Дженніфер Гарнер — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарнер.
Дженніфер Гарнер
Ім'я при народженніJennifer Anne Garner
Народилася17 квітня 1972(1972-04-17) (52 роки)
Х’юстон, Техас, США
Громадянство США
Релігіяметодизм
Діяльністьтелеакторка, кінопродюсерка, кінорежисерка, акторка театру, кіноакторка
Alma materGeorge Washington High Schoold і Denison Universityd
Роки діяльності1995 —
ПартіяДемократична партія США
ЧоловікСкотт Фолі (2000—2004)
Бен Аффлек (2005—2018)
ДітиViolet Affleckd, Seraphina Affleckd і Sam Affleckd
БатькиWilliam John Garnerd
Patricia Ann Englishd[3]
IMDbID 0004950
Нагороди та премії
CMNS: Дженніфер Гарнер у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Дже́нніфер Енн Га́рнер (англ. Jennifer Anne Garner; нар. 17 квітня 1972(19720417), Х'юстон, США) — американська акторка та продюсер. Лауреат премій «Золотий глобус» (2001), «Сатурн» (2003) та Гільдії кіноакторів США (2004).

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Народилася 17 квітня 1972 року в місті Х'юстон (штат Техас), але у віці 3-х років переїхала з сім'єю до Чарльстона (штат Західна Вірджинія). Її батько, Вільям Джон Гарнер, працював інженером-хіміком в корпорації Union Carbide, а мати, Патрісія Енн Інгліш, була домогосподаркою (згодом вчителювала і викладала англійську мову в місцевому коледжі). Дженніфер була середньою дитиною в сім'ю (вона має старшу сестру Меліссу Гарнер Вайлі і молодшу сестру Сюзанну Кей Гарнер Карпентер). Дженніфер назвала себе «типовою середньою дитиною, яка прагнула вирізнити себе в порівнянні з досконалою старшою сестрою».[5]

Назвала свою сім'ю доволі консервативною. Маленькою, Дженніфер відвідувала з родиною церкву в неділю та біблійну школу.[6] У підлітковому віці їй та сестрам батько не дозволяв наносити макіяж, фарбувати нігті, проколювати вуха, фарбувати волосся тощо.[7]

Дитиною відвідувала середню школу Джорджа Вашингтона в Чарльстоні.[8] Після закінчення школи Гарнер, у 1990 році, вступила в університет Денісон (у місті Гранвіль, штат Огайо). Спочатку вона вступила на факультет хімії, проте згодом записалась в акторський клас, після чого вона змінила факультет і вступила на театральну драматургію. На думку акторки, її любов до гри та театру виникла в дитинстві. Коли вони з мамою читали ролі в книжці, через що Гарнер «могла відчувати себе іншої людиною». Проте вона ніколи не думала, що це вийде за межі хобі, адже вона також любила і науку.[9] Осінній семестр 1993 року вона навчалась у Національному театральному інституті при Театральному центрі Юджина О'Ніла у Вотерфорді, штат Коннектикут. Під час літніх канікул у коледжі вона грала в «літньому театрі».[10] У 1994 році майбутня акторка отримала бакалавра театрального мистецтва.[11]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1990-ті: перші кар'єрні кроки та дебют на телеекранах

[ред. | ред. код]

Студенткою, Гарнер, крім виступів у літньому театрі, також продавала там квитки, будувала декорації, створювала костюми та прибирала.[12] Ще вона їздила по різних театрах, театральних фестивалях для участі у виставах та для роботи. Вона працювала в театрі Тімбер-Лейк у Маунт-Керроллі, штат Іллінойс у 1992 році. В театрі Барн в Августі (штат Мічиган) у 1993 році. На Шекспірівському фестивалі Джорджії в Атланті (штат Джорджія) у 1994.[13]

У 1995 році Гарнер переїхала у Нью-Йорк.[14] В перший рік у місті майбутня акторка влаштувалась дублеркою в театральній виставі і заробляла $150 на тиждень.[15]

