочку, хоч гілочку! — Та нехай тобі кленок дає, Що він із тобою вірно живе...

Григорій Сковорода в одному зі своїх віршів писав так:

Буйні вітри повівають, Руки явору ламають...

Це, ймовірно, перефразування відомої пісні:

Ой, не стій, явір над водою, Де вода корінь підмиває, Де вітер гілля ламає...

У народній символіці галузка була також символом справи, пригоди: «У велике галуззя зайшов» — казали про людину, що надто ускладнювала ситуацію. «Якої собі галузі шукаєш?» — тобто якої лихої пригоди. Тут гілка фігурує еліптично в значенні приладу, на якому можна повіситися^[16].

• 
  Гілки верби плакучої
• 
  Гілка, підв'язана мотузкою
• 
  Галузки на дереві у хребті Караванке, Австрія
• 
  Гілки дерев у Конарах, Польща
• 
  Покручене галуззя в парку Емірґан, Стамбул
• 
  Гілля дерев у Тенерифе, Іспанія
• 
  Гілка сосни остистої у Снейк Рейндж, Невада
• 
  Гілка будлеї мінливої
• 
  Галузка дубу найгострішого (Quercus acutissima) в Порто, Португалія
• 
  Гілка нектарину
• 
  Галузка ялівцю скельного (Juniperus scopulorum)
• 
  Гілка кошачого кігтя (Acacia greggii) в Лас-Вегасі
• 
  Гілка акації червоної (Vachellia seyal) у Баден-Вюртемберзі, Німеччина
• 
  Гілка акації (Vachellia constricta) в Лас-Вегасі
• 
  Галузка черешні в Парижі
• 
  Гілка пасліна червоно-колючкового (Solanum pyracanthum) у Крефельді, Німеччина
• 
  Гілка сосни скрученої в Північній Дакоті
• 
  Сучок верби в м. Бехтелсвілл, Пенсільванія
• 
  Галузка сосни турецької в Афінах
• 
  Гілля баньяна в Колкаті, Індія
• 
  Гілки сейби розкішної в м. Росаріо, Аргентина
• 
  Віти, вкриті памолоддю
• 
  Гілля сосни звичайної, вигляд знизу

• Дерево
• Кора
• Крона
• Корінь
• Листя

Інші значення:

• Форк

• А. О. Слюсарев, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін. «Біологія: навчальний посібник». Пер. з рос. та ред. В. О. Мотузного. 2-ге вид. Київ: Вища школа, 1999.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Branches