Друзяка В'ячеслав Михайлович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Друзяка.
В'ячеслав Михайлович Друзяка
В'ячеслав Друзяка у 2005 році
Ім'я при народженніВ'ячеслав Михайлович Друзяка
Народився16 травня 1940(1940-05-16) (84 роки)
с. Станіслав, Білозерського району Херсонської області, Україна
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Чехія Чехія
НаціональністьУкраїнець
Діяльністьпоет, перекладач, музикант, диригент, композитор, педагог
Сфера роботимузика[1] і література[1]
Alma materКиївська державна консерваторія (1968)
Мова творівукраїнська, російська
Роки активностіз 1989 року
Напрямокліризм, романтизм, реалізм
Жанрвірш, поема
Magnum opusУкраїна — мій біль і надія (2010)
ЧленствоНаціональна спілка письменників України

В'ячеслав Михайлович Друзяка (*16 травня 1940) — український поет-пісняр, перекладач, музикант, композитор і педагог. Член Національної спілки письменників України (1999 р.) і Чеської асоціації україністів (2000 р.).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині моряка Михайла Гавриловича Друзяки (*1912-†1979) і учительки Лідії Григорівни (*1919-†2009), уродженої Нечипуренко. Має ще молодшого брата Олександра (*1949).

Закінчив Станіславську середню школу (1957 р.), де його учителем був заслужений вчитель України письменник Кость Йосипович Голобородько (*1899-†1973), батько письменника Юрія Голобородька (*1927-†2009) та журналістів Олександра і Владислава Голобородьків. Вже в перші шкільні роки навчався гри на баяні у славетного станіславського музиканта Сили Микитовича Кравченка, який його також залучив грати на трубі в сільському духовому оркестрі. Згодом закінчив Нікопольське педагогічне училище (1960 р.), зараз у складі Криворізького педагогічного інституту Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет», де вже у 1959 році працював концертмейстером і викладачем гри на баяні. Під час обов'язкової військової служби (1960–1963 рр.), яку проходив у танковому полку у м. Остер Чернігівської області, грав у штатному духовому оркестрі полку на корнеті-а-пістоні і на баяні (диригент Володимир Беляков) та організував там Ансамбль баяністів і акордеоністів (1961). Після демобілізації закінчив Київську державну консерваторію (1968 р.) по класу баяна професора Івана Алексеєва (*1923-†1992) та по класу хорового диригування професора Павла Муравського (*1914-†2014).

Відтак працював викладачем музики і диригентом у Липецьку (1968–1970), що в Російській Федерації, та в Миколаєві (1970–1972) і Одесі (1972–1997) в Україні.

28 грудня 1974 року в Одесі одружився з Марією Плугарж, уродженкою чеського села Богемка Миколаївської області, яка на все життя стала його поетичною музою. В родині народився син Володимир (*1961-†2010).

З 1997 року мешкає з дружиною у м. Міловиці (район Нимбург, Середньочеський край) в Чехії.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перші вірші почав писати ще як учень середньої школи, а друкуватися лише з 1989 року. Незважаючи на таку затримку, його майже 60-ти літній творчий доробок складається із збірок поезій «Вікно лиману» (1995), «Степовий всесвіт» (1997), «В обіймах радості і журби» (2007) і «Україна — мій біль і надія» (2010), чисельних віршів, балад, поем і перекладів з англійської, російської і чеської мов в часописах, напр. Пороги, збірниках і на Інтернеті, статей, рецензій, інтерв'ю та музики до власних пісень і поезій-пісень Павла Гірника, Антона Михайлевського, Лаврентія Нагорного, Віктора Нарушевича (*1937-†2004), Бориса Олійника, Олега Олійниківа, Богдана Сушинського, Валерія Трохліба та інших. Музику до його поезій-пісень писали також Павло Рябошапка, Володимир Сисоєв, Світлана Перепелова та Олександр Бевз. 13 його пісень увійшли до пісенного альбому «Журавлинні мрії» (2000), а більше 20-ти пісень досить часто звучать на українському радіо і телебаченні, на «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» і «Голос Америки» тощо.

