Дністровське водосховище — Вікіпедія

Дністровське водосховище
48°36′08″ пн. ш. 26°58′44″ сх. д. / 48.60225° пн. ш. 26.97888° сх. д. / 48.60225; 26.97888
Розташування
Країна	Україна[1]
Регіон	Україна[1]
Розташування	Чернівецька обл., Хмельницька обл., Вінницька обл.
Прибережні країни	Україна
Геологічні дані
Тип	руслове водосховище
Розміри
Площа поверхні	142 км² км²
Висота	121,0 м  м
Глибина середня	21,0 м  м
Глибина макс.	54,0 м  м
Довжина	194 км км
Ширина	1 км км
Об'єм	3,0 км³ км³
Вода
Басейн
Вливаються	Дністер
Витікають	Дністер
Площа басейну	40500 км² км²
Країни басейну	Україна
Інше
Міста та поселення	Новодністровськ
Geonames	709927
Дністровське водосховище (Україна)
Дністровське водосховище у Вікісховищі

Дністро́вське водосхо́вище  або Га́лицьке мо́ре— таку назву мають два водосховища (головне та буферне) на річці Дністер у Чернівецькій, Хмельницькій і Вінницькій областях.

Головне ДВ створене у 1981–1987 за проектом інституту «Укргідропроект». Відповідно до проекту, створ гідровузла Дністровської ГЕС розташовано за 677,7 км від гирла річки Дністра, площа водозбірного басейну до створу становить 40500 км². Норма стоку прийнята як 274 м³/с. Максимальна витрата, на яку розраховано гідровузол — 13260 м³/с.

Гребля Дністровської ГЕС розташована біля м. Новодністровськ Чернівецької області^[2].

• нормальний підпірний рівень — 121,0 м;
• форсований рівень — 125,0;
• рівень мертвого об'єму — 102,5 м;
• повний об'єм — 3,0 км³;
• корисний об'єм — 2,0 км³;
• площа дзеркала — 142 км²;
• довжина — 194 км;
• середня глибина — 21,0 м;
• максимальна глибина — 54 м.
• мінералізація води — 350—420 мг/дм³.

Наповнення водосховища здійснювалось з кінця 1981 року до 1987 року, що пояснюється тривалим періодом малої водності.

Водосховище дозволяє здійснювати сезонне регулювання стоку Дністра з переходом на річне і забезпечити зрошення 500 тис. га орних земель. Крім того, вже 25 років населені пункти Молдови і України, розташовані на берегах Дністра від ГЕС до Чорного моря, не страждають від руйнівних дій паводків та весняних льодових заторів.

Основне призначення водосховища — гідроенергетика. Поряд з виробленням електроенергії, забезпечується захист населених пунктів від повеней, водопостачання населення, промисловості та зрошення.

В створі гідровузла водосховища побудована Дністровська ГЕС потужністю 702 МВт.

За 20 км нижче за течією від Дністровської ГЕС-1 біля с. Нагоряни Вінницької області споруджено буферний гідровузол — Дністровське водосховище — буферне^[2]:

• довжина — 19,8 км;
• повний об'єм — 44,9 км³;
• площа дзеркала — 6,4 км²;
• максимальна глибина — 21 м;
• середня глибина — 6,99 м.

Дністровське водосховище — буферне призначено для вирівнювання попусків з Дністровського водосховища — головного та їхнього впливу на р. Дністер при добовому і тижневому регулюванні потужності Дністровської ГЕС-1.

Гребля буферного водосховища має 12 водоскидних отворів.

Ліворуч від греблі споруджено невелику Дністровську ГЕС-2, потужністю 40,8 МВт.

Буферне водосховище одночасно є нижньою водоймою для Дністровської ГАЕС.

Експлуатацію Дністровського водосховища — головного та Дністровського водосховища — буферного здійснює Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів^[3].

Режим роботи водосховищ визначено «Правилами експлуатації водосховищ Дністровського комплексного гідровузла (ДКГВ)».

У зв'язку з відставанням фактичного водоспоживання від проектного рівня надлишки стоку можуть використовуватись в інтересах будь-якого учасника водогосподарського комплексу за рішенням постійно діючої Міжвідомчої комісії.

З метою запобігання затоплень у нижньому б'єфі ДКГВ середньодобові витрати Дністровської ГЕС (за виключенням паводків) не повинні перевищувати 1000 м³/с.

Зарегульованість Дністра греблями Дністровського та Дубосарського водосховищ в значній мірі змінила режим стоку ріки і, відповідно, гідроекологічну ситуацію, особливо в пониззі Дністра. Щоб відновити екосистеми, які зазнали суттєвих змін у період заповнення водосховища, починаючи з 1988 року, з Дністровського водосховища почали проводити екологічні попуски, які визначаються такими характеристиками:

• спрямовані на створення умов для розмноження риб, птахів та інших гідробіонтів;
• повинні збігатися з початком вегетації водяної рослинності, розвитком фітофільних біоценозів, нерестом риби (при температурі води, яка не менше 12 градусів за Цельсієм);
• тривалі (28—30 днів);
• забезпечується збільшення витрат в стислі строки до значень 350 м³/с при подальшому їх повільному збільшенні до мінімально необхідних значень 480—500 м³/с та наступним поступовим зниженням скидів. Обсяг води, що потрібен для репродукційного попуску, становить не менше 0,8 км³.

Наступний огляд відповідності екологічних попусків за 7 років вищевказаним параметрам дозволяє оцінити ефективність їх проведення.

