Десятерик Дмитро Валентинович — Вікіпедія

Дмитро Валентинович Десятерик
Народився17 січня 1964(1964-01-17) (60 років)
місто Дніпро
ГромадянствоУкраїна Україна
НаціональністьУкраїна Україна
Діяльністькінокритик, журналіст
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Знання мовукраїнська
ЧленствоЄвропейська кіноакадемія[1]

Дмитро Валентинович Десятерик (17 січня 1964, місто Дніпро) — український кіно- і театральний критик.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Дніпрі (тоді – Дніпропетровськ). Навчався в Дніпропетровському гірничому інституті, звідки був відрахований у 1983  за «порушення статуту ВЛКСМ». Засновник, редактор і головний автор самвидавчого рок-журналу «Воляпюк» (виходив у Дніпропетровську в 1987-88) Переїхав до Києва в 1990. Закінчив з червоним дипломом театральний факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (кафедра театрознавства, 1999). Упорядник і автор більшості статей у книзі «Альтернативна культура. Енциклопедія» (Москва, «Ультракультура», 2005). Кілька прозових мініатюр опубліковані у збірнику «Дуже короткі тексти» (Москва, НЛО, 2000). Есей  «Десять кроків по колу» надрукований у збірці «Про що він мовчить» (Київ, Creative Women Publishing, 2022).[2]

У 1999-2022 – кореспондент відділу культури щоденної всеукраїнської газети «День». Наразі – постійний автор видань «Детектор медіа», Bird In Flight (обидва – Україна), «Наше Слово» (Варшава, Польща), Current Time (Прага, Чехія). Автор рецензій, есеїв, фестивальних оглядів, численних інтерв'ю з кінорежисерами, акторами, художниками, літераторами, зокрема Майком Лі, Ульріхом Зайдлем, Кірою Муратовою, Марією Гофштаттер, Мирославом Слабошпицьким, Олегом Сенцовим, Наталією Ворожбит, Іриною Цілик, Антоніо Лукічем, Сергієм Жаданом, Юрієм Андруховичем, Тарасом Прохаськом, Матвієм Вайсбергом, Олександром Гляделовим, Олександром Животковим, Оленою Придуваловою тощо. Окремі публікації перекладені англійською, чеською та італійською.

Є членом Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI), Європейської та Української кіноакадемій, Спілки кінокритиків України, експертом Українського культурного фонду. Член журі кінофестивалю «Відкрита ніч» (2002). У 2015-2021 Дмитро Десятерик був членом Українського Оскарівського комітету.[3][4] У 2013 входив у склад журі FIPRESCI 43 Міжнародного кінофестивалю «Молодість», у 2016 – в склад журі FIPRESCI 10 Одеського міжнародного кінофестивалю.[5] У серпні 2015 кандидатуру Десятерика схвалено для участі у журі FIPRESCI 39 Монреальського фестивалю світового кіно, отже він став першим українцем-членом журі в історії цього кінофоруму.[6] За словами Дмитра, свою роботу в журі він присвятив Олегу Сенцову та Олександру Кольченку.[7]

Працював над створенням артенциклопедії «UKRAINE. THE BEST. Культурний простір від А до Я», до якої увійшли 123 діячі культури України. Ця енциклопедія завоювала звання «Найкраща книга року» 23-го «Форуму видавців» у 2016.

Також у 2022 Дмитро Десятерик, Олена Рубашевська  та Олександр Гусєв стали першими українцями, що голосуватли на кінопремії «Золотий глобус». У 2023 Десятерик переобраний для голосування на «Золотому глобусі» в статусі international voter.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2020 році став лавреатом Премії ім. Джеймса Мейса.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Academy welcomes 462 new members — 2023.
  2. ↑ Про що він мовчить - Creative Women Publishing (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  3. ↑ МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ укладений між Національною спілкою кінематографістів України, Державним агентством України з питань кіно, Громадською організацією «Асоціація продюсерів України». Асоціація продюсерів України. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  4. ↑ Американська кіноакадемія підтвердила повноваження Українського Оскарівського комітету [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Kinokolo, 12.08.2016
  5. ↑ Dmytro Desiateryk. Film Critic, Ukraine. FIPRESCI. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  6. ↑ Перший українець в журі Монреальського кінофесту присвятив свою роботу Сенцову і Кольченку. «9 канал». Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  7. ↑ «Монреаль: нерівно, нервово, актуально». Кореспондент «Дня» — про Монреальський кінофестиваль і свій досвід роботи на ньому як члена журі. «День». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 3 вересня 2017.
  8. ↑ Оглядач «Дня» став лауреатом премії імені Джеймса Мейса. detector.media (укр.). 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Десятерик_Дмитро_Валентинович&oldid=44051104