Джон Барроу — Вікіпедія

Джон Барроу
англ. John David Barrow
Народився29 листопада 1952(1952-11-29)[2][3][…]
Лондон, Велика Британія[5]
Помер26 вересня 2020(2020-09-26)[1] (67 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія[6]
·колоректальний рак[7]
Країна Велика Британія
Місце проживанняКембридж[6]
Діяльністьфізик, письменник, викладач університету, математик, фізик-теоретик, астроном, астрофізик, драматург, космолог
Галузьтеоретична фізика[8], астрофізика, космологія[8], математика[8], творче та професійне письмоd[8] і драма[8]
Alma materколедж Магдалени[d], Van Mildert Colleged і Університет Оксфорда[9]
Науковий керівникДенніс Шіама[1]
Знання мованглійська[10][8]
ЗакладҐрешам-коледж[1], Університет Сассексу[1], Університет Каліфорнії (Берклі)[1] і Кембриджський університет[1]
ЧленствоЛондонське королівське товариство і Європейська академія[11]
Нагороди
Сайтdamtp.cam.ac.uk/people/j.d.barrow/

Джон Девід Барроу (англ. John David Barrow; 29 листопада 1952, Лондон — 27 вересня 2020) — англійський фізик-теоретик, космолог, професор математичних наук у Кембриджському університеті, письменник, член Королівського товариства та популяризатор науки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 29 листопада 1952 року у Лондоні. Навчався в граматичній школі Ілінга для хлопчиків, де, крім наук, захоплювався спортом і навіть побував на перегляді у футбольному клубі «Челсі».

У 1974 році закінчив Даремський університет, де вивчав математику та фізику.

У 1977 році отримав докторський ступінь в Оксфордському університеті, де під керівництвом Денніса Сіами захистив дисертацію про неоднорідні космологічні моделі. Працював молодшим науковим співробітником в оксфордському коледжі Крайст-черч та постдоком у Каліфорнійському університеті в Берклі, де плідно співпрацював із Джозефом Силком та написав спільно з ним свою першу науково-популярну книгу.

В 1981 отримав місце лектора в Астрономічному центрі Університету Сассекса, де з 1989 був професором, а з 1995 — директором.

У 1999 році став професором математичних наук у коледжі Клер Холл Кембриджського університету та директором Millennium Mathematics Project — програми підтримки математичної освіти та популяризації математики в суспільстві. Одночасно працював у Греш-коледжі — спочатку професором астрономії (2003-2007), а згодом — геометрії (2008-2011).

Наукові роботи присвячені космології та астрофізиці. Один із піонерів використання методів теорії динамічних систем для опису поведінки космологічних моделей, у тому числі неоднорідних та анізотропних. Досліджував механізми згладжування неоднорідностей у ранньому Всесвіті, зокрема динаміку космічної інфляції, у тому числі в рамках узагальнень теорії гравітації. Займався проблемами асиметрії між матерією та антиматерією у Всесвіті та природи темної матерії, теорією чорних дірок, походженням галактик. Вивчав можливість експериментального виявлення зміни постійної тонкої структури з часом. Цікавився філософськими проблемами космології, розвивав та пропагував антропний принцип для пояснення того факту, що фундаментальні константи фізики «дозволяють» виникнення життя; 1986 року разом із Френком Типлером опублікував класичну монографію на цю тему.

Активно займався популяризацією науки. Написав понад десяток науково-популярних книг, перекладених 28 мовами. Виступав по радіо та з публічними лекціями, у тому числі у резиденції британських прем'єр-міністрів та у Ватикані. Написав п'єсу «Нескінченності», яка була 2002 року поставлена в Мілані та отримала італійську театральну премію.

Помер 26 вересня 2020 року в Кембриджі від колоректального раку, залишивши після себе дружину Елізабет, двох синів, доньку та шістьох онуків.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Гіффордська лекція (1988)
  • Член Королівського астрономічного товариства (1998)
  • Член Інституту фізики (1998)
  • Член Королівського товариства мистецтв (1999)
  • Темплтонівська премія (2006)
  • Премія Майкла Фарадея (2008)
  • Медаль Кельвіна (2009)
  • Медаль та премія Дірака (2015)
  • Золота медаль Королівського астрономічного товариства (2016)
  • Член Папської академії наук (2020)