Шанувальникам ліричної поезії він відомий як співець херсонських степів, рідного села Станіслав, що на березі Дніпровського лиману, славної козацької історії України, не байдужі йому також сумні і трагічні події в житті українського народу, зокрема, голодомор 1932–1933 рр., вимушена сучасна українська еміграція в Європу і Америку, Російська збройна агресія проти України (з 2014) тощо.

Перекладає твори поетів, з якими його пов'язує духовна спорідненість. Серед них українські поети, які пишуть (або писали) вірші також російською мовою, Володимир Домрін (*1934-†1985), Віктор Дзюба (*1936-†2004), Віктор Нарушевич (*1937-†2004), Валерій Трохліб, Володимир Бичковський, Станіслав Стриженюк, Віктор Мамонтов, чеські поети-класики Ян Неруда (*1834-†1891) і Ярослав Врхліцки (*1853-†1912), чеські поети з української Волині Ян Поспішіл (*1921-†1994) і Антонія Гржібовська (*1912-†2002), російський поет Іван Бунін (*1870-†1953), американський поет-лірик і музикант Говард Еліот Ешман англ. Howard Elliott Ashman (*1950-†1991) тощо.

Збірки, окремі поезії і переклади, пісенні альбоми

[ред. | ред. код]
  • В ОБІЙМАХ РАДОСТІ Й ЖУРБИ: Вірші / Вступна стаття Олекса Різниченко, післямова Александр Дрбал (чес.). — Перше вид. — Прага-Міловіце: Власним накладом, 2007. — 78 с. — [Збірка вийшла на електронних носіях (CD) невеликим накладом].
  • В ОБІЙМАХ РАДОСТІ Й ЖУРБИ : Збірка поезій і перекладів / Передмова Олекса Різниченко. - Вид. друге, виправлене / Ред. А. Дрбал. – Прага – Міловіце : Власним накладом, 2015. – 85 c. — [Збірка вийшла на електронних носіях (CD) невеликим накладом для друзів і шанувальгтків].
  • ВІКНО ЛИМАНУ: лірика / ред. Л. І. Нарушевич, худож. оформ. С. Є. Ситников. — Одеса: РВВ кінокомпанії Південь, 1995. — 32 с. — ISBN 5-7707-8281-1.
  • [ВІРШІ] // Письменники Одещини на межі тисячоліть: Антологія — довідник / упоряд. Б. І. Сушинський. — Одеса: Альфа-Омега: ОКФА, 1999. — С. 105–107. — (Література рідного краю). — ISBN 966-571-043-5.
  • [ВІРШІ] (Літня ніч ; Магія степу ; Милуюсь, вражений красою ; Лелеча мова лагідна, казкова) // Чорноморські новини (Одеса). — 2005. — 1 вересня.
  • ГЕНОЦИД (поема) // Придніпровська зірка (Білозерка, Херсонська область). — 2009. — 27 листопада.
  • ЖОВТОГАРЯЧИЙ ВОЛІ СТЯГ: вірш // Пороги (Прага). — Рік 13. — 2005. — № 1. — С. 28.
  • СЕЛО МОЄ ТАМ, НА ВОЛИНІ… Переклади та поезії В'ячеслава Друзяки // Пороги (Прага). — Рік 18. — 2010. — № 4. — С. 26-27 : 1 іл.
  • СТЕПОВИЙ ВСЕСВІТ: поезії / ред. В. В. Нарушевич, передм., худож. оформ. Б. І. Сушинський. — Одеса: Чорномор'я, 1997. 59 с. — ISBN 966-555-130-2.
  • ЖУРАВЛИНІ МРІЇ: Пісенний альбом / Музика В'ячеслав Друзяка ; Тексти В'ячеслав Друзяка і Антон Михайлевський ; Виконують соліст Одеської філармонії Дмитро Склема та солісти ансамблю пісні і танцю Південноукраїнського військового округу: лауреат Національного конкурсу Костя Трофименко, Микола Трофименко, Олег Орлов, Мирон Гавриляк, Віктор Ландирь. — Київ, 2000. — CD.
  • УКРАЇНА — МІЙ БІЛЬ І НАДІЯ: збірка віршів і пісень / Вступні статті Олекса Різниченко «В обіймах радості й журби» та Олександр Голобородько «Його столиця — Станіслав»; Автор обкладинки В. Друзяка. — Київ — Херсон: Просвіта, 2010. — 158 с. : портр., ноти, іл. — ISBN 978-966-2133-52-3.

