Дронівка — Вікіпедія

село Дронівка
Герб Дронівки Прапор Дронівки
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Бахмутський район
Тер. громада	Сіверська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14020070030038541
Облікова картка	Дронівка
Основні дані
Населення	▼ 485 (01.01. 2016 р.)
Площа	0.97 км²
Густота населення	500 осіб/км²
Поштовий індекс	84521
Телефонний код	+380 6274
Географічні дані
Географічні координати	48°55′4″ пн. ш. 38°2′29″ сх. д. / 48.91778° пн. ш. 38.04139° сх. д. / 48.91778; 38.04139
Середня висота над рівнем моря	58 м
Водойми	р. Сіверський Донець, Бахмутка
Відстань до обласного центру	104,6 км
Найближча залізнична станція	Сіверськ (Зупинка приміських поїздів: Прилежний, 444 км)
Місцева влада
Адреса ради	84521, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Дронівка, вул. Шкільна, 4
Карта
Дронівка
Дронівка
Мапа
Дронівка у Вікісховищі

Дро́нівка — село Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області, Україна. Населення становить 613 осіб. За 50 км на північ від міста Бахмут, понад Донецькою залізницею розташоване село Дронівка. В селі є сільська Рада, клуб, початкова школа, бібліотека, фельдшерський пункт, пошта та кілька магазинів.

Село Дронівка розташовано між двома річками: Бахмутка та Сіверський Донець. Місцевість, де розташована Дронівка, відома в історії України. Тут у 1571 році Московський уряд утворив 7 донецьких сторож, щоби пильнувати за переходом татар.

В 1740 році для пошуку срібних скарбів в дикий Бахмутський степ приїздила експедиція білгородських купців І.Морозова, Г.Фефелова та інших. Вона дослідила район Сіверського Дінця. Пошуки руд у Бахмутській провінції зацікавили Бергколегію. Сюди в 1744 році, був направлений учений з Німеччини Густав Рейзер. Прибув він до Бахмута, звідти в супроводі солдат і працівників приїхав на Донець, до гирла річки Бахмутка, дослідив і наніс цей район на план під назвою «Річки Донець і Бахмутка в провінції Бахмутській».

В другій половині XVIII століття Московська держава почала заселяти південні кордони, щоб створити охоронну смугу від нападу татарів. Лівий берег Сіверського Дінця був заселений містечками: Маяки, Райгородок, Ямпіль, Сухареве містечко і на правому березі Закітне, Крива Лука.

Є легенда про перших поселенців села. Розповідають, що пан, який жив у Закітному, щоліта посилав чотирьох пастухів, молодих хлопців пасти табун коней на острів у гирлі річки Бахмутка. Так було кілька років, на зиму коней гнали назад у село. Пізніше пан збудував стайню, вівчарню та почав тримати худобу не лише влітку, а й узимку. Хлопці підросли, стали дорослими та одружилися. Так і з'явились перші хати поселенців села. Це Прусаченки, Дроботенки, Чередніченки та Світайли. По усному переказу хутір назвали Дранівка на честь козацького отамана Семена Драного, який очолив козаків у Булавінському повстанні в 1708 році. В урочищі Крива Лука вони вели бій із царськими військами Петра І, де Драний загинув, а козаки вивезли його тіло з поля бою та тут, на березі Дінця, поховали. Назва Дранівка також писалась у такому викляді на військових картах в часи війн. Пізніше змінилася на Дронівка.

По розповідям старожилів, після реформи 1861 р. селяни Дронівки викупили в кредит у пана землю і господарювати на ній. Згідно зі списком населених місць Харківської губернії, Ізюмського повіту, виданим у Санкт-Петербурзі 1869 року, Дронівка була приватним селом, у ньому було 18 дворів і 112 жителів. Земля біля села належала, крім селян, поміщикам Сумцову, Ягоренку й іншим. Селяни мали дві та менше десятини землі на душу.

У 90 роках XIX століття та пізніше мешканці села ходили за десять верст на заробітки до Кам'янської казенної зрошувальної дільниці, де керівником був Монтиграс. В 1917 р. у селі проживало 60-70 сімей. В 1930 р. у селі організували колгосп, у який об'єднали більше 90 сімей, у ньому було 800 гектарів землі, трактор «Фордзон», 80 коней, плуги та борони.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932-1933 роках, кількість встановлених жертв — 37 людей^[1].

