Пандемія коронавірусної хвороби 2019 — Вікіпедія

Пандемія COVID-19

Госпіталізовані пацієнти в Тегерані, Іран Дезінфекція транспорту в Тайбеї Перевірка стану здоров'я людей в аеропорту «Бориспіль» Пусті полиці в супермаркетах Австралії через панічні покупки
Карта загальної кількості підтверджених випадків зараження    100,000+ випадків    10,000-99,999 випадків    1,000–9,999 випадків    100–999 випадків    10–99 випадків    1–9 випадків    Немає випадків інфікування або немає даних
Кількість захворювань на мільйон жителів Карта підтверджених випадків захворювання на мільйон жителів    1,000+ випадків на мільйон    100–1,000 випадків на мільйон    10–100 випадків на мільйон    1–10 випадків на мільйон    >0–1 випадків на мільйон    Немає підтверджених випадків або немає даних
Карта смертей Карта смертей від COVID-19 на мільйон жителів    100+ смертей на мільйон    10–100 смертей на мільйон    1–10 смертей на мільйон    0.1–1 смертей на мільйон    0.01–0.1 смертей на мільйон    >0–0.01 смертей на мільйон    Немає смертей або даних
Хвороба	COVID-19
Вірус	SARS-CoV-2
Місце	Світ
Перший випадок	Ухань 30°37′11″ пн. ш. 114°15′28″ сх. д. / 30.61972° пн. ш. 114.25778° сх. д. / 30.61972; 114.25778
Дата	Перший випадок інфікування: 17 листопада 2019 Надзвичайна ситуація в області суспільного здоров'я міжнародного значення: 30 січня 2020 – 5 травня 2023 (3 роки, 3 місяці та 5 днів) Оголошено пандемію: 11 березня 2020 (4 роки, 8 місяців, 7 днів)
Походження	Ухань, Хубей, КНР
Підтверджені випадки	249 541 892[1]
Одужало	[1]
Смертей	5 044 839[1]
Територій	192[1]

Пандемія коронавірусної хвороби 2019 спричинена SARS-CoV-2. Спалах захворювання розпочався у грудні 2019 року у м. Ухань, Хубей, КНР, та визнаний ВООЗ пандемією 11 березня 2020 року^[2]. 5 травня 2023 року ВООЗ повідомила, що коронавірусна хвороба 2019 більше не є глобальною надзвичайною ситуацією в області суспільного здоров'я міжнародного значення^[3], але продовжила вважати, що пандемія ще не закінчилася. Комітет з перегляду ММСП-2005, який буде створено, розробить довгострокові постійні рекомендації для країн щодо того, як на постійній основі боротися з коронавірусною хворобою 2019.^[4]. За час пандемії по світу захворіло 687,69 млн людей. Понад 6,8 млн померли. Одужали 660 млн^[5].

13 липня 2020 року голова Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Адан Гебрейесус назвав чотири основні сценарії поширення коронавірусу в різних регіонах світу: перший сценарій реалізувався в країнах, які були попереджені та обізнані про спалах хвороби — в результаті їм вдалося уникнути великих спалахів (деякі країни Південно-Східної Азії, Карибського басейну, Африки та Тихоокеанського регіону), другий сценарій спостерігався в багатьох країнах Європи (масштабні спалахи захворювання, проте їх вдалося взяти під контроль завдяки сильному керівництву), третій сценарій розвертався в країнах, яким вдалося подолати перший пік спалаху хвороби, проте вони послабили обмеження і тепер змушені боротися з новою хвилею захворювання (глава ВООЗ не навів приклади), четвертий сценарій — фаза інтенсивної передачі інфекції (Америка, Південна Азія і кілька країн Африки)^[6].

Вірус передається переважно під час близьких контактів і повітряно-крапельно, коли людина кашляє або чхає^[7][8][9]. Людина може заразитися, доторкнувшись до зараженої поверхні (дверної ручки, стола), а потім до обличчя (очі, ніс, рот)^[7][9]. Найбільш заразною є людина із симптомами, але можливе й зараження від людини без симптомів^[9]. Проміжок часу між моментом зараження і появою перших симптомів, як правило, складає 5 днів, але може бути від 2 до 14 днів^[10][11]. Серед поширених симптомів — гарячка, кашель, задишка^[10]. Ускладнення можуть включати запалення легень і гострий респіраторний дистрес-синдром^[12].

На початку 2020 року проти хвороби не існувало вакцини та специфічних противірусних препаратів^[7]. Первинне лікування — симптоматичне й підтримувальне^[13]. Важливими для профілактики є миття рук із милом, прикривання рота при кашлі, соціальне дистанціювання, а також нагляд і самоізоляція для людей, що підозрюють зараження^[7][14].

Заходи із запобігання поширення вірусу включають обмеження подорожей^[en], карантин, комендантську годину, контроль ризику на робочому місці, відтермінування або скасування подій, закриття деяких об'єктів. Серед інших заходів: сувора ізоляція у Хубеї^[en], національний або регіональний карантин в інших країнах, комендантська година в КНР^[15] і Південній Кореї^[16][17][18], закриття кордонів та обмеження в'їзду пасажирів^[19][20], перевірка в аеропортах та вокзалах, заборона на виїзд пасажирів^{[21][22][23][24]}. Усі навчальні заклади закрили на національному або місцевому рівні в понад 124 країнах, що вплинуло на понад 1,2 млрд студентів^[25].

Із кінця 2020-початку 2021 року почалася масова вакцинація населення.

Станом на серпень 2021 року частина країн Заходу вакцинувала більшість своїх жителів. Так ЄС вакцинував 70 % населення, Ізраїль 85 %, Сейшельські острови 80 %, США — більше половини^[26].

Пандемія призвела до серйозних глобальних соціально-економічних наслідків^[27], відтермінування чи скасування спортивних, релігійних та культурних подій^[28] та поширення побоювань дефіциту постачань різних товарів та продуктів, що в певних регіонах спричинили панічні покупки^[29][30]. Дезінформація та теорії змови про вірус поширювались інтернетом^[31][32]. У низці країн спалахнули протести та спостерігалися випадки ксенофобії і расизму^[en] проти китайців та інших жителів Східної та Південно-Східної Азії^[33].

[Показати все]

