Вакцинальна дипломатія — Вікіпедія

Вакцинальна дипломатія^[1] — це форма медичної дипломатії, що означає застосування вакцин для покращення дипломатичних відносин країни та впливу на інші країни.^[2][3] Водночас вакцинальна дипломатія також означає набір дипломатичних заходів, вжитих для забезпечення доступу до найкращих зразків у розробці потенційних вакцин, для посилення двосторонньої та/або багатосторонньої співпраці між країнами у проведенні спільних досліджень і розробок, і, у разі оголошення початку виробництва забезпечення підписання договору на закупівлю вакцини в найкоротший термін.^[4] Хоча в основному цей термін поширюється в контексті постачання вакцин проти COVID-19, він також відіграв певну роль у розповсюдженні вакцини проти віспи.^[5][6][7]

Дослідники визначили, що вакцинальна дипломатія відбувалася ще з першої вакцини, вакцини Едварда Дженнера від віспи. Її також було виявлено в появі в СРСР вакцини Альберта Сабіна проти поліомієліту.^[8] ООН також виступила посередником у припиненні вогню для проведення кампаній вакцинації, як, наприклад, з талібами в Афганістані.^[9]

Австралія пообіцяла забезпечити швидкий доступ до вакцин проти COVID-19 «для країн нашої тихоокеанської родини, а також регіональних партнерів у Південно-Східній Азії»^[10], щоб допомогти їм боротися з поширенням COVID-19.

Вакцина компанії «Sinopharm» BBIBP-CorV використовується для щеплень у деяких країнах Азії^[11][12][13], Африки^[14][15][16], Південної Америки^[17][18][19] та Європи.^[20][21][22] Компанія «Sinopharm» мала намір виробити один мільярд доз вакцини BBIBP-CorV у 2021 році^[23], і поставила 200 мільйонів доз до травня 2021 року.^[24]

Вакцина Коронавак використовувалася для вакцинації в деяких країнах Азії^[25][26][27], Південної Америки^[28][29][30], Північної Америки^[31][32][33], та Європи.^[34][35][36] Компанія «Sinovac Biotech» мала виробничу потужність у 2 мільярди доз на рік^[37], і постачала 600 мільйонів доз вакцини.^[38]

Вакцина «Convidecia» використовується для вакцинації в деяких країнах Азії^[39][40][41], Європи^[42][43] та Латинської Америки.^[44][45][46] Виробнича потужність для вакцини «Ad5-NCov» повинна досягти 500 мільйонів доз у 2021 році.^[47]

Китай пообіцяв виділити 2 мільярди доларів США на підтримку зусиль ВООЗ щодо програм боротьби з COVID-19, кредит на 1 мільярд доларів США, щоб зробити свою вакцину доступною для країн Латинської Америки та Карибського басейну, а також надати 5 країнам Південно-Східної Азії пріоритетний доступ до вакцини.^[48][49][50] Вакцина «BBIBP-CorV» і «Коронавак» були схвалені ВООЗ як частина COVAX.^[38][51] До липня 2021 року Глобальний альянс з вакцин підписав попередні угоди про закупівлю 170 мільйонів доз вакцини «BBIBP-CorV», 350 мільйонів доз «Коронавак» і 414 мільйонів доз SCB-2019, ще однієї вакцини проти COVID-19 у III фазі клінічних досліджень.^[52][53]

Усі ці дії були складовою реалізації китайської стратегії «дипломатії в масках», коли держава розповсюджувала медичні препарати, включно з вакцинами проти COVID-19, і надавала фінансову підтримку іншим європейським країнам, намагаючись відновити імідж країни, який до недавнього часу був зневажливий та навіть ганебний, оскільки Китай підозрювався в неефективних заходах проти поширення хвороби та приховуванні масштабів епідемії. З іншого боку, ці дії продемонстрували, що Китай є прагматичним, самостійним вирішувачем проблем, готовим встановлювати альянси з іншими націями, що суперечать ізоляціоністській політиці Сполучених Штатів.^[54] Крім того, Китай використовував цю можливість, щоб дистанціюватися та навіть змінити наратив щодо початку COVID-19, просуваючи свої успіхи на основі своєї політичної моделі порівняно із Заходом.^[55]

До кінця березня 2021 року Індія виготовила 125 мільйонів доз вакцин проти COVID-19 і експортувала 55 мільйонів доз вакцини.^[56] 84 країни отримали вакцини з Індії через COVAX, гранти або регулярні закупівлі.^[57]

Індія надіслала мільйони доз вакцини проти COVID-19 до 95 країн, включаючи сусідні Бутан, Афганістан, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланку, М'янму та Мальдіви.^[58] Індія також постачала вакцини до Пакистану в рамках ініціативи COVAX.^[59]

Під час другої хвилі епідемії COVID-19 в Індії програму «Vaccine Maitri» призупинили до липня 2021 року внаслідок збільшення кількості випадків COVID-19 в Індії.^[60][61] Станом на 29 травня 2021 року Індія експортувала 66,4 мільйона доз вакцини, включаючи 10,7 мільйона доз, наданих як грант більш ніж 95 країнам.^[62]