Перша поява Дженніфер Гарнер на телеекранах відбулась в міні-серіалі «Зоя» (1995).[16]. Крім цього, у 1996 році вона з'явилась ще в 2 міні-серіалах, в незалежному короткометражному кіно та телевізійних юридичних драмах «Закон і порядок». У 1997 році Гарнер переїхала у Лос-Анджелес. Там вона отримала свою першу головну роль у телевізійному вестерні «Rose Hill» (1997). З 1997 до 1999 року включно акторка зіграла лише незначні епізодичні ролі в 11 серіалах та фільмах.[17]

2000-ті: прорив у кар'єрі та підкорення Голлівуду

[ред. | ред. код]

У 2000 році Гарнер вперше з'явилась в доволі успішному фільмі — в голлівудській комедії «Чувак, де моя машина?» разом з Ештоном Кетчером. У 2001 році акторка зіграла декілька епізодичних ролей: разом зі своїм чоловіком Скоттом Фолі в драмі «Час крадіжки» і роль медсестри у військовій драмі «Перл-Гарбор» . З 2001 до 2006 року акторка грала головну роль в шпигунському серіалі-трилері «Псевдонім (Alias)» (протягом усіх 5 сезонів).[17] За цей час її зарплатня зросла від початкових 40 тис. доларів за серію до 150 тис. доларів.[18] За свою роль акторка отримала премію Гільдії кіноакторів за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі, премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у серіалі (і 3 номінації «Глобус»), а також отримала чотири номінації на премію «Еммі Праймтайм» за найкращу жіночу роль.[19]

Поки тривав показ серіалу «Псевдонім», Стівен Спілберг запропонував Гарнер роль у фільмі «Впіймай мене, якщо зможеш». Режисер був переконаний, що «Гарнер стане наступною суперзіркою»[20].

Під час зйомок і показу серіалу, акторка знялась ще в одній стрічці — супер-геройському фільмі від Marvel Studios «Шибайголова», де вона зіграла Електру. Для цієї ролі вона 6 тижнів тренувалась і вчилась бойовим мистецтвам.[21]. Також у 2003 році Гарнер озвучила саму себе в епізоді «Сімпсонів». У 2004 отримала свою першу головну роль у фільмі: в романтичній комедії «Із 13 в 30». Вона зіграла дівчинку-підлітка, яка зранку після 13-го дня народження прокинулась у тілі себе, але 30-річної. У 2005 році акторка повторила свою роль Електри, але вже у повноцінному фільмі про цю героїню, проте фільм не отримав очікуваного успіху.[17]

У грудні 2005 року акторка народила доньку[22], тому до кар'єри повернулась в 2007 році. Першою її роллю була роль другого плану в фільмі «Джуно» (Гарнер зіграла майбутню нерідну матір Ванессу). Фільм отримав схвальні відгуки. Зокрема, Кайл Бьюкенен з журналу New York Magazine у своїй рецензії написав: «Сценарист Діабло Коді та режисер Джейсон Райтман майстерно використали вроджену людяність Гарнер як козир фільму»[23]. Критикиня Ліза Шварцбаум з Entertainment Weekly в рецензії на фільм зауважила, що «Гарнер ще ніколи не була милішою та симпатичнішою, ніж в цьому фільмі».[24] За цю роль акторка була номінована на 5 кінопремій[25].