• п
• о
• р

Пандемія COVID-19 за країнами та територіями^[34]
Станом на 17 листопад 2024

Розташування		Захворіло	Померло
	Світ[a]	776 798 109	7 074 387
	Європейський Союз[b]	186 275 774	1 265 412
	Сполучені Штати Америки	103 436 829	1 206 841
	Китайська Народна Республіка[c]	99 381 151	122 374
	Індія	45 044 281	533 654
	Франція	39 026 308	168 091
	Німеччина	38 437 756	174 979
	Бразилія	37 511 921	702 116
	Південна Корея	34 571 873	35 934
	Японія	33 803 572	74 694
	Італія	26 826 486	197 542
	Велика Британія	25 012 160	232 112
	Росія	24 596 922	403 627
	Туреччина	17 004 729	101 419
	Іспанія	13 980 340	121 852
	Австралія	11 861 161	25 236
	В'єтнам	11 624 000	43 206
	Аргентина	10 107 425	130 700
	Тайвань	9 970 937	17 672
	Нідерланди	8 644 095	22 986
	Іран	7 627 863	146 837
	Мексика	7 622 324	334 784
	Індонезія	6 829 759	162 059
	Польща	6 760 489	120 910
	Колумбія	6 394 414	142 727
	Австрія	6 082 877	22 534
	Греція	5 730 852	39 656
	Португалія	5 669 664	29 041
	Україна	5 540 802	109 923
	Чилі	5 404 297	64 482
	Малайзія	5 318 418	37 351
	Бельгія	4 889 888	34 339
	Ізраїль	4 841 558	12 707
	Канада	4 819 055	55 282
	Чехія	4 814 324	43 707
	Таїланд	4 804 181	34 735
	Перу	4 526 977	220 975
	Швейцарія	4 469 004	14 170
	Філіппіни	4 173 631	66 864
	Південна Африка	4 072 819	102 595
	Румунія	3 566 701	68 899
	Данія	3 442 484	9 919
	Сінгапур	3 006 155	2 024
	Гонконг	2 876 106	13 466
	Швеція	2 765 897	28 053
	Нова Зеландія	2 653 166	4 449
	Сербія	2 583 470	18 057
	Ірак	2 465 545	25 375
	Угорщина	2 236 415	49 095
	Бангладеш	2 051 476	29 499
	Словаччина	1 884 243	21 253
	Грузія	1 864 383	17 151
	Ірландія	1 750 432	9 901
	Йорданія	1 746 997	14 122
	Пакистан	1 580 631	30 656
	Норвегія	1 525 190	5 732
	Казахстан	1 504 370	19 072
	Фінляндія	1 499 712	11 466
	Литва	1 400 966	9 850
	Словенія	1 360 030	9 914
	Хорватія	1 349 385	18 775
	Болгарія	1 338 113	38 758
	Марокко	1 279 115	16 305
	Пуерто-Ріко	1 252 713	5 938
	Гватемала	1 250 392	20 203
	Ліван	1 239 904	10 947
	Коста-Рика	1 235 736	9 374
	Болівія	1 212 149	22 387
	Туніс	1 153 361	29 423
	Куба	1 113 662	8 530
	Еквадор	1 078 805	36 055
	Об'єднані Арабські Емірати	1 067 030	2 349
	Панама	1 044 987	8 756
	Уругвай	1 041 810	7 686
	Монголія	1 011 489	2 136
	Непал	1 003 450	12 031
	Білорусь	994 038	7 118
	Латвія	977 765	7 475
	Саудівська Аравія	841 469	9 646
	Азербайджан	836 484	10 353
	Парагвай	735 759	19 880
	Кіпр	708 693	1 494
	Палестинська держава	703 228	5 708
	Бахрейн	696 614	1 536
	Шрі-Ланка	672 809	16 907
	Кувейт	667 290	2 570
	Домініканська Республіка	661 103	4 384
	Молдова	650 661	12 281
	М'янма	643 221	19 494
	Естонія	612 593	2 998
	Венесуела	552 695	5 856
	Єгипет	516 023	24 830
	Катар	514 524	690
	Лівія	507 269	6 437
	Ефіопія	501 244	7 574
	Реюньйон	494 595	921
	Гондурас	472 909	11 114
	Вірменія	453 040	8 779
	Боснія і Герцеговина	403 979	16 403
	Оман	399 449	4 628
	Люксембург	396 118	1 000
	Північна Македонія	352 049	9 990
	Замбія	349 892	4 078
	Бруней	349 348	181
	Кенія	344 109	5 689
	Албанія	337 195	3 608
	Ботсвана	330 696	2 801
	Маврикій	329 238	1 074
	Косово	274 279	3 212
	Алжир	272 173	6 881
	Нігерія	267 189	3 155
	Зімбабве	266 396	5 740
	Чорногорія	251 280	2 654
	Афганістан	235 214	7 998
	Мозамбік	233 845	2 252
	Мартиніка	230 354	1 104
	Лаос	219 060	671
	Ісландія	210 688	186
	Гваделупа	203 235	1 021
	Сальвадор	201 961	4 230
	Тринідад і Тобаго	191 496	4 390
	Мальдіви	186 694	316
	Узбекистан	175 081	1 016
	Намібія	172 556	4 110
	Гана	172 227	1 462
	Уганда	172 159	3 632
	Ямайка	157 331	3 618
	Камбоджа	139 325	3 056
	Руанда	133 266	1 468
	Камерун	125 279	1 974
	Мальта	123 148	925
	Барбадос	108 835	593
	Ангола	107 482	1 937
	Демократична Республіка Конго	100 980	1 474
	Французька Гвіана	98 041	413
	Сенегал	89 315	1 972
	Малаві	89 168	2 686
	Киргизстан	88 953	1 024
	Кот-д'Івуар	88 454	835
	Суринам	82 503	1 406
	Нова Каледонія	80 203	314
	Французька Полінезія	79 451	650
	Есватіні	75 356	1 427
	Гаяна	74 491	1 302
	Беліз	71 430	688
	Фіджі	69 047	885
	Мадагаскар	68 575	1 428
	Нью-Джерсі	66 391	161
	Кабо-Верде	64 474	417
	Судан	63 993	5 046
	Мавританія	63 876	997
	Бутан	62 697	21
	Сирія	57 423	3 163
	Бурунді	54 569	15
	Гуам	52 287	419
	Сейшельські Острови	51 892	172
	Габон	49 056	307
	Андорра	48 015	159
	Папуа Нова Гвінея	46 864	670
	Кюрасао	45 883	305
	Аруба	44 224	292
	Танзанія	43 298	846
	Майотта	42 027	187
	Того	39 535	290
	Багамські Острови	39 127	849
	Гвінея	38 582	468
	Острів Мен	38 008	116
	Лесото	36 138	709
	Гернсі	35 326	67
	Фарерські острови	34 658	28
	Гаїті	34 558	860
	Малі	33 177	743
	Федеративні Штати Мікронезії	31 765	65
	Кайманові Острови	31 472	37
	Сент-Люсія	30 288	410
	Бенін	28 036	163
	Сомалі	27 334	1 361
	Соломонові Острови	25 954	199
	Американські Віргінські Острови	25 389	132
	Сан-Марино	25 292	126
	Республіка Конго	25 234	389
	Східний Тимор	23 460	138
	Буркіна-Фасо	22 155	400
	Ліхтенштейн	21 606	89
	Гібралтар	20 550	113
	Гренада	19 693	238
	Бермудські Острови	18 860	165
	Південний Судан	18 855	147
	Таджикистан	17 786	125
	Монако	17 181	67
	Екваторіальна Гвінея	17 130	183
	Самоа	17 057	31
	Тонга	16 992	13
	Маршаллові Острови	16 297	17
	Нікарагуа	16 194	245
	Домініка	16 047	74
	Джибуті	15 690	189
	Центральноафриканська Республіка	15 443	113
	Північні Маріанські Острови	14 985	41
	Гамбія	12 627	372
	Сен-Мартен (Франція)	12 324	46
	Вануату	12 019	14
	Гренландія	11 971	21
	Ємен	11 945	2 159
	Карибські Нідерланди	11 922	41
	Сен-Мартен (острів)	11 051	92
	Еритрея	10 189	103
	Сент-Вінсент і Гренадини	9 674	124
	Гвінея-Бісау	9 614	177
	Нігер	9 528	315
	Коморські Острови	9 109	160
	Антигуа і Барбуда	9 106	146
	Американське Самоа	8 359	34
	Ліберія	8 090	294
	Сьєрра-Леоне	7 985	126
	Чад	7 702	194
	Британські Віргінські Острови	7 628	64
	Острови Кука	7 375	2
	Острови Теркс і Кайкос	6 824	40
	Сан-Томе і Принсіпі	6 771	80
	Сент-Кіттс і Невіс	6 607	46
	Палау	6 372	10
	Сен-Бартельмі	5 507	5
	Науру	5 393	1
	Кірибаті	5 085	24
	Ангілья	3 904	12
	Волліс і Футуна	3 760	9
	Макао	3 514	121
	Сен-П'єр і Мікелон	3 426	2
	Тувалу	2 943	1
	Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья	2 166	0
	Фолклендські Острови	1 923	0
	Монтсеррат	1 403	8
	Ніуе	1 092	0
	Токелау	80	0
	Ватикан	26	0
	Піткерн	4	0
	Північна Корея	0	0
	Туркменістан	0	0
↑ Країни, які не повідомляють дані для стовпця, не включаються в загальну суму цього стовпця. ↑ Дані про країни-члени Європейського Союзу перераховані окремо, але для зручності тут також підсумовані. Вони не враховуються подвійно в загальній світовій кількості. ↑ Не включає спеціальні адміністративні регіони (Гонконг і Макао) або Тайвань.

