Гіпсування — Вікіпедія

Гіпсування — це внесення гіпсу з метою хімічної меліорації солонцюватих і солончакуватих ґрунтів [1], які мають велику частку натрію у ґрунтовому вбирному комплексі (ҐВК) і лужну реакцію. Гіпсування ґрунтів проводять при вмісті увібраного натрію понад 5 % від ємності вбирання (ЄКО). Крім гіпсу та фосфогіпсу , для меліорації солонців застосовують сірку, сірчану кислоту, залізний купорос, пірит та інші меліоранти. Ефект гіпсування ґрунтується на заміщенні в ґрунтовому вбирному комплексі натрію на кальцій з послідуючим вимиванням новоутвореного сульфату натрію з коренемісного шару[2].
Реакція відбувається за такою схемою: [ҐКВК]2Nа+ + СаSО4 → [ҐКВК]Са2+ + Na2SO4.
- ↑ Охорона ґрунтів і відтворення їх родючості: навч. посібник / [Забалуєв В. О., Балаєв А. Д., Тараріко О. Г., Тихоненко Д. Г., Дегтярьов В. В., Тонха О. Л., Піковська О. В., Гавва Д. В. Жернова О. С., Козлова О. І.]. — Вид. 2-гє (змін. і доповн.) / за ред. д-рів с.-г. н, проф. В. О. Забалуєва та В. В. Дегтярьова. — Х.: Стильиздат, 2017—348 с.
- ↑ Практикум з ґрунтознавства: навч. посібник /за ред. Д. Г. Тихоненка і В. В. Дегтярьова. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 448 с.