Обкладинки поетичних збірок В'ячеслава Друзяки

Статті, рецензії

[ред. | ред. код]
  • ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ ЗЕМЛЯКА // Пороги (Прага). — 2003. — № 2. — С. 10-11 : 1 іл.
  • СИСОЄВ ВОЛОДЯ. З НАДІЄЮ І БОЛЕМ В СЕРЦІ: [про пісенники Володимира Сисоєва] // Татарбунарский вестник (Татарбунари, Одеська область). — 2007. — 17 октября. — № 79 (5109). — С. 1-2 : 2 іл.
  • ЦАРСЬКИЙ ПОДАРУНОК БІДНОГО МУЗИКИ: [про пісенники Володимира Сисоєва] // Чорноморські новини (Одеса). — 2007. — 27 жовтня.
  • ЩИРО ДО СВІТУ: [рецензія на книжку поета Петра Шульги (Київ)] // Говорить і показує Україна (Київ). — 2005. — 17 листопада.

Інтернет-публікації поетичних та пісенних творів

[ред. | ред. код]

Література про нього і його творчість

[ред. | ред. код]
  • В'ячеслав Друзяка // Письменники Одещини на межі тисячоліть: Антологія — довідник / Упоряд. Б. І. Сушинський. — Одеса: Альфа-Омега: ОКФА, 1999. — С. 104. — ISBN 966-571-043-5.
  • В'ячеслав Друзяка // Письменники України: Біобібліографічний довідник / Упоряд. В. П. Павловська [та ін.] ; ред. Г. Лукова. — Київ: Український письменник, 2006. — С. 123.
  • Голобородько О. Його столиця — Станіслав // Новий день (Херсон). — 2006. — 3 серпня. — № 31. — С. 18.
  • Голобородько О. Його столиця — Станіслав: [до 70-річчя поета В'ячеслава Друзяки] // Придніпровська зірка (Білозерка, Херсонська область). — 2010. — 21 травня.
  • Голобородько О. «Коріння вузлуваті вени»: [до 75-річчя поета В'ячеслава Друзяки] // Україна Incognita. — 2015. — 12 травня.
  • Дрбал Александр. «Надхмарні степові стежки освячені Любов'ю» ; До 65-річчя українського поета В'ячеслава Друзяки // Чорноморські новини (Одеса). — 2005. — 1 вересня.
  • Дрбал А. Терпкий келих незвичайної долі: До 65-річчя поета В'ячеслава Друзяки // Пороги (Прага). — 2005. — № 3. — С. 8 : 1 фото.
  • Каляка М. М. Друзяка В'ячеслав Михайлович // Літературна лоція Херсонщини (ХІІ — початок ХХІ ст.): довідник / Ред. Віктор Кошовий. — Херсон: Просвіта, 2009. — С. 132.
  • Крат Анатолій. Україна мій біль і надія: [рецензія на книжку В'ячеслава Друзяки] // Українська газета (Прага). — 2011. — Липень/Červenec. — № 6 (24). — С. 12.
  • Натхненний ніжний лірик — В'ячеслав Друзяка // Пороги (Прага). — 2002. — № 2. — С. 8 : 1 фото. + 1 іл. (автор В. Друзяка).
  • Трохлиб Валерий. Летать на одном крыле: [Рецензія на книжку В'ячеслава Друзяки] // Одесские известия (Одеса). — 1995. — 29 сентября. — С. 4.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Друзяка_В%27ячеслав_Михайлович&oldid=37037649