Спалах коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) почався в Уханю, сьомому за величиною місті в Китаї, населення якого перевищує 11 мільйонів людей. Це головний транспортний вузол у центральному Китаї, приблизно за 1000 кілометрів на південь від Пекіна^[35], за 600 кілометрів на захід від Шанхая і за 900 кілометрах на північ від Гонконгу^[36]. Прямі авіарейси пов'язували Ухань з країнами Європи (6 рейсів до Парижа, 3 до Лондона та 5 до Рима щотижня)^[37], Азії, Австралії, Північної Америки. Занепокоєння посилювалося очікуванням великої кількості мандрівників на китайський Новий рік, який розпочинався 25 січня 2020 року^[38].

На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

Інтерактивна карта зараження COVID-19
(перетягніть коло для налаштування; може не працювати на мобільних пристроях)

На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

Інтерактивна карта смертей від COVID-19

Про перші випадки повідомлено 31 грудня 2019 року^[39], а перші клінічні прояви у хворих з'явились раніше, 8 грудня 2019 року.^[40] Ринок було закрито 1 січня 2020 року, а людей із клінічними проявами ізолювали. Згодом було проведено моніторинг понад 700 осіб, у тому числі понад 400 медичних працівників, які мали тісні контакти з підозрілими випадками^[41]. При застосуванні специфічного діагностичного ПЛР-тесту було підтверджено наявність SARS-CoV-2 у 41-ї людини в районі Уханя^[42]. Пізніше було повідомлено про подружню пару, де один із подружжя не був на ринку, але зрештою захворів, тоді як ще троє, що були членами тієї ж сім'ї, працювали на згаданому ринку^[43][44]. 9 січня 2020 року в Уханю від нової хвороби померла 61-річна людина^[45]. 16 січня 2020 року влада Китаю оголосила, що попереднього дня помер ще 69-річний чоловік в Уханю, у якого теж підтверджено цю хворобу^[46][47][48].

30 грудня 2019 року повідомлення про лікування «пневмонії невідомого походження» опубліковано Медичною адміністрацією Китаю та медичною адміністрацією муніципального комітету охорони здоров'я Уханя^[49].

31 грудня 2019 року про 27 хворих на пневмонією невідомого походження повідомлено ВООЗ. Більшість були власниками торгових точок на ринку морепродуктів в Уханю. Семеро були в тяжкому, небезпечному для життя стані. Як результат, Гонконг, Макао та Тайвань посилили свій прикордонний нагляд^[50][51].

1 січня 2020 року рибний і тваринний ринок, який підозрювався в зв'язку із випадками пневмонії як можливий осередок хвороби, був закритий для очищення та дезінфекції.^[50]

3 січня 2020 року Таїланд розпочав перевірку пасажирів, які прибувають з Уханя, у чотирьох різних аеропортах.^[52][53][54]

5 січня 2020 року на початку раннього дослідження причин пневмонії було виключено сезонний і пандемічний грип, ГРВІ, ТГРС, БКРС та пташиний грип^[42][55]. Кількість підозрюваних випадків сягнула 59, а сім пацієнтів були в критичному стані. Усі були на карантині та за 163 контактними особами розпочато моніторинг. На цей час не зафіксовано випадків передачі від людей до людей або медичним працівникам^[56][57].

6 січня 2020 року Центри контролю та профілактики захворювань у США (CDC) видали рекомендації щодо миття рук та поради щодо уникання тварин, ринків тварин та контактів із нездоровими людьми, якщо вони подорожують з Уханя^[55][56].

9 січня 2020 року ВООЗ підтвердила, що новий коронавірус було виділено від однієї людини, яку госпіталізували^[58]. Того ж дня Європейський центр профілактики та контролю захворювань опублікував свою першу оцінку ризику^[59]. ВООЗ також повідомила, що влада Китаю діяла швидко^[60] ідентифікувавши новий коронавірус упродовж кількох тижнів від початку спалаху, при цьому загальна кількість позитивних результатів підтвердження досягла 41-го^[61]. Перша смерть від хвороби сталася у 61-річного чоловіка, який був постійним клієнтом на ринку. У нього було кілька фонових тяжких хвороб, серед яких ураження печінки, і він помер від серцевої недостатності та пневмонії. Про інцидент у Китаї повідомила медична комісія через китайські державні ЗМІ 11 січня^{[37][41][45][62]}.

10 січня 2020 року дані про секвенування генів виділеного коронавірусу Уханя, з тієї самої родини, що й коронавірус SARS, розмістили на Virological.org дослідники з Фуданського університету, Шанхай. Ще три послідовності з Китайського центру контролю та профілактики захворювань, одна — з Китайської академії медичних наук та одна — з лікарні в Уханю були розміщені на порталі Глобальної ініціативи щодо обміну всіма даними про грип (GISAID)^[41][52][63]. Того ж дня керівництво Public Health England видало свої вказівки^[59].

11 січня 2020 року у Китаї було проведено моніторинг понад 700 тісних контактів 41-го підтвердженого хворого, у тому числі серед контактів було понад 400 медичних працівників, а в Китаї з 5 січня не повідомлялося про нові випадки^{[41][55][56][64]}. ВООЗ опублікувала початкові рекомендації щодо подорожей, тестування в лабораторії та медичного розслідування.

13 січня 2020 року CDC оголосив, що геном був розміщений у базі даних генетичних послідовностей NIH, GenBank^[65]. Того ж дня Таїланд повідомив про перший підтверджений випадок SARS-CoV-2 поза межами Китаю^[66]. Постраждала 61-річна китаянка, яка мешкала в Уханю, не відвідувала ринок морепродуктів, але, як зазначалося, ходила на інші ринки. Вона прибула до Бангкока 8 січня^[40].

14 січня 2020 року у двох чоловіків із 41-го підтвердженого випадку в Ухані було зареєстровано захворювання і в дружини, що підвищило ймовірність безпосередньої передачі вірусу від людини до людини^[40][67].

15 січня 2020 року в Китаї сталася друга смерть, помер 69-річний чоловік^[46][68].

ВООЗ опублікувала протокол діагностичного тестування SARS-CoV-2, розроблений командою вірусологів із лікарні Шаріте^[46].

16 січня 2020 року ВООЗ попередила Міністерство охорони здоров'я, праці та добробуту Японії про те, що 30-річний громадянин Китаю під час перебування в лікарні між 10 та 15 січня мав позитивний тест на вірус. Він не відвідував ринок морепродуктів, але, можливо, тісно контактував із ураженою людиною в Уханю^[69][70].

17 січня 2020 року Другий підтверджений випадок у Таїланді — було повідомлено про 74-річну жінку, яка прибула до Бангкока рейсом з Уханя^[71][72]. Кількість підтверджених лабораторно випадків у Китаї зросла до 45^[73].

18 січня 2020 року Китай повідомив про 17 додаткових підтверджених лабораторно випадків, причому троє з цих хворих на той час перебували в критичному стані. Кількість підтверджених лабораторно випадків у Китаї зросла до 62, вік хворих становив від 30 до 79, з них 19 було виписано, а вісім залишалися в критичному стані^[74].

19 січня 2020 року Повідомлено про перші підтверджені випадки за межами Уханя в самому Китаї: один — у південній провінції Гуандун та два — в Пекіні^[75]. Ухань повідомив про 136 додаткових підтверджених лабораторно випадків, їх кількість у Китаї досягла 201. Повідомлено про нову смерть у Уханю, третю в країні^[76][77].

20 січня 2020 року Південна Корея повідомила про перший підтверджений випадок коронавірусної хвороби 2019 в країні^[78]. Пекін та Гуандун повідомили про додаткові три та тринадцять випадків відповідно, підтверджених лабораторно. Шанхай підтвердив перше зараження, загальна кількість підтверджених лабораторно випадків у Китаї зросла до 218^[79].

27 січня 2020 стався перший випадок смерті від коронавірусної хвороби 2019 у Пекіні^[80].

2 лютого 2020 перша смерть від коронавірусної хвороби 2019 за межами Китаю, у Філіппінах^[81].

10 лютого 2020 налічувалося 40 536 лабораторно підтверджених випадків нової коронавірусної хвороби^[82]. Керівник ВООЗ Тедрос Адганом Ґебреєус заявив, що поточна ситуація з поширенням вірусу недооцінена, а швидкість його поширення може бути значно більшою, ніж оцінюється експертами^[83].

