Дніпровокам'янка — Вікіпедія
село Дніпровокам'янка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Кам'янський район |
Тер. громада | Верхньодніпровська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA12040050160086763 |
Облікова картка | Дніпровокам'янка |
Основні дані | |
Засноване | до 1754 р. |
Населення | 589 |
Поштовий індекс | 51612 |
Телефонний код | +380 5658 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°47′34″ пн. ш. 34°1′2″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 34.01722° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 75 м |
Водойми | р. Дніпро |
Найближча залізнична станція | Верхньодніпровськ |
Місцева влада | |
Адреса ради | 51612, с. Дніпровокам'янка, вул. Центральна, 11 |
Староста | Нор Валентина Василівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Дніпровока́м'янка — село в Україні, у Кам'янському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року складало 589 осіб. Входить до складу Верхньодніпровської міської громади.
Село Дніпровокам'янка знаходиться на правому березі Кам'янського водосховища, у місці впадання в нього річки Омельник, вище за течією примикає село Калужине, нижче за течією примикає село Суслівка.
2005 року експедицією Миколи Теліженка знайдено Дніпровокам'янський скарб кам'яних ливарних форм бронзової доби.
У 1754-59 й 1761-64 під назвою Омельницька Кам'янка входило до складу Новослобідського козацького полку.
За даними на 1859 рік у казенному селі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії існувало 271 дворове господарство, у яких мешкало 1760 осіб (850 чоловічої статі та 870 — жіночої), існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік в селі Мишуринорізької волості мешкала 2001 особа, налічувалось 435 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки, 2 щорічних ярмарки[2].
1896 року побудовано кам'яну однопридільну Миколаївську церкву[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2991 особи (1493 чоловічої статі та 1498 — жіночої), з яких 2959 — православної віри[4].
У 1908 році кількість мешканців становила 4147 осіб (2315 чоловіків та 1832 жінок), налічувалось 733 дворових господарства[5].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 26 жителів села[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 94,7 % |
російська | 4,6 % |
інші/не вказали | 0,7 % |
- ПП «Яцина».
- Школа.
- Дитячий садочок.
- Клуб.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
У селі височить хрест на могилі козака Мартюка, учасника Полтавської битви (1709), а потім переправи через Дніпро разом з гетьманом Іваном Мазепою і королем Карлом XII. На могилі похованого на кургані козака його онук встановив згодом кам'яний хрест. Йому майже триста років. З могили видно Мазепин острів.
У селі народився український художник Потапенко Андрій Ілліч. Крім того, село знане завдяки герою визвольної війни 1917-1921 рр. Спиридону Тропку. Цей чоловік народився у 1895 році в селі Дніпровокам'янка. Добровольцем вступив до Армії УНР. В ранзі козака брав участь у бойових діях за самостійну Україну. Під час вуличних боїв за Катеринослав загинув у бою з махновцями (16 грудня 1918 року). Похований у рідному селі на сільському кладовищі. У 2013 році, коштом Благодійного фонду «Героїка» на могилі бійця було встановлено петлюрівського хреста — традиційний пам'ятник воїнів Армії УНР.[8]
У селі живе унікальна людина, український патріот Василь Артемович Сідак, народжений 1925 року, який протягом усього життя збирав скарби рідної землі. З його колекціями добре знайомі учні шкіл усього району. Це він зберіг пам'ять про козака Мартюка і про похованого в селі наприкінці 1918 року українського гайдамаку.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1273) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Справочная книга Екатеринославской Епархии. Издание Екатеринославской духовной консистории. Екатеринослав. 1908 (рос.), (стор. 390)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
- ↑ Дніпровокам'янка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятні знаки воїнам Армії УНР. ФОТО. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
- Дніпровокам'янка на сайті Верхньодніпровського району [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Дніпровокам'янка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |