Довгопол Василь Микитович — Вікіпедія
Василь Микитович Довгопол | |
---|---|
Народився | 26 грудня 1919 Онуфріївка |
Помер | 10 квітня 1981 (61 рік) Харків |
Країна | СРСР |
Національність | українець |
Діяльність | історик |
Alma mater | Харківський державний університет імені О. М. Горького |
Галузь | історія |
Заклад | Харківський державний університет імені О. М. Горького |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Партія | КПРС |
Нагороди |
Василь Микитович Довгопол (26 грудня 1919, Онуфріївка — 10 квітня 1981, Харків) — український історик, доктор історичних наук (з 1971) року, професор (з 1973 року).
Народився 26 грудня 1919 року в селі Онуфріївці (нині селище міського типу Кіровоградської області) у селянській сім'ї. У 1938–1939 роках — викладач української мови. У 1939–1941 роках — курсант військового училища, з 1941 року — командир взводу. У 1942–1943 роках — студент філологічного факультету Куйбишевського педагогічного інституту. У 1943–1944 роках навчався на історико-філологічному факультеті Казанського університету, у 1944—1948 роках — на історичному факультеті Харківського державного університету імені О. М. Горького.
У 1951–1958 роках — старший викладач кафедри історії СРСР і УРСР Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 1953 році закінчив аспірантуру в цьому університеті, захистивши кандидатську дисертацію на тему: «Могутній Радянський Союз — запорука возз'єднання українського народу в єдиній українській державі». У 1958—1973 роках — доцент, з 1973 року — професор кафедри історії УРСР Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 1971 році захистив докторську дисертацію на тему: «Робітничий клас України в роки соціалістичної індустріалізації (1926–1929 рр.)».
Був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною». Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (за 1985 рік, посмертно; за підручник «Історія Української РСР» у двох частинах, опублікованих у 1978 і 1982 роках)[1].
Помер 10 квітня 1981 року у Харкові. Похований на тринадцятому міському цвинтарі Харкова (квартал № 3, ряд 6)[2].
Основні теми наукових досліджень: індустріалізація України у 1920—1930-х роках, розвиток промисловості України у післявоєнні роки. Серед праць:
- Советская Украина в шестой пятилетке (Харків, 1957);
- Первые шаги индустриализации СССР 1926—1927 гг. (Москва, 1959);
- Научно-исследовательская работа в высшей школе: О работе историков Харьковского университета (Харків, 1963);
- Українська РСР в період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства: Перемога соціалізму в СРСР (б/м, 1967; у співавторстві);
- Робітничий клас України в роки соціалістичної індустріалізації (Харків, 1971);
- Українська радянська історіографія про соцзмагання на Україні в роки першої п'ятирічки (Київ, 1972);
- Розвиток історичної науки на Україні, за роки Радянської влади (Київ, 1973);
- Історія Української РСР (Київ, 1982; у співавторстві);
- Джерелознавство історії Української РСР (Київ, 1986; у співавторстві).
- ↑ Учётная карточка лауреата Государственной премии УССР за 1985 г. (в области науки и техники). Довгопол Василий Никитович. kdpu-nt.gov.ua (рос.). Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 25 квітня 2013.
- ↑ Університетський некрополь. Довгопол Василь Микитович. tronkocentr.karazin.ua. Центр українських студій та краєзнавства імені академіка П. Т. Тронька. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
- В. М. Даниленко. Довгопол Василь Микитович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 425. — ISBN 966-00-0405-2.
- В. М. Даниленко Довгопол Василь Микитович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.