11 лютого 2020 — коронавірус і хвороба, спричинена ним, отримали офіційні назви — SARS-CoV-2 від «Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus 2» і Covid-2019 від «Coronavirus disease» відповідно. Про це заявив гендиректор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреісус^[84][85].

Станом на 14 лютого зареєстровано 64 437 лабораторно підтверджених випадків зараження коронавірусом та 1383 летальних випадки^[86].

15 лютого в Китаї було запроваджено кримінальне переслідування в разі приховування симптомів коронавірусної хвороби 2019 або історії подорожей. Як вирок можливе багаторічне ув'язнення або навіть смертна кара^[87]. У Парижі помер 80-річний турист із Китаю, ставши першим померлим від коронавірусної хвороби 2019 в Європі.

19 лютого в Китаї заявили про успішне подолання піку епідемії коронавірусної хвороби 2019. Науковці заявили, що більшість заражених людей мають легкі симптоми. Ризику для життя при захворюванні піддаються літні пацієнти та пацієнти із супутніми захворюваннями^[88].

20 лютого прибулих із Уханя до України помістили на карантин у Нових Санжарах^[89].

Станом на 21 лютого найбільша кількість уражених коронавірусом була в Китаї (понад 75 тисяч).

У Японії налічувалося понад 700 заражених, більша частина з яких (близько 500 осіб) заразилися на судні Diamond Princess. Третьою за масштабами епідемії країною була Південна Корея, де кількість заражених перевищила 200. Осередком епідемії у Південній Кореї стало місто Тегу. Більшість випадків зараження (щонайменше 144) пов'язували з тамтешньою релігійною громадою Сінчонджі. Джерелом поширення стала 61-річна послідовниця культу, ім'я якої не повідомлялося. 10 лютого в неї було виявлено симптоми хвороби, однак вона відмовилася від тестування під приводом, що нікуди не виїжджала, та продовжувала відвідувати служби.^[90]

1 березня помер один із представників іранського уряду^[91].

3 березня стало відомо про першого хворого в Україні (Чернівці)^[92].

3 березня Польща (Зелена Гура) повідомила про першого хворого^[93].

5 березня епідемія поширилася практично на весь Іран (30 із 31 провінцій). Тільки за добу померло 15 осіб, загальна кількість померлих становить 92, кількість заражених близько 3000 чоловік. Вірусом інфіковані вже кілька представників іранського уряду^[91]. Евакуйованих із Уханю українців та кількох іноземців випустили з карантину. Вони провели 14 днів під карантином у санаторії в Нових Санжарах.^[94] В Європі найбільше хворих (близько 3000 чоловік) в Італії, там же і найбільша летальність після Китаю. Майже така ж сама ситуація і в Ірані.

7 березня кількість заражених коронавірусом перевищило 100 тис.^[95].

8 березня кількість зареєстрованих у ЄС випадків коронавірусної хвороби 2019 перевищила 9 тисяч, найбільше випадків в Італії — 5883^[96].

11 березня ВООЗ офіційно оголосила пандемію коронавірусної хвороби 2019 у у світі. Востаннє ВООЗ оголошувала пандемію «свинячого грипу» N1H1 в 2009 році^[97].

13 березня Україна оголосила, що закриває кордони для іноземців терміном на 2 тижні із 16 березня^[98]. На 13 березня епіцентром хвороби стала Європа, де реєструвалося найбільше інфікованих, в Китаї було зареєстровано 11 випадків за добу^[99]. США ввели надзвичайний стан^[100].

Станом на 14 березня кількість випадків коронавірусної хвороби 2019 перевищила 150 тисяч, було зареєстровано 6 тисяч летальних випадків^[101].

16 березня Євросоюз закрив кордони для «несуттєвих» поїздок терміном на 30 днів^[102].

Пізно ввечері 16 березня надійшла інформація, що 2 особи заражені в Києві^[103].

20 березня вилікувався перший хворий в Україні. Ним виявився 39-річний чоловік із Чернівців^[104][105].

21 березня кількість інфікованих сягнула 300 тисяч, жертвами хвороби стали 12 тисяч осіб^[106], 26 березня кількість заражених сягнула 500 тисяч, зафіксовано 23 тисячі летальних випадків^[107].

26 березня ООН запустила Глобальний план гуманітарного реагування на COVID-19 на 2 млрд $ для підтримки найбільш вразливих країн світу^[108].

27 березня кількість інфікованих у світі сягнула 500 тисяч осіб^[109]. В Іспанії заразилися майже 9,5 тисяч медиків, 39 лікарів вже померли^[110].

31 березня у Китаї за минулу добу не було випадків смерті або нових інфікованих^[111]. Капітан авіаносця USS Theodore Roosevelt (CVN-71) Брет Крозьєр написав лист до Міністерства оборони США з проханням вжити заходів, оскільки серед моряків поширюється коронавірус, кількість інфікованих досягла 673 осіб із 4000 членів екіпажу^{[112][112][113]}.

2 квітня кількість інфікованих перевищила мільйон^[114]. Померло 51 356 осіб, а вилікувалися 210 199. Найбільше заразилися у США — понад 235 тисяч.

14 квітня. Гренландія стала першою територією, яка подолала COVID-19. Перший випадок на острові зареєстровано 16 березня. Загалом тут було зафіксовано 11 випадків коронавірусу, всі у столиці — місті Нуук. З 4 квітня в країні не зафіксовано жодного нового випадку, а 14 квітня одужав останній пацієнт.

15 квітня кількість інфікованих перетнула позначку 2 мільйони. Станом на цей день зафіксовано 129,045 смертей, 502,389 одужало, середня летальність склала 6,4 %^[115].

22 квітня. На острові Сен-Бартельмі одужали всі хворі на COVID-19. Перший випадок захворювання на COVID-19 на острові було зафіксовано 1 березня. 16 березня їх було вже три, 27 березня — п'ять, а 31 березня діагностували шостий випадок. За весь час там не було жодної смерті від коронавірусу. Також не залишилося жодного активного захворювання в Мавританії. Там було виявлено сім випадків зараження, з них одна людина померла. У Бурунді на сході Африки також більше немає активних випадків COVID-19. З п'яти хворих один помер, четверо вилікувалися.

26 квітня Польща повідомила про інформаційну атаку. Невідомі атакували деякі новинні та військові сайти. Вони розповсюджували антиамериканську інформацію, подібну до тої, яку розповсюджує Росія. Польща розслідує даний випадок і оголосить результати пізніше^[116].

27 квітня США так само займають перше місце за новими випадками інфікування та смертністю. Росія вийшла на друге місце за кількістю нових інфікованих, обійшовши Велику Британію. Померли 206 529 (+3 698 за добу, що є найменшим показником останніх двох тижнів, але це може бути пов'язано із затримкою даних через вихідні). Одужали 865 088 (+ 49 048 за добу). На першому місці Іспанія, де за добу одужало більше 22 тисяч хворих^[117]. Нова Зеландія перша у світі оголосила про закінчення епідемії у країні. В Новій Зеландії зафіксували лише 5 нових випадків за ту добу.

10 травня кількість нових випадків інфікування в Росії перевалила за 200000 осіб. За цим показником Росія залишається 5 у світі і за кілька діб стане другою у світі після США^[118].

15 травня Словенія першою серед країн ЄС оголосила, що перемогла коронавірус^[119][120]. Це оголошення насправді було більше піарним, оскільки кілька країн ЄС мали значно кращу епідемічну ситуацію, але не оголошували про «перемогу». Серед них — Чорногорія, Андорра та Ісландії. Ще кілька країн мали за деякими окремими параметрами ліпшу ситуацію (Греція та Естонія).

17 травня Камбоджа третя у світі (після Словенії та Нової Зеландії) оголосила про закінчення епідемії у країні. За цей час у країні було зафіксовано 122 випадків інфікування, переважно серед іноземців, 16 травня останню хвору, 36-річну жінку було виписано із лікарні. Від 12 квітня нових випадків не фіксували.

