Магічне мислення — Вікіпедія

Магічне мислення — форма мислення, в якому причинно-наслідкові зв'язки встановлюються на основі віри в тотожність психічної та символічної діяльності з реальною фізичною діяльністю за впливом на світ.

Магічне мислення виражено проявляється на первісних етапах розвитку людського суспільства, а також є нормальною стадією розвитку психіки дитини у віці 3-5 років. У дорослих людей сучасності магічне мислення проявляється такою мірою, щоб суттєво змінювати їхню поведінку, при низці психічних розладів^[1][2].

Для суб'єкта магічного мислення світ уявляється наповненим невидимими зв'язками, котрі людина здатна використовувати. Магічному мисленню притаманне ототожнення знака і того, що він означає. Звідси віра в можливість впливу на об'єкти шляхом певних маніпуляцій із їхніми знаками — малюнками, фігурками, візуально подібними предметами; спричинення явищ шляхом їхньої імітації. За такого мислення також вважається, що об'єкти, будь то речі чи живі істоти, зберігають між собою тривалий зв'язок на відстані після того, як перебували в тісному контакті, переймають властивості одні одних. Таким чином вони стають «благословенними» чи «проклятими»^[3][4].

На думку засновника психоаналізу Зігмунда Фрейда, віра у всемогутність думки була притаманною для первісних суспільств та лежала в основі розвитку анімізму, магії, релігії і народних забобонів та, можливо, мистецтва.^[5] Нині елементи магічного мислення можна зустріти в примітивних суспільствах, які зберігають вірність традиційним віруванням і, можливо, зберегли характерні риси моделі мислення первісних людей.^[2]

Згідно з такими уявленнями, виконання ритуалів як, молитви або жертвоприношення, чи дотримання табу здатне призвести до певних бажаних результатів як винагорода чи компенсація та зусилля. Так, наприклад, викликання дощу може здійснюватися завдяки своєрідній його імітації — сечовипускання чи наслідування грозі (людина дує, імітуючи вітер чи б'є в барабан, імітуючи грозу), а заклинання родючості — демонстрацією статевого акту; таким чином, наче відбувається «гра в дощ» чи подається «приклад родючості», причому телепатія та всемогутність думок уявляється як звичне явище. Рано чи пізно, дощ піде, а земля вродить і це буде сприйматися як досягнення за допомогою ритуалів.

У деяких частинах Яви, коли наближається час цвітіння рису, селянин і селянка йдуть вночі в поля, щоб спонукати рис до родючості прикладом, який вони йому подають. <…> Якщо мисливець-гіляк переслідує в лісі дичину, то його дітям, які залишилися вдома, заборонено робити креслення на дереві або на піску. В іншому випадку сліди в густому лісі можуть так само сплутатися, як лінії малюнка, і таким чином мисливець не знайде дороги додому.

Зігмунд Фрейд. «Тотем і табу». 1913

Одним із найяскравіших проявів магічного мислення в сучасності став так званий карго-культ (англ. cargo cult — поклоніння вантажу), що був поширений в XX ст. серед населення деяких меланезійських островів. У культах карго вірять, що західні товари (карго, англ. cargo — вантаж) створені духами предків і призначені для меланезійського народу. Вважається, що білі люди нечесним шляхом отримали контроль над цими предметами. У культах карго проводяться ритуали, схожі на дії білих людей, щоб цих предметів стало більше.

У найвідоміших культах, щоб отримати карґо і побачити падаючі парашути, літаки чи кораблі, остров'яни імітували дії солдатів, моряків і льотчиків. Вони робили навушники з дерева і прикладали їх до вух в побудованих з дерева контрольно-диспетчерських вежах, зображували сигнали посадки на збудованій з дерева злітно-посадковій смузі, запалювали смолоскипи для освітлення цих смуг і маяків, будували з дерева літаки у натуральний розмір. Прихильники культу вірили, що іноземці мали особливий зв'язок зі своїми предками, які були єдиними істотами, хто міг виробляти такі багатства. Врешті-решт, оскільки це не призвело до повернення божественних літаків з дивовижним вантажем, вони повністю відмовилися від своїх колишніх релігійних поглядів, що існували до війни, і стали більш ретельно поклонятися аеродромам і літакам.^[6]

Магічне мислення саме по собі може розглядатися як нормальний етап розвитку дитячої психіки, впродовж якого дитина вірить, що її бажання, надії та думки є причинами тих подій, які відбуваються з нею та навколишнім світом.^[1] Багато дослідників вважає, що власне «я» та навколишній світ для малих дітей нерозривно пов'язані. Якщо дитині холодно чи вона хоче їсти, а батьки задовольняють її потреби, то складається враження, що це результат її думок та бажань. Пізніше дитина вірить у всемогутність своїх матері та батька, але в ході дорослішання розуміє, що й вони не всемогутні. (див. напр. Санта-Клаус).

