Контроль ризику на робочому місці під час COVID-19 — Вікіпедія

Керування ризиками на робочому місці щодо COVID-19 — це застосування методологій безпеки та гігієни праці стосовно засобів контролю небезпеки, для запобігання коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19). Належний контроль небезпек на робочому місці, залежить від робочого місця та робочого завдання, і заснований на оцінці ризиків

джерел впливу, серйозності виклику захворювань в громаді та факторів ризику щодо окремих працівників, які можуть бути уразливими для зараження COVID-19.

За даними Управління з охорони праці США (OSHA), робочі місця з найнижчим рівнем ризику, мають найменші професійні контакти з громадськістю та іншими співробітниками, для яких рекомендуються основні заходи профілактики інфікування, в тому числі миття рук, заохочення працівників залишатися вдома, якщо вони хворі, дихальний етикет і підтримання ретельного очищення та дезінфекції робочого середовища.

Роботи з середнім ризиком впливу охоплюють ті, що потребують частого або близького контакту з людьми, котрим не відомо або вони не підозрюють про наявність COVID-19, але вони можуть бути зараженими через тривале передавання в громаді чи міжнародних подорожах. Сюди входять працівники, які взаємодіють із широкою громадськістю, наприклад, у школах, робочих середовищах з високою щільністю та деяких роздрібних підприємствах з великими обсягами торгівлі. Залежно від сектора, існують певні рекомендовані процедури захисту працівників та випадкових осіб, якщо трапляється людина з COVID-19.

OSHA вважає, що працівники охорони здоров’я та моргів, які стикаються з хворою або підозрюваною на зараження COVID-19 особою, мають високий ризик впливу, який збільшується до дуже високого рівня, якщо медичні працівники виконують аерозольні процедури, або збирають чи обробляють зразки від хворої чи підозрюваної особи з COVID-19. Способи безпеки для цих працівників передбачають інженерні засоби контролю, такі як приміщення з вентиляцією від'ємного тиску, та засоби особистого захисту, відповідні робочому завданню.

Планування та оцінка ризику

Спалахи COVID-19, можуть мати декілька наслідків для робочих місць. Працівники можуть бути відсутніми на роботі через те, що вони хворіють, потребують догляду за іншими або через страх можливого зараження. Моделі торгівлі можуть змінюватися, як з точки зору того, які товари потрібні, так і способів придбання цих товарів (наприклад, покупки в не пікові години або шляхом доставлення за адресою). Нарешті, перевезення предметів із географічних районів, які сильно постраждали від COVID-19, може бути перервано.

План забезпечення готовності до інфекційних захворювань і заходів у відповідь, може бути використано для керівництва захисними діями. Плани стосуються рівнів ризику, пов’язаних з різними робочими місцями та робочими завданнями, в тому числі джерел впливу, факторів ризику, що виникають вдома чи в умовах громади, та чинники ризику окремих працівників, такі як похилий вік або хронічні захворювання. Вони також окреслюють контроль, потрібний для усунення цих ризиків, та плани на випадок надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути внаслідок спалахів. Плани забезпечення готовності та реагування на інфекційні захворювання, можуть бути підпорядковані національним або міжнаціональним рекомендаціям. Завданнями для реагування на спалах, є зниження рівня передавання інфекції серед персоналу, захист людей, які піддаються більшому ризику виникнення несприятливих ускладнень для здоров'я, підтримання ділових операцій, і зменшення несприятливих наслідків для інших суб'єктів господарювання в їх ланках постачань.

Захист від небезпеки

Ієрархія засобів контролю небезпек — це структура, яка широко застосовується в галузі охорони праці, задля групування засобів контролю небезпек за ефективністю. Там, де

небезпеки COVID-19 не вдається усунути, найефективнішими засобами контролю, є інженерний контроль, потім адміністративний контроль та нарешті, засоби особистого захисту. Інженерний контроль передбачає ізолювання працівників від небезпек, пов'язаних з роботою, не покладаючись на поведінку працівників, і може бути найбільш економічним рішенням. Адміністративний контроль — це зміни в робочій політиці або процедурах, які вимагають дії працівника або роботодавця. Засоби особистого захисту (ЗОЗ) вважаються менш ефективними, ніж інженерний та адміністративний контроль, але можуть допомогти запобігти деяким загрозам. Усі типи ЗОЗ повинні вибиратись з урахуванням: небезпеки для працівника, належним чином встановленої (наприклад, респіратори); послідовного та правильного носіння; регулярної перевірки; утримування та замінювання за потребою; очищення, зберігання, вилучення належним чином або утилізація для уникнення подальшого забруднення.

Робочі місця з високим ризиком

ВООЗ не рекомендує комбінезони, оскільки COVID-19 є респіраторним захворюванням, а не передається через тілесні рідини. Для персоналу, який здійснює скринінг на входах, ВООЗ рекомендує лише хірургічну маску. Тим, хто збирає зразки дихальних шляхів у пацієнтів, та доглядають за ними, або перевозять хворих з COVID-19 без будь-яких аерозольних процедур, ВООЗ рекомендує хірургічну маску, захисні окуляри або лицьовий щит, халат та рукавички. Якщо проводиться процедура з утворенням аерозолю, хірургічну маску замінюють респіратором N95 (США) або FFP2 (Європейський Союз) чи KN95 (КНР). Зважаючи на те, що глобальна пропозиція засобів особистого захисту (ЗОЗ) недостатня, ВООЗ радить зменшити до мінімуму потребу в ЗОЗ за допомогою: телемедицини, фізичних бар'єрів, таких як прозорі вікна (перегородки); дозволу входити до кімнати з пацієнтом COVID-19 лише тим, хто бере участь у безпосередньому догляді; використання лише необхідних ЗОЗ для конкретного завдання; продовження використання одного і того ж респіратора, не знімаючи його під час догляду за декількома пацієнтами з однаковим діагнозом; моніторингу та координації ходу постачання ЗОЗ; та відмови від використання респіраторів для безсимптомних осіб.