Того ж року Дженніфер Гарнер зіграла спецагентку ФБР у фільмі «Королівство»(2007). Під час зйомок фільму акторка годувала дитину. Від виснаження і спеки Гарнер під час зйомок отримала тепловий удар.[26]

У листопаді 2007 — січні 2008 року Гарнер грала Роксану в постановці «Сірано де Бержерак» (у театрі Річарда Роджерса на Бродвеї).[27] Готуючись до ролі, Гарнер багато працювала з вчителем вокалу, брала уроки хореографії та французької мови.[28] Театральні критики позитивно відгукнулись про виступ акторки.[29][30] Вистава була записана та демонструвалась на американському телеканалі PBS у 2008 році.[31]

У 2009 році Гарнер з'явилась у двох романтичних комедіях. Перша — «Привиди колишніх подружок», де вона зіграла головну роль разом з Меттью Мак-Конагей. Фільм отримав посередні відгуки глядачів та критиків. Зокрема, на сайті Rotten Tomatoes стрічка отримала «гнилий помідор» від критиків — рейтинг 28 % зі 100 %. Від глядачів відгуки і рейтинг був трохи кращий — 40 % зі 100 %.[32] Друга комедія 2009 року з участю Гарнер — «Винахід брехні». Цю стрічки критики оцінили трохи краще, ніж попередній фільм з участю акторки. Зокрема, критики зауважили, що «Гарнер знову довела, яка вона запаморочлива у комедіях»[33] та те, що «Дженніфер Гарнер ніколи не була кращою на екрані».[34]

2010-ті: ролі матерів та сімейні фільми

[ред. | ред. код]

На початку 2010-х у акторки був спад кар'єри і участь у не дуже вдалих фільмах. Зокрема, у 2010 Гарнер зіграла у фільмі День Святого Валентина. Хоч фільм отримав негативну реакцію критиків (за відгуками критиків фільм має «гнилий помідор» на сайті оцінок Rotten Tomatoes і рейтинг 18 %)[35], проте стрічка більш ніж окупилась. Світові касові збори склали понад 212 млн доларів.[36]

Дженніфер Гарнер на TIFF в 2011

У 2011 акторка з'явилась ще в одному невдалому фільмі — «Артур». Фільм провалився і в прокаті, і по відгуках критиків та глядачів.[37]

У 2012 вийшов трохи успішніший фільм з участю Гарнер — драма «Дивне життя Тімоті Гріна». [38] В цьому фільмі акторка вперше зіграла роль матері. Саме переконливість Гарнер у ролі мами відзначили критики.[39]

Ще один не дуже успішний фільм з Гарнер, який також вийшов у 2012 році — «Масло». В цій комедії акторка зіграла надмірно конкурентну та амбітну жінку, яка брала участь у місцевому конкурсі скульптур з масла у маленькому містечку Айова. І хоч фільм отримав неоднозначні відгуки критиків, проте стосовно ролі Гарнер вони відгукувались переважно позитивно. Наприклад, Пітер Дебрюж з Variety зауважив, що це "найкраще використання комедійного таланту Дженніфер Гарнер на великому екрані з часів фільму «З 13 в 30».[40]

У 2013 Гарнер знову зіграла разом з актором Меттью Мак-Конагей. Цього разу — в драмі «Далласький клуб покупців». Акторка зіграла другорядну роль лікарки, яка лікує хворих на СНІД у Техасі в середині 1980-х років. Фільм отримав дуже схвальні відгуки кінокритиків та високий рейтинг від глядачів — на сервісі оцінки Rotten Tomatoes стрічка отримала рейтинг 92 % зі 100 % від критиків, і 91 % — від глядачів.[41] Високими були і касові збори, фільм в 11 разів окупив свій бюджет.[42] Акторка отримала номінацію на премію Гільдії кіноакторів і премії CinEuphoria Awards.[43]

Девід Едельштейн з журналу New York Magazine сказав: «Це не дуже вдала роль, але я дійшов до того, що радий бачити Гарнер у чому завгодно. Вона не здатна на фальш" [44]. Також у 2013 році Гарнер стала першою зірковою представницею італійського модного бренду Max Mara [45].