Серед місцевих на війну пішло 105 селян, із них 89 загинуло. У жовтні 1941 року село було окуповане нацистами. У Дронівці є братня могила воїнів (пам'ятник 1984 р.) та могила воїна С. П. Жуловського 1943 р. (пам'ятник 1965 р.).

Щороку на береги Дінця в Дронівку приїздять на відпочинок тисячі туристів, рибалок, грибників, дітей і батьків в оздоровчі табори, туристичні бази. Художній колектив місцевого будинку культури щорічно організовує свята на березі річки: День молоді та Івана Купала, участь в яких беруть художні гуртки району та навіть області.

Майже двадцять років у село приїздили бахмутські археологи на чолі з С. Й. Татариновим, які робили розкопки. Знайдені скарби зараз експонуються в Бахмутському історико-краєзнавчому музеї. Завдяки дослідженням дореволюційних, радянських та український археологів М. В. Сібілева, О. С. Федоровського, Д. Я. Телегіна, В. О. Городцова, С. Й. Татаринова доведено, що виявлене поселення на берегах тутешньої річки відносяться до 2 — 1 тис. до н. е.

Під час російської навали в травні 2022 року ворог спробував форсувати Сіверський Донець у декількох місцях. Зокрема, в травні 2022 року понтонні переправи були наведені через річку поблизу Дронівки (48°56′19″ пн. ш. 38°03′37″ сх. д. / 48.938486° пн. ш. 38.060246° сх. д. / 48.938486; 38.060246 або 48°56′18″ пн. ш. 38°03′36″ сх. д. / 48.938332° пн. ш. 38.059901° сх. д. / 48.938332; 38.059901) та Білогорівки. Вже до 12 травня 2022 наведені переправи були розбиті, а російські загарбники знищені українською артилерією та зазнали значних втрат^[2].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 708 осіб, із яких 310 чоловіків та 398 жінок.^[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 613 осіб.^[4]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Видом герба є щит прямокутної форми, заокруглений донизу. Верхня частина щита обрамляється смугою з чорно-жовтих квадратів, що чергуються.

Тло щита розділене на три рівновеликі горизонтальні смуги: чорну, блакитну та зелену.

Нижня смуга — чорного кольору — символізує родючу землю. Середня смуга — блакитного кольору — символізує річку Сіверський Донець. Верхня смуга — зеленого кольору, символ зелених лісових масивів, що розкинулися на території Дронівської громади.

У нижньому полі, на чорному тлі, у правому куті — колосок пшениці, в лівому куті — суцвіття кошику соняшників, які символізують основні сільськогосподарські культури.

Внизу напис жовтими буквами «Дронівська громада», що вказує на приналежність герба.

У верхньому полі зеленого кольору в правому куті знаходиться трикутник блакитного кольору, у якому зображений схід сонця, що символізує перспективний розвиток суспільства; в лівому куті зображена гілка дуба — символ дубового лісу.

Прапор громади: прямокутне полотнище із співвідношенням ширини до довжини 2: 3, розділене на три горизонтальні смуги:

• Верхня смуга зеленого кольору займає 1/2 ширини прапора;
• Середня смуга синього кольору займає 1/3 ширини прапора;
• Нижня смуга чорного кольору займає 1/6 ширини прапора.

У центрі смуги зеленого кольору розташоване жовте півколо, з якого виходять 13 променів (символ сонця).

Зелений — колір надії, радості і здоров'я, лісових багатств.

Синій — колір вірності, чесності, бездоганності, символізує річку Сіверський Донець, яка об'єднала на своїх берегах населення громади.

Чорний колір символізує силу, символ родючості землі.

Сонце — символ життєвої енергії, краси, безсмертя, гармонії.

Поряд з селом розташований ботанічний заказник місцевого значення «Конвалієва діброва».

• 
  Місцевий храм і залізничний переїзд
• 
  Залізничний міст через річку
• 
  Технічна будівля залізниці 1910 року
• 
  Околиці села

• Село Дронівка на сайті Державного агентства земельних ресурсів України^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• У селі Дронівка Бахмутського району відбувся перший обласний зліт православної молоді [Архівовано 7 квітня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.