21 травня у світі кількість інфікованих зросла до 5 млн чоловік, у США до 1,5 млн, а в Росії — до 308 тис.^[121] Росія перебуває на другому місці у світі за кількістю інфікованих, але її наздоганяє Бразилія. За добу кількість інфікованих зростає в середньому на 10 тис. осіб, а в Бразилії на 12 тис. ВООЗ зафіксувала зафіксувала 106 тисяч нових випадків коронавірусної інфекції за добу у світі — це найбільший показник із початку пандемії. У той же час більшість країн Європи практично справилися із епідемією і послабили карантин. У Греції, Ісландії, Чорногорії, Монако, Андоррі та Словенії абсолютна більшість хворих вилікувалися і в лікарнях залишається не більше 20—30 пацієнтів, кількість нових випадків інфікування не перевищує 10 за добу. Найгірша ситуація у Великій Британії та Франції, там щоденний приріст нових інфікованих найбільша. Трохи ліпше в Італії та Іспанії. Ще менше хворих у Німеччині.

30 травня Бразилія (465 166 заражених) наздогнала Росію (396 575 заражених). У країнах Бразилія, Індія, Іран, Перу, Чилі, Мексика, Пакистан, Катар, Бангладеш, GLGG, Швеція, Південна Африка, Колумбія, Кювет, Єгипет, Філіппіни, Аргентина, Панама, багри, Оман, Нігерія, за день різко піднявся денний зараження, деякі країни навіть побили рекорд за денним зараження.

8 червня глава ВООЗ Тедрос Аданом Гебреісус підтвердив поліпшення ситуації з коронавірусом у Європі. Проте в глобальному масштабі спостерігається погіршення показників поширення коронавірусу. У зв'язку з цим Гебреісус закликав усі країни «не знімати ногу з педалі газу» в боротьбі з пандемією^{[122][122][123]}.

18 червня в світі було поставлено черговий рекорд. В цей день інфікувалося 150 тис. осіб, загальна кількість інфікованих 8,6 млн випадків. Половина цих випадків припадає на Північну і Південну Америку, пандемія продовжує активно поширюватися в південній Азії і на Близькому Сході^[124].

28 червня кількість виявлених хворих сягнула 10 млн осіб, при цьому 5,46 млн осіб одужало та 501 тис. пацієнтів померли^[125].

18 липня було встановлено черговий рекорд, за попередню добу зафіксовано 259,8 тисяч нових випадків зараження, загальне число заражень сягнуло 13,8 млн^[126].

26 липня кількість інфікованих у світі сягнула 16 мільйонів, зафіксовано 647 тис. летальних випадків. Найбільше виявлених заражень припадає на США (4,3 млн), Бразилію (2,4 млн), Індію (1,2 млн)^[127].

27 липня керівник ВООЗ Тедрос Аданом Гебреісус заявив про посилення пандемії, скликавши надзвичайну комісію. Протягом останніх 6 тижнів кількість виявлених випадків подвоїлася^[128].

2 жовтня Мадрид першим із європейських столиць ввів локдаун, на той час він був епіцентром епідемії в Іспанії^[129].

5 жовтня Україна увійшла до топ-10 країн світу за кількістю виявлених хворих за добу (перед цим була більше тижня на 11-му).^[130] В Україні 4140 інфікованих, у дев'ятій Мексиці зафіксовано 4863 таких випадки, а в 11-х Нідерландах — 4003. В топ-5 (як вже майже місяць до того) Індія (74 767), США (34 066), Франція (12 565), Росія (10 499) і Бразилія (8456). Серед цих країн тільки Франція була відсутня в попередній місяць, але була раніше. Україна зайняла 25-те місце за загальною кількістю зареєстрованих випадків із 226 462 випадків, Ізраїль — 24 місце (266 775) і Канада — 26 (166 156). Останніми місяцями в Ізраїлі різко виросла захворюваність і він у черговий раз обігнав Україну за загальною кількістю випадків. Проте він має значно кращі показники за смертністю — 1719 померлих проти 4430 в Україні.

Британія та Росія на початку грудня 2020 року розпочали вакцинацію, більшість країн ЄС — в кінці грудня, частина — на початку 2021.

22 лютого 2021 року до України прибула індійська вакцина. 24 лютого першим вакцинувався лікар із Черкас^[131][132].

2 березня Президент Зеленський зробив щеплення вакциною AstraZeneca.^[133]

21 квітня 2021 р. Pfizer заявляє, що їй відомо про підроблені версії своєї вакцини COVID-19, які виробник ліків розробив за допомогою BioNTech, оскільки злочинці прагнуть нажитися на світовому попиті на вакцини, який продовжує випереджати пропозицію.

Фальшиві версії вакцини були виявлені в Мексиці і Польщі, повідомив представник Pfizer в електронному листі CBS MoneyWatch, підтвердивши раніше опубліковане Wall Street Journal повідомлення про підробки^[134].

26 червня 2021 року Ісландія перша в Європі зняла всі коронавірусні обмеження^[135]. На цей час 87 % населення було вакциновано, в країні перехворіло 6 637 осіб, померло 30.

Станом на серпень 2021 року ЄС вакцинував 70 % населення, Україна лише 13 %^[26].

У світі станом на 3 жовтня зробили понад 6,33 млрд щеплень від коронавірусу. Лідерами за кількістю введених доз є:

• материковий Китай (2,2 млрд доз, повністю вакциновано 74,8 % населення);
• Індія (905,1 млн доз, повністю вакциновано 17,6 % населення);

країни Євросоюзу (568,4 млн доз, повністю вакциновано 65,29 % населення);

• США (394,7 млн доз, повністю вакциновано 55,8 % населення);
• Бразилія (240 млн доз, повністю вакциновано 43,2 % населення).

Найвищий відсоток повністю вакцинованого населення — на Мальдівах (91,3 %)^[136].

З 31 грудня 2019 року деякі регіони та країни, розташовані поблизу Китаю, посилили обстеження туристів^[51]. Пізніше американські Центри контролю та профілактики захворювань (CDC) видали рекомендації 1-го рівня^[55][56]. Інструкції та оцінки ризиків були незабаром розміщені й іншими організаціями, включаючи Європейський центр профілактики та контролю захворювань та Британську службу охорони здоров'я^[59]. У Китаї в аеропортах, залізничних станціях та автобусних станціях встановлено інфрачервоні термометри. Людей із гарячкою згодом стали доставляти до медичних закладів^[74].

Перший випадок інфікування на території країни зареєстровано 23 січня 2020 року^[137][138]. До середини квітня першу хвилю пандемії було подолано, на цей час у країні перехворіли 268 осіб, жодна не померла^[139][140]. У липні в країні спалахнула друга хвиля епідемії, а кількість інфікованих у серпні перевищила тисячу осіб, серед носіїв інфекції — китайці, що незаконно перетнули державний кордон^[141].

Спалах, що розпочався з міста Ухань наприкінці 2019 р., попри надзвичайні заходи ізоляції поширився й у інші провінції. Втім, на початок березня 2020 року ситуація стабілізувалася.

31 березня 2020 у Китаї не було випадків смерті або нових інфікованих, карантин було припинено^[111]. На той час у Китаї перехворіло 81 804 осіб (близько 0,006 % населення країни), з яких близько 50 тисяч — в Ухані (близько 0,5 % населення цього міста). Починаючи з 11 травня в Китаї фіксуються поодинокі випадки захворювання серед людей, що приїжджають до Китаю з-за кордону. У серпні 2020 в Китаї нараховувалось від 1 до 2 тисяч хворих, а загальна кількість «імпортованих» інфікованих складала 2,5 тисячі^[142].

20 квітня 2021 р. влада країни оголосила про нову хвилю захворюваності через різкий ріст числа хворих. 24 квітня в Індії зафіксували рекорд за кількістю випадків COVID за добу — понад 346 тисяч осіб^[143].