В той же час, впевненість дорослої людини в те, що дійсність навколо неї є наслідком її бажань, фантазій, думок, сновидінь, отже всемогутність її думок («матеріальність думки»), є інфантилізмом чи патологією, що може свідчити про ряд невротичних захворювань.^[7] При психічних захворюваннях магічне мислення може з'явитися навіть у тих пацієнтів, які раніше вважали його примітивним архаїчним пережитком.

Причинами віри у всемогутність думки деякі психологи вважають заперечення дійсності, необхідність психологічного захисту в умовах тривоги чи невпевненості, коли людина не може впоратися з ними іншим шляхом; в таких людей воно може співіснувати з більш досконалими та складними формами мислення і використовується лише у вищеозначених умовах.^[2]

Згідно з Фройдом, деякі невротики старанно уникають певних неприйнятних для себе думок, які, на їхню думку, можуть призвести до якихось неприємних наслідків у реальному світі, як хвороба чи смерть («пристріт»). Фройд наводить приклад жінки, яка потай від себе бажає смерті чоловіка, але підсвідомо витісняє ці бажання. За асоціацією ці витіснені думки забарвлюють суміжні. Одного разу жінка вимагає, щоб чоловік викинув наточену в крамниці цирульника бритву

Оскільки вона відкрила, що поряд з названою ним крамницею знаходиться склад трун, траурного приладдя тощо. Завдяки згаданому наміру його бритва вступила в нерозривний зв'язок з її думкою про смерть. Можна бути впевненим, що, і не відкривши такого сусідства, хвора все одно повернулася б додому із забороною використовувати бритву, тому що для цього було б цілком достатньо, щоб вона на шляху до крамниці зустріла катафалк, якусь людину в траурному одязі або жінку з похоронним вінком. Сітка умов була досить широко розкинута, щоб у будь-якому разі зловити здобич. Справжньою причиною заборони користуватися бритвою … була, зрозуміло, її протидія забарвленому в приємне почуття уявленню, що її чоловік може перерізати собі горло відточеною бритвою.

Зиґмунд Фройд. «Тотем і табу». 1913

Судячи з усього, характерні особливості магічного мислення в ранньому віці дітей, первісних народів та сучасних його носіїв (примітивних народностей, неосвічених чи психічно хворих людей) є доволі схожими, а інколи й ідентичними. Поки що не існує спільної думки серед спеціалістів стосовно причин такого явища, деякі психологи вважають магічне мислення первісним етапом становлення структур мислення людини, яке з ходом соціальної еволюції та розвитком цивілізації було, в основному, витіснене більш досконалими формами мислення (наприклад, раціональний метод); таким чином, це може пояснювати проходження дітьми 3-4 років стадії магічного мислення, а також повернення деяких хворих на більш ранній філогенетично — дитячий чи архаїчним тип мислення при певних захворюваннях. Інші вважають, що в результаті хвороби, деформація психіки відбувається таким чином, що нові ментальні структури просто якісно подібні до магічного мислення.^[2]

• Магія
• Тотемізм
• Анімізм

• Магическое мышление — Энциклопедия заблуждений [Архівовано 29 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Магическое мышление: материализуются ли наши мысли?(рос.)
• Magical Thinking на Psychology Today.(англ.)
• Magical Thinking in Complementary and Alternative Medicine — Phillips Stevens, Jr.(англ.)
• Magical Thinking [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] на Skeptic's Dictionary.(англ.)

• Зігмунд Фрейд. Тотем і табу. 1913
• Зігмунд Фрейд. Заметки о случае невроза навязчивости. 1909
• Зігмунд Фрейд. Анимизм, магия и всемогущество мыслей. 1912
• Hood, Bruce. SuperSense: Why We Believe in the Unbelievable. HarperOne. 2009. ISBN 978-0-06-145264-2
• Hutson, Matthew. «The 7 Laws of Magical Thinking: How Irrational Beliefs Keep Us Happy, Healthy, and Sane». Hudson Street Press. 2012. ISBN 978-1-59463-087-3
• Serban, George. The Tyranny of Magical Thinking. E. P. Dutton Inc., New York 1982. ISBN 0-525-24140-X This work discusses how and why the magical thinking of childhood can carry into adulthood, causing various maladaptions and psychopathologies.
• Vyse, Stuart. Believing in Magic: The Psychology of Superstition. Oxford University Press. 1997. ISBN 978-0-19-513634-0