У 2014 році Гарнер знялася у спортивній драмі «День драфту» в ролі вигаданого аналітика ліміту зарплат команди «Клівленд Браунс». Критика сприйняла фільм неоднозначно, і Мік ЛаСалл з The San Francisco Chronicle, описуючи її роль, зауважив: «Це не така вже й велика роль, але вона дуже мила в ній. Можливо, колись хтось дасть Гарнер шанс бути кимось іншим, а не просто ідеально милою" [46]. Гарнер також знялася разом зі Стівом Кареллом в екранізації популярної дитячої книги “Александр і жахливий, жахливий, поганий, дуже поганий день” 2014 року, зігравши роль матері головного героя. Фільм зібрав 101 мільйон доларів у світовому прокаті [47], - зазначає Сенді Ангуло Чен з Washington Post: «Гарнер, яка вже давно опанувала мистецтво грати заклопотаних і перевантажених роботою мам, приємно виснажена"[47][48].

Іншою її роллю в 2014 році стала роль матері, яка надмірно опікується дітьми, у драмі “Чоловіки, жінки і діти” режисера Джейсона Райтмана з Розмарі Девітт, Джуді Грір, Діном Норрісом і Адамом Сендлером у головних ролях. Фільм зібрав 2,2 мільйона доларів у світовому прокаті,[49] а Крістофер Орр з «The Atlantic» сказав: «Гарнер робить те, що потрібно: «Гарнер робить все, що може в ролі пекельної мами-шпигунки, але, зрештою, це не так вже й багато. Роль схожа на карикатуру на її гру в «Юноні», за винятком остаточної (і важливої) спокути" [50]. Наприкінці 2014 року компанія Capital One підписала Гарнер, як представника своєї кредитної картки Capital One Venture Air Miles [51].

У 2015 році вона знялась у фільмі «Денні Коллінз», драмі, натхненній реальною історією фолк-співака Стіва Тілстона, з Аль Пачіно та Аннет Бенінг у головних ролях, Гарнер зіграла другорядну роль дружини героя Боббі Каннавале. Фільм вийшов в обраних кінотеатрах і був тепло прийнятий критиками; Стефані Меррі з The Washington Post відчула, що Гарнер дала фільму «потужний поштовх емоцій» [52].

Дженніфер Гарнер 2018 рік

2016 року Гарнер з'явилася в християнській драмі «Чудеса з небес», зігравши матір молодої дівчини, яка була на межі життя і смерті, а згодом вилікувалася від невиліковної хвороби. Фільм зібрав 73,9 мільйона доларів у світовому прокаті[53] і отримав загалом змішані відгуки від критиків, які вважали, що він «максимально використовує видатну гру Гарнер» [54]. Кен Яворовскі з The New York Times похвалив «віддану» і «сердечну» гру,[55] а Найджел Сміт з The Guardian визнав «її тонко виконану роботу . . надзвичайно ефективною» у фільмі, який в іншому випадку є “грубо маніпулятивним” [56]. Також у 2016 році Гарнер знялася в комедії “Дев'ять життів”, яка отримала високу оцінку критиків, зігравши другу дружину батька-трудоголіка, який зациклився на новому коті своєї доньки. Гарнер зіграла епізодичну роль у фільмі «Нестерпні леді» (2016).

Гарнер з'явилася в драмі «У всьому винен єнот», прем'єра якої відбулася на TIFF і вийшла в прокат у травні 2017 році[57] Також у 2017 році вона знялася у фільмі «Племена Палос Вердес» і в режисерському дебюті подруги Джуді Грір «Подія монументального масштабу» [58]. 2018 року вона знялася у фільмі «З любов'ю, Саймон», екранізації роману для юнацтва Саймон і програма Homo sapiens [59]. Того ж року Гарнер озвучила роль Мами Лами для оригінального анімаційного дошкільного серіалу Netflix «Лама Лама», а також виконала головну роль у бойовику-помсті «М'ята», який вийшов на екрани 7 вересня [60].

У серпні 2018 року Гарнер була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави[61]. Variety похвалив її «променисту привабливість» і сказав, що вона поступається лише Тому Хенксу [62]. Також у 2018 році вона отримала головну роль у комедійному серіалі HBO «Кемпінг», який був заснований на однойменному британському телесеріалі.

2020-ті

[ред. | ред. код]

У 2020 році Гарнер зіграла головну роль у комедійному мінісеріалі Quibi «Домашнє кіно: Принцеса-наречена», «фанатське» відтворення однойменного фільму 1987 року, знятого в соціальній ізоляції під час пандемії COVID-19. Знятий у навмисно саморобній манері, він був створений для збору коштів для World Central Kitchen [63]. Вона також продюсувала та зіграла головну роль у сімейній комедії Netflix "День «Так»" режисера Мігеля Артети, що вийшла на екрани в березні 2021 року [64][65].

У 2022 році Гарнер знялася в науково-фантастичному бойовику «Проєкт Адам», який возз'єднав її з Марком Руффало, який знімався у фільмі «13, що йде на 30». Того ж року вона з'явилася в епізоді науково-фантастичного комедійного серіалу Upload на Amazon Prime Video.

У 2023 році вона з'явилася як постійна учасниця серіалу у відродженні ситкому Starz «Майстри вечірок» [66]. Того ж року Гарнер виступила виконавчим продюсером і зіграла роль Ханни Холл в обмеженому серіалі таємничої драми Apple TV+ «Останнє, що він мені сказав», заснованому на однойменному романі [67].

Гарнер зіграла роль Джесс Вокер у сімейній комедії «Сімейна підміна», яка вийшла на Netflix у листопаді 2023 року. Це сімейний фільм, заснований на книзі Bedtime for Mommy Емі Краус Розенталь. Сюжет зосереджений на родині, яка через космічну випадковість міняється тілами. Гарнер у цьому фільмі грає роль матері сім'ї, а її партнера, Білла Вокера, зіграв Ед Гелмс.[68]

Того ж року стало відомо, що Гарнер повернеться до ролі Електри Натчіос у фільмі про супергероїв кіновсесвіту Marvel «Дедпул і Росомаха», який вийшов на екрани 26 липня 2024 року [69].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Перший чоловік Дженніфер Гарнер — Скотт Фолі, з яким вони познайомились на знімальному майданчику під час роботи над серіалом «Фелісіті» (1998).[5] Пара побралася 19 жовтня 2000 року. Гарнер подала на розлучення у травні 2003 року. У офіційних документах акторка назвала причиною розірвання шлюбу «непримиренні розбіжності у поглядах». Згодом Фолі підтвердив, що не було жодної зради або інших стосунків, вони розлучились мирно і з обопільної згоди.[70] У березні 2004 подружжя офіційно оформило розлучення. З серпня 2003 року до середини 2004 року Гарнер зустрічалась зі своїм партнером по серіалу «Псевдонім» Майклом Вартаном.[71]

У середині 2004 року акторка почала зустрічатися з Беном Аффлеком. До цього вони мали лише дружні стосунки, адже разом грали у двох фільмах — у 2001 році в фільмі «Перл-Гарбор» і у 2003 в фільмі «Шибайголова». Після 9 місяців стосунків Аффлек зробив пропозицію Гарнер.[72] Вони побралися 29 червня 2005 року на Карибах. На весіллі були присутні лише 2 гостей: Віктор Гарбер, який проводив церемонію, і його чоловік Райнер Андрісен. Гарбер — колега Дженніфер, який у серіалі «Псевдонім» грав роль її батька. Для проведення церемонії шлюбу він отримав сертифікат в інтернеті.[73]

У шлюбі з Аффлеком акторка народила трьох дітей. Двох доньок Вайолет Енн Аффлек (1 грудня 2005 року)[22] і Серафіну Роуз Елізабет Аффлек (6 січня 2009 р.н.)[74] , а також сина Семюеля Гарнер Аффлека (у 2012 році)[75].

