Династія Шу — Вікіпедія

Династія Шу
221 – 263
Територія Шу 262 року
Столиця	Ченду
Мови	китайська
Релігії	даосизм, конфуціанство
Форма правління	монархія
Імператор
- 221—223	Лю Бей
- 223—263	Лю Шань
Історичний період	період Саньго
- Заснування	221
- Ліквідована	263
Населення
- 263	близько мільйона осіб
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Династія Шу

Історія Китаю:
Епоха неоліту
Три правителі і п'ять імператорів
Династія Ся
Династія Шан
Династія Чжоу		Західна Чжоу
		Східна Чжоу			Період Чуньцю
					Період Чжаньґо
Династія Цінь
(Династія Чу) — смутний час
Династія Хань		Західна Хань
		Династія Сінь, Ван Ман
		Східна Хань
Епоха трьох держав				Династія Вей	Династія Шу	Династія У
Цзінь			Західна Цзінь
			Шістнадцять варварських держав		Східна Цзінь
Південні та Північні династії
Династія Суй
Династія Тан
Династія Ляо		5 династій і 10 царств
		Північна Сун		Династія Сун
Династія Цзінь	Сі Ся	Південна Сун
Династія Юань
Династія Мін
Династія Цін
Республіка Китай
Китайська Народна Республіка				Республіка Китай

Шу́ (кит.: 蜀; піньїнь: shǔ) — династія і держава в Китаї періоду Саньго. Існувала протягом 221—263 років. Контролювала землі в країні Шу, в центрі сучасної провінції Сичуань. Пряма спадкоємниця династії Хань. Офіційно використовувала назву цієї династії. В історичній літературі часто називається Шу-Хань (спрощ.: 蜀汉; кит. трад.: 蜀漢; піньїнь: shǔhàn).

Основи Шу заклав Лю Янь (? — 194), член імператорської родини Лю з династії Хань. Він володів землями Шу і був напівнезалежним володарем провінції І. Його справу з унезалежнення Шу продовжив родич і полководець Лю Бей (221–223), володар сусідньої провінції Цзін. 211 року він знищив Лю Чжана, сина Лю Яня, та захопив місто Ченду. Коли 220 року імператор Сян, останній правитель династії Хань, під тиском передав свій трон і корону генералу Цао Цао, Лю Бей проголосив себе спадкоємцем династії Хань і 221 року прийняв титул Імператора Китаю. Його уряд, в якому переважали вихідці з провінції Цзін, очолив головний міністр Чжуге Лян (181–234).

Шу вела постійні війни з іншими династіями, що претендували на спадщину Хань: північна Вей та західна У. 219 року вона втратила провінцію Цзін, яку захопила У. Лю Бей втратив свого генерала Гуань Юя і вирушив у похід з метою відвоювати вотчину. Однак 223 року він раптово помер в замку Байді і його трон зайняв син Лю Шань. Прислуховуючись до порад головного міністра Чжуге Ляна, останній зупинив похід, уклав союз із У та здійснив завоювання регіону Наньчжун, на території сучасної провінції Юньнань. Починаючи з 227 року Лю Шань постійно воював з Вей.

234 року, після смерті Чжуге Ляна, Шу переживала кадрову і господарчу кризу. Хоча військом керував здібний полководець Цзян Вей, бракувало досвідчених політиків та економістів. Давалася взнаки нестача ресурсів. В результаті політично-економічної кризи реальна влада опинилася в рухах імператорського євнуха Хуан Хао, який встановив власну диктатуру. 263 року армія північного сусіда Вей напала на ослаблену Шу і захопила її. Лю Шань був змушений капітулювати.

На 263 рік в Шу проживало 280 тисяч сімей. 102 тисяч осіб служили у війську, а 40 тисяч були чиновниками різних рівнів. Основу господарства становила торгівля з Бірмою.

• Лю Бей — перший імператор Шу (221—233)
• Гуань Юй — полководець і названий брат Лю Бея. Даоський бог війни.
• Чжан Фей — полководець Шу і названий брат Лю Бея.
• Чжао Юнь — полководець Шу, гвардієць Лю Бея.
• Чжуге Лян — головний міністр Шу, символ мудрості в Китаї (221—234).

• Пані Хуан — дружина Чжуге Ляна.

• Пан Тун — стратег Лю Бея.
• Цзян Вей — полководець Шу.
• Вей Янь — полководець Шу, організатор повстання 234 року.
• Мен Хоу — правитель Наньчжуну, васал династії Шу.

• Пані Чжужун — дружина Мен Хоу.

• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

Династія Шу // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)