Тривав з 14 квітня по 16 травня (33 доби). Водність в квітні та травні місяці становила відповідно 142 % та 108 % норми. Основні показники екологічного попуску:

• середні витрати — 621 м³/с, середньому значенні припливу — 616 м³/с;
• об'єм витрат — 1771 м³/с, при об'ємі припливу — 1756 млн м³;
• рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 120,94 м. Бс.

Враховуючи високу водність квітня місяця рівень води у водосховищі перевищував НПР практично весь період екопопуску (24 доби) і досягав максимальної позначки 121,96 м. Бс, що призвело до таких негативних наслідків як активізація процесів берегообрушення.

Водночас, збільшення середньодобових витрат до 700—900 м3/с протягом 11 діб (20—30 квітня), а також поступове і тривале зменшення скидів, дозволило забезпечити оптимальні умови для проходження нересту. Проведений аналіз показує, що динаміка та терміни екологічного попуску 1999 року були найбільш оптимальними за останні 5 років спостережень. В результаті попуску відбулось заповнення малих озер, покращений санітарний та екологічний стан у пониззі Дністра.

Тривав з 8 квітня по 23 травня (46 діб) і поєднав в собі санітарно-промивочний (8—19 квітня) та репродукційний (20 квітня — 23 травня) попуски. Водність в квітні та травні місяці становила відповідно 153 % та 61 % норми. Основні показники екологічного попуску:

• середні витрати — 538 м³/с, при середньому значенні припливу — 461 м³/с;
• об'єм витрат — 2139 м³/с, при об'ємі припливу — 1833 млн м³;
• рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 119,27 м. Бс.

На першій фазі екологічного попуску вдалося забезпечити надходження дністровської води у плавні дельтової ділянки та підтримання необхідних для нересту глибин (0,5 — 0,7 м). Однак, аномально низька водність травня (296 м3/с) не дозволила завершити нерестову фазу екологічного попуску, що призвело до збитків в рибогосподарській галузі Одеської області.

Таким чином, загальна оцінка ефективності екологічного попуску 2000 року значно нижча, ніж у 1999 році.

Тривав з 19 квітня до 18 травня (30 діб). Водність в квітні та травні становила відповідно 62 % та 61 % норми. Основні показники екологічного попуску:

• середні витрати — 419 м³/с, при середньому значенні припливу — 252 м³/с;
• об'єм витрат — 1086 млн м³, при об'ємі припливу — 652 млн м³;
• рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 118,81 м. Бс.

У результаті екологічного попуску було залито водою близько 85 % всієї площі плавнів. Рівень води в них підтримувався стабільним впродовж всього нерестового періоду, осушення ікри та загибелі риби, що зайшла, на нерест не відмічалося.

Таким чином, екологічний попуск 2001 року в певній мірі позитивно вплинув на екологічний та санітарний стан пониззя Дністра та Дністровських плавнів.

Тривав з 9 квітня по 14 травня (36 діб). Водність в квітні та травні місяці становила відповідно 66 % та 67 % норми. Основні показники екологічного попуску:

• середні витрати — 396 м³/с, при середньому значенні припливу — 298 м³/сек.;
• об'єм витрат — 1232 млн м³, при об'ємі припливу — 925 млн м³;
• рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 118,30 м. Бс.

Спрацювання водосховища в умовах низької водності негативно вплинуло на проходження нересту в самому водосховищі (відбулось осушення нерестилищ), а також вплинуло на прискорення процесів берегообрушення, які випередили прогнозовані величини.

У зв'язку з вищезазначеним, можна стверджувати, що екологічний попуск з Дністровського водосховища, проведений у 2002 році був неефективним, а на саме водосховище спричинив негативний вплив.

Тривав з 21 квітня до 21 травня (31 доба). Водність в квітні та травні становила відповідно 80 % та 64 % норми. Основні показники екологічного попуску:

• середні витрати — 348 м³/с, при середньому значенні припливу — 258 м³/с;
• об'єм витрат — 903 млн м³, при об'ємі припливу — 690 млн м³;
• рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 119,15 м. Бс.

Наповнення нерестилищ пониззя Дністра розпочалося 30 квітня, а рівень води стабілізувався 5 травня. Площа нерестилищ, залитих водою, склала 12 тис.га, або 50 % їх загальної кількості, що було недостатнім для повноцінного проходження нересту. Тому екологічний попуск 2003 року можна характеризувати як малоефективний.

Тривав з 9 квітня до 9 травня (31 доба). Водність в квітні та травні становила відповідно 49 % та 57 % норми. Основні показники екологічного попуску:

• середні витрати — 361 м³/с, при середньому значенні припливу — 205 м³/с;
• об'єм витрат — 976 млн м³, при об'ємі припливу — 548 млн м³;
• рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 117,68 м. Бс.

Скиди, які були проведенні з Дністровського водосховища, не забезпечили надходження дністровської води до більшості заплавних озер. Поряд з малою водністю, основною причиною такого становища стали старі дамби обвалування вздовж траси Одеса—Рені. Загалом залитими водою виявилися лише 60 % нерестових угідь, що дозволяє характеризувати екопопуск 2004 року, як і в попередньому році, малоефективним.

У Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій та Вінницькій областях в 1981 році підлягали переселенню 63 села. Реально було переселено 29 поселень повністю (4 з них перенесено вище зі збереженням назви - Кормань, Макарівка, Ушиця, Патринці) та 2 частково (Сокілець та Непоротове). Переселення торкнулися лише Хмельницької та Чернівецької областей. Було переселено 7486 дворів (50,5 % від усіх припали на Кам'янеччину^[4].

• Дністер
• Дубоссарське водосховище

• Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник [Архівовано 11 грудня 2020 у Wayback Machine.] / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с.
• Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання: Монографія. — К.: Віпол, 2000. — С.102-104.

• Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів
• Фотографії Дністровського водосховища [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)