Після 10 років шлюбу подружжя оголосило про намір розлучитися (у червні 2015 року).[76] У квітні 2017 року вони разом подали юридичні документи, вимагаючи спільної фізичної та юридичної опіки над своїми дітьми.[77] Розлучення було офіційно завершено в жовтні 2018 р.[78] Гарнер підтримувала боротьбу Аффлека з алкоголізмом під час та після їхнього шлюбу.[79] Згодом Аффлек в інтерв'ю виданню The New York Times підтвердив, що його алкоголізм «створив ще більше проблем у шлюбі» і був однією з причин розлучення з Гарнер.[80]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Фільм Оригінальна назва Роль
Кінофільми
1997 За методом Гарма In Harm's Way Келлі
Розбираючи Гаррі Deconstructing Harry Жінка на ескалаторі
Площа Вашінгтона Washington Square Меріен Елмонд
Містер Магу Mr. Magoo Стейсі Сампанагодріта
1998 Дівчатка і хлопчики 1999 (Girls & Boys) Аннабель
2000 Де моя тачка, чувак? Dude, Where's My Car? Ванда
2001 Перл-Гарбор Pearl Harbor Сандра
Приземлення Ренні Rennie's Landing Кайлі Бредшоу
2002 Спіймай мене, якщо зможеш Catch Me If You Can Шеріл Ен
2003 Шибайголова Daredevil Електра Начос
2004 З 13 в 30 13 Going on 30 Дженні Рінк (у віці 30 років)
2005 Електра Elektra Електра Начос
2006 Злови і відпусти Catch and Release Грей
2007 Королівство The Kingdom Джанет Маєрс
Джуно Juno Ванесса Лорінґ
2009 Привиди колишніх подружок Ghosts of Girlfriends Past Дженні Перотті
Винахід брехні The Invention of Lying Анна
2010 День Святого Валентина Valentine's Day Джулія Фіцпатрік
2011 Артур, або Ідеальний мільйонер Arthur Сьюзен Джонсон
2012 Як по маслу Butter Лора Піклер
Дивне життя Тімоті Гріна The Odd Life of Timothy Green Сінді Грін
2013 Далласький клуб покупців Dallas Buyers Club Доктор Єва Сакс
2014 День драфту Draft Day Алі Паркер
2015 Денні Коллінз Danny Collins Саманта Лі Доннелі
2016 У всьому винен єнот Wakefield Діана Вейкфілд
2016 Чудеса з небес Miracles from Heaven Крісті Бім
2018 З любов'ю, Саймон Love, Simon Емілі Спір
2018 М'ята Peppermint Райлі Норт
2019 Диво-парк (мультфільм) Wonder Park Мама (голос)
2022 Проєкт Адам The Adam Project мати Адама
2024 Дедпул і Росомаха Deadpool & Wolverine Електра Начос
Телесеріали
1995 Зоя Zoya Саша
1996 Вогняний врожай Harvest of Fire Сара Троєр
Прогулянка мерця Dead Man's Walk Клара Форсайт
Правосуддя Свіфта Swift Justice Еллісон
Закон і порядок Law & Order Джейми
Спін-Сіті Spin City Бекі
1997 Гравець The Player Селія Левінсон
Роуз Хілл(інші мови) Rose Hill Мері Роуз Клейборн
1998 Інші видатні Significant Others Нелл Гленнон
Острів фантазій Fantasy Island дельфін Саллі
1998–2002 Фелісіті Felicity Ханна Бібб
1999 Паніка в Нью-Йорку Aftershock: Earthquake in New York Діана Агостіні
Облуда The Pretender Біллі Вон
1999–2001 Час твого життя Time of Your Life Ромі Салліван
2001–2006 Шпигунка Alias Сідні Брістов
2008 Видатні вистави Great Performances Роксана
2018 Camping Кетрін Максорлі-Джодель (8 епізодів)
2018–2019 Llama Llama (мультсеріал) Мама Лама (голос, основна роль)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140557156 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. ↑ а б Jennifer Garner: Spy Girl. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 13 серпня 2021.
  6. ↑ Jennifer Garner on her latest emotional role and keeping it professional as a mom, on and offscreen. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 13 серпня 2021.
  7. ↑ Jennifer Garner is Done with Diets & High-Maintenance Beauty. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  8. ↑ Garner happy to be home for holidays. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 13 серпня 2021.
  9. ↑ What's on Jennifer Garner's Bookshelf?. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  10. ↑ David Tennant Does a Podcast With Jennifer Garner. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  11. ↑ Did Jennifer Garner Go To College?. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  12. ↑ Jennifer Garner Was A Streaker In College. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 16 серпня 2021.
