Драгомирна — Вікіпедія

Монастир Драгомирна
	Західна стіна монастиря
	47°45′27″ пн. ш. 26°13′48″ сх. д. / 47.75750° пн. ш. 26.23000° сх. д.
Розташування	поблизу Сучави, Румунія ; село Мітоку-Драгомірней
Конфесія	Румунська Православна Церква
Єпархія	Сучавсько-Радівецьке архієпископство Молдавсько-Буковинської митрополії
Тип монастиря	Чоловічий монастир
Засновник	Мирон Барновський-Могила
Заснування	1607
Відомі насельники	Паїсій Величковський
Стан	діючий
	Монастир Драгомирна (рум, англ, )
	Драгомирна у Вікісховищі

Драгомирна (рум. Dragomirna) — православний монастир на території села Мітоку-Драгомірней однойменної комуни повіту Сучава в Румунії.

Історія

Один із найстаріших монастирів на Південній Буковині (початок бере з 1607 року), розташований поблизу міста Сучава в Румунії. Монастир розпочався з церкви, спорудженої митрополитом Анастасієм Кримкою. Велику грошову допомогу Кримці надав митрополит Петро Могила. Церковні книги тут, як і в більшості Молдови, велись тоді староруською мовою. Анастасій Кримка створив тут школу руської мініатюри і у 1609 році сам розписав "Євангеліє". Оборонні мури були зведені у 1628-1635 роках на кошти господаря Молдавії Мирона Барновського-Могили. Проте мури не змогли захистити монастир від набігів і пограбувань козаків, польського війська та татар.
З 1763 по 1775 рік настоятелем монастиря був Паїсій Величковський, українець з Полтави, випускник Києво-Могилянської академії. Він привів сюди з Афону 63 ченці. Цей період самі церковники вважають одним з найкращих для монастиря.
Після ліквідації монастирів на території Російської імперії та Гетьманської України, вважався неформальним духовним центром Запорозької Січі. Козацька старшина надавала сталу фінансову допомогу Драгомирненському монастирю.
У час Австро-Угорської імперії (XIX сторіччя) зубожів, однак не був закритий, як більшість православних монастирів Буковини..

Сучасність

Зараз монастир належить Румунській Православній церкві Бухарестського патріархату. Реставрація відбулася в другій половині ХХ ст. При монастирі — музей православних старожитностей. Центр паломницького руху.

Література

Святослав Семенюк. Українські історико-етнічні землі. Львів, "Апріорі", 2011.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Драгомирна

Офіційна сторінка монастиря Драгомирна (Mănăstirea Dragomirna) [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.]

п о р Православні монастирі Угровлахіїської та Молдавської митрополії з церковнослов'янською літургію ¹
Валахія і Молдавія в діоцезії Охридської архієпископії ²
XIV століття	Монастир Богдана • Монастир Водиця • Монастир Златиця • Монастир Козія • Монастир Котмяна • Кусичі • Нямецька лавра • Монастир Присліп • Монастир Тісмана
XV століття	Монастир Бистриця (Валахія) • Монастир Бистриця (Молдавія) • Воронецький монастир • Монастир Говора • Монастир Главачок • Монастир Діло • Кепріанський Успенський монастир • Монастир Комана • Путнянський монастир • Монастир Снагов
XVI століття	Монастир Ароняну • Монастир Бая-де-Араме • Монастир Валя • Монастир Віфорита • Монастир Вишня • Монастир Галата • Добровецкий монастир • Монастир Кошула • Монастир Куртя-де-Арджеш • Монастир Міхай-Воде • Монастир Молдовиця • Монастир Остров • Монастир Плумбуйта • Побратський монастир • Половорогський монастир • Монастир Раду-Воде • Монастир Слатіна • Монастир Сокола • Монастир Стелея • Монастир Стефаніца-Воде • Монастир Сучевіца • Хуморенський монастир • Монастир Хлінча
XVII століття	Агапійський монастир • Монастир Базіаш • Монастир Браніштя • Бринковянський монастир • Монастир Бребу • Монастир Голія • Монастир Гура-Мотрулуй • Драгомирна • Монастир Плетерешть • Монастир Секу • Монастир Трей Ієрархі • Монастир Сіная • Монастир Стрехая • Монастир Тополіца • Монастир Хорезу • Монастир Хинку
Інші	¹ До Карловицького і Пожаревацького миру мовою богослужінь була церковнослов’янська. • ² Від Флорентійського собору до початку 16 століття митрополії перебували під Охридським архієпископством. На практиці митрополії визнавали верховенство Охрида до 18 ст. До часів святого Димитрія Басарбовського (покровитель і захисник Бухареста) не було латинської іконографії та літургії та іншої національної мови, крім слов’янської.