Перший випадок у Південній Кореї було підтверджено 20 січня 2020^[144] року і походив безпосередньо з провінції Хубей. 23 лютого Південна Корея оголосила найвищий рівень небезпеки через коронавірусну хворобу 2019. На цей час Південна Корея стає другою країною в світі, за рівнем поширення вірусу, після Китаю^[145] і залишатиметься на цій позиції до 7 березня, коли на друге місце за кількістю інфікованих вийде Італія. З 6 травня країна почала послаблювати карантин, пояснюючи це тим, що спалах частково вдалося поставити під контроль^[146].

Перший випадок зафіксовано 23 січня^[147]. В подальшому Гонконг, незважаючи на тісний зв'язок із Китаєм, був менше вражений першою хвилею спалаху COVID-19 і мав більш плоску криву епідемії, ніж більшість інших регіонів та країн^[148]. Друга хвиля епідемії в Гонконгу мала місце на початку серпня, інфікування зазнавали переважно працівники морського та авіаційного міжнародного транспорту^[149].

Першим інфікованим у Сінгапурі став турист з Ухані, якого виявили 23 січня 2020 року^[150]. Кількість хворих стрімко почала зростати у квітні завдяки заробітчанам, що приїхали до країни^[151] і в окремі дні перевищувала тисячу нових випадків на день. Після того, як 22 квітня за наказом уряду усі заробітчани були заперті по своїх гуртожитках на карантин до 4 травня^[152], кількість нових інфікувань у країні поступово почала зменшуватись і до серпня досягла рівня сотні нових випадків на день. При цьому в гуртожитках застосовували «агресивне тестування» з метою недопущення інфікованих до роботи^[153].

13 січня 2020 року Таїланд повідомив про перший підтверджений випадок хвороби за межами Китаю — 61-річну китаянка, що мешкала в Ухані і прилетіла до Тайваню.^{[40][154][155][156]} Про другий випадок повідомлено в Таїланді, коли виявлено хвору 74-річну жінку, яка прибула до Бангкоку рейсом з Уханя 17 січня^[71]. Найбільша кількість мешканців перехворіли з середини березня до середини квітня — усього близько 3 тисяч осіб. З 3 квітня по 15 червня в нічні години в країні діяла комендантська година^[157][158].

Перший підтверджений випадок на території Японії було виявлено 16 січня 2020 у префектурі Канаґава, інфікований повернувся з Ухані^[14]. 13 лютого в країні померла перша людина від вірусу — 80-літня жінка в префектурі Канаґава^[159]. 7 квітня в кількох префектурах^[160], а 3 16 квітня — по всій країні було оголошено надзвичайний стан, який тривав до 25 травня^[161].

Смертність від коронавірусу в Японії лишається однією з найнижчих у світі попри високий середній вік населення. Імовірними чинниками вважають дисциплінованість японців, вакцинацію БЦЖ та генетичні чинники.^[162]

Найбільший спалах розпочався 20 лютого в Ірані. Попри обмежувальні заходи влади спалах швидко розрісся та перекинувся на сусідні країни.

21 лютого було оголошено про перший зафіксований випадок в Ізраїлі, жінка заразилася на SARS-CoV-2 на судні Diamond Princess, звідки була евакуйована до Ізраїлю^[163]. 24 лютого було зареєстровано перший випадок зараження в Іраку — у літнього громадянина Ірану, в південному місті Наджаф^[164][165].

Вогнищем у Європейському Союзі стала Італія весною 2020. Попри пропозиції закрити кордони всередині Шенгенської зони, влада країни зволікала з цим рішенням. Невдовзі епідемія охопила Німеччину, Францію, Іспанію. Станом на 13 березня Європа стала центром пандемії, де реєструвалися сотні нових інфікованих, порівняно з лише 11 осіб за добу в Китаї^[99]. При цьому до 55 % випадків імовірно залишились незадокументованими^[166].

16 березня ЄС ввів на 30 днів повну заборону на всі поїздки без поважної причини на свою територію^[167].

Із середини квітня Іспанія обігнала Італію за кількістю інфікованих. У Франції кількість інфікованих почала різко зростати, у той час як в Італії зменшуватися. Британія увійшла до трійки країн світу за смертністю.

22 квітня генеральний директор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус сказав, що в Західній Європі епідемія пішла на спад, у той час коли в Східній Європі, в Африці та Америці йде ріст^[168].

Перший підтверджений випадок на території Британії було виявлено 31 січня 2020 року у Йорку, Північний Йоркшир, хворий інфікувався під час перебування в Італії^[169]. На відміну від більшості країн Європи у Британії початково було оголошено, що населення має перехворіти на новий вірус і виробити до нього імунітет^[170]. Згодом від цієї ідеї відмовилися і 23 березня, коли в країні було близько 8 тисяч інфікованих, ввели карантин^[171]. 6 травня в Британії було зафіксовано 30 тисяч летальних випадків, за цим показником країна посіла перше місце в Європі і друге місце, поступаючись США з 70 тисячами випадків^[172]. Станом на серпень Британія лишається країною з найбільшою кількістю померлих від коронавірусу серед країн Європи (40 тис. осіб).

Із середини квітня Іспанія обігнала Італію за кількістю інфікованих. Із середини літа кількість хворих, після спаду до цього, знову почала рости. 2 жовтня 2020 року в Мадриді знову ввели локдаун — заборону виїжджати із міста, зменшили час та умови роботи ресторанів та інших закладів харчування. Мадрид на той час був епіцентром епідемії в Іспанії^[129].

В Італії епідемія досить швидко поширилася із північних регіонів країни на всю країну. Спочатку карантин був введений тільки в деяких містечках півночі Італії, потім у північних регіонах і згодом, на всій території країни. Вже із середини березня 2020 року Італія вийшла за темпами поширення вірусу на третє місце в світі після Ірану, а потім і на друге після Китаю і в кінці березня на друге місце після США, обійшовши Китай. У країні найвища у світі смертність серед інфікованих — близько 8 %, в той час, як у Китаї близько 3 % і менше 1 % в Німеччині. Таку високу смертність пов'язують із тим, що італійці дуже контактні люди (вони цілуються при зустрічі, навіть із незнайомцями; дуже часто ходять у гості один до одного) та Італія має найстаріше населення на Землі після Японії. Абсолютна більшість померлих (за даними Bloomberg 99 %^[173][174]) мали хронічні хвороби. Причому середній вік померлих 79,5 роки.

Епідемія досягла максимальних позначок наприкінці березня, коли щоденно фіксували до 900 інфікованих, а загальна кількість перевищила 100 тисяч, з яких 11 тисяч — померли^[175]. За кількістю померлих Італія займала перше місце у світі з 19 березня^[176] по 7 квітня^[177], і друге за кількістю інфікованих (поступаючись Китаю, а з 26 березня — США). Медична система Італії із середини березня перестала справлятися із великою кількістю хворих, а близько 20 % лікарів виявилися хворими^[178]. У травні пандемія в Італії пішла на спад, було послаблено карантин. Станом на 23 серпня в Італії — 259 тис. осіб, що зазнали інфікування (4-й показник у Європі) і 35 тис. померлих (2-й показник у Європі)^[179].

26 лютого у Німеччині офіційно було оголошено про епідемію коронавірусної хвороби 2019^[180]. 8 березня стало відомо про першу жертву вірусу з Німеччини, це 60-літній німець, що помер у Єгипті.^[181] 9 березня зареєстровано дві перші жертви вірусу: в окрузі Гайнсберг і місті Ессен^[182]. 18 березня країна оголосила про припинення прийому біженців на невизначений термін. Пік епідемії припав на кінець березня — початок квітня, коли кількість нових інфікувань сягала понад 6 тисяч на день, після чого кількість інфікованих почала зменшуватись. В країні одна з найнижчих у світі летальність серед інфікованих — близько 0,29 % (44 смерті на 15320 інфікованих на 21.03.20), в той час, як у Китаї близько 3 % і близько 8 % в Італії.^[183]

Починаючи з квітня 2020 року, коли Конституційний суд Німеччини постановив, що пандемічний режим не дозволяє загальних заборон на мітинги, в Німеччині було проведено кілька акцій протесту проти локдаунів та антипандемічних нормативних актів.