  13. ↑ PHOTOS: Before Arthur (And Before Ben): Jennifer Garner's Acting Debut!. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  14. ↑ Jennifer Garner interview: Still the girl next door. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  15. ↑ Jennifer Garner: Actress with the ex factor. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 16 серпня 2021.
  16. ↑ Zoya (1995 TV Movie) Full Cast. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  17. ↑ а б в Jennifer Garner Filmography. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  18. ↑ Jennifer Garner reups with Alias for $150K per ep. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  19. ↑ Alias (2001–2006) Awards. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  20. ↑ Catch Me If You Can : Production Notes. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  21. ↑ Electrifying lady: Garner discusses playing Elektra in 'Daredevil. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  22. ↑ а б Ben & Jen's Baby Violet Settles In. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2021.
  23. ↑ When Did Jennifer Garner Switch From Ass-Kicker to Maternal Figure?. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  24. ↑ Juno By Lisa Schwarzbaum. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  25. ↑ Juno 2007 Awards. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  26. ↑ Tragedy On Jennifer Garner Film Set. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
  27. ↑ Cyrano de Bergerac (Nov 01, 2007 - Jan 06, 2008). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  28. ↑ Alias: Roxane. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  29. ↑ Fighting and Writing. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  30. ↑ Rapier Wit and a Nose for Poetry. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  31. ↑ Great Performances Cyrano de Bergerac IMDb. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  32. ↑ Ghosts of Girlfriends Past Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  33. ↑ The Awful Truth. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  34. ↑ Review: 'The Invention of Lying'. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  35. ↑ Valentine's Day Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  36. ↑ Valentine's Day BoxOfficeMojo. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  37. ↑ Arthur Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  38. ↑ The Odd Life of Timothy Green Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  39. ↑ the odd life of timothy green reviews Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  40. ↑ REVIEWS Butter By Peter Debruge. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2021.
  41. ↑ Dallas buyers club Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  42. ↑ Dallas Buyers Club BoxOfficeMojo. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  43. ↑ Далласький клуб покупців (2013) Нагороди. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  44. ↑ Edelstein, David (24 жовтня 2013). David Edelstein on ‘Dallas Buyers Club’ and ‘About Time’ -- New York Magazine - Nymag. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  45. ↑ Puente, Maria. Jennifer Garner is the new face of Max Mara. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 6 вересня 2024.
  46. ↑ 'Draft Day' review: Kevin Costner makes big plays. Архів оригіналу за 21 квітня 2023. Процитовано 7 вересня 2024.
  47. ↑ а б ‘Alexander and the Terrible, Horrible, No Good, Very Bad Day’ movie review: A comedic romp that everyone can enjoy. Washington Post (амер.). 16 квітня 2023. ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  48. ↑ Alexander and the Terrible, Horrible, No Good, Very Bad Day. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 19 травня 2023. Процитовано 6 вересня 2024.
  49. ↑ Men, Women & Children. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 6 вересня 2024.
  50. ↑ Orr, Christopher (10 жовтня 2014). Men, Women & Children: The Anti-Juno. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  51. ↑ Kiefaber, David (16 вересня 2014). Jennifer Garner Returns to TV as Capital One's Newest Spokes-Celebrity (амер.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 6 вересня 2024.
