French
DeutschФернандо Сімон — Вікіпедія
| Фернандо Сімон | |
|---|---|
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | ісп. Fernando Simón Soria |
| Народився | 29 липня 1963[1] (61 рік) Сарагоса, Сарагоса, Арагон, Іспанія |
| Країна |  Іспанія |
| Місце проживання | Мадрид |
| Діяльність | епідеміолог |
| Галузь | епідеміологія |
| Alma mater | Сарагоський університет і London School of Hygiene & Tropical Medicined |
| Науковий ступінь | ліценціат |
| Знання мов | іспанська і англійська |
| Заклад | Medicus Mundi Internationald, Coordination Center for Health Alerts and Emergenciesd, National School of Public Healthd і Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності |
| Роки активності | 1986 — тепер. час |
| Посада | директор |
| Батько | Antonio Simón Ramirod[2] |
| Нагороди | |
| |
Фернандо Сімон Сорія (ісп. Fernando Simón Soria, нар. 29 липня 1963, Сарагоса) — іспанський лікар-епідеміолог і науковець, який є директором Координаційного центру медичного оповіщення та надзвичайних ситуацій при міністерстві охорони здоров'я Іспанії.[3] У 2014 році він отримав широку популярність як прес-секретар спеціального комітету з хвороби, спричиненої вірусом Ебола, в Іспанії[4], і подібну роль він відігравав під час пандемії COVID-19.[5] 30 березня 2020 року у Сімона підтверджено позитивний результат тесту на коронавірус.[6]
Фернандо Сімон народився в Сарагосі[7], він закінчив медичний факультет Університету Сарагоси та спеціалізувався на громадській охороні здоров'я та епідеміології в Лондонській школі гігієни та тропічної медицини.[8] Сімон проходив навчання за європейською програмою навчання з інтервенційної епідеміології в Європейському центрі з профілактики та контролю захворюваності.
Фернандо Сімон працював директором Центру дослідження тропічних хвороб в провінції Маніка в Мозамбіку[9] та лікарні Нтіта в Бурунді.[10] Він також був директором програм у Національному центрі епідеміології Іспанії і координатором відділу медичного оповіщення та надзвичайних ситуацій у міністерстві охорони здоров'я Іспанії з 2003 по 2011 рік. На 2023 рік він є професором Національної школи громадського здоров'я та член консультативного комітету Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності.[11]
У червні 2020 року Фернандо Сімон отримав нагороду «Emilio Castelar 2020».[12]
- ↑ https://www.boe.es/boe/dias/2006/10/31/pdfs/A37792-37793.pdf
- ↑ Valenzuela, Juan Luis (27 лютого 2020). Fernando Simón, el portavoz que calma a la gente ante el temor del coronavirus. El Plural (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Fernando Simón, "el hombre que quieres tener al lado" ante una epidemia. Redacción Médica (ісп.). 31 січня 2020. Процитовано 10 травня 2020. (ісп.)
- ↑ Henley, Jon (22 березня 2020). Coronavirus: meet the scientists who are now household names. The Guardian. Guardian News & Media Limited. Процитовано 22 березня 2020. (англ.)
- ↑ Fernando Simón, positivo en coronavirus. ELMUNDO. 30 березня 2020. Процитовано 30 березня 2020. (ісп.)
- ↑ Villareal, Antonio; Méndez, Rafael (1 березня 2020). No hay una epidemia hasta que Fernando Simón no se vuelve el rey de los telediarios. El Confidencial (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Ramírez de Castro, Nuria (2 березня 2020). Fernando Simón, el portavoz tranquilo. ABC (ісп.). Vocento. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ G. Portalatín, Beatriz (1 лютого 2020). Fernando Simón, el supermédico contra el coronavirus: ya le ganó la batalla al ébola y el zika. El Español (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Hernández, Nuria (3 березня 2020). ASÍ ES FERNANDO SIMÓN, EL HOMBRE QUE TRANQUILIZA A ESPAÑA SOBRE EL CORONAVIRUS. Vanity Fair (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ M. R. (29 лютого 2020). ¿Quién es Fernando Simón, el portavoz sobre la situación del coronavirus en España?. La Nueva España (ісп.). Prensa Ibérica. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Martín-Arroyo, Javier (20 червня 2020). Fernando Simón, premio Emilio Castelar 2020. El País (ісп.). Prisa. Процитовано 21 червня 2020.