Приблизно з середини 2020 року головним організатором протестів була група під назвою Querdenken^[en] («латеральне мислення»), яка спочатку базувалася в Штутгарті  але незабаром почала організовувати мітинги також у Берліні та інших містах^[184].

21 квітня 2021 р. Pfizer заявляє, що їй відомо про підроблені версіях своєї вакцини COVID-19, які виробник ліків розробив за допомогою BioNTech, оскільки злочинці прагнуть нажитися на світовому попиті на вакцини, який продовжує випереджати пропозицію.

Фальшиві версії вакцини були виявлені в Мексиці і Польщі, повідомив представник Pfizer в електронному листі CBS MoneyWatch, підтвердивши раніше опубліковане Wall Street Journal повідомлення про підробки^[134].

Станом на 29 травня 2021 року в Польщі 6,3 мільйона людей повністю вакциновані^[185].

Станом на вересень 2021 року в Польщі повністю вакциновано більше 50 % населення^[186].

Першу інфіковану особу виявлено 3 березня 2020 року. 16 березня Кабінет Міністрів оголосив карантин і заходи для боротьби з епідемією. 20 березня вилікувався перший хворий в Україні. Ним виявився 39-річний чоловік із Чернівців^[104][105]. Упродовж 4,5 місяців, з квітня по серпень 2020 року, Україна за кількістю інфікованих піднялась з 53^[187] на 26 місце^[188] у світі, а до квітня 2021 — до 21-го^[189]/ З кінця серпня 2020 року з'являються повідомлення про випадки повторного зараження, станом на серпні 2020 — два^[190], у березні 2021—1200^[191].

24 лютого в Україні стартувала вакцинація проти коронавірусу^[192]. Згідно з Національним планом вакцинації українців від коронавірусу, Кабмін до кінця 2021 року планує зробити 47 млн щеплень^[193], проте станом на початок жовтню було зроблено лише 13 млн^[194].

23 квітня 2021 Кабінет міністрів України встановив розмір виплат українцям у разі смерті або отримання групи інвалідності після вакцинації від коронавірусу^[195]. Станом на кінець вересня 2021 в Україні було зафіксовано 95 випадків смерті після вакцинації, з них у 77 випадках розслідування довело, що причиною були супутні захворювання. У решті 18 випадках розслідування триває^[196].

Станом на вересень 2021 року в Донецьку справжня катастрофа із захворюваністю на коронавірус. Шпиталі завантажені на 100 %, швидкі не приїжджають на виклики, тестів немає, лікарі, отримавши російські паспорти, масово звільняються та їдуть до Росії, не бажаючи працювати за 8 тисяч рублів, кисневих концентраторів не вистачає, наявні коштують майже тисячу доларів (хоча їх можна купити в інтернеті за 300—400). Допомагає таке обладнання слабо (сатурація з 60 піднялася до 70), але це хоч щось. Іншої допомоги населенню в ОРДЛО немає^[197].

Чорногорія — остання країна, в якій було виявлено інфікованого в Європі, це сталося 17 березня 2020 року^[198]. Вже 23 березня кількість хворих зросла до 22 осіб. У період з 24 травня по 14 червня випадки коронавірусу в країні не фіксувалися^[199], проте після цієї дати кількість інфікованих у країні знову почала рости і в серпні перевищила 4000.

25 лютого 2020 року зафіксовано перший випадок зараження коронавірусом у Хорватії. Хворим виявився молодий чоловік із Загреба. З 10 по 21 лютого він перебував у Мілані, адміністративному центрі регіону Ломбардія, у якому на той час уже спалахнула коронавірусна хвороба 2019^[200].

16 березня в країні було введено карантин щонайменше до 24-го^[201]. Також було введено заборону на в'їзд іноземців та на виїзд громадян країни за кордон^[202]. До 16-го в Чехії офіційно виявили 117 випадків захворювання.

25 лютого було повідомлено про перше зараження вірусом у Швейцарії^[203]. 16 березня в країні було запроваджено надзвичайний стан^[14].

У січні 2020 року Канадське агентство прикордонних служб (CBSA) заявило, що не буде застосовувати додаткові заходи щодо контролю, але планує „впровадити наглядну інформацію“ в аеропортах Торонто, Ванкувера та Монреаля для підвищення обізнаності щодо нової хвороби. Прямих рейсів з Уханя в Канаду немає^[204]. 13 березня дружина Джастіна Трюдо захворіла на коронавірусну хворобу 2019^[205]. 16 березня Канада закриває кордони для в'їзду іноземців та людей, що не мають права на проживання на її території, заборона не стосується жителів США^[206].

Перший випадок коронавірусної хвороби 2019 у США був підтверджений у штаті Вашингтон 21 січня 2020 року^[207][208]. На момент оголошення пандемії (11 березня), в США інфікування зазнали 1285 осіб (8-й показник у світі), з них 36 — померли (7-й показник у світі). 13 березня США ввели надзвичайний стан^[100], а з 17 березня зупинили пасажирське сполучення з Британією^[209].

22 березня США вийшли на третє місце в світі за кількістю хворих після Китаю та Італії, число інфікованих перевищило 26 тис. осіб^[210], а вже 26 березня з кількістю понад 82 тисячі осіб — на перше^[211]. Протягом квітня — червня США щоденно повідомляли про 20—30 тисяч інфікованих, а в липні — понад 60 тисяч. Починаючи з 11 квітня^[212] (за іншими даними — з 8 квітня)^[213] США посідає перше місце за кількістю жертв коронавірусної хвороби. 9 серпня кількість випадків інфікування перевищила 5 млн^[214].

21 квітня 2021 р. Pfizer заявляє, що їй відомо про підроблені версії своєї вакцини COVID-19, які виробник ліків розробив за допомогою BioNTech, оскільки злочинці прагнуть нажитися на світовому попиті на вакцини, який продовжує випереджати пропозицію.

Фальшиві версії вакцини були виявлені в Мексиці і Польщі, повідомив представник Pfizer в електронному листі CBS MoneyWatch, підтвердивши раніше опубліковане Wall Street Journal повідомлення про підробки^[134].

У травні різко погіршилася епідемічна ситуація в Південній Америці, насамперед у Бразилії, де кількість нових випадків інфікування зросла до 12 тис. за добу. Також важка ситуація в Перу, де на 22 травня було більше 100 тис. інфікованих.

Південна Америка стала одним із епіцентрів пандемії^[215].

У травні різко погіршилася епідемічна ситуація в Бразилії, де кількість нових випадків інфікування зросла до 12 тис. за добу. Бразилія спочатку увійшла в топ-10 країн за кількістю інфікованих, швидко піднялася і 23 травня перегнала Росію і зайняла друге місце.

У Бразилії така ситуація склалася не в останню чергу через президента країни, який відмовився вводити карантин, назвавши коронавірус „ще одним грипом“, „грипком“^[215]. За травень президент Жаїр Болсонару звільнив двох міністрів охорони здоров'я тому, що вони відмовлялися підтримувати його у тому, що вірус не страшний і немає потреби вводити карантин.

На середину липня кількість інфікованих людей у Бразилії становила 1,8 млн хворих, 79 тисяч — померли.

У травні різко погіршилася епідемічна ситуація в Перу, де кількість нових випадків інфікування зросла до 5 тис. за добу.

У травні різко погіршилася епідемічна ситуація в Чилі, де кількість нових випадків інфікування зросла до 2 тисяч за добу.

У травні різко погіршилася епідемічна ситуація в Аргентині, де кількість нових випадків інфікування зросла до 600 за добу.

13 березня американський актор Том Генкс повідомив, що він заразився коронавірусом в Австралії. Їх із дружиною ізолювали та надали необхідну медичну допомогу^[216].

26 лютого 2020 року було зафіксовано перший випадок коронавірусної хвороби 2019 в Грузії у 50-річного громадянина країни, що приїхав з Ірану через Азербайджан і в'їжджав у Грузію маршрутним таксі. Симптоми у нього виявили на кордоні^[217].