Міністерство охорони здоров'я Індії повідомило, що країна відновить експорт вакцин проти COVID-19 у рамках ініціатив «COVAX» та «Vaccine Maitri» до жовтня 2021 року, обіцяючи збільшення поставок, яке відбудеться напередодні переговорів на високому рівні щодо усунення нерівності щодо вакцин, а керівник Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Аданом Гебреїсус привітав рішення Індії відновити експорт вакцини проти COVID-19 як «важливу подію» на підтримку мети досягти 40-відсоткового рівня вакцинації в усіх країнах до кінця року.^[63]

Міністр закордонних справ Мексики Марсело Ебрард оголосив про домовленості з «CanSino Biologics» і «Walvax» про проведення клінічних досліджень вакцин з Китаю з можливістю виробництва вакцин у Мексиці. Марсело Ебрард також оголосив про домовленості з «Johnson & Johnson» про дослідження розробленої в США вакцини в Мексиці.^[64]

У липні 2020 року Японія погодилася надати 11,6 мільярда єн (109 мільйонів доларів США) 5 країнам уздовж річки Меконг: Камбоджі, Лаосу, М'янмі, Таїланду та В'єтнаму через стурбованість впливом Китаю на виробництво та розповсюдження вакцин в Азії.^[65]

Росія, яка першою з країн заявила про наявність у неї вакцини проти COVID-19^[66], «Спутник V», повідомила, що 20 країн, включаючи Бразилію, Індонезію та Об'єднані Арабські Емірати, подали запити на постачання цієї вакцини.^[3]

Туреччина передала або подарувала вакцину «Коронавак» до Азербайджану, Боснії і Герцеговини, Північного Кіпру та Північної Македонії.^[67][68]

Під час президентства Трампа міністр охорони здоров'я та соціальних служб Алекс Азар заявив, що США поділяться вакциною з іншими країнами лише після того, як будуть задоволені потреби Сполучених Штатів.^[3] США профінансували^[69] та розмістили багатомільярдні замовлення на закупівлю сотень мільйонів вакцин у британсько-шведської фірми «AstraZeneca» та німецької компанії «BioNTech» у співпраці з американською фірмою «Pfizer».^[70] США запропонували Індонезії розробку вакцини під час телефонної розмови між Майком Помпео та Ретно Марсуді в серпні 2020 року.^[65]

Адміністрація Джо Байдена пообіцяла фінансувати виробництво вакцин у різних країнах, повідомивши на саміті чотирьох країн у березні 2021 року, що до кінця 2022 року вона забезпечить постачання до одного мільярда вакцин проти коронавірусу по всій Азії разом з Індією, Австралією та Японією.^[71] Експортна політика Сполучених Штатів щодо вакцин була розкритикована виданням «The Independent» як «вакцинальний апартеїд».^[72]

Британську компанію «AstraZeneca» звинуватили у тому, що вона надає перевагу ринку Великої Британії та тому, що її виробництво вакцини в ЄС відстає від виробництва у Великій Британії. Дипломатичні протести ірландської та британської сторін вирішили проблему, і погрози було відкликано.^[73] У березні 2021 року ЄС планував знову призупинити експорт вакцин, щоб стимулювати Велику Британію експортувати вироблені в країні вакцини.^[74]

Нерівномірний розподіл виробництва та закупівлі вакцин призвів до побоювань щодо «вакцинального націоналізму»^[75], коли розвинені країни отримають вигоду від виробництва власної вакцини, а бідніші країни не отримають доступу до вакцини якнайшвидше, що зрештою продовжить пандемію.^[76] Подібне явище спостерігалося під час пандемій грипу H1N1 та епідемії гарячки Ебола.^[77] Під час пандемій, на думку низки оглядачів, ведеться «дипломатична гонка… за потенційними вакцинами».^[4]

Інше занепокоєння полягає в тому, що заможніші країни отримають пріоритетний доступ до вакцин відповідно до їх платоспроможності.^[78] З метою протидії такому розвитку подій було створено програму COVAX.^[79] У 2021 році спостерігався нерівний розподіл вакцин за принципом вакцинального націоналізму між країнами з високим, середнім і низьким рівнем доходу. Дослідження, проведене в серпні 2021 року, дійшло висновку, що така поведінка призвела до збільшення передачі COVID-19, особливо тому, що вона сприяє розвитку варіантів COVID-19.^[80]

На початку серпня 2020 року міністр закордонних справ Малайзії Хішаммуддін Хусейн повідомив у Twitter, що він говорив як з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї, так і з держсекретарем США Майком Помпео про подальші напрямки співпраці в розробці вакцин.^[81][82][3]

• Hotez, Peter J. (2 березня 2021). Preventing the Next Pandemic: Vaccine Diplomacy in a Time of Anti-science (англ.). JHU Press. ISBN 978-1-4214-4038-5.