  52. ↑ Merry, Stephanie (9 квітня 2023). Al Pacino charms as an aging, soul-searching rocker in ‘Danny Collins’. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  53. ↑ Miracles from Heaven. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 6 вересня 2024.
  54. ↑ Miracles From Heaven | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 6 вересня 2024.
  55. ↑ Review: ‘Miracles From Heaven,’ Starring Jennifer Garner as the Mother of a Sick Child (англ.). 15 березня 2016. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 7 вересня 2024.
  56. ↑ Smith, Nigel M. (18 березня 2016). Miracles From Heaven review: Jennifer Garner overcomes preachy drama. the Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  57. ↑ Hipes, Patrick (23 березня 2017). ‘Wakefield’ Acquired By IFC Films For May Release. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  58. ↑ Charitybuzz: Lunch with Judy Greer in Los Angeles. /www.Charitybuzz.com. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  59. ↑ McNary, Dave (22 лютого 2017). Jennifer Garner Joins Nick Robinson’s ‘Simon vs. the Homo Sapiens Agenda’. Variety (амер.). Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
  60. ↑ D'Alessandro, Anthony (22 березня 2018). Jennifer Garner Thriller ‘Peppermint’ Sets Post-Labor Day Weekend Debut. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 6 вересня 2024.
  61. ↑ Jennifer Garner gets star on Hollywood Walk of Fame - UPI.com. UPI (англ.). Процитовано 6 вересня 2024.
  62. ↑ Nicholson, Amy (20 серпня 2018). Jennifer Garner Talks Walk of Fame, TV After ‘Alias’. Variety (амер.). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 6 вересня 2024.
  63. ↑ Breznican, Anthony (26 червня 2020). Watch the Celebrity-Filled Fan-Film Version of The Princess Bride. Vanity Fair (амер.). Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 7 вересня 2024.
  64. ↑ Galuppo, Mia (12 вересня 2018). Netflix Lands Jennifer Garner Comedy ‘Yes Day’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2024.
  65. ↑ D'Alessandro, Anthony (10 жовтня 2019). ‘Jane The Virgin’s Jenna Ortega Joins Jennifer Garner Family Movie ‘Yes Day’. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 7 вересня 2024.
  66. ↑ Porter, Rick (31 січня 2022). Jennifer Garner Joins ‘Party Down’ Revival at Starz. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2024.
  67. ↑ Otterson, Joe (12 листопада 2021). Jennifer Garner Boards Apple Drama Series ‘The Last Thing He Told Me’ in Recasting. Variety (амер.). Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 7 вересня 2024.
  68. ↑ Family Switch streaming: where to watch online? (англ.), архів оригіналу за 7 вересня 2024, процитовано 7 вересня 2024
  69. ↑ Couch, Borys Kit,Aaron (7 липня 2023). Jennifer Garner Returning as Elektra for ‘Deadpool 3’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 7 вересня 2024.
  70. ↑ Garner: She and Foley Were 'Just Normal'. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 серпня 2021.
  71. ↑ Garnering attention. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
  72. ↑ Ben Affleck and Jennifer Garner Engaged. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
  73. ↑ Garber Ordained To Officiate Garner And Affleck Wedding. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
  74. ↑ Jennifer Garner and Ben Affleck Reveal Baby's Name. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
  75. ↑ Jennifer Garner and Ben Affleck Welcome Third Child. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 22 серпня 2021.
  76. ↑ Ben Affleck and Jennifer Garner Divorcing After 10 Years of Marriage. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 22 серпня 2021.
  77. ↑ Ben Affleck and Jennifer Garner Officially File for Divorce: 'It Was Just Time,' Says Source. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 22 серпня 2021.
  78. ↑ Jennifer Garner Files to Finalize Her Divorce From Ben Affleck. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
  79. ↑ Jennifer Garner on How Her Mother Grew Up in Poverty, Fame and Being Married in Hollywood. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
  80. ↑ Ben Affleck Admits His Drinking Created 'Marital Problems' with Jennifer Garner Before Split. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дженніфер_Гарнер