Влада Грузії посилила запобіжні заходи, після призупинення авіасполучення з Китаєм, було скасовано прямі рейси з Іраном. Також на два тижні закрито кордон Грузії з Азербайджаном. На 29 лютого в країні зафіксовано три випадки хвороби^[218].

• 
  Порожня станція Нижньогородського метро «Пролетарська» під час карантину
• 
  Дошка для малювання з оголошенням про закриття дитячого майданчика і написом «Коронавірус, забери Путіна», Москва

На 22 березня в країні було зареєстровано 438 випадків захворювання, одна жінка загинула.

27 квітня Російська Федерація обігнала Китай за кількістю інфікованих із цифрою 87 147 осіб (Китай 83 912), за кількістю нових інфікованих Росія стабільно входила до трійки країн світу (США та Британія). Найбільше інфікованих було у Москві (3524) і Петербурзі (489) із 6198 нових випадків за добу^[219].

10 травня кількість нових випадків інфікування в Російській Федерації перевалила за 200 000 осіб. За цим показником Росія залишалася 5 у світі і за кілька діб стане другою у світі після США^[118].

21 травня кількість інфікованих у Російській Федерації зросла до 308 тис.^[121] Росія перебувала на другому місці у світі за кількістю інфікованих, але її наздоганяє Бразилія. За добу кількість інфікованих зростає в середньому на 10 тис. осіб, а в Бразилії на 12 тис.

У березні 2020 року компанії, що входять в АФК «Система» виділили на боротьбу з коронавірусом близько 1 млрд рублів, основна частина яких була витрачена на розробку тестів для виявлення зараження, а також на виробництво засобів захисту і антисептиків.^{[220][221][222]}

Зафіксовані симптоми у тяжких хворих включали підвищення температури у 90 % випадків^[42], втому та сухий кашель у 80 %^[224], та задишку у 20 %, респіраторний дистрес-синдром дорослих у 15 %^[55][56]. Рентгенографія органів грудної клітки виявила зміни судинного малюнку в обох легенях. Життєві показники, як правило, були стабільними на момент прийому госпіталізованих. Аналізи крові зазвичай показали низький рівень лейкоцитів (лейкопенія) та лімфопенію.

ВООЗ рекомендувала такі заходи профілактики: „регулярне миття рук, закриття ліктем рота та рукою носа при кашлі та чханні, уникання тісного контакту з будь-ким, хто має прояви респіраторних захворювань (наприклад, кашель та чхання)“^[225][226]. За неможливості миття рук, рекомендовано користуватися дезінсекторами на спиртовій основі або 6 % розчином перекису водню^[227].

За рекомендаціями ВООЗ медичні маски потрібно носити винятково тим здоровим людям, які взаємодіють із хворими, зокрема лікарям. Крім того маски рекомендовано одягати всім, хто кашляє чи чхає. Маску можна одягати тільки чисто вимитими з милом чи протертими спиртом руками. Як тільки маска стає вологою, її потрібно зняти, а одноразові маски повторно використовувати не можна^[228].

Головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко закликав українців носити маски у громадських закладах^[229]. Китай також офіційно радить носити одноразові медичні маски у громадських місцях^[230]. Гонконг радить носити хірургічні маски у громадському транспорті та під час перебування в людних місцях^[231]. Влада Таїланду радить населенню виготовляти маски удома із тканини і прати їх щоденно^[232]. Для запобігання епідемії, маски також широко використовують здорові люди в інших країнах Азії, зокрема у Тайвані^[233][234], Японії і Південній Кореї^[235].

Натомість у Німеччині, США та інших країнах лікарі та влада закликають населення використовувати маски тільки в тих випадках, коли їх рекомендує ВООЗ, оскільки вони надають «фальшиве відчуття захищеності», тоді як надійних наукових доказів корисності масок для захисту людини, що їх носить, нема. Крім того, масове скуповування медичних масок може призводити до їхнього дефіциту для медичних працівників, які дійсно їх потребують. Утім носіння масок гіпотетично може завадити безсимптомним інфікованим вірусом SARS-Covid-2 заражати здорових людей^[236].

15 січня 2020 року ВООЗ оприлюднила протокол діагностичного тестування на 2019-nCoV, розроблений вірусологічною командою з лікарні Шаріте у Берліні^[46]. Невдовзі з'явилися інші протоколи, що також використовують методику ПЛР після зворотної транскрипції.

Методи виявлення SARS-CoV-2 переважно належать до двох груп — лабораторного та «швидкого»^[237].

«Швидкі тести» базовані на реакції імуноферментного аналізу, що визначає антитіла до коронавірусу SARS-CoV-2 у крові. Ці тести можуть давати хибно негативний результат, коли людина щойно захворіла, оскільки для формування антитіл у крові потрібен час, принаймні декілька діб. Попри негативний результат тесту, людина може переносити коронавірус і бути джерелом зараження для інших^[237].

Лабораторний тест — це тест полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Для його визначення робиться забір слизу з дихальних шляхів та передача його до спеціалізованої лабораторії. Такий тест є точнішим, оскільки виявляє генетичний матеріал вірусу (РНК)^[237].

Скликане 22 січня 2020 року засідання Міжнародного комітету ВООЗ із питань надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я, яке мало виробити рекомендації для Генерального директора ВООЗ стосовно можливості оголошення надзвичайної ситуації в галузі міжнародної охорони здоров'я, не дійшло згоди стосовно такого рішення. Вирішено, що наразі це не є необхідним через адекватні протиепідемічні дії особливо з боку влади та медичних організацій Китаю, невизначеність активності способу передавання вірусу від людини до людини. Таке рішення може бути відкладено до наступного засідання комітету, який може зібратися в режимі відеоконференції через 10 днів або раніше в залежності від прогресу ситуації чи від розпорядження Генерального директора^[238].

Через необхідність оцінки розвитку епідемії в світі ВООЗ скликала на 30 січня 2020 року чергове засідання Міжнародного комітету ВООЗ із питань надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я. Після засідання Комітету Генеральний директор ВООЗ узяв до відома його рішення і оголосив спалах нової коронавірусної інфекції, спричиненої коронавірусом 2019-nCoV, надзвичайною ситуацією в галузі міжнародної охорони здоров'я та видати цю пораду як Тимчасові рекомендації згідно з Міжнародних медико-санітарних правил 2005 року^[239]. ВООЗ також запропонувала внести до ММСП 2005 року попередню назву хвороби «2019-nCoV acute respiratory disease» (гостра респіраторна хвороба, яку спричинює коронавірус 2019-nCoV)^[240].

ВООЗ у співпраці зі Всесвітнім економічним форумом створила державно-приватне об'єднання під назвою «Пандемічна мережа постачань (PSCN)». Це ринкова мережа прагне забезпечити платформу для обміну даними, прозорості ринку та оперативної координації. 29 січня 2020 року PSCN провела першу з декількох телеконференцій із понад 30 організаціями приватного сектора та 10 багатосторонніми організаціями для розробки ринкової спроможності та оцінки ризику для засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Ця оцінка буде використана як основа для узгодження світового попиту на ЗІЗ із світовою пропозицією. Очікується, що оцінка ринку та ризику для ЗІЗ буде завершена до 5 лютого 2020 року^[241].

Громадяни іноземних держав, що перебували в Уханю під час спалаху епідемії були евакуйовані. Першими евакуацію здійснили В'єтнам 24—27 січня^[242] і США — 28 січня^[243].

Україна евакуювала 73 громадян лише 20 лютого, при цьому плани української влади розмістити евакуйованих у медичному центрі в Нових Санжарах спровокували акції протесту місцевих жителів і сутички з поліцією.^[244][245]

Внаслідок обмежувальних заходів, зокрема обмеження пересування, чимало людей не змогли вчасно отримати медичну допомогу. Зокрема:

• За даними організації Marie Stopes International мільйони жінок у всьому світі втратили доступ до протизаплідних засобів і послуг щодо переривання вагітності через коронавірус. За пів року в 37 країнах послуги з планування сім'ї та контрацепції отримали майже на 2 мільйони жінок менше, ніж торік за такий період. В Індії ця проблема торкнулася найбільшу кількість жінок — 1,3 мільйона^[246][247].
• На думку