Гірник Павло Миколайович — Вікіпедія

Павло Миколайович Гірник
Народився	30 квітня 1956(1956-04-30) (68 років) Хмельницький
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Мова творів	українська
Партія	НРУ
Премії	Шевченківська

|Lib= |Член КПРС=

Павло́ Микола́йович Гірни́к (* 30 квітня 1956, Хмельницький) — український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009).

Син письменника Миколи Андрійовича Гірника. Мати Тамара Дмитрівна (1926—1989) — етнограф.

Закінчив 1973 року середню школу в Хмельницькому. Вчився на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1973—1974, закінчив перший курс), 1974 перевівся у Київський педагогічний інститут (закінчив 1977). Закінчив Вищі літературні курси в Москві (1987—1989).

Працював учителем української мови і літератури в сільських школах Вінницької області (село Непедівка Козятинського району) та Хмельницької області (село Черепівка Хмельницького району, село Берегелі Красилівського району), завідувачем літературно-драматичної частини Хмельницького театру ляльок.

Член Спілки письменників України (1984), а від 1996 — член Асоціації українських письменників.

Нині живе у скрутних умовах в селі Садовому поблизу Деражні — районного центру Хмельницької області ^[1].

• Лауреат літературних премій: «Кришталева вишня» (1997), імені Андрія Малишка, імені Павла Усенка, імені Павла Тичини.

• 2 березня 2009 року присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка за книгу віршів «Посвітається» ^[2].

• 2021 р. - Стипендія видатним діячам культури і мистецтва (Указ Президента України №582/2021).

• «Посвітається» («Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ», 2009).
• «Коник на снігу» (2003).
• «Брате мій, вовче», «По війні» (2000).
• «Вибране» (Городок, 1996).
• «Китайка», «Калина», «Се я, причинний…» (всі три — Хмельницький, 1994).
• «Летіли гуси…» (1988).
• «Пахота» (1985) — у перекладі російською мовою.
• «Спрага» (1983).

• Мацько Віталій. Кроки тверді і сміливі // Прибузька зоря (Хмельницький).– 1984.–19 трав.– Рец. на зб. поезій П.Гірника «Спрага».
• Гаєвська Н. М. Гірник Павло Миколайович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 426.
• Письменники Хмельниччини: Бібліографічний покажчик. — Хмельницький, 1989. — С. 11.
• Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 17.
• Письменники України. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 53.
• Літератори Хмельниччини: Довідник обласної організації Спілки письменників України / Упорядник Микола Федунець. — Хмельницький: Доля, 1997. — С. 12.
• Хто є хто в українській політиці. — К., 2000. — С. 91.
• Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 552—561.
• Будзей Олег. «Брате мій вовче, сестро калино…» // Подолянин. — 2009. — 27 лютого. — С. 7.
• Бурій В. Співець Шевченкового краю: Павло Гірник про батька / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1998. — 23 трав. — С. 6.
• Павло Гірник — Валерію Бурію: лист // Валерій Михайлович Бурій: біобібліогр. покажчик; тексти. — Черкаси: Вертикаль, 2013. — С. 183—184.

• Дзеркало тижня. № 9 (737) 14 — 20 березня 2009 «Не від світу сього. Шевченківський лауреат поет Павло Гірник — про мишей та людей» [Архівовано 22 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Політична Україна сьогодні [Архівовано 22 травня 2006 у Wayback Machine.],
• Вірші та поеми Павла Гірника [Архівовано 21 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Сільське бідування Павла Гірника
• Указ Президента України №582/2021 «Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва» [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.]